Провадження № 33/803/2903/25 Справа № 202/9017/25 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
21 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Козак В-Р.В., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 01 вересня 2025 року за адресою: Донецька область, Краматорський район, Лиманська ТГ, с. Соснове, вул. привокзальна в районі буд.№1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510 із позитивним результатом - 0,42 %, тест № 65, чим порушив вимоги п. 2.9а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Козак В-Р.В., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу із пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку вказує, що 09.10.2025 року ОСОБА_1 в додатку «Дія» дізнався, що в нього є несплачений штраф, до цього моменту він не знав про наявність постанови щодо нього. В протоколі про адміністративне правопорушення судовий розгляд призначений на 01.10.2025 року, разом із тим, судом не вказано, в який спосіб та куди було надіслано повідомлення про судове засідання призначене на 26.09.2025 року.
Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 участі у судовому засіданні не приймав, судовий розгляд відбувся 26.09.2025 року, тобто раніше, ніж було призначено інспектором поліції. Водночас в матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення ОСОБА_1 про призначену дату.
На підставі викладеного, вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025, щодо ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі захисник адвокат просить постанову суду скасувати та змінити вид стягнення виключно на накладення штрафу.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що водія не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Зауважує, що в протоколі зазначено, що інспектором було роз'яснено та повідомлено Апелянта, що розгляд справи відбудеться 01 жовтня 2025 року о 10:00 в Індустріальному районному суді м. Дніпра. В постанові Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 вересня 2025 року зазначено, що Апелянт у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений, причину неявки не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надходило. Разом із тим, судом не вказано, в який спосіб та куди було надіслано повідомлення Апелянту. Адже Апелянту було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 01 жовтня 2025 року о 10:00, а не 26 вересня 2025 року.
Наголошує про пом'якшуючі обставини, зокрема 31 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримав трагічну звістку про загибель свого близького друга, з яким дружив з дитинства, це стало трагедією, яка глибоко вразила його душу і наклала тяжкий відбиток на його психоемоційний стан. Щодня втрачає своїх побратимів на фронті і намагається мужньо справлятися з гіркими втратами, проте ця звістка стала особливо болючою.
Вказує, що 31 серпня, у неділю ввечері ОСОБА_1 проводив поминки, згадуючи свого друга. У цей час він вживав мінімальну кількість спиртного, перебуваючи у спокійному домашньому середовищі та намагаючись подолати душевний біль. Під час поїздки наступного дня він не відчував жодного впливу алкоголю, був тверезим і повністю свідомим.
Звертає увагу, що у сучасних умовах війни, особливо на Донбасі та в зоні проведення Операції Об'єднаних сил, пересування військових підрозділів відбувається швидко і мобільно. Для ефективного виконання завдань потрібна можливість оперативного переміщення між населеними пунктами, пунктами управління, блокпостами, місцями виконання бойових завдань. Автомобіль забезпечує швидкий, надійний та безпечний транспорт для переміщення особового складу, вантажів, документації, зброї та спеціального обладнання, що є невід'ємною частиною військової діяльності. Відсутність особистого автомобіля обмежує мобільність, затримує виконання завдань, може призвести до зриву операцій, втрати часу, а у бойових умовах призвести до втрат серед особового складу.
ОСОБА_1 та захисник адвокат Козак В-Р.В. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Козак В-Р.В. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 268 КУпАП регламентовано, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Всупереч зазначеним вимогам закону справа стосовно ОСОБА_1 розглянута без участі особи та без даних про належне повідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначена дата розгляду справи 01.10.2025 року, однак судом розглянута справа датою раніше 26.09.2025 року, при цьому відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 в будь-який спосіб про дату, місце та час розгляду справи.
Так, в матеріалах справи наявна повістка на ім'я ОСОБА_1 , однак жодні відомостей про її отримання в матеріалах справи або в підсистемі ЄСІТС відсутні, зокрема шляхом поштового відправлення, передачею телефонограми, шляхом надсилання sms-повідомлення із звітом про доставку повідомлення, чим порушено його право на захист, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Індустріального районного суду міста Дніпра не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. В своїй мотивувальній частині судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу.
Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов'язаний оцінити її результати, переконатись в тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми в наявності. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки.
З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 апеляційним судом встановлено, що він 01 вересня 2025 року за адресою: Донецька область, Краматорський район, Лиманська ТГ, с. Соснове, вул. привокзальна в районі буд.№ 1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510 із позитивним результатом - 0,42 %, тест № 65, чим порушив вимоги п. 2.9а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що відеозапис поліцейських відповідає критеріям допустимих доказів, має логічний та послідовний перебіг подій, за яким можливо відтворити фактичні обставини за участю ОСОБА_1 .
Вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення; даними Газоаналізатору тест № 65, яким встановлено результат 0,42 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з яким ОСОБА_1 ознайомлений, скарг не мав, з результатом огляду згоден, про що свідчить його підпис на даному акті; даними відеозапису поліцейських, які є додатком до протоколу.
Дослідженими матеріалами справи беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, що між іншим не заперечується стороною захисту.
Так, відповідно до матеріалів справи та відеозапису поліцейських, зафіксований рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування із поліцейськими у водія виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на ОСОБА_2 погодився, За результатами огояду встановлено перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, із вказаним результатом ОСОБА_1 погодився. Вказані обставини беззаперечно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд також враховує те, що в своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що є обов'язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимог ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Вивчивши доводи апеляційної скарги щодо застосування адміністративного стягнення, лише у виді штрафу, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче ніж визначено в санкції статті, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної статті як обов'язкове.
Наведені апелянтом відомості, що перебування ОСОБА_1 в скрутних життєвих обставинах та необхідність мати можливість керувати автомобілем для несення військової служби, не є беззаперечною підставою для задоволення апеляційних вимог за відсутності такої правової можливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, із використанням засобів підвищеної небезпеки. За наявності правослухняної поведінки, водій перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, навіть незначного, не має права керувати транспортним засобом. В іншому випадку за таке правопорушення передбачена адміністративна відповідальність із накладенням стягнення, яке не має альтернативи. Водночас, стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним, відповідно до санкції вказаної вище частини статті КУпАП.
Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом'якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині не визначення останньому такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається захисник.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 років. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
клопотання захисника адвоката Козак В-Р.В., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 , - задоволнити.
Поновити захисника адвоката Козак В-Р.В. строк на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника адвоката Козак В-Р.В., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 вересня 2025 року, стосовно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605(шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА