Справа № 344/20184/23
Провадження № 22-ц/4808/226/25
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Максюта
11 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю правонаступників особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та її представника адвоката Тиніва І.Д., представників відповідача ОСОБА_3 адвокатів Грабовецького О.Б. і Ярицького Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Чаплинської Оксани Миколаївни, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити дії, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, за апеляційною скаргою, поданою адвокатом Тинівим Ігорем Дмитровичем, в інтересах ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 15 листопада 2024 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 25 листопада 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до державного реєстратора Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Чаплинської О.М., Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити дії (а.с.1-4, том 1).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2022 року у справі №344/4487/20 встановлено недбалість дій спеціаліста-землевпорядника Крихівецької сільської ради ОСОБА_5 , внаслідок яких Крихівецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято пункт 7 рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» №26-52/2019 від 11 квітня 2019 року в частині затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в с. Крихівці, садове товариство «Дружба», площею 0,0263 га, кадастровий номер 2610192001:25:001:0521 та передачу у приватну власність.
При цьому ОСОБА_5 , в силу свого службового становища, достеменно знала про те, що на території села Крихівці знаходиться земельна ділянка площею 0,03 га, яка на підставі державного акту на право власності на землю серії ІV-ІФ №032114, виданого на підставі ухвали ІІ сесії народних депутатів Крихівецької сільської ради від 04 листопада 1994 року, надана на праві власності ОСОБА_4 .
Відповідно до висновку судової земельно-оціночної експертизи №162/20-28 від 17 березня 2020 року, внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 їй (позивачці) спричинено збитки на загальну суму 118 002,00 грн.
Окрім цього, на підставі вищевказаного п.7 рішення органу місцевого самоврядування державним реєстратором Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Чаплинською О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46670320 від 26.04.2019 року, на підставі якого було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2610192001:25:001:0521.
За наведених підстав позивач просила:
- визнати недійсним пункт 7 рішення Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» №26-52/2019 від 11 квітня 2019 року;
- скасувати пункт 7 рішення Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» №26-52/2019 від 11 квітня 2019 року;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №46670320 від 26 квітня 2019 року;
- зобов'язати ОСОБА_3 звільнити частину земельної ділянки, належної їй ( ОСОБА_4 );
- стягнути з ОСОБА_3 на її користь судовий збір та витрати за надання правової допомоги (а.с.1-4, том 1).
Короткий зміст зустрічного позову
У листопаді 2023 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_4 , Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю.
Зустрічний позов мотивовано тим, що він є законним власником земельної ділянки площею 0,0263 га, кадастровий номер 2610192001:25:001:0521.
У листопаді 2023 року, отримавши ухвалу про відкриття провадження за первісним позовом ОСОБА_4 , вперше дізнався, що у ОСОБА_4 є державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ №032114, виданий 04.11.1994 року, який стосується належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0263 га з кадастровим номером 2610192001:25:001:0521.
Звертає увагу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.11.2021 року у цивільній справі №344/14840/20 з приводу визнання недійсним державного акта на право власності на землю, належного ОСОБА_4 , яким було відмовлено в задоволенні позову Івано-Франківської міської ради у зв'язку з пропуском строку позовної давності, однак зроблено висновок про недійсність вказаного державного акта на право власності та землю та наявність підстав для його скасування.
Просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ №032114, виданий 04.11.1994 року (а.с.71-74, том 1).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2024 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 (а.с.93, том 1).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до державного реєстратора Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Чаплинської О.М., Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування пункту рішення, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити дії.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю - задоволено.
Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ІФ №032114, виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі ухвали Крихівецької сільської ради народних депутатів ІІ сесії від 04 листопада 1994 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1074,00 грн (а.с.43-58, том 2).
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав, що у справі №344/14840/20 та у цій справі, що розглядається, беруть участь ті самі особи (зокрема, ОСОБА_4 та Івано-Франківська міська рада), тому відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у справі № 344/14840/20 не доказуються при розгляді цієї справи та вважаються преюдиційними. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2021 року у справі № 344/14840/20 встановлено, зокрема, таке: «Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується ухвалою II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року «Про передачу земель у приватну власність садівничому товариству «За Мир» сад № 3, садову ділянку №15 було надано ОСОБА_6 , а державний акт на право приватної власності на землю на підставі ухвали II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 вересня 1995 року, виданий ОСОБА_4 . Даючи оцінку здобутим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що оскаржуваний державний акт був виданий з порушенням норм чинного законодавства, оскільки сесія Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0312 га у садівничому товаристві «За Мир» сад № 3, не приймала. За таких обставин суд вважав, що державний акт про право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 032114, виданий на ім'я ОСОБА_4 , слід визнати недійсним. Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про недійсність державного акту про право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 032114, тому реєстрацію такого державного акта слід скасувати.». Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2021 року у справі № 344/14840/20 встановлено обставини щодо недійсності державного акта про право приватної власності на землю серії IV-ІФ № 032114 та необхідність скасування його реєстрації, які є преюдиційними у цій справі також у частині зустрічного позову та не підлягають доказуванню. При цьому судом не встановлено обставини пропуску ОСОБА_3 строку звернення до суду із зустрічним позовом у цій справі, тому його права підлягають захисту шляхом задоволення зустрічного позову про визнання недійсним оскаржуваного державного акту.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Тинів І.Д., подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні первісного позову суд виходив з того, що такі вимоги не є належним способом захисту у спірних правовідносинах. Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що у справі №344/14840/20 за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ІФ №032114 та скасування його реєстрації, встановлені відповідні обставини недійсності даного акта. Суд не вважав пропущеним строк оскарження вказаного державного акту ОСОБА_3 виходячи з того, що він не був учасником кримінального провадження та не міг знати про наявність відповідного акту.
Апелянт не погоджується з такими висновками суду.
Наголошує, що внаслідок протиправних дій спеціаліста-землевпорядника Крихівецької сільської ради Іващенко М.Р. відповідач ОСОБА_3 отримав земельну ділянку, яка не була вільною, та згідно документів і з урахуванням наявних споруд перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_4 . Цим порушено ст. 121 Земельного кодексу України, яка передбачає можливість надання земельної ділянки громадянам виключно із земель державної та комунальної власності. ОСОБА_3 було відомо про наявність у третіх осіб прав на спірну земельну ділянку, оскільки він допитувався у якості свідка в рамках відповідного кримінального провадження.
Зазначає, що зустрічний позов не підлягав до задоволення з урахуванням того, що державний акт на право приватної власності на належну їй земельну ділянку виданий до набуття ОСОБА_3 права власності на частину спірної ділянки і такий акт не порушував його права та інтереси.
Вказує, що вона добросовісно, відкрито та безперервно володіла спірною земельною ділянкою більше тридцяти років. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності. Перебіг строку набувальної давності починається з моменту фактичного володіння.
Відповідно до частини 1 та 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо ОСОБА_3 припускав порушення своїх прав наявністю Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на її ім'я на підставі ухвали Крихівецької сільської ради народних депутатів ІІ сесії від 04 листопада 1994 року, то мав про це довідатися в момент набуття прав на земельну ділянку, а не після заявлення щодо нього позову.
Разом з тим, згідно з частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У цій справі нею заявлялося про застосування позовної давності.
За наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь судовий збір та витрати на отримання правової допомоги (а.с.87-97, том 2).
Позиція інших учасників справи
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Грабовецький О.Б., подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає аргументи, наведені в апеляційній скарзі, безпідставними. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.115-120, том 2).
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Процесуальні дії Івано-Франківського апеляційного суду
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційне провадження було зупинено до залучення у справі правонаступників ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року поновлено апеляційне провадження, а ухвалою від 05 вересня 2025 року залучено до участі у цій справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Позиція учасників справи під час судового розгляду в апеляційній інстанції
У судовому засіданні правонаступники позивача та їх представник адвокат Тинів І.Д. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представники відповідача адвокати Грабовецький О.Б. і Ярицький Л.І. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Фактичні обставини справи
Як встановлено з членської книжки садовода, ОСОБА_6 , як члену садівничого товариства «За мир» від 21.09.1984 року, видано зазначену книжку на ділянку № НОМЕР_1 у садівничому масиві № НОМЕР_2 , участок № НОМЕР_1 , площею 0,0321 га (а.с.137, том 1).
Ним спрачувалися членські внески у садівниче товариство, зокрема до 1998 року (а.с.138 том 1)
04 листопада 1994 року Крихівецькою сільською Радою народних депутатів Івано-Франківської міської ради народних депутатів винесено ухвалу ІІ сесії XXI скликання про передачу земель у приватну і колективну власність садівничому товариству «За мир» сад №3, відповідно до якої ухвалено передати у приватну і колективну власність громадянам і садівничому товариству «За мир» сад №3 земельні ділянки загальною площею - 12,09 (т.1, а.с.77, 110).
До ухвали ІІ сесії XXI скликання Криховецької сільської Ради народних депутатів 1994 року додано список громадян, яким видаються державні акти на право приватної власності на землю садівничого товариства «За мир» сад №3, у пункті 13 якого зазначено: садова ділянка № НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , всього земель - 0,0312, під садом - 0,0303, під будівлями - 0,0009, що підтверджується архівним витягом, виданим 28.05.2019 року архівним відділом Івано-Франківської міської ради (т.1, а.с.78,109).
Згідно інформації архівного відділу Івано-Франківської міської ради від 28.05.2019р. в рішеннях сесій Крихівецької сільської ради народних депутатів за 1994-1996 роки про надання земельної ділянки ОСОБА_7 не виявлено (а.с.79 том 1)
ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю IV-ІФ № 032114 від 04 листопада 1994 року на земельну ділянку під № НОМЕР_1 площею 0,0312 га, в садівничому товаристві «За Мир» сад № 3. Підставою видачі державного акта зазначена ухвала ІІ сесії Крихівецької сільської ради від 04 листопада 1994 року. У Державному акті на право власності на землю міститься кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність: всього земель - 0,0312га, під багаторічними насадженнями - 0,0303га, під будівлями - 0,0009га., а також наявний план зовнішніх меж земельної ділянки. Зазначено, що він зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером ІФ №150502-000424 (т.1, а.с.111-112, 120-121).
Із книги записів державних актів на право приватної власності на землю встановлено, що на підставі ухвали II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 04 листопада 1995 року ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю ІФ №150502-000424, зареєстрований в книзі записів державних актів під номером 425, дата видачі - 04.09.1996 року (а.с.134 том 1).
Із змісту листа начальника відділу Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 17.05.2019 року встановлено, що ОСОБА_4 видано державний акт IV-ІФ № 032114 від 4 листопада 1995 року, зареєстрований за номером 150502-000424 та долучено до відповіді копію вказаного державного акту.
Відповідно до квитанції № 141498 від 04.09.1995 року ОСОБА_4 оплачено 168 тис. крб. за реєстрацію державного акта (т.1, а.с.135).
Відтак, із зазначеного державного акта на право приватної власності на землю IV-ІФ № 032114 від 4 вересня 1995 року та квитанції вбачається, що вказаний акт виданий ОСОБА_4 4 вересня 1995 року на ділянку під № НОМЕР_1 , площею 0,0312 га, в садівничому товаристві «За Мир» сад № 3. Також з копії вказаного акту вбачається, що він зареєстрований в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за ІФ №150502-000424.
15.10.2015 року ПП «Західземпроет» складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 для індивідуального садівництва на території с.Крихівці, Садівниче товариство «За мир» Івано-Франківської міської ради (т.1, а.с.114-129).
В подальшому, пунктом 7 рішення Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №26-52/2019 від 11 квітня 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в с. Крихівці, с/т «Дружба», площею 0,0263 га, кадастровий номер 2610192001:25:001:0521 та передано у приватну власність (т.1, а.с.19).
26 квітня 2019 року державний реєстратор Чаплинська О.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46670320, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 2610192001:25:001:0521, за суб'єктом: ОСОБА_3 (т.1, а.с.20, 21).
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала кримінальна справа № 344/4487/20 про обвинувачення ОСОБА_5 - землевпорядника Крихівецької сільської ради, у якій 05 вересня 2022 року суд постановив ухвалу про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (т.1, а.с.15-18).
Так, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області по справі № 344/4487/20 від 05 вересня 2022 року встановлені обставини, що працюючи на посаді спеціаліста-землевпорядника Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради ОСОБА_5 , в силу свого службового становища, достеменно знала про те, що на території с. Крихівці знаходиться земельна ділянка площею 0,03 га, яка на підставі державного акта на право власності на землю IV-ІФ № 032114, виданого на підставі ухвали II сесії народних депутатів Крихівецької сільської ради від 04 листопада 1994 року, надана на праві приватної власності ОСОБА_4 . В період часу з 28 листопада 2018 року по квітень 2019 року ОСОБА_5 , неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, діючи недбало, всупереч інтересам служби, в порушення п. п. 2.6., 2.11., 2.12., 2.13., 2.14., 2.19. посадової інструкції та в порушення нормативних документів, які регламентують порядок надання земельних ділянок, будучи уповноваженою забезпечувати виконання законів України та здійснення контролю за додержанням вимог земельного законодавства, не передбачаючи, що у результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити, не вживши достатніх заходів для повідомлення відомостей Крихівецькій сільській раді щодо перебування земельної ділянки у приватній власності ОСОБА_4 , маючи для цього реальні умови та можливості, будучи присутньою під час розгляду сільською радою проекту рішення щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,03 на ділянці № НОМЕР_1 саду № 3 садового товариства «За мир» для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності, хоча достовірно знала, що зазначена земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності. Внаслідок описаних дій спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_5 , 11 квітня 2019 року рішенням Крихівецької сільської ради № 26- 52/2019 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в садовому товаристві «Дружба» площею 0,0263 га (кадастровий номер 2610192001:25:001:0521) вартістю 102000 гривень та передано вказану земельну ділянку йому в приватну власність. Таким чином, внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_5 ОСОБА_4 у відповідності до висновку проведеної судової земельно-оціночної експертизи № 162/20-28 від 17 березня 2020 року спричинено збитків на загальну суму 118 002 гривень, що в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У такий спосіб ОСОБА_5 , будучи службовою особою неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди правам, інтересам окремих громадян - ОСОБА_4 на вищевказану суму. В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_8 заявив клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї закрити. Отже, судом по справі № 344/4487/20 встановлено недбалість дій ОСОБА_5 , внаслідок яких Крихівецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято п. 7 рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної» № 26-52/2019 від 11 квітня 2019 року в частині затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в Крихівці, с/т «Дружба», площею 0,0263 га, кадастровий номер 2610192001:25:001:0521 та передачу її у приватну власність.
Також встановлено, що у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа №344/14840/20 за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та скасування його реєстрації, у якій суд рішенням від 15 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 16 грудня 2021 року, відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності (т.1, а.с.159-161). Вказане рішення суду не оскаржувалося сторонами в апеляційному та касаційному порядку та набрало законної сили.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2021 року у справі № 344/14840/20 встановлені такі обставини: ухвалою II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року «Про передачу земель у приватну власність садівничому товариству «За Мир» сад № 3, садову ділянку №15 надано ОСОБА_6 , а державний акт на право приватної власності на землю на підставі ухвали II сесії Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 вересня 1995 року, виданий ОСОБА_4 . Сесією Крихівецької сільської ради XXI скликання від 4 листопада 1994 року рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0312 га у садівничому товаристві «За Мир» сад № 3, не приймалося.
Ці встановлені обставини не суперечать і обставинам, встановленим у цій справі.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 6 Земельного кодексу Української РСР (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року зі змінами і доповненнями, внесеними 22.06.1993р.), який був чинним на день прийняття рішення Крихівецькою сільською Радою про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, тобто на 04 листопада 1994 року, громадяни України були наділені правом на одержання у власність земельних ділянок, зокрема для:садівництва і могли набути право власності на такі земельні ділянки, в тому числі безоплатно у разі передачі їх місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції.
У частині першій статті 9 Земельного кодексу Української РСР (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року зі змінами і доповненнями, внесеними 22.06.1993р.), який був чинним на день прийняття рішення Крихівецькою сільською Радою про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, тобто на 04 листопада 1994 року, передбачено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (п.1).
Згідно зі статтею 17 ЗК Української РСР (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року зі змінами і доповненнями, внесеними 22.06.1993р.), який був чинним на день прийняття рішення Крихівецькою сільською Радою про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, тобто на 04 листопада 1994 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки, зокрема для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу (абзац 3 частини 5 ст.17).
Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).
Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.
Декретом № 15-92 Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» визначено: сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України (п.1).
Установити, що громадяни України мають право продавати або іншими способами відчужувати земельні ділянки, передані їм для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, без зміни їх цільового призначення (п.4).
Відповідно до частини 1 статті 23 ЗК Української РСР (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року зі змінами і доповненнями, внесеними 22.06.1993р.), який був чинним на день прийняття рішення Крихівецькою сільською Радою про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, тобто на 04 листопада 1994 року, а також на день видачі ОСОБА_4 державного акта на право власності на землю, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Підстави і порядок припинення права приватної власності на землю визначалися положеннями ст.ст. 28, 29 ЗК Української РСР (у редакції Закону від 18 грудня 1990 року).
В силу статті 43 ЗК Української РСР (в редакції Закону від 18 грудня 1990 року зі змінами і доповненнями, внесеними 22.06.1993р.), який був чинним на день прийняття рішення Крихівецькою сільською Радою про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, тобто на 04 листопада 1994 року, права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На день передання органом місцевого самоврядування земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 (11 квітня 2019 року) правовідносини врегульовані положеннями Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III , в силу абзацу 2 частини 1 розділу Розділ X Перехідних положень якого установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 ЗК України).
У ст. 141 ЗК України визначені підстави припинення права користування земельними ділянками.
Статтею 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Щодо первісного позову
Судом безспірно встановлено, що земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_6 з 1984 по 1994 рік, коли передана була йому на відповідних підставах, визначених законом, у приватну власність за рішенням органу місцевого самоврядування.
Набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_6 не оспорюється учасниками справи та підтверджено відповідними доказами.
Державним актом на право приватної власності на землю оформлювалося лише право учасника цивільних правовідносин і цей документ був похідним від правовстановлюючого документа, на підставі якого виникало таке право - рішення органу місцевого самоврядування про надання землі у власність.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
У первісного позивача по справі ОСОБА_4 підстави для виникнення права на землю були відсутні, тому слід дійти висновку, що нею не доведено порушення її права внаслідок набуття прав на земельну ділянку ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4 через невідповідний спосіб захисту порушеного права, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з інших підстав - у зв'язку із відсутністю порушеного права ОСОБА_4 на земельну ділянку.
Щодо зустрічного позову
Задовольняючи зустрічний позов про визнання недійсним державного акту, виданого на ім'я позивачки, суд першої інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду, яка полягає в тому, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку. Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення; для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику визнання недійсним державного акта не є необхідним. Така вимога не є ефективним способом захисту (постанова ВП ВС від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав земельну ділянку, яка не була вільною, була передана у приватну власність ОСОБА_6 , не вилучалася у нього відповідно до визначеного Законом порядку, спадкоємці ОСОБА_6 не втратили можливість на оформлення земельної ділянки.
Зокрема, спадкоємцем ОСОБА_6 є ОСОБА_2 на підставі заповіту від 20.08.2004 р. (а.с.130 том 1).
Верховний Суд зазначає, що для визначення кола учасників спору, за вирішенням якого особа звернулась до суду з позовом, першочергово необхідно з'ясувати предмет, підстави, мету позову, характер спірних правовідносин у кожній конкретній справі.
Належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення, за рахунок яких у принципі можливо захистити порушене, оспорюване чи невизнане право позивача.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у cправі № 902/1331/22, постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 627/907/21 (провадження № 61-13397св23).
Визнання недійсним державного акта, виданого позивачці за первісним позовом, не є ефективним способом захисту прав ОСОБА_3 , оскільки не вирішує спір.
Належними відповідачами у спорі із застосуванням ефективного способу захисту порушеного права мають бути спадкоємці ОСОБА_6 .
Державний акт на право власності на землю не є тим актом органа місцевого самоврядування, яким в розумінні положень статті 155 Земельного кодексу України порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою і який підлягає визнанню недійсним.
Отже, у задоволенні зустрічного позову відповідача про визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю необхідно відмовити у зв'язку з обранням ним неналежного способу захисту.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу, подану адвокатом Тинівим Ігорем Дмитровичем, в інтересах ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовуОСОБА_4 до державного реєстратора Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Чаплинської Оксани Миколаївни, Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним державного акта про право приватної власності на землю.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Судді: І.О. Максюта
Л.В. Василишин
В.М. Барков
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.