Справа № 472/1377/25
Провадження №2/472/725/25
про самовідвід судді
24 листопада 2025 року селище Веселинове
Миколаївської області
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Орленко Л.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку земельної ділянки,
17 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку земельної ділянки.
В силу ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.
Вивчивши матеріали справи суддя вважає за необхідне заявити самовідвід у справі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що працівник апарату Веселинівського районного суду - архіваріус ОСОБА_4 є дочкою позивача ОСОБА_1 , та сестрою відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніви у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 року зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Таким чином, з матеріалів справи вбачаються об'єктивні підстави для самовідводу судді Орленко Л.О., оскільки працівник апарату Веселинівського районного суду - архіваріус ОСОБА_4 є дочкою позивача ОСОБА_1 , та сестрою відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що може викликати сумніви в неупередженості судді Орленко Л.О.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що така ситуація може спричинити появу в стороннього спостерігача об'єктивно обумовленого внутрішнього сумніву щодо безсторонності судді Орленко Л.О., а тому щоб уникнути будь-яких сумнівів в неупередженості та безсторонності судді, суд вважає за можливе заявити самовідвід від розгляду вказаної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи № 472/1377/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку земельної ділянки.
Передати зазначену справу до канцелярії Веселинівського районного суду Миколаївської області для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко