Справа № 135/1735/25
Провадження № 3/135/618/25
іменем України
28.11.2025 м. Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
24 листопада 2025 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї дружини - ОСОБА_2 , - домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що полягало у застосуванні насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрозах та висловлюванні на її адресу нецензурних слів. Зазначені дії спричинили шкоду психічному здоров'ю потерпілої.
Крім того, 24 листопада 2025 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив щодо свого малолітнього пасинка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в його присутності нецензурних слів. Зазначені дії спричинили шкоду психічному здоров'ю малолітнього потерпілого.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відомості про поважні причини його неявки до суду відсутні, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах Бондаренко та інші проти України» (заява № 42664/21), справа «Волохи проти України» (заява № 23543/02), згідно з якою особа, яка бере участь у судовому провадженні, зобов'язана сумлінно реалізовувати свої процесуальні права, виявляти належну зацікавленість у перебігу справи та виконувати свої процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення реалізації принципу розумного строку розгляду справи відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, а також забезпечення виконання постанови у справі.
Орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: - чи мало місце адміністративне правопорушення; чи винна дана особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковими умовами притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі статтею 173-2 КУпАП, домашнє насильство - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом правопорушення, передбаченого вказаною статтею, є суспільні відносини у сфері захисту прав і свобод громадян, зокрема - від домашнього насильства.
Об'єктивна сторона полягає в умисному вчиненні дій, передбачених диспозицією статті, за наявності обов'язкової ознаки - заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Для встановлення факту правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи вчиняла особа дії, які підпадають під ознаки домашнього насильства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 17 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, вказані дії психологічного чи фізичного характеру, самі по собі, можуть становити форму психологічного або фізичного домашнього насильства, якщо вони спрямовані на приниження, обмеження волевиявлення особи, викликають емоційну нестабільність або завдають шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілої особи. У такому випадку вони утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Виходячи з аналізу наведених норм, факт вчинення домашнього насильства, що охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце у разі настання наслідків у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого внаслідок дій правопорушника психологічного, фізичного чи економічного характеру.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748465, 24 листопада 2025 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив щодо своєї дружини - ОСОБА_2 , - домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що полягало у застосуванні насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрозах та висловлюванні на її адресу нецензурних слів. Таким чином, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол складено уповноваженою особою відповідно до вимог статті 256 КУпАП: в ньому зазначено дату, місце, обставини та суть правопорушення, він підписаний ОСОБА_1 , зауважень до його змісту від нього не надходило.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: рапортом працівника поліції, в якому детально викладено хронологію подій за участю ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 ; протоколом прийняття заяви про вчинення правопорушення від 24.11.2025, яким зафіксовано звернення ОСОБА_2 до підрозділу поліції з повідомленням про неправомірні дії ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які є послідовними, узгодженими між собою та відповідають фактичним обставинам, викладеним у протоколі; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно якого поліцейським визначено рівень небезпеки правопорушення - як високий; терміновим заборонним приписом серії АА № 518760, винесеним органом поліції, згідно з яким щодо ОСОБА_1 застосовано тимчасовий захід у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на десять діб.
На підставі всебічної та об'єктивної оцінки доказів, суд дійшов переконливого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 173-2 КУпАП. Дії особи полягали у вчиненні психологічного та фізичного насильства у формі застосуванні насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрозах та словесних образах, що у свої сукупності спричинили шкоду психічному здоров'ю потерпілої, а отже, відповідають ознакам правопорушення, зазначеним у диспозиції вказаної норми.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та наявність у його діях усіх елементів складу цього правопорушення.
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748466, 24 листопада 2025 року о 00 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив щодо свого малолітнього пасинка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в його присутності нецензурних слів. Таким чином, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Протокол складено уповноваженою особою відповідно до вимог статті 256 КУпАП: в ньому зазначено дату, місце, обставини та суть правопорушення, він підписаний ОСОБА_1 , зауважень до його змісту від нього не надходило.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема: рапортом працівника поліції, в якому детально викладено хронологію подій за участю ОСОБА_1 та його малолітнього пасинка ОСОБА_3 ; протоколом прийняття заяви про вчинення правопорушення від 24.11.2025, яким зафіксовано звернення ОСОБА_2 до підрозділу поліції з повідомленням про неправомірні дії ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_2 , які є послідовними, узгодженими між собою та відповідають фактичним обставинам, викладеним у протоколі; паспортними даними матері ОСОБА_2 та копією свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_3 , з яких убачається, що ОСОБА_2 є його матір'ю, а отже ОСОБА_1 , як чоловік ОСОБА_2 , є його пасинком; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно якого поліцейським визначено рівень небезпеки правопорушення - як високий.
На підставі всебічної та об'єктивної оцінки доказів, суд дійшов переконливого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП. Дії особи полягали у вчиненні психологічного насильства у формі словесних образах, що спричинили шкоду психічному здоров'ю малолітнього потерпілого, а отже, відповідають ознакам правопорушення, зазначеним у диспозиції вказаної норми.
З огляду на наведене, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та наявність у його діях усіх елементів складу цього правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), адміністративне стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне з числа вчинених правопорушень.
Оскільки справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП, розглядаються одночасно, вони підлягають об'єднанню в одне провадження, якому присвоєно № 135/1735/25. У зв'язку з цим адміністративне стягнення підлягає накладенню в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, яка є більш суворою.
При вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд виходить із вимог ст. 33 КУпАП, відповідно до якої при накладенні стягнення враховуються: характер вчинених правопорушень; обставини їх вчинення; особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан; обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено.
У матеріалах справи містяться: висновком КП «Ладижинська міська лікарня» № 210 від 24.11.2025 про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння; роздруківка показників тесту № 210 від 24.11.2025, отримані за допомогою газоаналізатора «Драгер Alcotest 6810», з якої видно, що вміст алкоголю в крові ОСОБА_1 становить 2,18 проміле.
Отже, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 є вчинення правопорушення в стані сп'яніння.
З урахуванням викладеного, а також зважаючи на дані про особу правопорушника, його вік, матеріальне становище, суд вважає, що адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в межах санкції частини другої статті 173-2 КУпАП, буде достатнім для виховного впливу на правопорушника, формування в нього стійкої правослухняної поведінки та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено програму для кривдника, як комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Відповідно до ч.5 ст. 283 КУпАП, постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1цього Кодексу.
Суд бере до уваги, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , є першим випадком такого роду поведінки. Об'єктивних даних, що свідчили б про ризик повторного вчинення насильницьких дій, судом не встановлено. За таких обставин, враховуючи обставини вчинення правопорушення та особу правопорушника, суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для направлення правопорушника на проходження програми для кривдників.
У порядку, визначеному статтею 40-1 КУпАП та пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 39-1, 40-1, 256, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п'ятсот десять) гривень в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя