Провадження № 11-сс/803/2209/25 Справа № 204/12109/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, на утриманні нікого не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 військової служби по мобілізації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 13 квітня 2025 року Червонозаводським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.2 ст.289 КК,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 08 січня 2026 року.
Одночасно підозрюваному ОСОБА_8 встановлено заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 242 240,00 грн.
Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_8 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК), на нього будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати до органу досудового розслідування та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;
- утримувати від спілкування зі свідками, потерпілим та іншим підозрюваними;
- здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , посада встановлюється, відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Однак, в порушення зазначених вимог законодавства, 10.11.2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 16 години 00 хвилин, ОСОБА_8 сумісно із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в лісосмузі за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, біля буд. 60 (біля заводу Альбатрос).
Знаходячись за вищевказаною адресою, у зазначений час, у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник єдиний спільний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом Geely Еmgrand EС 7 чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , яким на законних підставах користувався ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, приблизно о 16 год. 00 хв. (більш точний час під час розслідування не встановлений) 10 листопада 2025 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовуючи малозначний привід, діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль, з метою подолання можливого опору із боку ОСОБА_11 , застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я останнього, а саме: наніс удар рукою, стиснутою в кулак лівої руки в ділянку обличчя ОСОБА_11 зліва від лівого ока, після чого, ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль, двома руками штовхнув потерпілого ОСОБА_11 , від чого останній втратив рівновагу та впав на землю.
В подальшому продовжуючи застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я особи - ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль, сів на потерпілого та завдав один удар правою рукою, стиснутою в кулак в ділянку обличчя, після чого ОСОБА_10 , діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль, предметом схожим на шкіряний ремінь армійського типу, зв'язав дві ноги між собою ОСОБА_11 , та предметом, схожим на викрутку із заточеним металевим кінцем наніс два удари в ділянку нижньої частини лівої ноги - голені.
Після чого, продовжуючи застосування насильства, що не є небезпечним для здоров'я життя та здоров'я особи, ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль, взяв у руки предмет, схожий на викрутку із заточеним металевим кінцем та почав демонстративно замахуватись вищевказаним предметом в бік потерпілого з метою залякування останнього, при цьому словесно висловлюючи свої злочинні наміри щодо незаконного заволодіння транспортним засобом та подальшої передачі його на потреби Збройних Сил України, про що зробили відповідний аудіозапис на мобільний телефон. В подальшому, з лівої кишені куртки потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль, забрав ключ для запалення від транспортного засобу марки Geely Еmgrand EС 7 чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 .
Висловивши намір незаконного заволодіння чужим транспортним засобом, підкріплюючи свої вимоги словесними погрозами, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, разом з ОСОБА_11 попрямували в бік зазначеного транспортного засобу, при цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_8 утримували останнього поперед себе. Не доходячи до вищевказаного автомобіля, ОСОБА_11 користуючись тим, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 недостатньо приділяють увагу його утриманню шляхом ривку втік з від останніх.
В той час, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, всупереч волі належного власника (користувача), не маючи будь - якого права на володіння, користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, відчинив транспортний засіб, шляхом зняття з сигналізації, та ключем який вилучив у ОСОБА_11 запустив двигун, та спільно з ОСОБА_10 керуючи транспортним засобом Geely Еmgrand EС 7 чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , поїхали в бік вулиці Будівельників, тим самим залишили місце вчинення кримінального правопорушення.
Поїхавши з місця події, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , таким чином з місця події зникли, завдавши тим самим ОСОБА_11 майнову шкоду, розмір якої становить.
Крім цього, 10.11.2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 16 години 00 хвилин, ОСОБА_8 сумісно із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в лісосмузі за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, біля буд. 60 (біля заводу Альбатрос).
Так, приблизно о 16 год. 00 хв. (більш точний час під час розслідування не встановлений) 10 листопада 2025 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , використовуючи малозначний привід, діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів щодо заволодіння транспортним засобом, виконуючи відведену йому роль, з метою подолання можливого опору із боку ОСОБА_11 , застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я останнього, а саме: наніс удар рукою, стиснутою в кулак лівої руки в ділянку обличчя ОСОБА_11 зліва від лівого ока, після чого, ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль, двома руками штовхнув потерпілого ОСОБА_11 , від чого останній втратив рівновагу та впав на землю.
В подальшому продовжуючи застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я особи - ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів щодо заволодіння транспортним засобом, виконуючи відведену йому роль, сів на потерпілого та завдав один удар правою рукою, стиснутою в кулак в ділянку обличчя, після чого ОСОБА_10 , діючи умисно у групі осіб із корисливих мотивів, виконуючи відведену йому роль, предметом схожим на шкіряний ремінь армійського типу, зв'язав дві ноги між собою ОСОБА_11 , та предметом, схожим на викрутку із заточеним металевим кінцем наніс два удари в ділянку нижньої частини лівої ноги - голені.
Після чого, продовжуючи застосування насильства, що не є небезпечним для здоров'я життя та здоров'я особи, ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль щодо заволодіння транспортним засобом, взяв у руки предмет, схожий на викрутку із заточеним металевим кінцем та почав демонстративно замахуватись вищевказаним предметом в бік потерпілого з метою залякування останнього, при цьому словесно висловлюючи свої злочинні наміри щодо незаконного заволодіння транспортним засобом та подальшої передачі його на потреби Збройних Сил України, про що зробили відповідний аудіозапис на мобільний телефон.
Знаходячись за вищевказаною адресою, у зазначений час, в ході заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , у ОСОБА_8 виник умисел, направлений на незаконне заволодіння мобільним телефоном марки HTC металевого кольору, яким на законних підставах володів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, в умовах воєнного стану, використовуючи малозначний привід, ОСОБА_8 , діючи умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його злочинні дії будуть явними для потерпілої ОСОБА_11 та сторонніх осіб, того ж дня, перебуваючи в зазначеному місці, користуючись тим, що з кишені потерпілого випав мобільний телефон марки HTC металевого кольору, ОСОБА_8 своєю рукою забрав належний потерпілому мобільний телефон та поклав до себе у кишеню штанів та, доводячи свій злочинний умисел до кінця, утримуючи при собі вищевказаний мобільний телефон, який належить потерпілому ОСОБА_11 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, маючи можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальний збиток ОСОБА_11 , сума якої встановлюється.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого в умовах воєнного стану, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
10.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі-ЄРДР) внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК.
10.11.2025 о 17-20 годині ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК.
11.11.2025 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК.
11.11.2025 постановою прокурора групи прокурорів Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12025042140001272 від 10.11.2025 за ч.2 ст.289 КК та №12025042140001283 від 11.11.2025 за ч.4 ст.186 КК об'єднано в одне кримінальне провадження за №12025042140001272.
11.11.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.4 ст.186 КК.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю та необґрунтованістю.
Вважає, що судове рішення не відповідає вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, тримання ОСОБА_8 під вартою є недоцільним, а визначена сума застави є непомірною.
Аргументує тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК відсутні, оскільки наміру переховуватися від слідства та суду, впливати на свідків, а також вчиняти нові злочини у підозрюваного не має. Навпаки в ході досудового слідства ОСОБА_8 активно сприяє розкриттю злочину та допомагає слідству, вважає непорозумінням, що так сталося. Крім того, у судовому засіданні було долучено копії медичних документів, які підтверджують хворобу у ОСОБА_8 та те, що йому потрібно лікуватися у медичному закладі. Однак слідчий суддя не звернув уваги на дані факти та обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, фактично позбавивши підозрюваного долікуватися та продовжити військову службу.
Вказує, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем мешкання та у військовій частині, а тому своєю поведінкою та належним виконанням процесуальних обов'язків довів, що ступінь ризиків, які існували на час застосування до нього запобіжного заходу зменшилися і наразі відсутня необхідність тримання під вартою, а тому є підстави для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу на особисте зобов'язання за фактичним місцем проживання із забороною залишати місце свого проживання у зазначений час без дозволу слідчого, прокурора, суду.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року та постановити нову, якою зменшити підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави до 100 000,00 грн, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою зменшити розмір застави до 100 000,00 грн, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.5 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше судимою особою, та санкції ч.2 ст.289, ч.4 ст.186 КК, за якою якими йому повідомлено про підозру, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої та позбавлення волі на строк від семи до десяти років, відповідно.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.4 ст.186 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також дані про особу ОСОБА_8 , який є фізично розвинутим, чинний військовослужбовець, проходив обов'язкову військову підготовку, має навики рукопашного бою, не має будь-якої рухомої/нерухомої власності у м. Дніпрі, на теперішній час перебуває не у військовій частині за місцем несення служби без законних підстав, раніше неодноразово судимий. Також про наявність вказаних ризиків свідчить те, що на даний час у володінні сторони обвинувачення не перебувають матеріально-технічні об'єкти, які містять на собі ознаки злочину,
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у цих злочинах, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сімейний та майновий стан, який неодружений, утриманців не має, раніше неодноразово судимий, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді особистого зобов'язання, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
На переконання апеляційного суду, аргументи сторони захисту та її посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_8 місця проживання, позитивної характеристики ща місцем служби, хвороб та визнання останнім своєї вини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що підозрюваний може вчиняти дії, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК. Крім того, стороною захисту не надано апеляційному суду об'єктивних медичних даних про те, що за станом свого психічного здоров'я ОСОБА_8 не може утримуватися під вартою в умовах слідчого ізолятора.
Також слідчий суддя, дотримуючись приписів ч.4 ст.182 КПК, правильно визначив розмір застави, який відповідає обставинам кримінальних правопорушень, майновому та сімейному стану підозрюваного ОСОБА_8 , інших даних про його особу та встановлених судом ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та є достатньою мірою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Підстав для зменшення розміру застави, на чому наполягає сторона захисту, на даному етапі кримінального провадження колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання строком на 60 днів, та альтернативою внесення застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.ст.370, 372 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного за ч.2 ст.289, ч.4 ст.186 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 січня 2026 року, та альтернативою внесення застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4