іменем України
Справа № 126/1537/23
Провадження № 2/126/39/2025
"20" листопада 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О.Г.
секретар Кучанська В.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Рябоконя Р.П.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача адвоката Шлапака В.С.,
представника третьої особи Лелюк В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь об'єднані матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 18.09.2011 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований у Красносільській сільській раді Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 6.
В шлюбі у сторін народилась дитина: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого записано відповідача.
Подружнє життя у сторін не склалося, позивач та відповідач разом не проживають. На даний час в Бершадському районному суді розглядається справа про розірвання шлюбу між сторонами.
Відповідач утримує дитину за своїм місцем проживання, не звертаючи увагу, що дитина є учнем 2-А класу Вінницького ліцею № 4 ім. Д.І.Менделєєва м. Вінниці, та раніше проживала з позивачем за її фактичним місцем проживання у місті Вінниці. Відповідач чинить перешкоди позивачу у прийнятті участі у виховані дитини та побаченні з нею. Через такі дії, позивач зверталась до поліції та органу опіки та піклування Бершадської міської ради.
Так, як батько утримує дитину, не дає змогу матері спілкуватись та бачитись з дитиною, налаштовує дитину проти матері, просить постановити рішення суду яким визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , за її фактичним місцем проживання. Відібрати малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька дитини ОСОБА_3 , без позбавлення його батьківських прав та повернути малолітню дитину матері ОСОБА_1 ..
Ухвалою Бершадського районного суду від 04.07.2023 року у зазначеній справі було відкрито загальне позовне провадження.
28.08.2023 в провадження Бершадського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог служби у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 18.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Красносільською сільською радою Бершадського району, актовий запис № 6.
В зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_2 .. Місце реєстрації та фактичне місце проживання дитини на момент звернення з позовом АДРЕСА_1 . З кінця 2022 року між позивачем та відповідачем почали псуватись шлюбні відносини, відповідачка основну частину часу проживала окремо від сім'ї в місті Вінниця в орендованій квартирі в зв'язку із зайнятістю на роботі. В той самий час у відповідачки з'явились позашлюбні відносини через які в родини почались регулярні сварки. В поодинокі дні, які відповідачка проводила в колі сім'ї вона вступала в конфліктні ситуації з іншими членами родини та застосовувала до дитини неприйнятні методи виховання, фізичне насильство, погрожувала, що забере його та дитині доведеться проживати з нею та іншим чоловіком.
З березня 2023 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинились, ОСОБА_4 фактично втекла з дому та перестала виходити на зв'язок з чоловіком та дитиною.
В середині травня 2023 року позивач отримав повідомлення про те, що відповідачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Фактично з 2022 року по даний час відповідачка не брала участі в утриманні та вихованні дитини, весь вільний від роботи час витрачала на власний розсуд. В той же час батько дитини організував дистанційний спосіб роботи для можливості приділити достатньо часу для повноцінного навчання та виховання дитини, забезпечення його культурних та соціальних потреб.
Син дуже болісно та психологічно важко переживав той факт, що мати покинула його без будь-яких пояснень і що мати проміняла такі важливі для нього соціальні сімейні цінності на власні забаганки.
В кінці травня 2023 року між позивачем та відповідачем виник спір стосовно місця проживання дитини. Відповідачка приїздила до будинковолодіння позивача в супроводі сторонніх осіб та працівників поліції, провокувала конфліктні ситуації та намагалась силоміць забрати сина проти його волі. Після виникнення спору позивач звернувся до служби у справах дітей Бершадської міської ради із заявою про проведення обстеження житлових умов дитини за місцем постійного проживання та підготовку відповідного висновку. Службою проведено відповідне обстеження та проведено спілкування з дитиною соціальними працівниками та дитячим психологом служби.
Так, станом на дату звернення з позовом позивач постійно проживає з дитиною, займається його навчанням та вихованням, утримує та створює належний побут. Позивач має педагогічну освіту, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. За місцем проживання батька дитина забезпечена окремою кімнатою, усім необхідним для навчання та дозвілля. Разом в будинковолодінні проживають також бабуся та дідусь малолітнього ОСОБА_3 , яких він сприймає своєю єдиною родиною. Дитина тягнеться більше до батька, з ним в нього більш міцні та довірливі стосунки, і для ОСОБА_5 може бути черговою травмою переїзд до мами та її співмешканця за місцем її проживання. Між дитиною та батьком гарні взаємостосунки, батько виконує батьківські обов'язки на належному рівні. В порушенні громадського порядку не помічений, спиртними напоями не зловживає, характеризується з позитивної сторони, має добрі стосунки зі своїм сином, піклується про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.
На даний час мати дитини не може забезпечити сину аналогічні умови проживання та виховання без завдання дитині додаткових психологічних травм.
При цьому батько приділяє більше уваги вихованню дитини й більш відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків. Так, весь цей час він постійно піклується про свою дитину, забезпечує її одягом, харчуванням, засобами для розвитку, дитина перебуває на повному утриманні та вихованні батька.
Разом з тим, мати дитини, до моменту виникнення спору щодо місця проживання дитини, не приділяла увагу створенню належних умов для повноцінного розвитку та проживання дитини, не цікавилася ступенем розвитку дитини і її повсякденним життям та потребами, тобто самоусунулась від виконання батьківських обов'язків. За час окремого проживання батьків і відповідно проживання малолітньої дитини з батьком в дитини сформувалося звичне для неї й комфортне оточуюче середовище, син відвідує шкільний навчальний заклад в дистанційному режимі, перебуває на обліку в Центрі первинної медико-санітарної допомоги, де отримує необхідну медичну допомогу, має поряд із собою друзів та родичів по батьківській лінії, які проявляють турботу про дитину разом з батьком. Батько дитини жодним чином не перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, разом з тим сторони згоди та порозуміння щодо місця проживання дитини не дійшли. Тому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.
Ухвалою Бершадського районного суду від 14.09.2023 року у зазначеній справі було відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою Бершадського районного суду від 12.12.2023 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини та справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Бершадського районного суду від 21.08.2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні первісний позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рябоконь Р.П. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю, в задоволенні позову ОСОБА_3 просили відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що з 18.09.2011 року вона була одружена з ОСОБА_3 .. У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . І хоча вони були зареєстровані в будинку батьків чоловіка в АДРЕСА_1 , фактично, вони проживали з сім'єю у м. Вінниця. Син відвідував в м. Вінниця дошкільний заклад, а згодом почав навчався у Вінницькому ліцеї № 4 ім. Д.І.Менделєєва. Вона ж є власником манікюрного салону в м. Вінниця. Після повномасштабного вторгнення рф до України, вони з чоловіком вирішити, що в селі буде безпечніше, а тому тимчасово переїхати проживати до батьків відповідача, хоча в неї з ними були не зовсім приязні відносини. На той час, чоловік побоюючись мобілізації, ніде не працював і вона сама змушена була забезпечувати і його і сина. Після переїзду в село, свекруха почала заводити розмови, щоб вона добровільно відмовилася від дитини, оскільки хлопчик залишиться з батьком, чоловіка не зможуть мобілізувати. Після того, як вона в черговий раз категорично відмовилася піти на таке, свекруха сказала буквально: "Раз вона не хоче по-хорошому, буде по-поганому". З того часу між нею та відповідачем почали різко псуватися відносини. Конфлікти виникали не лише з відповідачем а й з його ріднею. Оскільки чоловік не працював, потрібно було утримувати якимось чином свою сім'ю, вона їздила до Вінниці на роботу заробляти кошти на прожиття сім'ї. Також, оскільки безпекова ситуація в місті була стабільною, вона мала намір забрати сина у Вінницю, щоб він повернувся до свого звичного життя, друзів та продовжив навчання у ліцеї. Коли вона на вихідні поверталася назад в село, родина відповідача почала створювати їй нестерпні умови проживання, при цьому налаштовували сина проти неї, говорили, що вона його покинула, а сама їздить не працювати, а розважатися з чужими чоловіками. Коли одного разу вона знову приїхала до сина в село, її просто не пустили до будинку. Після цього, відповідач та його батьки усіляко почали чинити їй перешкоди, щоб вона повернулася з дитиною до Вінниці, відсторонили її від участі у виховані дитини, не давали їй бачитися з сином, відмовляли їй навіть у спілкуванні з ним по телефону. Оскільки життя з відповідачем стало нестерпним, вона подала на розлучення. Після цього її без її відома виписали з будинку батьків чоловіка. Вона всіляко намагалася побачитися зі своєю дитиною, приїжджала до будинку відповідача і зі своєю мамою і з подругою, чекала також ОСОБА_5 біля школи, щоб побачитися з сином, мати відповідача в агресивній формі, застосовуючи нецензурну лайку забороняла їй це робити, відповідач разом з батьками переховували хлопчика від неї, при цьому наговорюючи на неї синові непристойні речі. Через такі їхні дії, вона зверталась і до поліції і до органу опіки та піклування Бершадської міської ради. Проте навіть після того, як рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради було встановлено графік її побачень з дитиною, хлопчика вона не бачила.
Представник первісного позивача - адвокат Рябоконь Р.П. зазначив про те, що позов його довірительки базується лише на інтересах дитини. Відповідач без згоди матері самостійно змінив місце проживання дитини. Постійно маніпулює хлопчиком, дитина постійно перебуває у стресі. ОСОБА_3 не виконує рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради, яким було встановлено час побачень матері та дитини, умисно переховує дитину від неї. Коли стало відомо, що ОСОБА_5 , який нібито проживає з батьком в с. Красносілка, не відвідує навчальний заклад з 01.09.2025 без поважних причин, з'ясовуючи у батька обставини, за яких ОСОБА_5 не отримує визначену законом освіту, відповідач повідомив, що подав заяву про відрахування сина з навчального закладу в с. Красносілка та переходом на навчання сина до ТОВ «Центр освіти «Оптима», яке розташоване у м. Києві. Тобто, відповідач знову змінив місце проживання хлопчика без згоди матері. При цьому ніхто не повідомляв ні її, ні суд про зміну місця проживання дитини в зв'язку з чим ним було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборонити ОСОБА_3 змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_2 до набрання рішенням суду законної сили.
ОСОБА_3 та його представник - адвокат Шлапак В.С., в судовому засіданні просили в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 разом із батьком. Посилалися на підстави викладені в позовній заяві ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він постійно проживає з сином, піклується про нього, забезпечив дитину вісім необхідним згідно його віку та належно виконує батьківські обов'язки. Мати ж дитини нехтує своїми батьківськими обов'язками, негативно впливає на виховання дитини, покинула сім'ю, знайшовши собі іншого чоловіка. Вона погано впливає на емоційний стан сина, при цьому ОСОБА_5 сам не бажає спілкуватися з матір'ю. Він же, діє в найкращих інтересах сина, тому переїхав з ним до Києва, оскільки знайшов там роботу.
Адвокат Шлапак В.С. пояснив суду, що відібрання сина від батька негативно вплине на психіку дитини, оскільки в хлопчика склалися теплі відносини з батьком та його ріднею, дитина звикла жити в родині батька. Мати не зможе забезпечити сина належними умовами проживання, виховання. Визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із нею погіршить його психоемоційний стан, змінить звичний спосіб його життя.
Представник третьої особи Лелюк В.І. в судовому засіданні просила позов ОСОБА_1 задоволити, а в позові ОСОБА_3 відмовити, оскільки орган опіки і піклування вважає, що на дитину чиниться психологічний тиск з боку батька та його батьків, що зазначено у Висновку наданого до суду. Повернення дитини матері та залишення його проживати з нею, відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Суд, вислухавши думки сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до наступного.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст.15 ЦК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 22.05.2015.
Батьки дитини, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 18.09.2011, який зареєстрований у Красносільській сільській раді Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 6.
Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на день подачі позовів до суду є: АДРЕСА_1 , яке співпадає з зареєстрованим місцем проживання батька дитини ОСОБА_3 ..
Встановлено, що вказаний житловий будинок по АДРЕСА_1 належить батькам ОСОБА_3 ..
При цьому, судом встановлено та сторонами не оспорюється, що до повномасштабного вторгнення рф до України, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , разом з сином фактично проживали однією сім'єю у м. Вінниця без реєстрації в орендованій квартирі.
При цьому малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідував в м. Вінниця КЗ "Заклад дошкільної освіти № 21 Вінницької міської ради" з 29.05.2019 по 01.09.2021, а згодом почав навчався у Вінницькому ліцеї № 4 ім. Д.І.Менделєєва, що підтверджується довідками закладів, характеристикою класного керівника учня 2-А класу Вінницького ліцеї № 4 ім. Д.І.Менделєєва, Актом обстеження умов проживання служби у справах дітей Вінницької міської ради від 26.07.2023, копією свідоцтва досягнень ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 є також власником манікюрного салону і місце її роботи знаходиться в м. Вінниця, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 20.02.2019, Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, Відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 03.07.2023, формою ОК-5.
Згідно з довідкою № 00000000001 від 08.05.2025, виданою ТОВ «Данвер», ОСОБА_3 , працював у товаристві з 15.05.2023 по 21.01.2025 на посаді менеджер (управитель) з постачання. Згідно з довідкою № 00000000002 від 08.05.2025, виданою ТОВ «Аксібуд», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює в товаристві з 22.01.2025 на посаді менеджер (управитель) з постачання.
Встановлено, що після повномасштабного вторгнення рф до України, сім'я ОСОБА_7 , переїхала тимчасово проживати до батьків ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , маючи намір одразу повернутися до м. Вінниця, як тільки дозволить безпекова ситуація. Батьки також оформили малолітнього сина в школу в с. Красносілка де хлопчик продовжив навчання.
При цьому ОСОБА_1 , яка на той час єдина отримувала заробіток, продовжувала працювати в м. Вінниця, повністю забезпечуючи свою сім'ю та приїздила в село до сім'ї лише на вихідних. Вказані обставини встановлені судом та не оспорюються сторонами.
Оскільки подружнє життя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 погіршилося, рішенням Бершадського районного суду від 29.06.2023 року, справа № 1080/23 їхній шлюб було розірвано.
Як стверджує ОСОБА_1 , коли вона хотіла повернути сина в м. Вінницю, щоб той продовжив звичне життя, навчання, батько дитини ОСОБА_3 разом зі своїми батьками почали чинити їй перешкоди в цьому, також у вихованні та спілкуванні матері з сином, переховували хлопчика від неї, вона немала змоги поспілкуватися з дитиною навіть по телефону.
За заявою матері дитини, ОСОБА_1 , виконавчим комітетом Бершадської міської ради від 31.10.2023 прийнято рішення № 204 «Про визначення способу участі матері у спілкуванні та вихованні дитини».
Разом із тим, не зважаючи на рішення органу опіки і піклування, дитина із матір'ю не бачиться, оскільки зі сторони батька дитини та його рідних їй чиняться усілякі перешкоди як у поверненні дитини матері так її виховані та спілкуванні з сином.
15.01.2024 постановою Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот грн.) гривень в дохід держави. Постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 517807 від 07.12.2023 року з якого вбачається, що 05.12.2023, в АДРЕСА_2 було встановлено, що ОСОБА_3 , не виконує рішення виконавчого комітету Бершадської МР, а саме п.1 рішення № 204 від 31.10.2023, в частині забезпечення участі у вихованні сина матір'ю ОСОБА_1 , 1990 р.н..
Між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Матеріально-побутове забезпечення батьків теж має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки суду перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, у тому числі обов'язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23.
Суди повинні з урахуванням обставин справи та бажання дитини, оцінити її найкращі інтереси, зокрема забезпечення стабільного, надійного середовища перебування, навчання та розвитку дитини.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати легітимну мету захисту прав і свобод саме дитини.
Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об'єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Вермюлен проти Бельгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, відповідно до ч. 2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона являється матір'ю ОСОБА_9 та рідною бабусею малолітнього ОСОБА_5 . Коли дочка разом з колишнім зятем та сином проживали в м. Вінниця, в них все було добре. Хоч колишній зять рідко приїздив до неї в гості, ОСОБА_9 сама привозила до неї онука. Після того, як вони на початку 2022 року вирішили тимчасово поїхати в село, оскільки там було безпечніше ніж у місті, відносини дочки з колишнім зятем різко погіршилися не без допомоги свекрухи. ОСОБА_3 хоче сховатися від мобілізації, використовує для цього сина ОСОБА_5 , він та його батьки наговорюють хлопчику на її дочку та не допускають її до рідної дитини. Вона з дочкою двічі приїжджали в с. Красносілка, щоб побачитися з онуком, поговорити з ним, проте в будинок їх не пустили, онука вони не побачили, при цьому колишній зять з ріднею нецензурно висловлювалися до них та штовхалися.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , показала, що вона є подругою ОСОБА_9 . ОСОБА_9 любить свого сина, постійно дбала про хлопчика, займалася його вихованням, хотіла забрати ОСОБА_5 до себе до Вінниці , щоб той повернувся до звичного життя, проте ОСОБА_3 з ріднею не допускає хлопчика до матері, переховує його, не дає спілкуватися. Вона на прохання ОСОБА_9 двічі приїжджала з нею в с. Красносілка, щоб та побачилася з сином, проте ОСОБА_5 не пустили до матері.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює у м. Вінниця в салоні у ОСОБА_1 , знає про її ситуацію з дитиною. Раніше коли ОСОБА_1 з сином та колишнім чоловіком проживали в м. Вінниця, в них начебто все було добре. При цьому ОСОБА_9 хороша матір, вона повністю забезпечувала свою дитину, виховувала і дбала про хлопчика. ОСОБА_9 займалася розвитком дитини, водила його по різним гурткам. ОСОБА_5 часто чекав у салоні поки прийде час, щоб мама відвела його на той чи інший гурток. Колишнього чоловіка ОСОБА_9 вона дуже рідко бачила.
Також суд враховує й той факт, що під час розгляду справи стало відомо, що малолітній ОСОБА_2 , який проживає з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , перестав відвідувати навчальний заклад з 01.09.2025 без поважних причин. Дані обставини були висвітлені директором Красносільського опорного закладу загальної середньої освіти Олександром Надворним у відповідному зверненні до відділу освіти та спорту Бершадської міської ради.
При цьому стало відомо, що 18.09.2025 ОСОБА_3 без відома матері подав заяву про відрахування його сина з навчального закладу та переходом на навчання до ТОВ «Центр освіти «Оптима», яке розташоване у м. Києві. Вказане було підтверджено і самим ОСОБА_3 в судовому засіданні.
ОСОБА_3 не повідомляв суд про зміну місця свого проживання чи роботи, а відповідно і місця проживання дитини в зв'язку з чим судом 07.10.2025 за клопотанням адвоката Рябоконя Р.П. винесена Ухвала про забезпечення позову шляхом заборонити ОСОБА_3 , змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання рішенням суду у справі № 126/1537/23 законної сили. Зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути останнього за попереднім місцем проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання рішенням суду у справі № 126/1537/23 законної сили.
Суд також наголошує, що одним із засобів доказування є висновок експерта. Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначений законодавством.
Згідно ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи насамперед інтереси самої дитини (сприйняття нею подій, що відбуваються навколо із врахуванням психологічних особливостей віку дитини, її відносин із кожним із батьків, встановлення психологічної сумісності дитини із кожним із батьків та вплив останніх на дитину), суд двічі Ухвалами від 12.12.2023 та від 08.10.2024 призначав судово-психологічну експертизу за клопотанням представника первісного позивача ОСОБА_1 ..
Проте батько дитини ОСОБА_3 жодного разу не з'явився на виклик до експертної установи та не забезпечив присутність сина, в зв'язку з чим проведення експертизи стало неможливим.
Суд вважає, що ОСОБА_3 свідомо ухилився від проведення експертизи поставивши свої інтереси вище інтересів самої дитини.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Згідно положень ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Бершадської міської ради затвердженого Рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради № 134 від 27.05.2025 вбачається, що фактично, з 2022 року ОСОБА_2 , 2015 року народження, проживав біля батька ОСОБА_3 в с. Красносілка та перебував на його утриманні. За заявою матері дитини, ОСОБА_1 , виконавчим комітетом Бершадської міської ради від 31.10.2023 прийнято рішення № 204 «Про визначення способу участі матері у спілкуванні та вихованні дитини». Разом із тим, дитина із матір'ю не бачилась, оскільки, з її слів, зі сторони батька та його рідних їй чинились перешкоди у спілкуванні з сином. 02.05.2025 працівниками служби у справах дітей Бершадської міської ра спільно із психологом відділу освіти та спорту Бершадської міської ради обстежено умови проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: с. Красносілка Гайсинського району, в; Шевченка, 6. ОСОБА_5 забезпечений всім необхідним що відповідає віку, статі та сезону. ОСОБА_5 навчається онлайн у 3 класі музичної школи в м. Вінниця, клас баян. Дитина контактна, відкрита, комунікабельна, щира, охоче йде на контакт. Демонструє прихильність до батька. З повагою ставиться до бабусі та дідуся. За результатами обстеження зроблено висновок, що батько належним чином виконує батьківські обов'язки, приділяє увагу вихованню та всебічному розвитку дитини. Умови проживання задовольняють потреби хлопчика. Фахівцем із соціальної роботи КУ «Центр соціальних служб Бершадської міської ради» 02.05.2025 здійснено відвідування сім'ї ОСОБА_3 за місцем проживання. Під час спілкування, хлопчик не виявляв тривоги чи страху, був активний, відкритий у спілкуванні, легко йшов на контакт. Фахівцем надано інформацію щодо можливості отримання безкоштовної допомоги та консультації практичного психолога КУ «Центр соціальних служб Бершадської міської ради» з огляду на те, що дитина не бажає розмовляти про свою матір та зустрічатись із нею. Також комунальною установою «Центр соціальних служб Бершадської міської ради» з 02.05.2025 по 08.05.2025 здійснено оцінку потреб ОСОБА_2 за адресою: в АДРЕСА_1 , за результатами якої з'ясовано, що складні життєві обставини відсутні. Ознаки психологічного травми у дитини відсутні. Стан задоволення потреб дитини задовільний. Батько здатний забезпечувати дитину усім необхідним для проживання та розвитку. Вплив факторів в сім'ї та середовищі на дитину позитивний. Згідно з довідкою від 08.05.2025 № 00000000001, виданою ТОВ «Данвер», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно працював у товаристві з 15.05.2023 по 21.01.2025 на посаді Менеджер (управитель) з постачання. Дохід за період 01.09.2024 по 21.01.2025 склав 53433,31 грн. Згідно з довідкою від 08.05.2025 № 00000000002, виданою ТОВ «Аксібуд», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно працює в товаристві на посаді Менеджер (управитель) з постачання. Згідно з медичними довідками, виданими КНП «Бершадська ОЛІЛ» від 07.06.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за останні 5 років за психіатричною та наркологічною допомогою в КНП «Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради» не звертався. 08.05.2025 відповідальними працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради обстежено умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Громадянка ОСОБА_1 в квартирі проживає одна, без реєстрації. Санітарний стан помешкання задовільний. В кімнатах зроблено сучасний ремонт, усі речі знаходяться у відведених для них місцях. Наявні побутові прилади відповідно до потреб сім'ї. Для сина ОСОБА_5 облаштована окрема кімната. Коли хлопчик проживав із матір'ю, відвідував додатково танці та театральний гурток у м. Вінниця. Зі слів ОСОБА_1 , вже два роки, як батько ОСОБА_5 не дає їй бачитись із сином, вона лише декілька разів бачила ОСОБА_5 в присутності працівників поліції. Коли 08.05.2025 ОСОБА_5 виповнилося 10 років, вона не змогла привітати сина, оскільки за телефоном сина відсутній зв'язок, а батько дитини не відповідає на телефонні дзвінки. Також зазначила, що часто спілкується по телефону з класним керівником дитини, цікавиться його навчанням та успіхами. Зі слів ОСОБА_13 , ОСОБА_5 буде краще проживати із нею у м. Вінниця, оскільки тут більше можливостей для розвитку та навчання дитини. Відповідно до поданої податкової декларації ОСОБА_1 за 2024 рік, загальна сума її доходу становить 351100,00 грн.. В довідці про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, виданою КНП «Вінницька ОКПЛ ім. акад. О.І.Ющенка» від 19.06.202 №123, зазначено, що у гр. ОСОБА_1 немає психіатричних розладів, вживання психоактивних речовин не виявлено. Відповідно до інформації, наданої Красносільським ОЗЗСО, ОСОБА_2 , 2015 р.н., навчається у 4 класі, має високий рівень знань дружелюбний, спілкується з однокласниками, виконує покладені на нього доручення. Хлопчик регулярно відвідує школу, завжди доглянутий, охайний. Дитину до школи постійно приводять і забирають батько, бабуся чи дідусь. Згідно з інформацією, наданою КНП «Бершадський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 28.04.2025 № 431 щодо дитини, ОСОБА_2 , декларація укладена батьком з лікарем Бершадської АЗПСМ ОСОБА_14 з 06.09.2023. В дитини встановлений діагноз: вегетососудиста дистонія по кардіальному типу, синусова брадиаритмія. Групи інвалідності немає. Дитина відвідувала сімейного лікаря у супроводі батька, бабусі та дідуся. Захворювань, які спричинені недостатнім доглядом за дитиною не виявлено. Психологом Центру професійного розвитку педагогічних працівників відділу освіти та спорту Бершадської міської ради 02.05.2025 року було здійснено виїзд в с. Красносілка з метою визначення психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 та рівня міжособистісних відносин у сімейному середовищі, шляхом спостережень та бесіди. За результатами зустрічі встановлено наступне: емоційний стан дитини спокійний, дитина життєрадісна та комунікабельна, охоче вступає в діалог, виявляє позитивні емоції, приязність та щирість. Ознак тривожності або страху не виявлено. Емоційний зв'язок - встановлено високу емоційність від батька, що супроводжується повним небажанням дитини підтримувати зв'язок з матір'ю, відсутність контакту з одним із батьків може мати негативний вплив на психоемоційний розвиток дитини. Формування у дитини виключно однобічної емоційної прив'язаності, може свідчити про наявність психологічного впливу. Такі обставини можуть негативно вплинути на подальший розвиток дитини, формування її особистісної цілісності та міжособистісних навичок. 22.05.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Бершадській міській раді було розглянуто питання «Про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Члени комісії були ознайомлені з матеріалами справи та заслухали обох батьків. У результаті, взявши до уваги інформацію психолога ЦПРПП, свідоме невиконання батьком рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради від 31.10.2023 № 204 «Про визначення способу участі
матері у спілкуванні та вихованні дитини», двічі нехтування проходження судово-психологічної експертизи, призначеної ухвалою Бершадського районного суду від 08.10.2024, цілеспрямовані перешкоджання дитині та матері на спілкування, вчинення на дитину психологічного тиску щодо ставлення та сприйняття матері, враховуючи важливість матері в житті дитини, Комісією прийнято одноголосне рішення та рекомендовано органу опіки та піклування направити висновок до Бершадського районного суду Вінницької області відповідно якого орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ..
Разом з тим, оскільки висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, не є обов'язковим для суду та оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі, в судовому засіданні в режимі відеоконференції в присутності батька, був допитаний малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на запитання головуючого судді з ким він зараз знаходиться і з ким хоче залишитися проживати, відповів, що з татом, оскільки мама його ображала, била, не давала їсти, що він хоче, через що він плакав. При цьому, на переконання суду, дитина говорила завченими фразами, які не виражали його власної думки. Коли головуючий запитав де вони з батьком зараз знаходяться, хлопчик розгубився і вийшов, більше на зв'язок не виходив.
В судовому засіданні були дослідженні аудіофайли надані стороною первісного позивача з яких вбачається, що зпочатку спілкування сина з матір'ю було теплим та довірливим, проте згодом відстежується, що поведінка сина по відношенню до матері змінюється, має ознаки стороннього впливу, хлопчик розмовляє агресивно та не по дитячому.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом досліджені надані сторонами інші письмові докази (звернення ОСОБА_1 до органів поліції із заявою про вчинення крадіжки грошових коштів та її золотих виробів; звернення із заявою до правоохоронних органів та прокуратури ОСОБА_3. про можливе вчинення кримінального правопорушення службовими особами КЗ "Вінницький ліцей № 4"; скріншоти переписки наданих ОСОБА_3 , інше) проте не враховує їх при прийнятті рішення по справі, оскільки вони не стосуються предмету даного спору.
Суд також звертає увагу на те, що з наданих сторонами доказів не вбачається, що матір може вільно, на власний розсуд, за визначеним нею місцем, спілкуватися з малолітньою дитиною, приймати участь в її вихованні, без присутності інших осіб.
При цьому суд враховує, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належать як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».
Також при вирішенні спору, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11.12.2023 року у справі № 607/20787/19: «Об'єднана палата зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитині обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:
- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);
- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);
- стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);
- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).
За встановлених судом обставин, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з малечку проживав із батьками на орендованій квартирі в м. Вінниця, в якій знаходилися дитячі речі, предмети побуту мав власну кімнату, відвідував навчальні заклади, мав друзів. Так, хоча за погодженням батьків сім'я приїхала проживати в с. Красносілку, це був зроблений вимушений крок, в цілях зберегти своє життя та життя свого сина, при цьому переїзд був тимчасовим.
Разом з тим, батько дитини, ОСОБА_3 , з його ж слів, самостійно, без погодження з матір'ю змінив місце проживання дитини, вивіз хлопчика до Києва, змінив місце його навчання, переховує дитину від матері та чинить перешкоди їй у спілкуванні з сином.
При цьому суд зазначає, що перешкодами у вихованні дітей є дії іншого з батьків, які обмежують або позбавляють права на спілкування з дитиною, зокрема систематичні відмови у зустрічах, блокування зв'язку, навмисне настроювання дитини проти іншого батька, приховування дитини або її використання для маніпуляцій.
Первісним позивачем ОСОБА_1 надано належні та обгрунтовані докази, які прямо вказують на такі дії з боку ОСОБА_3 ..
Разом з тим ОСОБА_3 та його представником не надано належних та обгрунтованих доказів, які б прямо вказували, що мати малолітнього ОСОБА_2 добровільно не брала участі в утриманні та вихованні сина, застосовувала до дитини неприйнятні методи виховання, фізичне насильство, погрози. Твердження, ОСОБА_3 , що відповідачка ОСОБА_1 приїздила до будинковолодіння його батьків в супроводі сторонніх осіб та працівників поліції, провокувала конфліктні ситуації та намагалась силоміць забрати сина проти його волі, суд сприймає, не інакше, як намагання матері, яка любить свою дитину, реалізувати своє батьківське право бути разом з сином, брати участь в його житті, вихованні.
Суд погоджується з твердженнями батька малолітнього ОСОБА_15 , що він належним чином займається навчанням та вихованням сина, утримує його та створює належний побут, має добрі стосунки зі своїм сином, піклується про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток, проте не погоджується, що мати дитини не може забезпечити сину аналогічні умови проживання, виховання та забезпечення.
Те, що мати, до створення перешкод з боку ОСОБА_3 та його батьків у спілкуванні та вихованні сина приділяла увагу створенню належних умов для повноцінного розвитку та проживання дитини, цікавилася ступенем її розвитку, повсякденним життям та потребами, підтверджується як наданими ОСОБА_1 письмовими доказами так і поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків. З боку ОСОБА_3 та його представника протилежного не доведено.
Суд вважає, що саме створювані ОСОБА_3 і його батьками перешкоди у спілкуванні матері з дитиною мають наслідком руйнування її гармонійного психоемоційного зв'язку із сином. Те що батько приділяє більше уваги вихованню дитини, відбувається не з вини матері, яку по суті проти її волевиявлення усунули від виконання батьківських обов'язків щодо забезпечення сина належними умовами виховання, проживання, забезпечення.
Вирішуючи цей спір суд, з урахуванням вимог закону, виходить, перш за все, з найкращих інтересів малолітньої дитини, яка потребує любові, розуміння, та коли це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості і що сприятиме її повному та гармонійному розвитку як особистості. Тому особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати прав дитини, а визначений спосіб участі матері, батька у житті сина повинен максимально відповідати саме інтересам дитини. Поведінка батька, що створює перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини, ставить його інтереси вище інтересів сина, який потребує уваги та виховання і з боку матері.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, проте за ситуації, що фактично склалася, а саме перебування сторін у неприязнених стосунках, свідомий негативний вплив на дитину з боку батька, який ставлячи власні інтереси вище інтересів власної дитини, переконуючи сина в аморальній поведінці з боку матері, негативно впливає на їхні відносини вцілому, з урахуванням поведінки сторін, між якими немає порозуміння, а також беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку, що визначення місця проживання дитини з матір'ю відповідатиме найважливішим інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Верховний суд неодноразово звертав увагу, що відсутність у позивачки у власності житла не може бути безумовною підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з матір'ю, за відсутності доказів, які свідчили про неналежне ставлення матері до виконання своїх батьківських обов'язків (Постанова ВС від 03.03.2021 року справа № 753/19921/19-ц)
Також слід, зазначити що місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Та обставина, що один із батьків не має власного житла, а користується орендним приміщенням для проживання не є такою, що унеможливлює визначити місце проживання дітей із ним.
За вказаних обставин, позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю за її фактичним місцем проживання слід задоволити, а в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком з вище наведених підстав слід відмовити.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька та повернення сина матері, то така вимога підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Судом встановлено, а сторони не заперечували, що малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з народження проживав в м. Вінниця, в с. Красносілку сім'я переїхала тимчасово та мала намір повернутися одразу як тільки дозволить безпекова ситуація.
Разом з тим, батько дитини - ОСОБА_3 створив умови, при яких, мати дитини не змогла вільно реалізовувати свої материнські права щодо виховання та побачення з дитиною, не виконував рішення органу опіки та піклування щодо встановленого режиму побачень матері з дитиною, а в подальшому самостійно, без погодження з матір'ю, змінив місце проживання дитини, вивіз хлопчика до м. Києва, змінивши без її згоди не лише місце його проживання, а й навчання.
Отже, батько дитини - ОСОБА_3 самостійно, без погодження з матір'ю змінив місце проживання дитини, а тому, суд приходить до висновку відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 у батька та повернути сина матері, за місцем її фактичного проживання.
За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3072059682.1 від 29.06.2023 року, а також судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. за заяву про забезпеченням доказів, що підтверджується квитанцією ID: 7315-9896-3374-6218 від 29.09.2025, а тому до стягнення з первісного відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає 1679 грн. 20 коп. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Оскільки в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовлено, понесені ним судові витрати слід залишити за ОСОБА_3 ..
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-81, 89, 141, 209, 210, 223, 258, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , за її фактичним місцем проживання.
Відібрати малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), без позбавлення його батьківських прав та повернути малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_5 ) 1679 грн. 20 коп. (1073 грн. 60 коп. + 605 грн. 60 коп.) витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей Бершадської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Г. Рудь