25 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарях судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12024262020002978 від 28.07.2024 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , - адвоката ОСОБА_7 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 05 травня 2025 року, щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці Чернівецької області, українця, громадянина України, одруженого, із загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на утриманні якого перебувають двоє малолітніх дітей, раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 05 травня 2025 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та за його вчинення призначено йому покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено обрану - у виді тримання під вартою у Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання ОСОБА_10 визначено рахувати з моменту його затримання, тобто з 28 липня 2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання ОСОБА_10 перебування останнього в установах попереднього ув'язнення у період з 28.07.2024 року до дати вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ЄУНСС: 726/2943/25 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_11
НП: 11-кп/822/214/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Цивільний позов заявлений потерпілою у сумі 300 000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 300 000 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень
Стягнуто з ОСОБА_10 витрати на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи у сумі 1 037 грн 57 коп.
Вирішено долю речових доказів.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, обвинувачений ОСОБА_10 28 липня 2024 року о 18 годині 55 хвилин, перебуваючи за адресою м. Чернівці, вул. Каштанова, 103, на території продуктового магазину «Каштан», на ґрунті раніше виниклої словесної суперечки з його знайомим ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_3 з приводу висловлення останнім словесної образи його батьку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел спрямований на позбавлення життя ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, умисно, протиправно, несподівано для ОСОБА_12 дістав із кишені своїх шортів кухонний ніж та наніс один удар вищевказаним ножем по тулубу ОСОБА_12 , в область лівої легені, після чого ОСОБА_10 покинув місце події із знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_10 спрямованих на умисне заподіяне смерті потерпілого ОСОБА_12 , згідно висновку судово-медичної експертизи заподіяні наступні тілесні ушкодження у вигляді: - ранового каналу, нашкірної рани лівої бічної стінки грудної клітки у 5-му міжреберному проміжку, який продовжується наскрізним, щілино-видним ушкодженням п'ятого міжреберного проміжку по передній під паховій лінії, довжиною 3,9 см, що проходить по верхньому краю 6-го ребра із крайовим ушкодженням кісткової тканини верхнього краю 6-го ребра, косо-горизонтальним, на довжину у ребрі 3,0 см, проникаючи у ліву плевральну порожнину, наскрізним, щілино-видним ушкодженням переднього краю верхньої долі лівої легені, крововиливом темно-червоного кольору у легеневу тканину стінок ушкодження, подальшим наскрізним, щілино-видним ушкодженням бічної стінки серцевої сумки в проекції верхівки серця, крововиливом у остання, наскрізним, щілино-видним ушкодженням верхівки серця, продовжуючись наскрізним ушкодженням задньої стінки серцевої сумки, послідуючим щілино-видним ушкодженням лівого купола діафрагми та сліпим ушкодженням діафрагмальної поверхні лівої долі печінки, щілино-видним на глибину у печінковій тканині до 1,5 см, де сліпо і закінчується із крововиливами у печінкову тканину стінок ранового каналу, загальною його довжиною від нашкірної рани 12,5 см, який направлений зліва направо, дещо ззаду наперед та зверху вниз.
Дані тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу до моменту настання смерті внаслідок однократної колото-різаної дії колючо-ріжучого предмету типу "клинка ножа", що мав обухів край, шириною не менше 0,1 см, вістря та лезо з середнім ступенем гостроти заточки та найбільшою шириною в місці занурення - 1,3см +/- 0,1см, в момент нанесення ушкодження лезо травмуючого знаряддя було направлене дещо згори донизу, а його ріжучий край був спрямований ліворуч, і за ознакою "небезпека для життя" належать до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Зобов'язати суд першої інстанції призначити повторну (стаціонарну) судово-психіатричну експертизу обвинуваченого ОСОБА_10 . Урахувати при новому розгляді пом'якшувальні обставини.
Обґрунтовуючи свої доводи тим, що судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано психічний стан ОСОБА_10 на момент вчиненого діяння та після його вчинення, попри те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 тривалий час перебував на психіатричному обліку в ЧОПЛ.
Зазначає, що за висновками судово-психіатричної експертизи № 1436 від 20.08.2024 р. його підзахисному встановлено діагноз: «Легкий когнітивний розлад органічного ґенезу», що на думку апелянта, вказує на наявність хронічного порушення психічної діяльності. При цьому вказує, що експертиза проводилася в амбулаторних умовах без стаціонарного спостереження, без залучення клінічного психолога та невролога, без проведення повного комплексу психодіагностичних досліджень, що є грубим порушенням: п. 6.4, 6.6, 6.9 наказу МОЗ № 527 від 08.10.2014 року, ст. ст. 101, 242, 243 КПК України. Також у висновку відсутній аналіз впливу психічного розладу на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення діяння, хоче саме це є ключовим критерієм для визначення осудності.
Стверджує, що суд не надав належної оцінки обставинам, що могли свідчити про наявність афективного стану або реакції імпульсивного типу, які вимагають спеціальної психіатричної інтерпретації.
Вказує, що районний суд проігнорував необхідність призначення повторної або стаціонарної судово-психіатричної експертизи, з огляду на виявлені психічні порушення, а також відсутність повного дослідження впливу психічного стану на поведінку ОСОБА_10 в момент інкримінованого діяння.
Звертає увагу суду на те, що районний суд не врахував пом'якшувальні обставини належним чином, порушивши загальні начала призначення покарання, зокрема, що ОСОБА_10 раніше не судимий, перебував на психіатричному обліку, є батьком малолітніх дітей, один з яких інвалід, злочин вчинено в стані афекту, після конфлікту, що мав ознаки емоційного вибуху, тобто злочин вчинено в стані сильного конфлікту, який мав афективне походження, потерпілий першим виявив агресію та спровокував дію, а саме, потерпілий першим ініціював фізичне протистояння, що підтверджується свідками.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив задовольнити її з підстав, у ній зазначених, думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважавши вирок районного суду законним та обґрунтованим, позицію потерпілої ОСОБА_8 та її представника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України в поданій апеляційній скарзі не заперечуються, таким чином колегія суддів не переглядає та не наводить доводів на їх підтвердження.
Надаючи оцінку посиланням сторони захисту на те, що судом першої інстанції не було належним чином з'ясований психічний стан ОСОБА_10 на момент вчиненого діяння та після його вчинення, пропри те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 тривалий час перебував на психіатричному обліку в ЧОПЛ, колегія суддів наголошує на наступному.
Частина 1 ст. 19 КК України містить визначення поняття «осудності», відповідно до якого осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 та ч. 3 зазначеної ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на стадії досудового розслідування даного кримінального провадження було проведено судово-психіатричну експертизу обвинуваченого ОСОБА_10 , за результатами якої було складено висновок № 1436 від 20.08.2024 (т. 2 а. к. п. 20-21), відповідно до якого ОСОБА_10 на час проведення експертизи виявляє ознаки психічного захворювання у формі легкого когнітивного розладу органічно обумовленого. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_10 ознак хронічного психічного захворювання та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки психічного захворювання у формі легкого когнітивного розладу органічно обумовленого, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час, ОСОБА_10 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до вступної та дослідницької частини висновку експертів, дослідження було проведено експертом ОСОБА_14 , яка є судово-психіатричним експертом вищої кваліфікаційної категорії Чернівецької філії судових експертиз, судовим експертом, вищого кваліфікаційного класу (наказ МОЗ № 66 від 12.01.2024 р.) освіта - вища медична, спеціальність - судова психіатрія, стаж експертної роботи 34 роки, та експертом ОСОБА_15 , яка є судово-психіатричним експертом вищої кваліфікаційної категорії Чернівецької філії судових експертиз, судовим експертом 1-го кваліфікаційного класу (наказ МОЗ № 66 від 12.01.2024 р.) освіта - вища медична, спеціальність - судова психіатрія, стаж експертної роботи 27 років; на підставі дослідження матеріалів кримінального провадження, медкарти амбулаторного хворого ЧОПЛ № 1720/99 на ім'я ОСОБА_10 та шляхом анамнезу життя останнього (зі слів підекспертного).
Підстав для сумніву у правдивості, точності, правильності та повноті висновку експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за результатами проведення вищевказаного експертного дослідження у суду апеляційної інстанції немає.
Окрім того, експерти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які проводили згадане вище експертне судово-психіатричне дослідження обвинуваченого, були попередженими про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Частиною 1 ст. 242 КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Чинний кримінальний процесуальний закон не містить визначення поняття комісійної судової експертизи та переліку випадків її призначення.
Натомість, відповідно до п. 1.2.13. Розділу І «Загальні положення» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998, комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.
Відповідно до системного аналізу положень Глави 4 КПК України, висновок експерта є одним із джерел доказів в кримінальному провадженні, тобто фактичних даних, за допомогою яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 2 ст. 94 КПК України передбачено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що закон не вимагає обов'язкового проведення психолого-психіатричної експертизи особи в умовах стаціонару, на якому наполягає сторона захисту в поданій апеляційній скарзі.
В поданій апеляційній скарзі захисник зауважує на формальному проведенні експертами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вищезазначеної судово-психіатричної експертизи, залишення експертами поза увагою умов життєвого шляху обвинуваченого, те, що останній тривалий час перебував на психіатричному обліку в ЧОПЛ, те, що експертиза проводилася в амбулаторних умовах без стаціонарного спостереження, без залучення клінічного психолога та невролога, без проведення повного комплексу психодіагностичних досліджень, що є грубим порушенням: п. 6.4, 6.6, 6.9 наказу МОЗ № 527 від 08.10.2014 року, ст. ст. 101, 242, 243 КПК України, а тому вважає за необхідне клопотати перед судом про призначення повторної (стаціонарної) судово-психіатричної експертизи обвинуваченого.
Разом із тим, апеляційний суд, вважає, що висловлені захисником твердження стосовно формальності проведеного дослідження є суто суб'єктивними припущеннями захисника, жодних підстав для здійснення тривалого спостереження та дослідження обвинуваченого в умовах стаціонару під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження встановлено не було, характер його дій під час вчинення кримінального правопорушення не був хаотичним, поведінка обвинуваченого не свідчила про наявність у нього очевидних психічних розладів, внаслідок чого колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для проведення в зазначеному кримінальному провадженні комісійної комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_10 .
В свою чергу, в постанові від 29.07.2021 у справі № 755/5059/19 (провадження № 51-558км21) ККС у складі ВС висловила правову позицію, відповідно до якої, виходячи з результатів системного тлумачення ст.ст. 19, 20 КК України, законодавець розрізняє неосудність і обмежену осудність, а встановлення тієї чи іншої обставини тягне за собою різні правові наслідки, при цьому, неосудність та обмежена осудність є юридичними поняттями, а тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК України у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.
За таких обставин, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_10 , відповідно до вищезгаданого висновку судово-психіатричної експертизи, був визнаний таким, що на момент вчинення інкримінованого йому злочину, тобто 28.07.2024 року, та на момент проведення експертного дослідження не страждав на хронічне психічне захворювання та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, був здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, апеляційний суд, критично оцінює посилання сторони захисту на неврахування судом, що злочин було вчинено обвинуваченим в стані афекту, після конфлікту, що мав ознаки емоційного вибуху, тобто злочин вчинено в стані сильного конфлікту, який мав афективне походження.
Таку позицію апелянта, колегія суддів розцінює, виключно, як позицію захисту від висунутого його підзахисному обвинувачення, з метою пом'якшення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, натомість, вона спростовується сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, досліджених судом 1-ої інстанції.
Разом з цим, на думку судової колегії апеляційного суду є вірними твердження сторони захисту про те, що районний суд не застосував положення ст.ст. 65, 66, 67 КК України в комплексі, що призвело до необґрунтовано суворого покарання, виходячи із наступного.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання, яке є наближеним до максимальних меж санкції інкримінованої йому статті, районний суд належним чином не вмотивував своє рішення, а тому, у відповідності до вимог ст. 407 КПК України, колегія суддів вважає за можливе змінити вирок суду в цій частині.
Пом'якшуючи призначене покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, особу винного, який раніше не судимий, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем свого попереднього ув'язнення, на диспансерному обліку у лікаря нарколога не перебуває, однак перебував на диспансерному обліку у лікаря психіатра в диспансерному відділенні ЧОПЛ, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1436 від 20.08.2024 ОСОБА_10 виявляє ознаки психічного захворювання у формі легкого когнітивного розладу органічно обумовленого. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_10 ознак хронічного психічного захворювання та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки психічного захворювання у формі легкого когнітивного розладу органічно обумовленого(тобто стан, за якого в людини спостерігаються незначні проблеми з пізнанням - такими розумовими здібностями, як пам'ять або мислення), він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання, як судом першої інстанції так і апеляційною інстанцією не встановлено.
Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України, обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце проживання та реєстрацію, не має судимостей, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, згідно свідоцтв про народження у ОСОБА_10 наявні двоє малолітніх дітей ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період перебування в слідчому ізоляторі одружився.
Окрім того, судова колегія апеляційного суду враховує і те, що між потерпілим та обвинуваченим мав місце конфлікт, який спровокував саме потерпілий, те, що потерпілий першим виявив агресію та спровокував дію, а саме, потерпілий першим ініціював фізичне протистояння, що було підтверджено свідками.
Також, апеляційний суд враховує практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, Суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Разом із урахування вищевказаного, а також характеру вчиненого злочину, думки потерпілої сторони, поведінки обвинуваченого до і після вчинення кримінального правопорушення, віку, стану здоров'я обвинуваченого, ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність обставини, яка обтяжує покарання, а також враховуючи те, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а праву на життя кореспондує обов'язок держави та інших суб'єктів права визнавати та не порушувати його, апеляційний суд вважає за необхідне, пом'якшити обвинуваченому призначене покарання та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
На думку колегії суддів, саме таке покарання для обвинуваченого відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним у ст. 65 КК України, є співмірним зі ступенем тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, справедливим, необхідним і достатнім, сприятиме досягненню мети покарання, що регламентована у ст. 50 КК України.
Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного суду, не встановлено підстав для застосування ст. 69 КК України, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Враховуючи все вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення поданої апеляційної скарги та зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування оскарженого вироку при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 408, 414, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , - адвоката ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 05 травня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в частині призначеного покарання - змінити.
Призначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її
проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3