Справа № 953/12638/25
н/п 2/953/5150/25
"28" листопада 2025 р. м.Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП, третя особа - Професійна спілка працівників авіабудування та машинобудування України про визнання рішень недійсними,
27 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП, третя особа - Професійна спілка працівників авіабудування та машинобудування України, в якій просив:
- визнати недійсними рішення звітно-виборної позачергової конференції первинної організації Профспілки авіабудівників на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві від 24 грудня 2024 року у зв'язку з порушенням процедури її проведення;
- скасувати протокол звітно-виборної позачергової конференції первинної організації Профспілки авіабудівників України на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві від 24 грудня 2024 року.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У статті 124 Конституції закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Проте право на доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Тобто, Європейський суд з прав людини визнає за певних умов встановлення на законодавчому рівні обмежень щодо розгляду окремих категорій спорів в судовому порядку.
За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, при цьому визначення предмета та підстав позову, обрання способу судового захисту належить виключно позивачеві.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд встановив, що вказаний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги позивача обґрунтовані тим, що, на його думку, було порушено порядок призначення зборів позачергової конференції профспілки та ухвалення рішення зборами членів позачергової конференції профспілки.
Разом з тим, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності.
Вказаною нормою встановлена пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об'єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об'єднань.
Враховуючи положення Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації.
Як убачається зі змісту пред'явленого позову спір, що виник між сторонами, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов'язаний з питаннями внутрішньої організації діяльності профспілки та порядку прийняття нею рішень, а тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності.
Отже вказаний спір не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові, прийнятій 10 липня 2024 року по справі № 522/14776/22.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 186 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Первинної організації професійної спілки авіабудівників України на ХДАВП, третя особа - Професійна спілка працівників авіабудування та машинобудування України про визнання рішень недійсними.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складений та підписаний 28 листопада 2025 року.
Суддя С.В. Демченко