Справа № 344/21248/25
Провадження № 1-кс/344/8281/25
28 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024096010000158 від 17.02.2024, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12024096010000158 від 17.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.
Встановлено, що 16.02.2024 до чергової частини Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області по пошті вх. 2079 надійшла ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду ОСОБА_3 , щодо зобов'язання посадових осіб Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, викладене в заяві від 08.01.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу підробки ОСОБА_5 під час видачі документів для збільшення фактичної площі приміщення та подальшої реєстрації права власності на приміщення по АДРЕСА_1 .
Крім того, надійшов рапорт старшого дізнавача СД Івано-Франківського РУП ГУПН про те, що в ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, було виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, а саме несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинена особою, яка має право доступу до неї, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Так, у жовтні 2022 року у державного реєстратора ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на несанкціоновану зміну інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, за попередньою змовою групою осіб, який вона реалізувала за наступних обставин. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Лисецької сільської ради Івано-Франківської області ОСОБА_6 всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатами розгляду заяви № 21183590 від 26.08.2022, не санкціоновано вчинила дії з інформацією, яка оброблюється в автоматизований систем, прийняла рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.08.2022 № 64610599, на підставі якого змінила площі житлового будинку який знаходиться в АДРЕСА_2 , у даному розділі державний реєстратор змінив загальну площу квартири із 65 м2 на 346,5 м2, чим вчинила державну реєстрацію права власності об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2362769226101, за адресою: АДРЕСА_2 .
Вищевказані події, підтверджено рапортами оперуповноважених працівників ВПК в Івано-Франківській області ДКП НПУ, актом за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Лисецької селищної ради Івано-Франківської області ОСОБА_6 , протоколами тимчасових доступів до речей та документів, протоколами допитів свідків, протоколами обшуків та зібраними в сукупності матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, на даному етапі проведення досудового розслідування встановлено, що житловий будинок загальною площею 346,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 є об'єктом кримінальних дій на який безпосередньо спрямоване протиправне посягання.
У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, 25.11.2025 вищевказаний житловий будинок визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12024096010000158.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об'єктів нерухомого майна об'єктом житлової нерухомості, об'єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 346,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_7
З метою збереження речових доказів та недопущення відчуження третім особам вказаного вище житлового будинку, який є об'єктом злочинного посягання просить накласти арешт.
Слідча подала заяву про розгляд клопотання без її участі, просила клопотання задовольнити.
Відповідно до вимог ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до ст.172 КПК України власник майна в судове засідання не викликався.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024096010000158 від 17.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з ч.1ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.11ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1ст.173 КПК України).
Так, слідчим відділом Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження № 12024096010000158 від 17.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням, та просив накласти арешт з метою недопущення відчуження третім особам житлового будинку, загальною площею 346,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , та який є об'єктом злочинного посягання.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється за попередньою кваліфікацією за ч.1ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.358 КК України, є підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, а основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.362 КК України, є нормальне функціонування електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем чи комп'ютерних мереж, комп 'ютерної інформації.
Отже, під час розгляду клопотання про накладення арешту на нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 346,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні не доведено можливість використання такого як доказу, відповідно до ст.98 КПК України.
Прийняття слідчим постанови про визнання житлового будинку речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не було наведено достатніх правових підстав, які б вказували на необхідність у накладенні арешту на зазначений у клопотанні житловий будинок, оскільки згідно наявних матеріалів предметом злочину є виключно підроблення офіційного документа та несанкціонована зміна інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, вчинена особою, яка має право доступу до неї, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Отже, під час розгляду клопотання про накладення арешту на нерухоме майно не доведено необхідності арешту майна, та подане клопотання не містить будь-яких доказів існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Зазначене узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, судам необхідно визначати необхідність втручання в мирне володіння майном, визначення підстав та умов такого втручання й про критерії визначення хиткої межі для дотримання балансу між суспільними і приватними інтересами, щоб не покласти на одну зі сторін непомірного тягаря.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, вимоги ч.1ст.173 КПК України зобов'язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Враховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено, що без арешту вказаного майна не можливо проведення слідчих дій, а також не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим не доведено наявність передбачених законом правових підстав та необхідності накладення арешту на майно, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_8 про арешт майна відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1