Справа № 128/3550/25
27 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Грабік М.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява обґрунтована наступним.
Сторони у справі з 21.11.2015 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Перебуваючи у зареєстрвоаному шлюбі сторони вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. Однак, останніх півроку вони не можуть проживати разом, як сім'я, та виконувати сімейні обов'язки. Протягом останнього часу сторони намагалися спільно вирішувати сімейні проблеми, проте, це не призвело до позитивних результатів. З огляду на це, збереження сім'ї та подальше спільне проживання стало неможливим. Внаслідок чого возивачка звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. Під час спільного проживання сторони набули наступне майно: земельну ділянку, площею 0,0959 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0278, цільовим призначенням - для індивідувального садівництва, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2018, право власності на яку зареєстровано за позивачкою; земельну ділянку, площею 0,1163 га, кадастровий номер 0520688900:01:003:0288, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Якушинецької сільської ради, право власності на яку належить відповідача. Отже, вказане нерухоме майно є спільною сумісною власність сторін у справі. Вирішити питання поділу спільного майна подружжя у позасудовому порядку сторони не можуть, а тому позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
На підставі викладеного просила поділити спільне майно подружжя наступним чином: земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0278 залишити за ОСОБА_1 ; земельну ділянку площею 0,1163 га, кадастровий номер 0520688900:01:003:0288 залишити за ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на її користь судові витрати, а саме 9684,85 грн. судового збору та 20000,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 12.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
В підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Грабік М.С. не з'явилися, представником позивачки подано до суду заяву, в якій просив справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, понесені позивачкою судові витрати просив залишити за позивачкою (а.с. 34).
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Шиманський В.М. в підготовче засідання також не з'явилися. Представник відповідача подав до суду заяву, в якій вказав, що відповідачем через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про визнання позову, а тому, враховуючи дану обставину, просив ухвалити рішення суду в підготовчому засіданні, враховуючи визнання відповідачем позову. Розгляд справи просив прводити у відсутність відповідача та його представника (а.с. 35).
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд вважає, що в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову, що підтверджується позовною заявою, доданими до неї доказами та заявами сторони відповідача.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення учасників справи не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у їх відсутність.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи по суті судом було встановлено наступні обставини.
Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
З копії паспорта громадянина України вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.11.2015 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 3).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2025 (справа №127/23556/25) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 11).
Відповідно до копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №438166168 від 05.08.2025, земельна ділянка з кадастровим номром 0520688900:01:003:0288, площею 0,1163 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробаха В.О. (а.с. 4).
Відповідно до копії висновку про ринкову вартість земельної ділянки, розташованої на землях Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області на зареєстрована за ОСОБА_2 , що виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,1163 га, кадастровий номер 0520688900:01:003:0288, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на землях Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, станом на 21.08.2025, без врахування податку на додану вартість, становить 958780,00 грн. (а.с. 9-10).
Згідно копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03.04.2018, ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0278, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, яка розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 5).
Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності №119525214 від 03.04.2018 (а.с. 6).
Відповідно до копії висновку про ринкову вартість земельної ділянки, розташованої на землях Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області на зареєстрована за ОСОБА_1 , що виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,0959 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0278, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована на землях Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, станом на 21.08.2025, без врахування податку на додану вартість, становить 968485,00 грн. (а.с. 7-8).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких, зокрема, є визнання права (пункт 1).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом уведення в дію «законів». Більше того, верховенство права як один з фундаментальних принципів демократичного суспільства є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах: від 20 травня 2010 року «Україна-Тюмень» проти України» (заява № 22603/02); від 25 червня 1996 «Амюр проти Франції» (Amuur v. France); «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece), № 25701/94, § 79, ECHR 2000-XII; «Малама проти Греції» (Malama v. Greece), № 43622/98, § 43, ECHR 2001-II).
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За вимогами частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 цього Кодексу).
Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).
За змістом частини першої статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується при укладенні договорів одним з подружжя.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).
У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
При оцінці обраного способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, як встановлено судом, сторонами у справі під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі набуто: земельну ділянку площею 0,0959 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0278, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, та право власності на яку зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 ; земельну ділянку площею 0,1163 га, кадастровий номер 0520688900:01:003:0288, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, та право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .
З огляду на встановлені судом обставини справи, норми матеріального права, суд доходить висновку, що спірні земельні длянки, які були придбані у період перебування сторін у справі в зареєстрованому шлюбі та зареєстровані за ними, в силу приписів ст. 60 СК України, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя сторін у справі.
Разом із тим, беручи до уваги заявлені позовні вимоги, які визнані відповідачем, та таке визнання ним позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню із залишенням за кожною стороною у справі тіє земельної ділянки, яка за ним зареєстрована.
Понесені позивачкою судові витрати слід залишити за нею, відповідно до позицію, що висловлена її представником у заяві про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачки (а.с. 34).
Разом із тим, беручи до уваги завлені позовні вимоги, які підлягають задоволенню, надані позивачкою висновки про ринкову вартість спірних земельних ділянок, а також суму сплаченого нею судового збору (9084,00 грн.), суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 6056,00 грн. з урахуванням вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою визначено, що за подання фізичною особою позовної заяви майного характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,402 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.).
Відповідно до ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70 СК України, ст.ст. 3, 15, 16, 181, 183, 190, 316, 317, 319, 321, 331, 365, 368, 376 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 10, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 102, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
- залишити за ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0959 га, кадастровий номер 0520680500:01:007:0278, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, що розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- залишити за ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1163 га, кадастровий номер 0520688900:01:003:0288, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати залишити за позивачкою.
Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 6056 ()шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 .
Суддя Шевчук Л.П.