Справа № 308/14737/25
27 листопада 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Тарасенко Віри Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від адвоката Тарасенко Віри Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (далі - позивач) надійшла позовна заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №1069-1 від 16.05.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Ухвалою від 06.11.2025 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не повідомлявся, доставлення позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалося із порушенням прав і свобод позивача, вчинення насильницьких дій щодо позивача без фото- та відеофіксації не створювали у позивача обов'язку виконувати їх незаконні вимог.
12.11.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позовні вимоги спрямовані на уникнення несприятливих для позивача наслідків у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності. У поданому відзиві представник відповідача наполягає на законності спірної постанови та належності порядку її прийняття.
До суду від представниці позивача надійшла відповідь на відзив, яку, на переконання суду, слід залишити без розгляду та відхилити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
За обставин цієї справи представниця позивача подала відповідь на відзив, тобто документ, подання яких приписами процесуального закону для категорії справ, що в даному випадку розглядається судом, не передбачено.
В силу цитованих положень ч. 1 ст. 269 та ч. 5 ст. 159 КАС України суд вважає, що відсутні підстави для врахування відповіді на відзив, оскільки її подання для у справі, що розглядається, не передбачено, а подання додаткових пояснень у відповідності до ч. 5 ст. 159 КАС України суд необхідним не визнавав.
Ухвалою від 09.10.2025 суддя залишив позовну заяву без руху, надав строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 06.11.2025 суддя прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 27.11.2025 задовольнив клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до суду, визнав поважними причини його пропуску та поновив відповідний строк.
У судове засідання позивач та його представниця не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подали, від представниці позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.
У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з постановою №1069-1 від 16.05.2025 позивача визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме - у спірній постанові відображено, що позивач вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, 16.05.2025 близько 10 год. 23 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органі Національної поліції, де о 10 год. 50 хв. було встановлено, що останній порушує вимогу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 гр. ОСОБА_1 за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку виконання обов'язку, передбаченого п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» був направлений для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з направленням №3171, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 16.05.2025 об 11 год. 00 хв., яке ОСОБА_1 підписати відмовився.
Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду гр. ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій, а об 11 год. 10 хв. виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.
Дії позивача кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вважаючи вищезгадану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Матеріали справи свідчать про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова та обставини, що стали підставою для її складання, датуються 16.05.2025, у зв'язку з чим слід застосовувати законодавство, яке діяло станом на 16.05.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 10.05.2025 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
-прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 01.01.2025 особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
За приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), в редакції від 28.02.2025 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення №402 в редакції від 28.02.2025 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Пунктом 6.2. глави 6 розділу ІІ Положення №402 в редакції від 28.02.2025 передбачено, що на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об'єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 14.
Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов'язкове до виконання
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 01.01.2025 громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, (далі - Положення №154), в редакції від 06.05.2025 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
-ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
-здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
На час ухвалення оскаржуваної постанови діяв Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, (далі - Порядок №560) в редакції від 09.05.2025, який, зокрема, визначав процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 3 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
За приписами пункту 6 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема:
-оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
-прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
-проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025).
Відповідно до пункту 27 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктом 28 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 70 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 визначено, що порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов'язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони..
Абзацами першим та другим пункту 74 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 передбачалося, що військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров'я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов'язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Відповідно до положень пункту 74-1 Порядку №560 в редакції від 09.05.2025 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Крім того, при врученні направлення особі під підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації.
Між тим, суд зазначає про те, що відповідачем не підтверджено дотримання зазначеної процедури та етапності, оскільки жодних доказів із цього приводу матеріали справи не містять.
Таким чином, відповідачем не доведено дотримання процесуальної форми як передумови для інкримінування позивачу вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови, тобто станом на 16.05.2025, процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) регламентувалася, зокрема, Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі - Інструкція №3), яка діяла в редакції від 17.01.2025.
Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції №3 в редакції від 17.01.2025 уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №3 в редакції від 17.05.2025 протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.
Частинами 6-8 ст. 258 КУпАП у редакції, що діяла на час прийняття спірної постанови, було визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, національне законодавство, яке діяло на час складання спірної постанови передбачало випадки, коли протокол у разі документування правопорушень, зокрема, за ст. 210-1 КУпАП не складається.
До таких випадків належали ситуації, коли особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності підтвердних документів про отримання особою виклику.
Обставини розглядуваної справи свідчать про те, що спірна правова ситуація є відмінною, оскільки відповідач пов'язував наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із нібито його відмовою пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби після прибуття позивача у супроводі працівників Національної поліції, а не у зв'язку з його неявкою на виклик.
Між тим, суд звертає увагу на те, що відповідачем не долучено жодного протоколу про адміністративне правопорушення чи будь-яких інших доказів, які би свідчили про відмову позивача від проходження медичного огляду, про який ідеться у спірній постанові.
Також суд вказує на те, що оскаржувана постанова сама по собі не являється доказом вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Така постанова за своєю правовою природою являється рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому власне передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати.
Вичерпний перелік рішень, які суд вправі ухвалити за результатами розгляду спору з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відображено у ст. 286 КАС України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги про визнання спірної постанови протиправною слід залишити без задоволення, так як правова оцінка законності постанови суб'єкта владних повноважень здійснюється у межах вимог про скасування цієї постанови.
Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На переконання суду, в даному випадку на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України слід вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав позивача скасувати оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
В силу приписів ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 286 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Скасувати постанову №1069-1 від 16.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні решти позову відмовити повністю.
Стягнути на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.Й. Данко