Провадження № 33/803/3019/25 Справа № 175/10051/25 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
21 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника адвоката Литвинова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника адвоката Литвинова В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень на користь держави, з конфіскацією на користь держави предметів торгівлі: скляна пляшка горілки «Житня сльоза» об'ємом 0,5 л, стягнуто судовий збір, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною, в тому, що вона 23.05.2025 о 16:00 год. у торгівельному кіоску у м. Краматорськ по вул. Я. Мудрого, 70А, здійснила продаж горілки «Житня сльоза» об'ємом 0,5 л., гр. ОСОБА_2 за ціною 250 грн., чим порушила вимоги п. 7 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ІХ від 18.06.2024 року та п. 1 наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № 16од від 09.07.2022.
На зазначену постанову захисник адвокат Литвинов В.В., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що 30.08.2025 року, захисником Литвиновим В.В. подано апеляційну скаргу на постанову. 11 вересня 2025 року, Дніпровським апеляційним судом винесено постанову у справі, якою апеляційну скаргу повернуто без розгляду, оскільки захисником до суду не надано копію договору про надання правничої допомоги. Вказану постанову оприлюднено, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень 17.09.2025 року, вдруге апеляційну скаргу захисником подано 21.09.2025 року.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, захисником адвокатом Литвиновим В.В. 30.08.2025 року вперше подано апеляційну скаргу на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року, тобто в строк передбачений КУпАП на апеляційне оскарження. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.09.2025 року, вказану апеляційну скаргу повернуто. Повторно із апеляційною скаргою захисник звернувся до суду 21.09.2025 року, яка відповідає вимогам закону.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат Литвинов В.В. просить постанову суду скасувати та провадження закрити. На обґрунтування своїх вимог вказує, що у даній справі про адміністративне правопорушення не міститься доказів про систематичність протиправних дій ОСОБА_1 у вигляді торгівлі алкогольними напоями з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Наголошує, що в графі «склад адміністративного правопорушення» вказано, що ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольної продукції з торгівельному кіску. Тобто працівник Національної поліції в протоколі посилається на порушення іншого пункту частини 2 ст. 71 вказаного Закону, ніж вказано в описовій частині та копії Наказу командування ОВУС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 16 ОД від 09.07.2022 року. Крім того, п. 7 ч. 2 ст. 71 Закону протирічить Наказу командування ОВУС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 16 ОД від 09.07.2022 року, оскільки якщо посилатись на вищевказаний наказ, то порушено п. 9 ч. 2 ст. 71 зазначеного Закону.
Зауважує, що до адміністративного матеріалу не долучено жодного документа, який підтверджує будь-яке відношення ОСОБА_1 до будь-якого торгівельного кіоску, тобто до протоколу внесено недостовірні відомості, оскільки іншого працівниками поліції не доведено.
Вказує, що в порушення вимог складання протоколу, поліцейським не вказано ознак складу адміністративного правопорушення, який описано в ч. 3 ст. 156 КУпАП. В протоколі в якості свідка не зазначено гр. ОСОБА_2 , пояснення якого наявне у відповідному матеріалі. В протоколі не зазначено де саме здійснено продаж, деякі графи не заповнені, та відсутній підпис понятих.
Звертає увагу, що в матеріалах про адміністративне правопорушення відсутні будь-які відомості про проведення оперативної закупівлі тощо. Відсутні будь-які відомості про вміст рідини як у вилучених пляшках, так й придбаної пляшки із рідиною.
Наголошує, що для наявності складу вказаного правопорушення необхідним є доведення як факту торгівлі алкогольними напоями так і факту торгівлі з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом. Таким чином, сам факт торгівлі - обмін товар на гроші - у матеріалах справи не відображено та не задокументовано належним чином. У протоколі огляду не встановлено та не вказано точного місця виявлення «алкогольних напоїв». Під час огляду грошових коштів не виявлено, що ставить під сумнів сам факт здійснення продажу будь-якої забороненої продукції. Свідок не зазначив якими саме купюрами він розрахувався, та не описав особу, у якої придбав товар.
Вказує, що в ході збирання матеріалів не опитано понятих, які були присутні під час проведення огляду від 23.05.2025 року, тому неможливо встановити де саме було виявлено вилучені пляшки із рідиною, в приміщенні торгівельного кіоску, як проходив огляд, або проводився особистий огляд ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що ОСОБА_1 одразу повідомила, що алкогольні напої нікому не продавала.
Зазначає, що в порушенні вимог Інструкції, в протоколі відсутній підпис ОСОБА_1 про роз'яснення їй прав, що грубо порушує право на захист особи, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибула, при цьому належним чином повідомлена про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та за участю її захисника адвоката Литвинова В.В.
Заслухавши захисника адвоката Литвинова В.В., вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 не належно виконані.
Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше (стаття 251 КУпАП).
Отже, відповідно до цієї норми одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як на доказ вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення; письмові поясненнями ОСОБА_2 , який придбав алкогольний напій; протоколом огляду від 23.05.2025; копію наказу Командувача Оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 09.07.2022 № 16од; рапорт; фотознімки.
З урахуванням досліджених доказів та наведених норм закону у протоколі про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. 7 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ІХ від 18.06.2024 року та п. 1 наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № 16од від 09.07.2022.
Проаналізувавши обставини скоєного правопорушення та докази, що містяться в матеріалах справи суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками викладеними в оскаржуваній постанові зважаючи на наступне.
Норма ч. 3 ст. 156 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки у наведеній диспозиції відсилає до закону, що регулює певні види діяльності і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих протиправних діянь, які врегульовані законом.
Стаття 256 КУпАП передбачає, що в протоколі про адміністративне правопорушення окрім того зазначається і нормативний акт, який передбачає відповідальність за правопорушення.
Тобто необхідним є встановлення та зазначення у протоколі, норми яких законів порушила особа, діючи всупереч встановленому законом порядку.
Натомість, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 міститься посилання на різні норми закону, які в свою чергу містять різні ознаки диспозиції ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Як, слушно зазначає захисник, п. 7 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ІХ від 18.06.2024 року, який інкримінований ОСОБА_1 містить заборону продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, лотків.
Пункт 1 наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " № 16од від 09.07.2022 містить заборону на території Донецької області на період дії правового режиму воєнного стану торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
Водночас, диспозиція інкримінованої ОСОБА_1 ч. 3 ст. 156 КУпАП передбачає відповідальність за торгівлю пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом.
Отже, в протоколі стосовно ОСОБА_1 міститься посилання, як про торгівлю алкогольними напоями з рук, так і торгівлю алкогольними напоями на територіях заборонених законом. Апеляційний суд зауважує, що вказані обставини є різними ознаками складів адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Більш того, уповноваженою особою на складання протоколу не зазначено, яка саме ознака адміністративного правопорушення виявлена в діях ОСОБА_1 та щодо яких саме дій складено протокол про адміністративне правопорушення.
На переконання апеляційного суду вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить істотні суперечності, що позбавляє можливості перевірити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки в протоколі зазначені протилежні ознаки складу ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
На вказані недоліки складання протоколу та формулювання обвинувачення у вчинені адміністративного правопорушення, місцевий суд не звернув увагу та необґрунтовано постановив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаних обставин.
Беручи до уваги у сукупності із встановленими під час судового розгляду справи обставинами, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що працівником поліції, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо правомірності складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначено дві спеціальні норми матеріального права, що порушені ОСОБА_1 , які є суперечливими, оскільки містять різні склади адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями та викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
На зазначені порушення суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про допустимість доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний допустимим джерелом доказів у даній справі.
Інші докази сторони захисту апеляційним судом не перевіряються, оскільки не впливають на висновок суду апеляційної інстанції щодо недопустимості доказів та недоведеності вини ОСОБА_1 .
Як наслідок, інші докази, на які послався суд першої інстанції, є похідними і, на переконання колегії суддів, є недопустимими доказами за принципом плодів отруйного дерева. (Рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України»).
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). «Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки її вина не доказана належними та допустимими доказами.
Так, приписами ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, здійснюючи перегляд постанови судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 , прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 294 КУпАП, -
клопотання захисника адвоката Литвинова В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови щодо ОСОБА_1 , - задовольнити.
Поновити захиснику адвокату Литвинову В.В. строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника адвоката Литвинова В.В., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП.
Вилучені товари повернути за належністю власнику.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА