Справа № 149/3871/25
Провадження №1-кс/149/698/25
28.11.2025 р. м. Хмільник
Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області прокурором Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 12025020210000502 від 27.11.2025 року, кваліфікованому за ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області найшло вказане клопотання. Клопотання мотивоване тим, що в провадженні СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12025020210000502 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.11.2025.
26.11.2025 під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди за адресою: м. Хмільник, вул. В'ячеслава Чорновола, навпроти будинку № 64, виявлено та вилучено: автомобіль марки «SKODA», моделі «RAPID», сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , який вилучено та поміщено до арешт майданчику Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області а також на узбіччі, за вище вказаною адресою, виявлено велосипед синього кольору з елементами жовтого кольору який належить ОСОБА_5 , який вилучено та поміщено до кімнати зберігання речових доказів Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області.
Вказані транспортні засоби постановою слідчого визнані речовими доказами в кримінальному провадженні № 12025020210000502.
Слідчий в судове засідання не з'явився.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Слідчий просить накласти арешт на транспортні засоби, вилучені в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12025020210000502, які постановою слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області від 27.11.2025 визнані речовими доказами в цьому ж кримінальному провадженні.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п. 1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Правовою підставою арешту майна є достатність підстав вважати, що вказане майно необхідне для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, крім того визнане речовими доказами у кримінальному проваджені.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Враховуючи встановлені обставини, зокрема те, що слідчий просить накласти арешт на майно, яке визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні, наявність достатніх переконливих доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, речові докази відповідають критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, з метою досягнення мети кримінального провадження наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та накласти арешт на вказані речовий доказ.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задоволити .
Накласти арешт на автомобіль марки «SKODA», моделі «RAPID», сірого кольору із д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , який вилучено та поміщено до арешт майданчику Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, а також велосипед синього кольору з елементами жовтого кольору який належить ОСОБА_5 , які постановою сліжчого від 27.11.2025 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні № 12025020210000502 для подальшого їх зберігання на території Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області до завершення досудового розслідування кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1