465/8594/25
2/465/4301/25
Іменем України
(заочне)
27.11.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, -
Позивачка ОСОБА_1 (далі також - позивач) в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_3 (далі також - відповідач) на користь неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Львівському торговому - економічного університеті, аліменти на її утримання, щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму, починаючи з 29.09.2025 і до завершення ОСОБА_2 навчання або до досягнення нею 23 річного віку.
Свої вимоги мотивує тим, що під час перебування з відповідачем у шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_2 . Донька навчається в у Львівському торговельно-економічному університеті, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач працює деканом у Львівському державному університеті внутрішніх справ, де отримує значну заробітну плату. Крім цього, відповідач інвалідності не має, до повноліття доньки сплачував аліменти за рішенням суду, тому має змогу утримувати їхню спільну доньку, яка навчається. В той же час, вона працює, однак її доходу на утримання доньки недостатньо, тому просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.
Ухвалою суду від 30.10.2025 залучено у даній цивільній справі в якості третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивачка в судове засідання не з'явилася, втім подала через канцелярію заяву, згідно якої просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, зокрема шляхом надіслання на зареєстроване місце проживання - місце проживання: АДРЕСА_2 , копії ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, які адресат отримав 15.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 0610283794680, а також шляхом надіслання копії ухвали про залучення третьої особи та судової повістки, які отримав адресат 13.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № R067032353727. Відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, від якого не надійшло повідомлення про причини своєї неявки та відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалою від 27.11.2025 вирішив проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час та місце розгляду даної справи, зокрема шляхом надіслання на зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ухвали про залучення третьої особи та судової повістки, які повернулися на адресу суду 17.11.2025 з відміткою «адресат відсутні за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № R067032353344.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом установлено, що під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2006.
Донька проживає разом з матір'ю, тобто з позивачкою, що підтверджується довідкою № 96124 про реєстрацію місця проживання від 02.07.2022.
Рішенням Франківський районний суд м. Львова від 03.12.2010 року у справі №2-5432/2010 рік, шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається з довідки №1411 від 04.09.2025, виданої деканом Львівського торговельно-економічного університету, що дійсно ОСОБА_2 навчається на І курсі, факультету міжнародних економічних відносин та інформаційних технологій денної форми здобуття освіти, на платній основі. Закінчення навчання у червні 2029 року.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ст. 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином, мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Враховуючи надані позивачем матеріали та докази, а також встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що відповідач здатний надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на повнолітню доньку (сина), яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є донькою відповідача, як на день звернення до суду, так і на час розгляду справи судом не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює. Навчання на денній формі позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Відповідач доказів перебування на його утриманні інших дітей, непрацездатних осіб та інші обставини, що мають істотне значення для справи не надав суду. Окрім цього, не надав доказів, що між сторонами як батьками є узгодженість способу надання матеріальної допомоги на навчання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позасудовому порядку.
Таким чином, встановивши, що донька відповідача продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати її, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання до завершення навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23-річного віку.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментного забезпечення суд, вирішуючи справу в межах заявлених вимог (ст.13 ЦПК України) та відповідно до вимог ст. 182 СК України враховує стан здоров'я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів.
Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
Суд також звертає увагу на те, що категорія «мінімальний гарантований розмір аліментів», передбачена главою 15 СК України і відноситься до аліментів на утримання дитини. Така величина встановлена законодавцем, виходячи з наявності у батьків безумовного обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Після досягнення повноліття відсутній безумовний обов'язок батьків утримувати сина, дочку, які повинні доводити наявність обставин необхідності матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, обґрунтовувати необхідну суму матеріальної допомоги. При розрахунках може бути встановлено, що їх розмір є меншим 50% прожиткового мінімуму.
Таким чином, поширення категорії «мінімальний гарантований розмір аліментів» на стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, дочки, є безпідставним.
Крім того, ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Законом встановлені прожиткові мінімуми для дітей віком до 6 років, від 6 років до 18 років та на працездатних осіб. Прожитковий мінімум на повнолітніх дочку, сина законом не передбачено, а відтак розрахувати розмір такої величини неможливо.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18) сформульовано висновок про те, що положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку № 146 включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку № 146 вказується, що утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» у дужках після терміна «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті цього Переліку. Отже, Перелік № 146 не є вичерпним.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позов є підставний і підлягає до часткового задоволення, а тому з відповідача слід стягувати на користь на користь доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку(доходів), щомісячно, починаючи з дня досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 , і до закінчення її навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.
На підставі ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353,430 ЦПК України, суд -
Позов частково задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3 на користь доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку(доходів), щомісячно, починаючи з дня досягнення повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 , і до закінчення її навчання, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 211,20 гривень в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 27.11.2025.
Суддя Кушнір Б.Б.