465/10448/25
1-кп/465/1338/25
27.11.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Львові клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141370000772 від 02.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
У Франківському районному суді м.Львова перебуває кримінальне провадження №12025141370000772 від 02.10.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
26.11.2025 прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» із можливістю внесення застави в межах розміру, передбаченого п.2 ч.5 ст.182 КП України - 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні підтримав, покликаючись на те, що наявність обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ухвалою слідчого судді від 03.10.2025 обрано ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою строком до 3011.2025. Під час обрання запобіжного заходу судом встановлено ризики, передбачені п.п.1, 3, 5, ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 може переховувався від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та продовжити вчиняти інші правопорушення, які і надалі не змінились і продовжують існувати. Таким чином, зазначає, що тримання ОСОБА_4 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну його поведінку на час судового розгляду. З урахуванням наведеного ризику та даних про особу обвинуваченого, просить продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» із можливістю внесення застави в межах розміру передбаченого п.2 ч.5 ст.182 КП України - 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечилв щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурор безпідставно покликається на ризики та обставини, які були зазначені при обранні запобіжного заходу. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, з наведених підстав його захисником.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого, дослідивши наявні матеріали справи та заявлене клопотання, в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
У даному кримінальному провадженні ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 05.10.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто по 30.11.2025 включно із внесенням застави.
Згідно з ч. 4 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Так, згідно з положеннями ч.3ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Приписами статті 177 КПК України встановлено, що підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно положень ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначено, що наявність вагомих підстав обвинуваченого затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність прокурором у клопотанні обставин, зазначених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
При цьому, суд враховує наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, стадії розгляду справи, де обвинувачений та свідки не допитані, та тяжкість кримінального правопорушення в якому він обвинувачуються, покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим. Також судом враховується особа обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, дані про особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв'язків, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, не працює та те, що згідно інформації з поданого клопотання був ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.05.2024 звільнений від відбування призначеного покарання для проходження військової служби у ЗСУ, невідбута частина покарання становить 5 років 29 днів позбавлення волі, тому суд приходить до висновку, що обставини кримінального провадження дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та може вчинити інші кримінальні правопорушення і таким чином негативно вплинути на хід судового розгляду та встановлення об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні.
На переконання суду, з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Окрім того, оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії судового розгляду судом перевірці не підлягають.
Так, наведені прокурором в клопотанні та в судовому засіданні підстави для продовження застосування запобіжного у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 суд на теперішній час не встановив.
На підставі наведеного, оцінюючи в сукупності обставини по справі, стадію розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому слід клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
Разом з тим, згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України щодо визначення розміру застави, суд враховує особу обвинуваченого, його майновий стан та інші обставини кримінального провадження, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, на підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України суд вважає, що достатньою для забезпечення виконання обвинувачуваним обов'язків покладених на нього КПК України, слід вважати продовженим застосований ОСОБА_4 розмір застави - 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
На підставі абз.2 ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов'язки обвинуваченому ОСОБА_4 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 314, 331, 372, 376 КПК України -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів - до 25.01.2026 включно.
Вважати продовженим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави - 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду №ІBAN: №ІBAN: UA598201720355219002000000757, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.
Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
Встановити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у випадку внесення застави, наступні обов'язки строком на два місяці з моменту внесення такої:
1. прибувати до суду із встановленою ним періодичністю;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну місця свого проживання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у випадку невиконання вищезазначених обов'язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та направити до державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду в частині запобіжного заходу, протягом 5 (п'ять) днів з дня її оголошення, а обвинуваченому в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 28 листопада 2025 року об 14:45 годин.
Суддя ОСОБА_1