Провадження № 22-ц/803/3592/25 Справа № 688/946/23 Головуючий у першій інстанції: Зінченко А. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
28 листопада 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Зінченка А.С. від 24 грудня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2023 року ТОВ “ФК “Ріальто» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 06.03.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210306-35310-3, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 06 березня 2021 року о 18:56:06 год. відповідач підписав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора 426214 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет. Цього ж дня кредитні кошти були відправлені на платіжну карту відповідача, емітовану в АТ КБ «Приватбанк». 17 червня 2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210306-35310-3 від 06.03.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, станом на 01.03.2023 року виникла заборгованість у сумі 23188,00 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом в період з 06 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року включно в сумі 2388 грн; заборгованість за нарахованими процентами за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом в період з 06 квітня 2021 року по 03 серпня 2021 року включно у сумі 16800 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №210306-35310-3 від 06.03.2021, станом на 01.03.2023, у розмірі 23180,00 грн, а саме 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 2388,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 06.03.2021 по 05.04.2024 (включно); 16800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3 Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 06.04.2021 по 03.08.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року про виправлення описок, позов ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованість за кредитом за договором №210306-35310-3 від 06 березня 2021 року в розмірі 15756,30 грн, яка складається з тіла кредиту в сумі 4000 грн, 2388 грн заборгованість за процентами, нарахованими за період з 06.03.2021 по 05.04.2021 за ставкою 1,99%; 16800 грн заборгованість за процентами згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 06.04.2021 по 03.08.2021 за ставкою 3,5%, а всього 23188 грн - 7431,70 грн (кошти примусово стягнуті з відповідача на виконання рішення суду від 21.04.2023 в рахунок заборгованості в сумі 23188 грн) = 15756,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» судові витрати в сумі 9102,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову, стягнувши основний борг (тіло кредиту) в сумі 2648,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 23188,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від ТОВ “ФК “Ріальто» надійшов відзив, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року - залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 06 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №210306-35310-3, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.2 договору) та 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день неправомірного користування кредитом понад строк кредитування, визначений п. 1.3 договору (п. 3.3 договору) (а.с. 10-11).
Згідно довідки №68191 від 28.02.2023 року, виданої ТОВ «Девелопмент Інновейшинс», смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами Договору введіть 426214» було відправлено на номер НОМЕР_1 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 06 березня 2021 року о 18:55:56 год.
Факт перерахування ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» грошових коштів в розмірі 4000,00 грн. на картку відповідача на умовах фінансового кредиту за договором підтверджується чеком №382814067 та випискою з особового рахунку, відкритого на ім'я відповідача в АТ КБ «Приватбанк» по картці НОМЕР_2 , наданої суду на виконання ухвали суду про витребування доказів від 12.03.2024 (а.с. 128-130).
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновацій» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (новий кредитор) 17 червня 2021 року, останнє набуло право грошової вимоги за кредитними договорами, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (позичальників за кредитними договорами), включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить первісному кредитору, в т.ч. за договором №210306-35310-3 від 06 березня 2021 року, що підтверджується витягом з акта приймання-передачі прав №1 від 17 червня 2021 року до вищевказаного договору відступлення права вимоги та копіями платіжних доручень від 17.08.2021, від 29.07.2021 (а.с. 12-15, 24 зворот, 58).
ОСОБА_1 не виконав кредитні зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим станом на 01.03.2023 позивачем нарахована заборгованість в загальному розмірі 23180,00 грн, а саме 4000,00 грн - заборгованість за кредитом, 2388,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 06.03.2021 по 05.04.2024 (включно), 16800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 06.04.2021 по 03.08.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (а.с. 6).
Відповідно до листа Шепетівського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області №80821/09 від 20.12.2023, на виконання заочного рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.04.2023 у даній цивільній справі було відкрито два виконавчі провадження та в період з 05.07.2023 по 04.12.2023 примусового виконання стягнуто на користь позивача 7341,70 грн в рахунок стягнутої заборгованості (23188 грн) та 2581,80 грн в рахунок судових витрат (11684 грн). У зв'язку із скасування заочного рішення виконавчі провадження завершені, будь-які стягнення припинені (а.с. 105).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Відповідно до ст. 12 Закону "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір від 06.03.2021 року №210306-35310-3 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , що ним не заперечується та не спростовано.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
За змістом пункту 3.3 кредитного договору від 06.03.2021 року №210306-35310-3, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3 договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки єспособом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
У постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги складне матеріальне становище відповідача, оскільки, зокрема, до цього часу не погашений повністю борг за кредитом, а також згідно наданої з банку виписки з особового рахунку ним неодноразово отримувалась позика (кредит); враховуючи поведінку позичальника, який не заперечує факт укладення кредитного договору та кредитних коштів; враховуючи, що розмір нарахованих позивачем процентів відповідно до п.3.3 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 06.04.2021 по 03.08.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (16800,00 грн) значно перевищує розмір збитків (тіло кредиту та відсотки за користування кредитом 4000,00 грн + 2388,00 грн = 6388,00 грн), у зв'язку з чим очевидну неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу; виходячи із принципів розумності, справедливості, пропорційності та дотримуючись балансу між інтересами боржника і кредитора, колегія дійшла висновку, що нарахований позивачем розмір процентів відповідно до п.3.3 кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом за період з 06.04.2021 по 03.08.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України повинен бути зменшений до достатнього та необхідного розміру 6388,00 грн.
Зазначений вище розмір процентів річних в сумі 6388,00 грн відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 06.04.2021 по 03.08.2021 (включно) не є меншим від законодавчо встановленого мінімального розміру трьох процентів річних, який за відповідний період становить 39,45 грн (4000,00 x 3 % x 120 днів у періоді : 365 : 100).
Судом установлено, що на виконання заочного рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.04.2023 у даній цивільній справі було відкрито два виконавчі провадження та в період з 05.07.2023 по 04.12.2023 примусового виконання стягнуто на користь позивача 7341,70 грн в рахунок стягнутої заборгованості (23188 грн) (а.с. 105).
Пунктом 3.6 кредитного договору від 06.03.2021 року №210306-35310-3 погоджено, що при надходженні коштів для виконання зобов'язань позичальника, товариство направляє їх в такій черговості: у першу чергу здійснюється сплата процентів нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання, у другу чергу здійснюється сплата процентів за користування кредитом, у третю чергу здійснюється повернення суми позики.
Сплачена відповідачем у примусовому порядку сума 7341,70 грн зараховується спочатку на погашення процентів, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання (6388,00 грн), а інша частина 1043,70 грн зараховується на погашення частини процентів за користування кредитом (2388,00 грн - 1043,70 грн = 1344,30 грн).
Отже, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заборгованості за кредитним договором №210306-35310-3 від 06 березня 2021 року в загальному розмірі 5344,30 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 1344,30 грн.
Необхідно зауважити, що згідно змісту заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, відповідач частково визнає позовні вимоги щодо вимог про стягнення основного боргу на суму 2648,30 грн.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, не вказав складові заборгованості, що підлягають стягнення (залишились непогашеними) на користь позивача, не перевірив також наявність підстав для зменшення процентів річних, у зв'язку з їх очевидною неспівмірністю порівняно із сумою боргу. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,у разі часткового задоволення позову, покладаютьсяна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
02 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Ріальто» та фізичною особою-підприємцем Руденком К.В. (адвокатом) укладено договір про надання юридичних послуг №02/09/2022. Предметом вказаного договору є надання наступних юридичних послуг: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів Замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності).
Відповідно до п. 3.1 даного договору, сторони погодили вартість послуг виконавця, яка становить в т.ч. 8000 грн. - за складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника, 1000 грн. - за складання та надсилання адвокатського запиту.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання юридичних послуг №02/09/2022, складеного 15 липня 2022 року та підписаного сторонами (п. 9), ТОВ «ФК «Ріальто» прийняло послуги, надані ФОП ОСОБА_2 , в т.ч. - за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором №210306-35310-3 від 06 березня 2021 року та клопотання про витребування доказів, що подається разом з позовною заявою, вартість якої складає 8000 грн., а також послугу по складанню адвокатського запиту про витребування доказів, вартість якої складає 1000 грн.
Згідно платіжного доручення №211 від 06 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «Ріальто» перерахувало ОСОБА_2 90000,00 грн. Призначення платежу оплата за надання юридичних послуг згідно акта №3 від 12 серпня 2022 року по договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при аоданні позовної заяви (2684,00 грн) та витрат на професійну правничу допомогу (9000,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (11684 х 23,05%) в сумі 2693,16 грн (а.с. 1, 38-42).
На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачем судового збору при поданні заяви про перегляд заочного рішення (536,80 грн) та апеляційної скарги (4026,00 грн) пропорційно залишеним без задоволення вимогам (4562,80 грн х 76,95%) в сумі 3511,07 грн (а.с. 75, 161).
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ФК «Ріальто» (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь відповідача у розмірі 817,91 грн (3511,07 грн - 2693,16 грн).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595) за кредитним договором №210306-35310-3 від 06 березня 2021 року заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в сумі 4000,00 грн та заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 1344,30 грн, а всього 5344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн 30 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (код ЄДРПОУ 43492595) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн 91 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складений 28 листопада 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова