Справа № 308/14818/25
1-кп/308/1185/25
26 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження за №12015070170001141 від 14 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про закриття кримінального провадження за №12015070170001141 від 14 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНІ в Закарпатській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N?12015070170001141, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2015, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
В Ужгородській міжрайонній прокуратурі вивчено зібрані матеріали по факту кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: 14 липня 2015 року о 03.15 годин в чергову частину Ужгородського РВ надійшло повідомлення чергового ДСНС м. Ужгород, Гаврилюк, про те що ними здійснено в с. Барвінок, вул. Польова 2 де відбулось загорання підсобного приміщення. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що в дворі за адресою с. Барвінок, вул. Польова 2, відбулось загорання прибудови до будинку в якій знаходився автомобіль марки "Дейво Ланос", д/н НОМЕР_1 , 2009 р.в., сірого кольору, власник гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешк. АДРЕСА_1 , пенсіонер. Жертв та потерпілих немає.
15.07.2015 року відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12015070170001141, визначена попередня правова кваліфікація з ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор зазначає, що ході досудового розслідування слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області було надано доручення працівникам СКП в порядку п.3, ч.2, ст.40 КПК України встановлення особи яка може бути причетна до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, встановлення осіб які проживають неподалік місця вчинення злочину, допитати останніх із вказаного приводу, з?ясувати що саме їм відомо по даному факту, чи чуло вони в період вчинення даного злочину, які небудь посторонні звуки, чи бачили підозрілих осіб або підозрілі транспортні засоби неподалік місця вчинення кримінального правопорушення, вжити заходів до перевірки на причетність до скоєння злочину раніше судимих осіб, а також осіб, що перебувають під адміністративним наглядом та осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.
В ході виконання доручення в порядку п.3, ч.2, ст.40 КПК України працівниками СКП відділу поліції №l Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області було отримано відповідь, що в ході виконання доручення проводились заходи на встановлення особи, яка може бути причетна до вчинення кримінального правопорушення, однак отримати інформацію яка б становила оперативний інтерес отримано не було.
В ході досудового розслідування було опитано чоловіка, що мешкає поблизу місця події та був присутній під час виявлення та усунення пожежі, однак останній повідомив, що жодних підозрілих осіб біля будинку потерпілого він не бачив.
Також, працівниками СКП відділу поліції 1 Ужгородського РУП ГУНІ в Закарпатській області було проведено радіотехнічну розвідку за адресою: АДРЕСА_1 , однак інформації, яка би становила інтерес для досудового розслідування не було встановлено.
Працівниками СКП відділу поліції N?1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надано відповідь на доручення в ході виконання якого якого вжитими заходами встановити свідків та очевидців події серед осіб, які проживають неподалік місця скоєння кримінального правопорушення не надалось можливим. Оскільки серед опитаних осіб жодна не пам?ятає даної події.
Окрім того, слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області було повторно надано доручення працівникам СКП в порядку п.3, ч.2, ст.40 КПК України для встановлення обставин даної події, які б сприяли проведенню досудового розслідування. Однак через те, що пройшов тривалий час з моменту події виявити інформацію, яка би становила інтерес для досудового розслідування не надалось можливим.
Крім того, об?єктивна сторона ст. 194 КК України полягає у знищенні або пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в повному обсязі, втрачає свої споживчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його використання за призначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути тимчасово або частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише після необхідних фінансових, трудових та інших витрат
Суспільно небезпечні наслідки як ознака об?єктивної сторони злочину полягають у шкоді у великих розмірах - коли вона у двісті п?ятдесят і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинення злочину. Між знищенням або пошкодженням чужого майна і заподіяною шкодою у великих розмірах має бути встановлений причинний зв'язок.
Прокурор зазначає, що враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та з моменту його вчинення минув десятирічний строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України, відповідно до ч. 1 п. 3-1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров?я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 36, 284 КПК України, ст. 12, п.4 ч.1 ст. 49 КК України, прокурор просить суд: кримінальне провадження за N?12015070170001141 від 14 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв?язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У судове засідання із розгляду клопотання прокурор не з'явився. Прокурор ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, подане клопотання просить задовольнити.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, про дату та час клопотання повідомлялися в порядку передбаченому процесуальним кодексом, заяв та клопотань не подавав.
Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 вказаної норми, ....закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procуes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНІ в Закарпатській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015070170001141, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2015, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження: 14 липня 2015 року о 03.15 годин в чергову частину Ужгородського РВ надійшло повідомлення чергового ДСНС м. Ужгород, Гаврилюк, про те, що ними здійснено в с. Барвінок, вул. Польова 2 де відбулось загорання підсобного приміщення. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що в дворі за адресою с. Барвінок, вул. Польова 2, відбулось загорання прибудови до будинку в якій знаходився автомобіль марки "Дейво Ланос", д/н НОМЕР_1 , 2009 р.в., сірого кольору, власник гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешк. АДРЕСА_1 , пенсіонер. Жертв та потерпілих немає.
14.07.2015 відібрано пояснення від заявника ОСОБА_4 та ОСОБА_6
14.07.2015 складено акт про пожежу.
04.08.2015 допитано в якості потерпілого ОСОБА_4
15.07.2015 року відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12015070170001141, визначена попередня правова кваліфікація з ч. 2 ст. 194 КК України. Та 27.07.2015 надано доручення про проведення досудового розслідування.
05.08.2023 надано доручення про проведення досудового розслідування.
09.09.2025 надано доручення про проведення досудового розслідування. У рамках вказаного кримінального провадження проведено радіорозвідку у зоні покриття ретранслійних антен мобільного (рухомого) зв'язку.
Постановами слідчого від 27.07.2015 призначено трасологічну експертизу, від 15.07.2015 судово-хімічну експертизу, від 29.07.2015 автотоварознавчу експертизу, від 28.07.2015 пожежно-технічну, які згідно наявних у кримінальному провадженні супровідних листів направлені на виконання до експертної установи НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області .
Матеріали справи містять висновок експерти від 12.10.2015 №23/470 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи..
Відомостей щодо проведення та причин не проведення інших експертиз матеріали кримінального провадження не місять.
У вказаному кримінальному проваджені надано доручення ( в порядку п.3 ч.2 ст. 40 КПКУкраїни). Доручення не датовано, , однак вказано, що відповідь необхідно надати слідчому у строк до 18 вересня 2025 року.
На виконання вказаного доручення слідчим отримано матеріали, а саме рапорти оу СКП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_7 , про те що: свідків та очевидців вчинення кримінального правопорушення встановити не надалось за можливе, не встановлено осіб які б володіли корисною інформацією та про те, що не вдалося викачати відео із камер відео спостреження у звязку з великим періодом часу скоєння правопорушення.
Проте не вказано у про опитування осіб які проживають неподалік, чи було проведено подворовий обхід з метою отримання інформації (окрім відеозаписів), яка б становила інтерес для органу досудового розслідування, чи було проведено бесіди із сусідами, на що прямо було вказано слідчим у дорученні.
Вказане свідчить про виконання доручення слідчого не в повній мірі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в рамках проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно прохальної частини клопотання прокурор просить: «Кримінальне провадження за №12015070170001141 від 14 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Пунктом 1-1 частини другої статті 284 КПК України передбачено закриття кримінального провадження судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Частиною четвертою статті 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Згідно з п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
З аналізу норми п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України випливає, що обов'язковою умовою для закриття кримінального провадження з цієї підстави, має бути встановлення факту самого кримінального правопорушення.
Якщо у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, таке кримінальне провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, закривається постановою слідчого, що визначено у частині четвертій цієї статті.
Закриття кримінального провадження судом на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України нормами КПК України не передбачено, проте, якщо така підстава виявляється під час судового розгляду, суд ухвалює виправдувальний вирок (ч. 7 ст. 284 КПК України).
П.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України пов'язує можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.ст. 283,284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, у зв'язку з чим рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження відповідно до встановленої законом процесуальної процедури. Внесення змін до Кримінального процесуального Кодексу, зокрема шляхом доповнення частини першої ст. 284 цього Кодексу пунктом 3-1, не звільняють слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та належного виконання їх обов'язків, визначених процесуальним законом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органами досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню, окрім наведеного вище, жодних інших слідчих дій здійснено не було, в тому числі матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо проведення чи причин не проведення призначених слідчим експертиз (крім автотоварознавчої); працівниками СКП в повному обсязі не виконано доручення слідчого.
Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини другої статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні положення визначені і в частині четвертій ст.38 цього Кодексу, згідно якої на орган досудового розслідування покладено обов'язок застосування всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно ч.ч.1,2,4 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до ст. 92, 110 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватись лише після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування проведено не у повному обсязі. Зокрема, не виконаним залишаються вказівки прокурора, про часткове виконання яких вказано судом.
Дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд вважає що такі не містять відомостей щодо вчинених органом досудового розслідування слідчих дій спрямованих на розкриття злочину, встановлення осіб причетних до його вчинення.
Таким чином, суд вважає, що досудове розслідування проведено не у повному обсязі, а тому стверджувати, що вжито усіх можливих заходів, проведено усі слідчі та розшукові дії, якими не встановлено особи, яка вчинила дані кримінальні правопорушення, у суду немає підстав.
Суд також враховує, те що в даному випадку, у результаті вчинення кримінального правопорушення, потерпілі зазнали матеріальної шкоди.
До обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
Суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
З огляду на вищенаведене досудове розслідування даного кримінального провадження, суд вважає, що його розслідування не може відповідати вимозі ефективності.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі "Євген Петренко проти України" (заява N 55749/08 від 29.01.2015 року) п. 65 "…для того, щоб розслідування могло вважатися "ефективним", воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості". Як вбачається з п. 40 рішення Європейського суду з прав людини "Юрій Іларіонович Щокін проти України" від 03.10.2013 року, заява N 4299/03 "…державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності (див. вищезгадані рішення у справах "Начова та інші проти Болгарії" (Natchova et autres c. Bulgarie), пункт 113, та "Рамсахай та інші проти Нідерландів" (Ramsahai et autres c. Pays-Bas), пункт 324).
Оскільки судом встановлено, що порушене прокурором питання закриття кримінального провадження хоча формально і підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства», що набрав чинності 17.10.2019 року, яким частину першу ст.284 КПК України доповнено пунктом 3-1 щодо можливості закриття кримінального провадження в разі не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, але суперечить вимогам ст. 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеній практиці Європейського суду з прав людини, завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України, в задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що підстав для закриття кримінального провадження за №12015070170001141 від 14 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, не встановлено. Таким чином, клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284,371-372 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження за №12015070170001141 від 14 липня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,- відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1