"28" листопада 2025 р.
Справа 150/768/25
Провадження по справі №2/150/328/25
(заочне)
28 листопада 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитнимдоговором №7952195 від 19.10.2023 в розмірі 15460 грн. 45 коп. та судові витрати, та саме: судовий збір в сумі 2422 гривні та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 19.10.2023 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному вебсайті товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН»), код ЄДРПОУ 40484607, відповідач ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту №7952195. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» направило відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого останній підтвердив прийняття умов кредитного договору №7952195 від 19.10.2023, ознайомившись перед цим з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
Таким чином, 19.10.2023 відповідач уклав з ТОВ «МІЛОАН» договір про споживчий кредит №7952195 та на підставі платіжного доручення йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6100 грн. Згідно Правил, Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси.
29.10.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір відступлення прав вимоги №29102024, за умовами якого первісний кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату новому кредитодавцю ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №7952195 від 01.10.2023.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на дату відступлення права вимоги у нього утворилась заборгованість в розмірі 15460,45 грн., з яких: 6100 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8750,45 грн. заборгованість по відсотках; 610,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами.
25 липня 2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо сплати заборгованості за кредитним договором №7952195 від 19.10.2023 в розмірі 15460,45 грн., яка залишилася без реагування.
Посилаючись на вищевказані обставини, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 15460,45 грн., а також судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України у поданій позовній заяві клопоче про розгляд справи у його відсутність, вимоги, викладені в позові, підтримує та просить їх задоволити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачу за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі та судову повістку.
Однак, на адресу суду повернувся не вручений конверт, що підтверджується рекомендованим повідомленням №R067022921859.
Повторно про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено повторно шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин 7 та 8, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 28.11.2025 постановлено про проведення заочного розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «МІЛОАН»» з метою отримання кредитних коштів та підписала в електронному вигляді анкету-заяву на кредит №7952195.
19.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №7952195 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав, а позичальник отримав на картковий рахунок кредит у розмірі 6100,00 грн, строком на 15 днів з 19.10.2023. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 03.11.2023. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом (в тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становить 8219,75 грн. за пільговий період та 27434,75 грн. За весь строк кредитування. Комісія за надання кредиту становить 610,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 1509,75 грн., які нараховуються за ставкою 1,65% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3,50% за кожен день користування кредитом.
Умови пролонгації строку кредитування передбачені пунктом 2.3 Договору.
Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №7952195 від 19.10.2023 сторонами договору узгоджено графік платежів. Також сторони погодили, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у цьому графіку, в зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку кредитування, позичальник доручає товариству самостійно оновити (актуалізувати) графік платежів, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника.
Згідно з платіжним дорученням №113037823 від 19.10.2023 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6100 грн., призначення платежу: кошти згідно договору №7952195 (а.с. 30).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №7952195 від 19.10.2023, зробленого первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становила 15460,45 грн., з яких: 6100 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8750,45 грн. заборгованість по відсотках; 610,00 грн. заборгованості по комісії (а.с. 13).
29.10.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір відступлення прав вимоги №29102024, за умовами якого первісний кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату новому кредитодавцю ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №7952195 від 19.10.2023 (а.с. 18-22).
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7952195 від 19.10.2023 на суму 15460,45 грн., з яких: 6100 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8750,45 грн. заборгованість по відсотках; 610,00 грн. заборгованості по комісії.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію»(далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею третьою Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Установлено, що договір про споживчий кредит №7952195 від 19.10.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.
Зі змісту договору слідує, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема, ідентифікаційний номер, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 на укладення договору саме на таких умовах.
Отже, заповненням анкети-заяви на кредит та підписанням договору про споживчий кредит №7952195 від 19.10.2023 ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про усі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Усупереч умовам укладеного кредитного договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 1506/2567/2012 (провадження № 61-10105св23) зроблено висновок, що «відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання».
29.10.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір відступлення прав вимоги №09Т, за умовами якого первісний кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату новому кредитодавцю ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №7952195 від 19.10.2023.
Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору факторингу №29102024 від 29.10.2024 право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього Договору.
Відтак, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є новим кредитором у спірних правовідносинах.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 зроблено висновок, що: «тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
Кредитний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14, зроблено висновок, що: «підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір відступлення права вимоги, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги».
У цій справі позичальник - відповідач ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Враховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення кредитного договору №7952195 від 19.10.2023 відбулось, що узгоджується зі ст. ст. 6,627 ЦК Українита ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому було перераховано кредит в сумі 6100 грн.
ОСОБА_1 отримані кошти у визначений кредитним договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 6100,00 грн.
Що стосується розміру відсотків за користування кредитними коштами за вищезазначеним кредитним договором, то суд зважає на наступне.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що: «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зроблено висновок, що: «у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року у справі № 3-188/2020 (455/20) указано, що: «приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі».
Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Матеріалами справи встановлено, що умовами договору про споживчий кредит №7952195 від 19.10.2023 (пункт 1.4) визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 03.11.2023.
Разом з тим, пункт 2.3 Договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і стандартних умовах.
Указане свідчить про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 Договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 Договору (03.11.2023), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим Договором, у тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця, встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором (03.11.2023), відтак ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація строку кредитування відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3 кредитного договору.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором №7952195 від 19.10.2023 належним чином не виконав, тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов договору та фактично сплачених відповідачем коштів на погашення відсотків, складає 8750,45 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та є правильним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема,комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненнямкредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 610 грн.
Отже, розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №7952195 від 19.10.2023 становить 15460,45 грн., з яких: 6100,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8750,45 грн. заборгованість по відсотках; 610,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами.
Вказану заборгованість слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено у повному обсязі, тому сплачений ним судовий збір в сумі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних з відповідними процесуальними діями тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація указаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що: «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватись і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
Установлено, що у позовній заяві представником позивача заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
З положень статей 137, 141 ЦПК України слідує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача суду надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 (а.с. 41); договір про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Міньковською А.В., предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором (а.с. 26-28); додаткову угоду №7952195 від 29 липня 2025 року до договору про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року (а.с. 29); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Сіньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 8), згідно якого адвокат Міньковська А.В. надала ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» наступні правничі послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (1 год. - 1000, 00 грн.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, у тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом (2 год. - 3000 грн.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год. - 500 грн.); подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням (0,5 год. 500 грн.), загальною вартістю 5000 грн.
Відтак стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав.
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне задоволити розмір витрат на професійну правничу допомогуТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», що складає 5000 грн.
На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, реквізити IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ»), заборгованість за кредитним договором №7952195 від 19.10.2023 в розмірі 15460 (п'ятнадцяти тисяч чотирьохсот шістдесяти) гривень 45 копійок, з яких:
- 6100 грн. заборгованість за тілом кредиту;
- 8750,45 копійок заборгованість за відсотками;
- 610 заборгованість за комісійними винагородами.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, реквізити IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ»), судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Згідно вимог ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (місцезнаходження юридичної особи: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746, реквізити IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 ).
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК