25.11.25
Справа № 646/53/25
Провадження № 2/646/421/2025
25.11.25 року Основ'янський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання Борщ Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду із вказаною вище позовною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що 02.02.2024 року між ТОВ «01 Безпечне Агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79592417, відповідно до якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує, що вона ознайомилась на сайті з повною інформацію щодо позикодавця та його послуги, а також погодилась, що до моменту підписання договору позики вивчила цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору їй зрозумілі. Відповідно до п. 20 цього договору, правочин укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 37829 грн., з яких: 11000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 2.1.7 Договору факторингу, на день підписання відповідного Реєстру боржників, право вимоги не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах, що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу з відповідними змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 року, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн, з яких: 11000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн - сума заборгованості за відсотками.
Також, 01.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2745531, відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
14.06.2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно п. 2.1.7 договору факторингу, на день підписання відповідного реєстру боржників, право вимоги, яке відступається за відповідним реєстром боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах, що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по боржникам не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
В супереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 6224522. Вказаний кредитний договір було укладено в електронній формі.
Відповідно до п. 2.1 даного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
ОСОБА_1 підписавши вищевказаний Кредитний договір, підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проект цього кредитного договору та згодна з умовами кредитування у повному обсязі.
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1 Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 року до договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 68428 грн. 40 коп., з яких 17000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн. - заборгованість за комісією.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 26.12.2023 року не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 6224522 в розмірі 68428 грн. 40 коп., з яких: 17000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн. - заборгованість за комісією.
Крім того, 14.08.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5998043, відповідно до якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору. Договір підписано електронним підписом позичальника.
Відповідно до п.п. 2.5 договору позики, позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки.
Згідно п.п. 10.1.5 та п.п. 10.1.6 договору позики ОСОБА_1 підтвердила, що вивчила та повністю погоджується з умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а також вивчила та повністю погоджується з умовами договору позики.
11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передаю (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 35230 грн., з яких: 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн. 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
Відповідно до п. 2.1.7 договору факторингу, на день укладення цього договору право вимоги, яке відступається, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах, що вона повністю не погашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по боржникам не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання. Після відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 11.01.2024 року не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн., з яких: 11012 грн 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості: за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн., за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн., за кредитним договором № 6224522 в розмірі 68428 грн. 40 коп., за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн., у загальному розмірі 192487 грн. 40 коп., а також стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 03.01.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
19.01.2025 року представник відповідача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, надав відзив, в якому заперечив проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, шо наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договорів, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими.
Також, надані до позовної заяви розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. З урахуванням того, що розрахунки суми боргу, які містяться у позові не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, вважає що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках. При цьому, подані позивачем копія договору факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача. Надані позивачем витяг не містить підписів сторін, що уклали договір факторингу, а містить лише підпис представника ТОВ «ФК «ЄАПБ», що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і, що позивач може зазначити у ньому будь-яку інформацію, на власний розсуд. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 179 ЦПК України, надав відповідь на відзив, у якій виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень. Вказав, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами правочину.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Тобто, верифікація та ідентифікація позичальника здійснюється через первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов'язкові для заповнення. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на сайті первісного кредитора та формує особистий кабінет клієнта. Для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій, направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідачем на веб-сайті за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у відповідності до вимог ст. 180 ЦПК України надав заперечення, в яких виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив. Вказав, щоу матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали справи взагалі не містять жодного доказу укладення договорів відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. При цьому, позивачем, разом із позовною заявою, не надано жодного доказу, з якого б вбачалось, що відповідачеві було перераховано будь-яку суму коштів, та що такі кошти було отримано відповідачем. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, повідомлялись про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили. У додаткових поясненнях представник відповідача просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, які повідомлялись про місце і час судового розгляду завчасно та належним чином, суд розглядає справу за їх відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як встановлено під час судового розгляду, 02.02.2024 року між ТОВ «01 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 79592417 (а.с. 10-13).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 14-15).
Відповідно до реєстру боржників № 25 від 20.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37829 грн, з яких: 11000грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 26829 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 19).
Також, 01.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 2745531 (а.с. 21-22).
14.06.2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.14-15).
Відповідно до реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 51000 грн., з яких: 15000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 27).
Крім того, 18.08.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 6224522 (а.с. 33-38).
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 26122023, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 41-42).
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 26.12.2023 року до Договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 68428 грн. 40 коп., з яких 17000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками; 1190 грн - заборгованість за комісією (а.с. 43)
Крім того, 14.08.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5998043 (а.с. 52-56).
11.01.2024 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Маніфою» передаю (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 62-64).
Відповідно до реєстру боржників № 1 від 11.01.2024 року до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35230 грн., з яких: 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24217 грн 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою (а.с. 67).
Як зазначено у ст. ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, договори позики 79592417 від 02.02.2024 року, № 2745531 від 01.02.2024 року, № 5998043 від 14.08.2023 року, договір про споживчий кредит № 6224522 від 18.08.2023 року укладені за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариств - позикодавців шляхом ідентифікації позичальника із зазначенням ним своїх персональних даних, та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.
Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитних договорів та договорів позики на умовах, визначених у них, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачкою пропозиції (оферти) позикодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариств (позикодавців), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачкою пропозиції укласти зазначені договори здійснено шляхом заповнення нею, зокрема формуляра заяви (форми), паспорту споживчого кредиту або позики, про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, суд звертає увагу, що договірні зобов'язання ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Маніфою» виконали та надали відповідачці шляхом перерахування на визначені відповідачкою карткові рахунки кредит (позику) в сумі: 11000 грн. 00 коп. (договір позики з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 79592417 від 02.02.2024 року); 15000 грн. 00 коп. (договір позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 12745531 від 01.02.2024 року); 17000 грн. 00 коп. (договір про споживчий кредит з ТОВ «Мілоан» № 6224522 від 18.08.2023 року); 13000 грн. 00 коп. (договір позики з ТОВ «Маніфою» № 5998043 від 14.08.2023 року).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Маніфою», кредитні договори та договори позики за своїм змістом та формою відповідають вимогам, визначеним законом на момент їх укладання та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цими договорами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2020 року у справі № 570/2984/13-ц.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).
Згідно з ч. 1 ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до ст. 203 ЦК України зумовлює його недійсність.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 910/7038/17.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Матеріали справи підтверджують відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан», ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ТОВ «Маніфою» до позивача за кредитними договорами та договорами позики, укладеними цими Товариствами з ОСОБА_1 .
Натомість, відповідачка свої договірні зобов'язання у визначених договорами строки і обсяги не виконала, і станом на час розгляду справи відомостей про погашення заборгованості за вказаними договорами повністю чи частково не надано, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості: за договором позики № 79592417 від 02.02.2024 року в сумі 37829 грн. 00 коп., за договором позики № 2745531 від 01.02.2024 року в сумі 51000 грн. 00 коп., за договором про споживчий кредит № 6224522 від 18.08.2023 року в сумі 67238 грн. 40 коп., за договором позики № 5998043 від 14.08.2023 року в сумі 35230 грн. 00 коп.
Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за договором про споживчий кредит № 6224522 від 18.08.2023 року, суд зазначає наступне.
У змісті позовної заяви позивач вимагає стягнення заборгованості за комісією по договору про споживчий кредит № 6224522 від 18.08.2023 року в сумі 1190 грн. 00 коп.
Вказана вимога не підлягає задоволенню, бо стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, зміст якого кореспондується до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Враховуючи наведене, суд вважає, що до змісту складової частини вказаного вище договору № 6224522 від 18.08.2023 року було закладено умови з виплати позикодавцю позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1190 грн. 00 коп.
Отже, підсумовуючи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами по даній справі, виникають з договірних відносин, які є обов'язковими для виконання сторонами в повному обсязі та з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованості у загальному розмірі 191297 грн. 40 коп., а саме: за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн. 00 коп., з яких 11000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 26829 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками; за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн. 00 коп., з яких 15000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 36000 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками; за договором про споживчий кредит № 6224522 в розмірі 67238 грн. 40 коп., з яких 17000 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 50238 грн. 40 коп. заборгованість за відсотками; за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн. 00 коп., з яких 11012 грн. 62 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 24217 грн. 38 коп. заборгованість за відсотками.
Суд відхиляє доводи представника відповідача, що матеріали справи не містять доказів щодо укладення договорів позики та кредиту, а відповідачка не отримувала коштів відповідно до вищевказаних договорів, оскільки такі докази містять матеріали справи.
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» від 14.07.2025 року банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої було підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 147).
З відомостей про рух коштів по рахунку до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 02.02.2024 року по 03.02.2024 року вбачається, що 02.02.2024 року о 10 год. 28 хв. були зараховані грошові кошти в розмірі 11000 грн. 00 коп. Сума витрат за вказаний період складає 11000 грн. 00 коп. (а.с. 148).
Згідно довідки АТ КБ «Приват Банк» від 14.07.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ коштів: 14.08.2023 року у розмірі 13000 грн. 00 коп., 19.08.2023 року у розмірі 17000 грн. 00 коп. (переказ коштів. Виплата займа Мілоан), 01.02.2024 року у розмірі 15000 грн. 00 коп. (FUIB MoneyTransfer, Visa Direct) (а.с. 153).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2025 року складає 3028 грн. 00 коп.
Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою був сплачений судовий збір в сумі 3028 грн. 00 коп. (а.с. 1).
Судовий збір визначається пропорційно розміру задоволених позовних вимог на загальну суму 191297 грн. 40 коп., що складає 99,38 % від 192487 грн. 40 коп., відповідно сума судового збору становить 3009 грн. 22 коп. (0,62 % від 3028 грн. 00 коп.).
За таких обставин з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 3009 грн. 22 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості у загальному розмірі 191297 (сто дев'яносто одну тисячу двісті дев'яносто сім) грн. 40 коп.:
-за договором позики № 79592417 в розмірі 37829 грн.00 коп., з яких 11000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26829 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
-за договором позики № 2745531 в розмірі 51000 грн. 00 коп., з яких 15000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
-за кредитним договором № 6224522 в розмірі 67238 грн. 40 коп., з яких 17000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 50238 грн. 40 коп. - сума заборгованості за відсотками;
-за договором позики № 5998043 в розмірі 35230 грн. 00 коп., з яких 11012 грн. 62 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24217 грн. 38 коп. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3009 (три тисячі дев'ять) грн. 22 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Представник позивача Какун Анна Станіславівна, місце проживання: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя