Іменем України
26 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/2058/25
провадження № 22-ц/4809/1494/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 липня 2025 року у складі головуючого судді Кулінки Л. Д.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після припинення шлюбних відносин з квітня 2017 року позивач проживає разом з дитиною.
Позивач вказує, що відповідачка з дитиною не спілкується, не займається вихованням дитини, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не виявляє до доньки будь-якої батьківської уваги та турботи.
Зазначає, що органом опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області 23 січня 2025 року проведено обстеження умов проживання позивача та дочки, за адресою по АДРЕСА_1 , за результатами якого складено відповідний акт, та встановлено, що для виховання, навчання та повноцінного розвитку дитини створено необхідні умови, батько належним чином виконує свої обов'язки.
Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Новоархангельскої селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог про позбавлення батьківських прав на підставі пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 липня 2025 року та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
Вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення чи заперечення матері дитини, хоча вона належним чином повідомлена про розгляд даної справи на засіданні комісії.
Позивач зазначає, що має позитивний досвід догляду за дитиною, несе відповідальність за неї, забезпечує її належний догляд і виховання. Будь-які негативні фактори, такі як зловживання алкоголем, насильство тощо, які б могли негативно вплинути на дитину чи нести загрозу її життю та здоров'ю, відсутні. Він продемонстрував свою здатність забезпечити дитині належні умови для фізичного та психологічного розвитку.
Звернув увагу суду, що неповнолітня ОСОБА_3 підтвердила те, що мати давно поїхала від них, не бере жодної участі у їх житті, не телефонує та не цікавиться ними.
Вказує, що членами комісії встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір'ю своїх батьківських обов'язків щодо своєї неповнолітньої доньки, відсутність з її боку будь-якої участі у вихованні дитини та ненадання матеріальної допомоги, свідоме самоусунення від забезпечення морального та духовного розвитку дитини, нехтування виконанням батьківських обов'язків щодо виховання своєї дитини, без поважних причин залишивши її без материнської уваги та турботи.
Вважає, що твердження суду першої інстанції, що обставини, повідомлені у висновку викладені формально, без посилання на будь-які докази, є безпідставними.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідачка подала до суду письмові пояснення, в яких просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказала, що займається вихованням та піклується про дитину, спілкується із нею та проводить час. Зазначила також, що у неї із позивачем є ще одна спільна дитина, ОСОБА_4 , 2016 року народження, яка проживає разом з відповідачкою та її теперішнім чоловіком. Діти постійно спілкуються між собою та проводять час разом з матір'ю.
Зазначила, що висновок органу опіки та піклування є неналежним доказом (а.с.107-110).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачки, її представника - адвоката Олексієнка С. В., та представника третьої особи у справі - Головань Т. В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області 06 квітня 2011 року (а.с. 15).
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований між ними 16 вересня 2010 року в відділі реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 24 (а.с.12-13).
У 2019 році відповідачка уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище на " ОСОБА_7 " (а.с.41).
Згідно довідок, виданих Новоархангельською селищною радою Кіровоградської області 27 січня 2025 року за № 540 та за № 541, до складу сім'ї ОСОБА_1 входять донька ОСОБА_3 , 2011 року народження, мати ОСОБА_8 , 1969 року народження, та батько ОСОБА_9 , 1966 року народження(а.с.5-6).
Відповідно до довідки, виданої КНП Новоархангельської селищної ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги» 28 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_10 відвідує лікаря у супроводі батька ОСОБА_1 (а.с.8).
Згідно довідки Комунального закладу «Новоархангельський ліцей «Лідер» Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 01-19/16 від 23 січня 2025 року ОСОБА_3 , 2011 року народження, учениця 8-Б класу, регулярно відвідує заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько учениці спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, здійснює контроль за навчальним процесом дитини, відвідує батьківські збори, що підтверджує, що на даний час вихованням доньки займається тільки батько (а.с. 7).
Органом опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області 23 січня 2025 року проведено обстеження умов проживання позивача та доньки за адресою АДРЕСА_1 , за результатами якого складено відповідний акт. Даним актом встановлено, що для виховання, навчання та повноцінного розвитку дитини створено необхідні умови, батько належним чином виконує свої обов'язки (а.с.4).
Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, від 08 квітня 2025 року №02-29/237, встановлено, що батько дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії повідомив, що мати не бере участі у житті доньки, не цікавиться її здоров'ям, фізичним та духовним розвитком. Також позивачем повідомлено про те, що відповідачка, тривалий час не проживає разом з дитиною та зовсім не бачиться з нею. Службою у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання дитини та проведено аналіз обставин справи та оцінки поведінки батьків. Встановлено, що мати дитини ОСОБА_5 систематично порушує батьківські обов'язки, спостерігається відсутність належної чи будь-якої турботи про фізичний та моральний розвиток дитини. Мати давно залишила дитину на виховання батькові та змінила своє місце проживання. Новоархангельська селищна рада Кіровоградської області, на яку покладено повноваження органу опіки та піклування, підтвердила той факт, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 , та вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37-38).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (частина третя статті 155 СК України).
У відповідності до положень статей 150, 157 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України, які встановлюють правові наслідки позбавлення батьківських прав, неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
Схожі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 344/17548/21 та інших.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що «зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім'ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).».
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що «Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв'язки зі своєю матір'ю, вітчимом. Для дитини це є її сім'я, і вона не пам'ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв'язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім'ї, з якою у неї вже склався відповідний зв'язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.».
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відтак, при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав суд передусім повинен надати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання застосування такого заходу необхідно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
З урахуванням винятковості заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру такої поведінки, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається виключно за умови неможливості зміни поведінки батьків (одного з батьків) у кращу сторону, і при наявності вини у діях батьків (одного з батьків).Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 463/7762/22 (провадження № 61-16694св23).
Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав базувався на тому, що відповідачка систематично порушує батьківські обов'язки, спостерігається відсутність належної чи будь-якої турботи про фізичний та моральний розвиток дитини. Мати давно залишила дитину на виховання батькові та змінила своє місце проживання. В той час як, батько, ОСОБА_1 має позитивний досвід догляду за дитиною, несе відповідальність за неї, забезпечує їй належний догляд і виховання. Зазначено, що батько продемонстрував свою здатність забезпечити дитині належні умови фізичного та психологічного розвитку.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер та ґрунтується тільки на обстеженні житлових умов та відомостях, які надав позивач. Житлові умови матері не обстежені, не з'ясований її матеріальний стан.
У висновку не зазначено обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Також висновок не містить даних чи вживав орган опіки та піклування дії до налагодження взаємовідносин матері і дочки, чи були запропоновані такі примирні процедури як медіація, чи попереджав про необхідність зміни поведінки матері.
Суд першої інстанції належно дослідив висновок органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, від 08 квітня 2025 року №02-29/237 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , та надав йому відповідну оцінку згідно зі статтею 89 ЦПК України, а отже, дотримався вимог частини шостої статті 19 СК України.
Отже, докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.
Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегією суддів було заслухано думку дитини, ОСОБА_3 , яка повідомила суду, що на даний час проживає з бабусею та дідусем (батьками позивача), з матір'ю спілкується рідко і виключно за допомогою смс повідомлень. Разом з тим, ОСОБА_3 зазначила, що спілкується із молодшою сестрою, яка проживає разом з матір'ю, у них добрі стосунки. Також дівчинка зазначила, що мати не приймає участі в її житті.
Відповідачка в судовому засіданні суду пояснила, що піклується про свою доньку ОСОБА_11 , постійно запрошує її до своєї нової сім'ї, де проживає менша донька - сестра ОСОБА_12 , сестри постійно спілкуються між собою, мати організовує їхні зустрічі. З донькою ОСОБА_13 відповідачка спілкується частіше за допомогою телефону шляхом текстових повідомлень, оскільки дитина не відповідає на дзвінки, проте вона намагається налагодити їхні відносини, категорично заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.
Отже, поведінка відповідачки стосовно своєї доньки свідчить про його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов'язки. У матеріалах справи відсутні дані, які б негативно характеризували відповідачку, зокрема дані про винну поведінку в ухиленні від виховання дитини, у свідомому нехтуванні обов'язками.
За встановлених обставин справи, посилання позивача на те, що відповідачка не бере участь у житті дитини та не забезпечує її матеріально, не можуть бути достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Колегія суддів зазначає, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Колегія суддів також враховує те, що донька сторін в судовому засіданні повідомила, що ображена на матір, не бажає з нею спілкуватись, проте підтримує зв'язки зі своєю меншою сестрою, яка проживає з матір'ю. Вбачається, що через образу на матір дитина не досить чітко розуміє правових наслідків позбавлення відповідачки батьківських прав.
Верховний Суд вже звертав увагу на те, що думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї (постанови Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 29 березня 2023 року у справі № 754/7526/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13, від 02 серпня 2023 року у справі № 707/1704/21).
Саме по собі нерегулярне спілкування матері з дочкою не може однозначно свідчити про ухилення матері від виконання свого обов'язку щодо виховання та утримання дитини.
Більш того, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла будь-яке насильство стосовно неї чи за її присутності.
ОСОБА_1 не доведено необхідності застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого орган опіки та піклування належно не арґументував.
При цьому надані позивачем докази, на переконання суду апеляційної інстанції, виключно підтверджують характер та спосіб участі останнього у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітньої дочки.
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
Позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав, як це покращить існуючу ситуацію та сприятиме захисту інтересів дитини, зокрема, з урахуванням того, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 267, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а також якнайкращим інтересам дитини.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 28.11.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник