Справа № 128/3634/25
28 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Шевчук Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просило стягнути з відповідача на ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за електронним кредитним договором №10.02.2025-100001837 від 10.02.2025 у розмірі 14775,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6275,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 250,00 грн. - заборгованість за комісією, 750,00 грн. - додаткової комісії, 2500,00 грн. - неустойка, а також судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідачу було надано кредит у сумі 5000 грн. строком на 168 дні з дати його надання (дата повернення (виплати) кредиту - 27.07.2025 року), зі сплатою процентів за користування кредитом, однак зобов'язання за кредитним договором відповідачкою виконано не було, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 16.09.2025 було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачкою відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив (а.с. 26).
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 25), відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29), у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 10.02.2025 між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений публічний електронний Кредитний договір №10.02.2025-100001837, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявкою кредитного договору №10.02.2025-100001837 (кредитної лінії), відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №10.02.2025-100001837 (кредитної лінії); договір був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е854 (а.с. 18-21).
За умовами договору, позивач зобов'язався надати 04.09.2025 відповідачці кредит у сумі 8000 грн. строком на 140 дні до 26.8.2025, зі сплатою процентів за користування кредитом - 1% на день; зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту та яка становить 1600,00 грн; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику: НОМЕР_1 ; неустойка 80,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
На підтвердження викладених у позовній заяві вимог позивачем надано: Заявку Кредитного договору від 03.02.2025 №03.02.2025-100002275, в якій зазначено, що договір був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора Е854, сума кредиту 6000,00 грн., строк кредитування 168 днів, дата повернення кредиту 20.07.2025, реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5168-75ХХ-ХХХХ-2130; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №03.02.2025-100002275 від 03.02.2025; підтвердження укладення кредитного договору №03.02.2025-100002275 від 03.02.2025, пропозицію про укладення кредитного договору (оферта); довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №03.02.2025-11112275 від 03.02.2025; лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №88-0409 від 04.09.2025 про зарахування коштів в сумі 6000,00 грн. 03.02.2025 на картку № НОМЕР_2 по кредитному договору №03.02.2025-100002275.
Як вказує позивач, відповідач не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором, внаслідок чого має заборгованість за кредитним договором №10.02.2025-100001837 від 10.02.2025 станом на дату подання позову у розмірі 14775,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000,00 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 6275 грн., комісії - 250,00 грн., додаткової комісії - 750,00 грн., неустойки - 2500,00 грн.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Суд наголошує, що позивач як учасник судового процесу несе ризики, пов'язані з реалізацією або не реалізацією наданих йому процесуальних прав та обов'язків.
Позивач розпорядився наданими йому процесуальними правами на власний розсуд шляхом надання тих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, які він вважав за потрібне, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову в цій справі належить відмовити за його недоведеністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувано обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем, яким заявлено позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором №10.02.2025-100001837 від 10.02.2025 у розмірі 14775,00 грн., не доведено факту укладення між позивачем та відповідачем вказаного кредитного договору, а надані позивачем докази стосуються іншого кредитного договору, зокрема 03.02.2025-100002275 від 03.02.2025.
Тож, суд зауважує, що згідно вимог ст.ст. 81, 83 ЦПК України, повинен був подати всі ті докази які підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, до суду разом з позовною заявою.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем та наявність права звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр».
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.
Відповідно до ст.ст. 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 178, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук