Справа № 127/27779/25
Провадження № 2/127/6129/25
26 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200408316, відповідно до якого Банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 16 450,00 грн., з терміном користування з 14.12.2015 р. по 14.12.2018 р. та зобов'язав останнього повернути кредит та сплатити відсотки за користування.
20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги за Кредитним договором на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020. Набуття права вимоги підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним кредитором за вказаним кредитним договором.
Станом на 13.08.2025 заборгованість відповідача за Кредитним договором складає 50 014,36 грн., з яких 16 198,66 грн. - заборгованість за кредитом, 33 815,70 грн. - заборгованість за відсотками. Додатково нараховано інфляційні втрати - 10 936,36 грн. та 3% річних - 4 497,18 грн., що в сумі становить 65 447,90 грн.
23.05.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних (рішення Правління НБУ № 14/БТ). Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав процедуру виведення Банку з ринку з призначенням тимчасової адміністрації. У зв'язку з цим Фонд мав право передати право вимоги за кредитними договорами іншому кредитору без згоди позичальника.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків. Набуття позивачем права вимоги за Кредитним договором відбулося законно та підтверджено рішенням суду у справі № 910/11298/16. Відсутність документів та тривалий судовий спір щодо приналежності права вимоги ускладнювали своєчасне звернення Позивача до суду, що є підставою для поновлення строку позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Введення воєнного стану та обмежень карантинного характеру є об'єктивною причиною неможливості подати позов у визначені строки, що також підтверджується практикою Верховного Суду (справи № 679/1136/21 та № 500/1912/22).
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 65 447 грн. 90 коп., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Також позивач просив суд поновити строк позовної давності для подання даного позову.
Ухвалою суду від 12.09.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду. Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк на надання відзиву.
Відповідач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Синявська К.Ю., подав відзив, у якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем не доведено належного переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» прав і вимог кредитора за кредитним договором. Зокрема, наданий позивачем «Витяг з Додатку №1 до Договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020» не містить підписів та печаток, є лише роздруківкою списку боржників та не відповідає вимогам до витягу з документа. Тому відповідач вважає, що жодних належних, допустимих та достовірних доказів переходу прав кредитора позивачем не надано.
Також відповідач зазначає, що надана позивачем “виписка з особистих рахунків відповідача» містить лише банківські операції з нарахування відсотків, перенесення прострочених сум та технічні зміни банку, а не фактичні платежі відповідача. Крім того, умови кредитування, наведені позивачем, не відповідають документам, підписаним між відповідачем та ПАТ «Банк Михайлівський»: фактичний доступний кредитний ліміт становив 10 000 грн, а строк кредитування - 12 місяців (до 14.12.2016). Позивач не надав розрахунку відсотків за період дії договору, натомість вказав лише їх загальну суму. Відповідач посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими нарахування відсотків можливе лише в межах строку кредитування, а після його закінчення може нараховуватися лише відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена ст. 625 ЦК України.
Окремо відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності. Згідно з кредитним звітом, останній платіж відповідач здійснив у квітні 2016 року, відтак трирічний строк позовної давності сплив у квітні 2019 року. Договір відступлення прав вимоги був укладений лише 20.07.2020, коли строк позовної давності вже минув. Відповідач також заявив про застосування позовної давності до всіх вимог позивача, включно з додатковими вимогами (інфляційні втрати, 3% річних), відповідно до ст. 266 ЦК України.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, - застосувати позовну давність до всіх заявлених позивачем вимог.
Оцінюючи подані сторонами матеріали, суд встановив, що позивачем надано додаткові письмові пояснення на відзив відповідача, у яких представник ТОВ «Діджи Фінанс» детально заперечує наведені відповідачем доводи та наполягає на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
У поданих поясненнях позивач зазначає, що відповідач не заперечує факту укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ним кредитного договору № 200408316 від 14.12.2015 року, а також підтверджує отримання кредитної картки з установленим кредитним лімітом. Позивач звертає увагу на те, що кредитний договір укладено у письмовій формі, відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами, підписав відповідні документи, отримав платіжну картку, строк дії якої визначено на три роки. Позивач наголошує, що такий вид кредитного договору не передбачав складання графіка щомісячних платежів, а зобов'язував позичальника самостійно контролювати рух власних витрат і своєчасність погашення заборгованості, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14.
Позивач посилається на приписи статей 536, 638, 1054, 1055 ЦК України, відповідно до яких кредитний договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кошти та сплатити проценти. Також позивач зазначає, що факт укладення договору та отримання кредитних коштів ніким не оспорювався, а зобов'язання відповідача, на його думку, підлягають належному виконанню.
Щодо доводів відповідача про недоведеність розміру заборгованості, позивач вказує, що розрахунок здійснювався ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до законодавства України, нормативних актів НБУ і умов кредитного договору, а дані бухгалтерського обліку формувалися у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних у травні 2016 року та запровадженням тимчасової адміністрації, усі права та обов'язки кредитора, включно з правом вимоги за кредитними договорами, були передані новому кредитору за договором відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020. Позивач зазначає, що витяг з реєстру кредитних договорів, який є додатком до договору факторингу, підтверджує наявність і розмір заборгованості відповідача, а закон не вимагає передачі фактору програмного забезпечення банку чи детального механізму розрахунку, оскільки новий кредитор набуває право вимоги в тому обсязі, в якому воно існувало на момент відступлення.
Крім того, позивач наголошує, що первинними документами, які підтверджують господарські операції та розмір заборгованості, є банківські виписки й інші документи, сформовані банком у порядку, визначеному законодавством і нормативними актами НБУ. У поданих виписках зазначено дату та час їх формування, відповідальну особу та форму документа. Позивач вказує, що такі документи є належними та допустимими доказами, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, зокрема постановами від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
Не погоджуючись із твердженнями відповідача щодо пропуску строку позовної давності, позивач зазначає, що початок перебігу позовної давності пов'язується із моментом, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення свого права. Позивач посилається на статті 253, 256, 257 та 261 ЦК України і наголошує, що нарахування заборгованості на рахунку відповідача тривало, кредитний договір є безстроковим щодо можливості користування кредитними коштами в межах строку дії картки, а сам факт невиконання зобов'язання за кредитом не дає підстав вважати, що строк позовної давності сплив до моменту звернення до суду. Позивач також звертає увагу на судову практику, зокрема постанову Київського апеляційного суду від 21.12.2023 у справі № 752/5269/23, яка, на його думку, підтверджує правильність обраного ним способу захисту.
У підсумку позивач просить суд врахувати наведені пояснення, відхилити доводи відповідача як необґрунтовані та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача подала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності відповідача, підтримала викладену позицію у відзиві та просила у позові відмовити з наведених підстав, а також подала клопотання про приєднання доказів понесених відповідачем витрат за послуги правничої допомоги та відповідний розрахунок.
Крім того, оскільки розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.12.2015 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та відповідачем укладено кредитний договір № 200408316, кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості банк надав відповідачці у користування кредитні кошти в розмірі 16 450 грн., із встановленим строком користування з 14.12.2015 року по 14.12.2018 року, а відповідачка зобов'язалась повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Згідно із загальними умовами кредитування, визначеними у довідці про умови кредитування: мета кредиту на споживчі потреби, форма кредитування у формі кредиту, що видається шляхом перерахування повної суми кредиту на рахунок, відкритий у банку; сума кредиту (розмір кредитного ліміту) до 50 000,00 грн., строк кредиту 12 місяців, тип процентної ставки фіксована, процентна ставка за кредитом (річних) у грн. 58,8% нараховується на залишок заборгованості по кредиту.
Факт укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 також підтверджується підписанням 14.12.2015 року відповідачем наступних документів: анкети №2116936, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, договору добровільного страхування життя.
Згідно з платіжним дорученням від 09.07.2020 №25 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ПАТ «Банк Михайлівський» вартість придбаного лоту у розмірі 5 307 308,39 грн.
20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/11298/16 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі №910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме: зобов'язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 №1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 і №2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.
Із наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заборгованості слідує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, як правонаступником банку, становить 50 014 грн 36 коп., з яких: 37 526,20 грн - сума заборгованості, 4497 грн. 18 коп. - сума збитків з урахуванням 3% річних; 10936 грн 36 коп.- сума інфляційних втрат.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно з вимогами ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Доказів того, що вищевказаний договір про відступлення прав вимоги визнаний недійсним, суду не надано.
Таким чином, ТОВ "Діджи Фінанс" стало новим кредитором відповідача за кредитним договором № 200408316 від 14.12.2015 року.
Позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору № 200408316 від 14.12.2015, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.
Із виписки по особовому рахунку та Реєстру договір, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами вбачається, що розмір заборгованості за спірним кредитним договором становить 50 014,36 грн., з яких 16 198,66 грн. - заборгованість за кредитом, 33 815,70 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200408316 від 14.12.2015, додатково нараховано інфляційні втрати - 10 936,36 грн. та 3% річних - 4 497,18 грн., що в сумі становить 65 447,90 грн.
Таким чином, між сторонами наявні спірні правовідносин, які належать до договірних зобов'язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача порушено відповідачем, а тому вони підлягають захисту.
Відповідно до ст. 87, 88 ЦПК України, суд оцінює докази за критеріями достовірності, достатності та допустимості.
Судом встановлено факт отримання кредиту підтверджено первинними бухгалтерськими документами банку (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).
Розмір основного боргу визначено документально та розмір основного боргу визначено документально (16 198,66 грн).
Разом із тим, наявність та розмір відсотків за кредитом не підтверджено достатньо: надано лише узагальнені виписки без деталізації нарахувань, що суперечить практиці Верховного Суду (постанова ВС від 12.02.2020 у справі №904/6789/18, пункт 25.
Позивач на підтвердження здійснення відповідачем платежів надає роздруківку під назвою «Виписка з особистих рахунків відповідача» за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 (тобто по час відступлення права вимоги) на 614 аркушах. Разом з тим дана виписка жодним чином не свідчить про те, що відповідач у зазначений період здійснював платежі. Призначення платежу у даній виписці наступні: «Зміна плану рахунків при завантаженні в ЕЮС НБ»; «Нарахування %% за період...»; «Віднесення прострочених %% за кредитним договором...». Виглядає, що йдеться про операційну виписку банку, у якій відображені саме банківські операції (зміна плану рахунків, нарахування відсотків, віднесення прострочених відсотків)
Згідно зі ст. 257, 261 ЦК України, позовна давність за вимогами про відсотки становить три роки. Останній платіж за кредитом відповідачем прострочено 14.12.2018 року, а позов подано у 2025 році. Тому вимога про нараховані відсотки перебуває поза межами позовної давності.
Разом із тим, ст. 1057 ЦК України передбачає, що позовна давність не застосовується до вимог про повернення фактично отриманих коштів, якщо боржник визнає факт отримання кредиту. В даному випадку факт отримання коштів відповідачем не спростовується, що підтверджує право позивача на стягнення основного боргу.
Факт укладення кредитного договору та отримання коштів відповідачем доведено.
Позивач є належним правонаступником за договором факторингу.
Розмір основного боргу в сумі 16 198,66 грн підтверджений документально.
Вимоги щодо відсотків та штрафів не підтверджені належними доказами - означає, що позивач не надав суду достатніх або правильних документів чи свідчень, які могли б обґрунтувати суму відсотків або штрафів. Тобто: немає договору, який передбачає такі відсотки/штрафи; немає розрахунків суми відсотків; немає актів чи рахунків, що підтверджують нарахування штрафу;* немає інших документів, які б засвідчили законність і правильність вимог.
Суд виснує, що вимога позивача про стягнення відсотків і штрафів не може бути задоволена, бо немає доказів, які б підтверджували цю суму.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1049, 1054, 1055, 1057, 526, 527, 638 ЦК України, ст. 257, 261 ЦК України, ст. 87, 88 ЦПК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», практика Верховного Суду (постанова ВС від 12.02.2020 у справі №904/6789/18), суд вважає за необхідне частково задовольнити позов.
Щодо поновлення строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім цього, до об'єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни.
Суд зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені, оскільки строк дії договору діяв до 14.12.2018 року, а тому строк звернення до суду з позовом спливав 14.12.2021 року, на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.
Щодо розподілу судових витрат.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.
Розмір відшкодованих судових витрат визначається пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. 00 коп., ціна позову становила 65447 грн. 90 коп., позов задоволено на суму 16 450 грн. 00 коп., тобто на 25,13% (16450,00 х 100 : 65447,90), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 608 гривень 74 копійки (2422,40 х 25,13%) судового збору.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1 759 гривень 10 копійок (7000 х 25,13%).
Також з позивача на користь відповідача підлягають стягнення витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог, а саме 7 487 гривень 00 копійок (10000 х 74,87%).
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200408316 від 14.12.2015 року у загальному розмірі 16450 гривень 00 копійок (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 608 гривень 74 копійки та витрати на правову допомогу в розмірі 1 759 гривень 10 копійок
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7 487 гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 26.11.2025.
Суддя