Справа № 308/14622/25
4-с/308/52/25
29 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
за участю секретаря судового засідання Фетько І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довжанин О.М. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської із скаргою на бездіяльність посадових осіб відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не знятті арешту із майна, накладеного постановою від 06.02.2014.
Скаргу мотивує тим, що у провадженні Відділу ДВС у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №41505395 з примусового виконання виконавчого листа №308/10201/13, виданого 23.12.2013 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.
У такому виконавчому листі вказано про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 17.06.2013 і до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що 06.02.2014 старшим державним виконавцем Саліхова М.І. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку з несплатою аліментів. Арешт був накладений з метою збереження майна боржника, що підлягає наступній реалізації.
Зауважує, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах №41505395 від 20.11.2024 заборгованість складала 117 665,37 грн. Однак, боржник ОСОБА_1 добровільно сплатив всю суму заборгованості та відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах №41505395 від 26.09.2025, заборгованість згідно виконавчого листа №308/10201/13, виданого 23.12.2013 Ужгородським міськрайонним судом, станом на 26.09.2025 відсутня. Переплата становить 3 357,00 грн.
У зв'язку із добровільним погашенням суми боргу по аліментах, ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Покорба І.М. із клопотанням про скасування арешту з майна. Проте, що у відповідь на своє клопотання отримав лист-відмову, у якому ідеться про те, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду.
Враховуючи викладене, просить суд скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця від 06.02.2014 на все майно, що належить ОСОБА_1 , із скасуванням заборони відчуження такого майна.
Заявник не скористався правом на участь у судовому засіданні та його представник ОСОБА_4 подала заяву, згідно якої просить провести розгляд скарги без їх участі та задоволити таку.
Представник відділу ДВС у місті Ужгороді у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на скаргу не подавав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Саліхова М.І. у виконавчому провадженні №41505395 від 06.02.2014 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , із забороною здійснювати відчуження, для забезпечення виконання виконавчого листа №308/10201/13 від 23.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 700 грн. щомісячно, починаючи з 17.06.2013 і до досягнення дитиною повноліття.
Судом також встановлено, що заявник звертався із заявою до відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту, та згідно відповіді Відділу №9081525 від 26.09.2025 станом на 26.09.2025 заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_1 відсутня, а арешт на майно може бути знято в судовому порядку.
Виходячи зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Частиною другою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Представник відділу ДВС у місті Ужгороді не надав жодних доказів, які б спростували доводи заявника та своїм листом підтвердив відсутність заборгованості за виконавчим провадженням, що перебуває на виконанні у боржника ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає за доцільне зняти арешт, накладений на майно боржника, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.
При цьому, суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови належного виконання своїх зобов'язань, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги скарги підлягають до задоволення.
Керуючись ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-260, 353, 354, 447-452 ЦПК України, суд, -
Скаргу задовольнити.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 із забороною здійснювати відчуження, накладений постановою від 06.02.2014 у виконавчому провадженні №41505395, яка винесена на примусове виконання виконавчого листа №308/10201/13, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 23.12.2013.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.Р. Деметрадзе