Провадження № 11-сс/803/2203/25 Справа № 204/11528/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями, підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 31 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 Кримінального кодексу України (далі-КК),-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 31 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 28 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено відповідними указами Президента України по теперішній час.
З невстановленого часу представниками спеціальної служби іноземної держави - Федеральної служби безпеки Російської Федерації - посилено ведеться розвідувально-підривна діяльність проти України, яка полягає в ослабленні державної влади України, її самостійності та незалежності у міжнародних відносинах, захищеності території країни, підготовленості держави до захисту від зовнішньої агресії, дестабілізації суспільно-політичної обстановки всередині країни, створенні умов для діяльності іноземної розвідки, зборі інформації, що становить інтерес для іноземної розвідки, а також у втручанні у внутрішню політику України, розпалюванні сепаратистських настроїв та інформаційній експансії.
Представники спецслужб Російської Федерації, усвідомлюючи тяжкі наслідки своїх дій, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації та ослаблення держави, у невстановлений спосіб підшукували осіб, негативно налаштованих щодо державної влади України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та часі, однак не пізніше 31.07.2025, діючи умисно, добровільно та з власної ініціативи, в умовах воєнного стану, прийняв рішення про надання іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
З цією метою, ОСОБА_7 , використовуючи особистий обліковий запис « ОСОБА_10 » нікнейм « ОСОБА_11 » в Інтернет-месенджері «Telegram», зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, встановив контакт з невстановленим представником спеціальних служб Російської Федерації, тобто представником іноземної організації, з яким ОСОБА_7 домовився про надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
З цією метою, ОСОБА_7 , використовуючи особистий вказаний обліковий запис в Інтернет-месенджері «Telegram», підтримував спілкування з невстановленим представником спеціальних служб Російської Федерації. У ході даного спілкування ОСОБА_7 отримував завдання щодо збору та передачі даних про місця дислокації особового складу та військової техніки Сил оборони України на території міста Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області.
При цьому, невстановлений представник спеціальних служб Російської Федерації та ОСОБА_7 домовилися про здійснення вказаної протиправної діяльності з використанням методів конспірації злочинних дій останнього, що полягали у використанні для спілкування виключно Інтернет-месенджер «Telegram» з подальшим видаленням листування, а також додаток «Timemark Camera», який забезпечував визначення фотознімків точною датою, часом, адресою та координатами.
Так, на виконання завдання невстановленого представника спеціальних служб Російської Федерації, ОСОБА_7 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, у період часу з 31.07.2025 по 18.08.2025, використовуючи особистий обліковий запис « ОСОБА_10 » нікнейм « ОСОБА_11 » в Інтернет-месенджері «Telegram», зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , надіслав невстановленому представнику спеціальних служб Російської Федерації п'ять фотозображень, створених в застосунку «Timemark Camera», на яких зображені п'ять транспортних засобів, які використовувалися ЗСУ, а саме: транспортний засіб марки «Mitsubishi», модель «Pajero», н.з. НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «Nissan», модель «X-Trail», н.з. НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки «Volkswagen», модель «Transporter T4» з маркуваннями на лівій частині кузова «S.T.A.L.K.E.R. 2», «MAINCAST» та «MK FOUNDATION»; транспортний засіб марки «Mitsubishi», модель «L200», н.з. НОМЕР_4 ; транспортний засіб марки «Nissan», модель «Pathfinder», н.з. НОМЕР_5 , розташовані у місті Шахтарське Синельниківського району Дніпропетровської області.
Після чого, вказані п'ять фотозображень виявлено на ноутбуці марки «НР», модель «ProBook 450G9», який перебуває у користуванні громадянина РФ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, на виконання завдання невстановленого представника спеціальних служб Російської Федерації, ОСОБА_7 , за невстановлених у ході досудового розслідування обставин та часі, однак не пізніше 11.08.2025, діючи умисно, використовуючи особистий обліковий запис « ОСОБА_10 » нікнейм « ОСОБА_11 » в Інтернет-месенджері «Telegram» зареєстрований на абонентський номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 , надіслав невстановленому представнику спеціальних служб Російської Федерації 2 (два) фотозображення, створених в застосунку «Timemark Camera», на яких зафіксовано місце дислокації особового складу НОМЕР_6 бригади оперативного призначення імені полковника ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( НОМЕР_7 БрОП, в/ч НОМЕР_8 ) за адресою: АДРЕСА_3 та три пояснюючі текстові повідомлення про підтвердження розташування військовослужбовців Сил оборони України за вказаною адресою.
Після чого, вказані два фотозображення та три пояснюючі текстові повідомлення виявлені на ноутбуці марки «НР», модель «ProBook 450G9», який перебуває в користуванні громадянина РФ ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 , які виразилися у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України шляхом надання допомоги представнику іноземної організації у проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК.
02.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК.
30.10.2025 о 12:05 годині ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та того-ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК.
В апеляційній скарзі підозрюваний порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю та необґрунтованістю.
Вказує, що під час ухвалення оскаржуваного рішення слідчий суддя не дослідив докази на підставі яких постановив ухвалу, не дослідив надані ним докази, можливість обрання інших запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК, а також не з'ясував мету та підстави застосування запобіжних заходів.
Вважає, що оскільки під час затримання після багато чисельних ударів маючи закриту черепно-мозкову травму, забиття нирок, погіршення слуху та зору, він не розумів, що йому читають, доводять і що він підписував, тому він не був ознайомлений з матеріалами справи та доказами. Також при затриманні і проведенні обшуку не був присутній його захисник.
Зазначає, що не вважає себе винним і має намір це доводити в суді. Крім того, він не має намірів вчиняти дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК, оскільки він зацікавлений у закінченні кримінального провадження, всі речі (мобільні телефони, радіоприймач) і документи (паспорт, картка банку) вилучені під час обшуку без захисника, свідки, потерпілі та експерти у справі відсутні, і взагалі він законослухняна людина, налаштована патріотично, проукраїнськи і за перемогу нашої держави.
Поміж іншого зазначає, що він готовий на будь-яке зобов'язання перед судом, у нього є впливові люди, які можуть заслуговувати на довіру і можуть за нього поручитися, він згоден на внесення коштів на спецрахунок, згідно ч.ч.4,5 ст.182 КПК, а також у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зобов'язується не залишати житло цілодобово на час визначений ухвалою суду. При цьому звертає увагу, що він не є небезпечною людиною, є добрим сусідом і працював в охоронному холдингу.
З огляду на викладене підозрюваний просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 31 жовтня 2025 року та постановити нову, якою застосувати відносно нього запобіжний захід, окремо без тримання під вартою, які зазначений в п.1 ч.1 ст.176, ст.ст.179,180,181,182 КПК.
В доповненнях до апеляційної скарги просить усі докази проти нього визнати недійсними та виключити їх з матеріалів справи, так як вони здобуті незаконним шляхом через побої та тортури.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги підозрюваного та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, та санкція ч.2 ст.111 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК, всупереч твердженням підозрюваного, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з електронних інформаційних систем) від 18.10.2025 року (а.с.20-75); протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з електронних комунікаційних мереж) від 18.10.2025 року (а.с.76-83); протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії (візуальне спостереження за особою) від 18.10.2025 року (а.с.84-88); протокол огляду Інтернет ресурсу «Миротворець» від 21.10.2025року (а.с.89-92); протоколом обшуку від 30 жовтня 2025 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.96-101); протоколом затримання ОСОБА_7 від 30 жовтня 2025 року (а.с.10-13).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч.2 ст.111 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_7 про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Водночас посилання підозрюваного щодо неналежності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри є неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, можливість перебуваючи на волі за допомогою мережі інтернет відновити через відомий тільки йому логін та пароль власний обліковий запис в інтернет-месенджері «Telegram», який використовував для передачі інформації невстановленому представнику організації країни-агресора, знищити листування та іншу важливу інформацію, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду, а також його спланована, систематична та свідома протиправна поведінка.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сімейний та майновий стан, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Разом з цим, відповідно до ст.ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2119-IХ від 15.03.2022, який у подальшому продовжено відповідними указами Президента України по теперішній час.
Згідно приписів ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. у вигляді тримання під вартою.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК та приписи вищевказаної статті не передбачають обрання альтернативного запобіжного заходу, тому відсутні підстави для застосування відносно нього інших більш м'яких запобіжних заходів, на чому наполягає підозрюваний.
За таких обставин доводи підозрюваного ОСОБА_7 про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать його належної поведінки слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними посилання підозрюваного про недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки такі ризики не заявлялися слідчим у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідно слідчим суддею встановлені не були.
Також, всупереч доводом апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчим суддею, були належним чином враховані положення п.3 ч.4 ст.183 КПК та обґрунтовано прийнято рішення про недоцільність у даному випадку визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК, проти основ національної безпеки України, вчиненого під час дії воєнного стану. Підстав для визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, на даному етапі кримінального провадження колегія суддів також не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги, з доповненнями, підозрюваного ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.ст.370, 372 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу, з доповненнями, підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 31 жовтня 2025 року, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за ч.2 ст.111 КК, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, тобто до 28 грудня 2025 року, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4