Справа № 127/27850/25
Провадження № 2/127/6141/25
25 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги мотивувало тим, що між ТОВ «ФК «Гелексі» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») і ОСОБА_1 , було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №210232 від 26.01.2021 в електронній формі. Відповідно до положень укладеного договору позики, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами. З метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», яка є компанією, що мала право на надання платіжних послуг.
На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017, ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5000,00 грн.
Відповідач не виконував свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову становить 24595,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за позикою, 19595,00 грн - заборгованість по процентам за користування позикою, що й стало підставою позивача звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 12.09.2025 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
02.10.2025 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі як необґрунтованих та недоведених. Надані матеріали справи не підтверджують належним чином ні факту укладення договору, ні факту отримання Відповідачем коштів, ні правильності розрахунку. Позивач не надав належних та достовірних доказів (аудиторських звітів, серверних логів з прив'язкою до ідентифікатора користувача та ІР-адреси), що саме відповідач здійснював дії в електронній системі (проставляв чек-бокс, натиска кнопки). Технічні збої або дії третіх осіб були виключені, що унеможливлює однозначне встановлення волевиявлення відповідача. Позивач долучив довідку ТОВ «ФК Елаєнс» як підтвердження перерахування коштів, яка є неналежним доказом, оскільки надана довідка не відповідає вимогам до оформлення платіжних інструкцій та документації операції, встановленим Законом України «Про платіжні послуги» та нормативними актами НБУ, оскільки не містить усіх обов'язкових реквізитів, які вимагаються від платіжного документа.
У довідці відсутні обов'язкові реквізити: чіткий номер карткового рахунку відповідача (зазначено лише 10 з 14 цифр) та призначення платежу, що є недостатнім для ідентифікації платіжного інструменту як належного відповідачу. Відсутність чіткого номера рахунку та призначення платежу унеможливлює ідентифікацію операції як видачі кредиту та не підтверджує факт зарахування коштів на рахунок саме відповідача.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки містить нарахування відсотків за кредитом, здійснені після закінчення строк дії договору зазначеного в додатках до позовної заяви (з 26.01.2021 по 24.02.2021), що суперечить ст. 530 ЦК України.
Відповідач жодним чином не визнає наявність боргу, проте з урахуванням норм права сума заборгованості має бути обмежена наступними рамками: розмір позики (тіло кредиту) - 5000,00 грн, нараховані відсотки (у межах строку дії договору) 1595,00 грн, загальна сума заборгованості 6595,00 грн.
З врахуванням викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі, якщо суд визнає факт укладення договору та надходження коштів доведеними обмежити суму стягнення розміром 6595,00 грн, відповідно до альтернативного розрахунку.
06.10.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначає що ознайомившись з відзивом на позовну заяву із доводами та аргументами на які посилається відповідач, заперечує щодо змісту та стверджень відповідача, які містяться у відзиві на позовну заяву, вважає їх неприйнятними та такими що не відповідають ані дійсності, ані діючому законодавству з огляду на наступне. Відповідач у своєму відзиві заперечує позовні вимоги та ставить під сумнів належність і достатність наданих Позивачем доказів, зокрема - довідки ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» (щодо перерахування 5000 грн) та розрахунку заборгованості. Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту отримання Відповідачем кредитних коштів від Позивача в строк, у розмірі та на умовах визначених Договором №210232 від 26.01.2021 р. Втім, беззаперечним є факт укладення між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №210232 від 26.01.2021 року в електронній формі. З наданого позивачем алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, зокрема, обов'язковим є проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден». Заповненням анкети-заяви, позичальник підтверджує прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно комунікаційну відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні довірчі послуги».
Щодо перерахування позивачем на рахунок відповідача кредитних коштів, то зазначає, що довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок Відповідача. У випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав. Поряд з тим, відповідач стверджує, що проведений платіж не пов'язаний із договором, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідача залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.
Щодо нарахування процентів зазначає що кредитним договором були передбачені проценти у випадку користування Кредитом понад строк - це плата, яка встановлюється за користування позикою після настання строку погашення. З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідач у встановлений договором строк не погасив, а тому проценти нараховані правомірно.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одна подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засідання заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.
На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України 20.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 15 год 30 хв. 25.11.2025.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 210232.
Відповідно до пункту 1.1 договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором.
Грошові кошти у позику надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.3 договору, грошові кошти у позику надаються окремими траншами. Загальний розмір усіх наданих за цим договором траншів не може перевищувати розмір невідновлювальної кредитної лінії зазначений в п. 1.9 договору.
Загальний розмір невідновлювальної кредитної лінії за договором складає 5000,00 грн. (п. 1.9 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору, сторони домовились, що позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш (надалі транш № 1) на наступних умовах: п. 1.5.1 сума позики 5000,00 грн.; п. 1.5.2 плата за користування позикою за траншем № 1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,1 % в день від початкового розміру позики за траншем № 1 відповідно до п. 1.5.1 договору; п. 1.5.3 строк повернення позики за траншем № 1 (термін платежу) 24 лютого 2021 року; 1.5.4 орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем № 1 для споживача на дату укладання договору становить 401,50 %; п. 1.5.5 орієнтовна загальна вартість позики за траншем № 1 для споживача на дату укладення договору становить 1595,00 грн.; п. 1.5.6 позика за траншем № 1 надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.п. 1.5.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану позичальником під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті); п. 1.5.7 якщо позичальник повертає позику за траншем № 1 в той самий день, що і день отримання позики позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. В цьому випадку вимоги п.п. 1.5.2 не застосовуються.
Згідно із п. 1.6 договору, нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Відповідно до п. 1.7 договору плата за користування позикою за цим договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії відповідно до п. 1.9 договору.
В п. 1.8 договору сторони дійшли згоди, що п. 1.7 договору не застосовується в період дії кожного окремого траншу наданого в рамках загального розміру невідновлювальної кредитної лінії за цим договором.
Згідно з п. 1.10 строк дії договору становить три роки з дати підписання сторонами.
Сторони домовились, що умови надання інших траншів за цим договором узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.12 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати інші зобов'язання встановлені договором, не пізніше строків, встановлених договором.
Згідно з п. 3.2 договору, сторони домовились, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно з графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Відповідно до п. 4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за траншем № 1 та /або іншим траншами за цим договором та / або позикою за договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
В п. 9 договору визначений графік платежів, згідно з яким термін платежу 07 серпня 2021 року, транш № 1, сума позики 5000,00 грн, плата за користування позикою 1595,00 грн., заборгованість за договором позики 6 595,00 грн.
Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором zqs3zvzs. В п. 10 договору зазначені реквізити сторін, а саме прізвище, ім'я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації.
Відповідно до п.п. 3, 4 паспорту позики основні умови кредитування наведено наступне: тип кредиту позика, сума кредиту 5000,00 грн, строк кредитування 24.02.2021, мета кредиту - на споживчі потреби, орієнтовна загальна вартість кредиту 6595,00 грн, де 5000,00 грн сума позики, 1595,00 грн відсотки за користування позикою.
Згідно з п. 5 паспорту позики кредит повертається одноразово в сумі 6595,00 грн. до 24.02.2021.
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту узгоджується з умовами договору позики та паспортом позики.
04 серпня 2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» було укладено договір № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку).
Відповідно до інформації, викладеної у листі за вих. № 210232 від 01 серпня 2025 року, ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомило, що на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року, надало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. В результаті платіжної операції на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318), отримувач коштів ОСОБА_1 , номер транзакції в системі 1360543448, номер операції 365492018, дата проведення платежу 26.01.2021, сума платежу 5000,00 грн, валюта платежу гривня UAH, платіжний засіб (метод) карта; банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Вказаний лист про здійснення успішного переказу грошових коштів, з урахуванням пункту 1.5.6. договору позики, є достатнім доказом виконання ТОВ «ФК «Гелексі» зобов'язання за договором щодо надання відповідачу позики в сумі 5000,00 грн. Грошові кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений в кредитному договорі.
Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок Відповідача. У випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або, що перерахування здійснено з інших підстав. Поряд з тим, відповідач стверджує, що проведений платіж не пов'язаний із договором, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери).
Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу у позику грошових коштів в сумі 5000,00 грн, шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника через компанію надавача платіжних послуг ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛАЄНС».
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 210232 від 26.01.2021 за період з 26.01.2021 по 01.08.2025, наявна заборгованість у розмірі 24595,00 грн з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 19595,00 грн - сума заборгованості по відсотках.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Договір позики, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.
Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд взяв до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.
За таких обставин доводи сторони відповідача про не підписання ним договору позики суд відхиляє з огляду на вищевикладене.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладанням 26.01.2021 між ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 договору позики № 210232, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань за цим договором.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4)відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
За умовами договору позики № 210232 від 26.01.2021 сторони встановили строк кредитування до 24.02.2021.
На час закінчення строку кредитування (24.02.2021) розмір заборгованості за договором позики № 210232 від 26.01.2021 склав 6 595,00 грн, з яких: 5000,00 грн - тіло кредиту; 1 595,00 грн - проценти за користування кредитом.
Таким чином, лише наведений розмір заборгованості по відсоткам може бути стягнутий з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ», оскільки після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, товариство не мало правових підстав нараховувати відсотки за кредитним договором.
За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 210232 від 26.01.2021 в розмірі 6 595,00 грн, з яких: 5000,00 грн - тіло кредиту; 1 595,00 грн - проценти за користування кредитом.
У задоволенні решти позову слід відмовити.
Крім того, з відповідача на користь позивача, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачена при зверненні до суду з позовом сума судового збору, у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, в сумі 649,60 грн.
Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору про надання правової допомоги від 09.07.2025, акт № 25 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом на загальну суму 5000 грн.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги, в розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1340,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133-137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» 6595,00 грн, з яких: 5000,00 грн - тіло кредиту; 1 595,00 грн - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» 649,60 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору, 1 340,50 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», , код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: вул. В'ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 25.11.2025.
Суддя О.О. Жмудь