26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 638/18699/17
провадження № 22-ц/818/4961/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2023 року у складі судді Подус Г.С.,-
У грудні 2017 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, з врахуванням уточнених позовних вимог (т.1 а.с. 165-166) просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 1706,94 грн. за період з 01.03.2014 року по 30.06.06.2014 року; стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з теплопостачання, у розмірі 37938 грн. за період 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, інфляцію у розмірі 10194,73 грн., 3% річних у розмірі 1877,60 грн. Також просить суд стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1600 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Однак в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за вказані комунальні послуги не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.03.2014 року по 31.01.2017 року утворилась заборгованість. Відповідач ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 2006 року, а знята з реєстрації 30.08.2018 року, отже була споживачем послуг з моменту її повноліття, а саме з 01.07.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період позовних вимог з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року період неповноліття ОСОБА_4 її опікуном була ОСОБА_1 . Окрім того, відповідачі не надали документи до КП «ХТМ» про зміни у складі зареєстрованих членів родини для приведення у відповідність бази даних.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання, яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1706,94 грн за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року,
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання, яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 37938,00 грн за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, інфляційні витрати у розмірі 10194,73 грн, 3% річних у розмірі 1877,60 грн.
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі" судовий збір у розмірі 1600,00 грн по 400, 00 грн. з кожного.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження підстав заявленого позову. Відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг зобов'язані оплатити вжиті послуги, оскільки вони фактично користувалися ними, проте зазначеного обов'язку не виконали, внаслідок чого у них утворилась заборгованість у заявленому у позові розмірі.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення в частині яке стосується апелянта скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_4 не була належна повідомлена про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції. Обов'язок ОСОБА_6 по оплаті комунальних платежів з'явився з 01.07.2017, в той самі час коли вона проходила навчання і відповідно, не мала ніякого доходу. Крім того, суд не врахував, що відповідач є особою з інвалідністю III групи та вдовою, що свідчить про наявність у неї особливого соціального статусу і потреби в додатковому соціальному захисті. У зв'язку з постановою ВП №78856478 було накладено арешт на всі грошові кошти відповідача, просить звільнити від сплати судового збору.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями 128, 130 ЦПК України.
Частиною 2 статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з частиною 5 вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.
Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що в суді першої інстанції ОСОБА_4 не була належним чином повідомлені про розгляд справи 14.09.2025 року.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право позивача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості ОСОБА_4 з ухваленням нового судового рішення.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення переглядається частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4 , в іншій частині не переглядається.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно рішенням виконавчого комітету від 05.06.20006 №135/26 ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а .с.58).
За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я відповідача ОСОБА_3 .
Як вбачається з наданої позивачем відомості про нарахування та оплати за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, заборгованість відповідача за послуги, які надає КП «ХТМ», за період з 01.03.2014 року по 31.07.2017 року у сумі 39644,94 грн.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 10194,73 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1877,60 грн.
Згідно постанови від 14.04.2021 накладено арешт на рахунку ОСОБА_4 , (т.1 а.с. 77)
Згідно з повідомленням про зайняття особи з реєстрації місця проживання, ОСОБА_4 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з вибуттям до нового проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 64).
У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
З 01.12.2021 на підставі частини 5 ст. 13 Закону України «Про «Про житлово-комунальні послуги» надання послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у багатоквартирних будинках регламентується положеннями індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті надавача послуг.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач проживала за вказаною адресою з 2006 року по 30.08.2018 року, при цьому повноліття досягла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово - комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Cтаттею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно з пп. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку сплачувати надані послуги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Так, положення ст. ст. 68, 162 Житлового Кодексу України, Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення зобов'язують наймача, власника та орендаря житлового приміщення сплачувати житлово-комунальні послуги.
Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за №630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
У свою чергу заявник щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено обов'язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Як зазначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідач відмовлялась від споживання послуг з теплопостачання та гарячої води у встановленому порядку.
В супереч вимог 12, 81 ЦПК відповідач не надали суду доказів належної оплати наданих ним послуг у заявлений у позові період та про застосування строку позовної давності в суді першої та апеляційної інстанції не заявила.
Як свідчать матеріали справи, період нарахування ОСОБА_4 КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги становить 01.07.2014 року по 31.07.2017 року.
Отже, з урахуванням наведеного та встановлених судом фактичних обставин, підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 1706,94 грн. за період з 01.03.2014 року по 30.06.06.2014 року; стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з теплопостачання, у розмірі 37938 грн. за період 01.07.2014 року по 31.07.2017 року.
Що стосується вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних суд зазначає, наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
У даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачам на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 10194,73 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1877,60 грн.
Враховуючи викладене, стягненню солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підлягає за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, інфляційні витрати у розмірі 10194,73 грн., 3% річних у розмірі 1877,60 грн., на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі».
Щодо доводів апелянта про необхідність скасування рішення суду з підстав того, що за адресою: АДРЕСА_1 , вона у період навчання не проживала, а відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень чинного законодавства, споживачі зобов'язані здійснювати оплату житлово-комунальних послуг у разі їх фактичного користування. Відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від обов'язку сплати вартості фактично спожитих послуг.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором ( частини 1, 4 ст. 543 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються житлово-комунальними послугами на рівні зі споживачем і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з їх оплати.
Отже, з огляду на викладене, доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення заборгованості є необґрунтованими.
З урахуванням викладених обставин справи апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, окрім іншого, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено, тому стягненню підлягає з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі" судовий збір у розмірі 1600,00 грн. по 400, 00 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384,389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 версеня 2023 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , заборгованість за послуги з теплопостачання, яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1706,94 грн. за період з 01.03.2014 року по 30.06.2014 року, на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_5 в ФХОУ АТ «Ощадбанк»).
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , заборгованість за послуги з теплопостачання, яка утворилася за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 37938,00 грн. за період з 01.07.2014 року по 31.07.2017 року, інфляційні витрати у розмірі 10194,73 грн., 3% річних у розмірі 1877,60 грн., на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_5 в ФХОУ АТ «Ощадбанк»).
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі" (м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_5 в ФХОУ АТ «Ощадбанк») судовий збір у розмірі 1600,00 грн. по 400, 00 грн. з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук