Справа № 344/17578/25
Провадження № 1-кп/344/1392/25
28 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий, раніше судимого 15.03.2023 року вироком Шевченківського районного суду м. Київ за ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України до покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна,
який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України, -
ОСОБА_7 вчинив державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України; добровільну участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, наданні таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України га інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Злочини вчинено за таких обставин.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до частини 1 статті 17, частини 1 статті 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Згідно статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Частиною 1 статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить Автономна республіка Крим (далі - АР Крим), області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади російської федерації (далі - РФ) та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, зокрема громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - ГШ ЗС РФ) на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади й службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя й південно-східних регіонів України із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних, інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 07.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ДНР» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «ДНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Вказана терористична організація «ДНР» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку.
В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ДНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Донецької області та мають загальну координацію керівництва.
З метою виконання функцій підрозділу силового блоку «ДНР», з квітня 2014 року на частині території Донецької області групами осіб, які здійснювали захоплення адміністративних будівель органів державної влади України та правоохоронних органів України на території Донецької області, після незаконного заволодіння зброєю та бойовими припасами із зазначених будівель, утворено ряд підрозділів, що увійшли до складу силового блоку терористичної організації «ДНР», зокрема 12.11.2014 її самопроголошеним головою видано указ, відповідно до якого, для захисту інтересів «ДНР» та її громадян, створено воєнну структуру «народна міліція «ДНР» (далі - «НМ «ДНР»), яка дислокується в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Донецької області та має загальну координацію та кураторів російської федерації.
З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, республіки білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також скоєння провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованих територій України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ т.зв. «донецької народної республіки» і «луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів 15 лютого 2022 року державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність самопроголошених «донецької та луганської народних республік».
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність т.зв. «донецької та луганської народних республік».
В цей же день президент російської федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності т.зв. «донецької та луганської народних республік».
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності т.зв. «донецької народної республіки» та «луганської народної республіки».
Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності т.зв. «донецької народної республіки» та «луганської народної республіки».
22 лютого 2022 року президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації РФ.
В цей же день президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності діям щодо нападу на Україну, направив до ради федерації РФ звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» т.зв. «донецької та луганської народних республік».
24 лютого 2022 року, о 05 год 00 хв, президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
Цього ж дня збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабах і складах Збройних Сил України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
У період з 05 год 00 хв 24 лютого 2022 року та щонайменше до сьогоднішнього дня (включно) підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктах, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом 9 ст.1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
У відповідності до п.2 ст.1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
Відповідно до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України національна (у тому числі державна) безпека України передбачає відсутність загрози у сферах: політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, і полягає зокрема: у безпеці конституційного ладу і державного суверенітету України, невтручанні у внутрішні справи України з боку інших держав, відсутності сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні, непорушенні принципу розподілу влади, злагодженості механізмів забезпечення законності і правопорядку (в політичній сфері); у відсутності проблем ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн, невідпливі за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів (в економічній); у відсутності посягань на державний суверенітет України та її територіальну цілісність (у воєнній); у відсутності науково-технологічного відставання від розвинутих країн (у науковотехнологічній); у невитоку інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави (в інформаційній сфері).
Державна безпека - це відсутність загрози, стан захищеності життєво важливих інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз в усіх вказаних вище сферах життєдіяльності держави.
Суверенітет держави означає верховенство державної влади, її самостійність усередині країни та незалежність у міжнародних відносинах, яка може бути обмежена лише необхідністю виконувати договори і зобов'язання в галузі міжнародних відносин.
Територіальна цілісність держави передбачає, що всі складові території держави (адміністративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємозв'язку, характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету.
Територіальна недоторканність - це захищеність території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань, що можуть стосуватися незаконної зміни території України, визначеної рішеннями Верховної Ради України і міжнародними договорами України.
Обороноздатність означає підготовленість держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Складовими такої підготовленості є сукупність економічного, політичного, соціального, наукового, морально-психологічного і суто військового потенціалів. Стан обороноздатності України відображають її мобілізаційні можливості, кількість і якість Збройних Сил, їх здатність швидко переходити на військовий стан, організовано вступати у воєнні дії та успішно виконувати завдання по обороні від агресії.
Державна зрада може виявитися у таких формах: 1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. В конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави (поліції, каральних загонів, розвідки), наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги.
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України - полягає в будь-якій допомозі у проведенні діяльності, направленої на завдання будь-якої шкоди інтересам України.
При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Цією формою охоплюються і випадки, коли особа, за завданням іноземних держав або їх представників, організовує (або вчинює) на шкоду інтересам України будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча).
Термін «підривна діяльність» вживається в Деклараціях Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) та інших.
Верховний Суд у справі № 759/5737/17 від 21.12.2022 вказав, що у контексті положень ст. 111 КК України підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Підривною визнається будь-яка діяльність, що пов'язана зі спробою зміни вищих органів державної влади нелегітимним шляхом; із втручанням у міжнародну чи внутрішню політику; зі спробою зміни території чи зниженням обороноздатності України; з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності від інших держав тощо.
Підривною діяльністю є надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Це передбачає сприяння їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України. При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов'язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
До підривної діяльності, зокрема, належать:
• насильницька зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади;
• розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав;
• організація не передбачених Конституцією України референдумів з територіальних питань.
Надання допомоги як складова способу вчинення державної зради полягає в актив них діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод.
Державна зрада у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Поняття збройний конфлікт має самостійне правове значення для кваліфікації, якщо такий конфлікт відбувається поза межами воєнного стану - у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі у мирний час. Збройним конфліктом визнається украй гостра форма вирішення суперечностей між державами, що характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили.
Незважаючи на вищевказані обставини, викликані збройною агресією російської федерації, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.
Громадянин України ОСОБА_7 , у лютому 2017 року перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Макіївка Донецької області, діючи умисно, на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, добровільно вступив до складу
т.зв. «5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції ДНР» та був призначений на посаду заряджаючого гаубичного самохідного артилерійського дивізіону т.зв. «3 батареї 5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції ДНР», в/ч НОМЕР_1 , а в подальшому був призначений на посаду механіка-водія БМП-2 «2 взводу 5 роти 2 мотострілецького батальйону 5 бригади ІНФОРМАЦІЯ_2 » (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 ) на якій проходив службу до лютого 2018 року.
При цьому, ОСОБА_7 використовував позивний « ОСОБА_8 », був забезпечений військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї та отримував грошові кошти за участь у вказаному незаконному збройному формуванні. ОСОБА_7 , вступаючи на службу до НЗФ т.зв. «5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції ДНР», був достовірно обізнаним, що він має організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів, здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (набої) та військову техніку.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_7 05.02.2019 вступив до складу т.зв. «7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції ЛНР», де проходив службу на посаді водія-старшого розрахунку командно-штабного автомобіля Р-142 (на базі автомобіля ГАЗ-66), при цьому, діючи на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України забезпечував виконання обов'язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, а саме:
- бути вірним військовій присязі, дотримуватися конституції і законів «ЛНР»;
- проходити військову службу по контракту в період установленим дійсним контрактом терміном в «народній міліції «ЛНР»;
- строго і точно виконувати вимоги загальновійськових статутів;
- в період проходження військової служби по контракту добросовісно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовців установлених законодавством і нормативно-правовими актами «ЛНР», виконувати вимоги військової присяги, законодавства про службу в «НМ «ЛНР» та інших нормативно-правових актів «ЛНР»;
- при скоєнні правопорушень, нести всі види юридичної відповідальності відповідно до законодавства «ЛНР»;
- дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника);
- дотримуватися установленого порядку користування секретними документами і військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості отримані в ході проходження військової служби.
Так, у 2020 році ОСОБА_7 , проходячи військову службу у складі
т.зв. « ІНФОРМАЦІЯ_3 », маючи т.зв. «військове звання» «єфрейтор», використовуючи позивний «Трєфа», будучи забезпеченим військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї, переведений на посаду водія автомобіля УРАЛ-4320 медичного взводу 1 батальйону НОМЕР_2 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», а в подальшому був призначений на посаду водія автомобіля УРАЛ-4320 взводу зв'язку 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», а пізніше - на посаду кулеметника 2 відділення 2 взводу 5 роти 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», загалом до 27.12.2022.
У свою чергу, громадянин України ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в період воєнного стану з 24.02.2022 до 27.12.2022 на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України, в складі незаконного збройного формування, надаючи іноземній державі допомогу у здійсненні підривної діяльності проти України, перебуваючи на ТОТ України, у складі т.зв. «7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції ЛНР», маючи т.зв. «військове звання» «єфрейтор», використовуючи позивний «Трєфа», будучи забезпеченим військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї, керуючись статутами ЗС РФ та т.зв. «НМ ЛРН», виконував обов'язки «кулеметника», «водія» в різних видах бою та формах його забезпечення, а саме брав безпосередню участь у бойових діях проти України на різних ділянках фронту, а саме: в районі населених пунктів с. Білогоровка, м. Соледар Луганської області та інших ділянках фронту з метою збройного супротиву Збройним Силам України, чим вчинив перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
27 грудня 2022 року ОСОБА_7 взятий в полон військовослужбовцями Збройних Сил України в населеному пункті Білогорівка Луганської області.
Крім цього, встановлено, що 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил чи інших військових формувань російської федерації, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій і цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій ,Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське й оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України.
Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022), тимчасово окупована територія російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тимчасова окупація російською федерацією території України, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ і міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, в тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
Тимчасово окупованою територією відповідно до п.7 ч.1 ст.1-1 Закону № 1207-VII, є частина території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили й здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили і здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації.
Після окупації частини території Донецької області, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території селища шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління в усіх сферах життєдіяльності громади селища, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення.
Разом з цим, у невстановлений досудовим розслідуванням час, представниками збройних формувань російської федерації всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцево самоврядування в України» та іншими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію російської федерації, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території міста та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
Так, положеннями п.6 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації, це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Російська окупаційна влада - це система органів, утворених російською Федерацією або за сприянням російської федерації на території АР Крим, міста Севастополя, на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях окремих районів Донецької та Луганської областей, а також незаконні організації на зазначених територіях, представники цих органів та незаконних організацій.
Колабораціонізм - це співпраця громадянина України з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними російською федерацією незаконними збройними формуваннями в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях окремих районів Донецької та Луганської областей.
Громадянин України ОСОБА_7 , у лютому 2017 року перебуваючи на тимчасово окупованій території в м. Макіївка Донецької області, діючи умисно, на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності України, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, добровільно вступив до складу
т.зв. «5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції ДНР» та був призначений на посаду заряджаючого гаубичного самохідного артилерійського дивізіону 3 батареї НОМЕР_3 бригади 1 армійського корпусу народної міліції «ДНР»,
в/ч НОМЕР_1 , а в подальшому був призначений на посаду механіка-водія БМП-2 «2 взводу 5 роти 2 мотострілецького батальйону 5 бригади і армійського корпусу народної міліції «ДНР» (в/ч НОМЕР_1 з місцем постійної дислокації у АДРЕСА_2 ) на якій проходив службу до лютого 2018 року.
При цьому, ОСОБА_7 використовував позивним «Трєфа», був забезпечений військовою формою одягу, військовим спорядженням, вогнепальною зброєю, бойовими припасами до неї та отримував грошові кошти за участь у вказаному незаконному збройному формуванні.
ОСОБА_7 , вступаючи на службу до НЗФ т.зв. «5 бригади 1 армійського корпусу народної міліції ДНР», був достовірно обізнаним, що він має організаційну структуру військового типу (поділяються на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, який носить формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів, здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території окремих районів Донецької області, тимчасово не підконтрольних органам державної влади України, встановлення на території цих районів Донецької області військового стану (перевірка документів у осіб, чергування з вогнепальною зброєю на підконтрольних об'єктах, обладнання на території зазначених районів Донецької області так званих «блок постів» для здійснення збройного опору Збройним Силам України й іншим військовим формуванням України) та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (набої) та військову техніку.
05 лютого 2019 року ОСОБА_7 вступив до складу т.зв. «7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції ЛНР», де проходив службу на посаді водія-старшого розрахунку командно-штабного автомобіля Р-142 (на базі автомобіля ГАЗ-66).
У 2020 році ОСОБА_7 , проходячи військову службу у складі т.зв. «7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції ЛНР» був переведений на посаду водія автомобіля УРАЛ-4320 медичного взводу 1 батальйону НОМЕР_2 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» а в подальшому був призначений на посаді водія автомобіля УРАЛ-4320 взводу зв'язку 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», а потім - на посаді кулеметника 2 відділення 2 взводу 5 роти 2 мотострілкового батальйону 7 бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР», загалом до 27.12.2022.
Перебуваючи на ТОТ Луганської та Донецької областей, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в період воєнного стану, у період з 24.02.2022 до 27.12.2022 на території Луганської області на підставі наказів військового командування збройних сил російської федерації у межах загального плану захоплення території України, в складі незаконного збройного формування, надаючи іноземній державі допомогу у здійсненні підривної діяльності проти України, на посаді «кулеметника», т.зв. «7 окремої мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції ЛНР» у званні «єфрейтор», з метою виконання загального плану захоплення території України у складі ЗС РФ, з закріпленою зброєю (АК 74 калібру 5,45 мм), керуючись статутами ЗС РФ та т.зв. «НМ ЛНР», виконував обов'язки «водія», «кулеметника» надавав вказаним НЗФ допомогу у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, здійснював підривну діяльність проти України, виконував обов'язків «єфрейтора» в різних видах бою та формах його забезпечення, а також займався обладнанням позицій, здійснював інженерно-фортифікаційне обладнання позицій, забезпечував питною водою та продуктами харчування військовослужбовців вказаних підрозділів.
Злочинна діяльність ОСОБА_7 була припинена 27.12.2022 неподалік н.п. Білогорівка Луганської області, де він був взятий в полон військовослужбовцям ЗС України.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчинених злочинах визнав в повному обсязі. Пояснив суду, що він народився в м. Алчевськ, Луганської області, є громадянином України. протягом семи років проживав там у інтернаті. З 2012 року навчався у м. Донецьк. Йому не подобалася вся ситуація, яка відбувалася на сході України, тому після навчання вступив до лав зс рф, хотів щоб швидше все закінчилося, але ситуація не змінювалася, з 2014 року ставало тільки гірше і тому він прийняв рішення піти на військову службу. На нього ніхто не впливав це було його добровільне рішення. З лютого 2022 року після вступу приймав участь у бойових діях, брав участь у штурмах та обороні в Донецькій області. У них була бойова тривога, тому він йшов у наступ на прорив. До березня 2022 року виконував обов'язки водія, а пізніше брав безпосередню участь на бойових позиціях. 27.12.2022 року під час штурму поблизу населеного пункту Білогорівка Ліганської області був взятий у полон військовослужбовцями ЗСУ. Визнає в повному обсязі всі обставини вчиненого, спосіб та час вчинених злочинів, покази надає добровільно, а також погоджується із правильністю кваліфікації його дій, просить призначити мінімальне покарання.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та немає сумнівів у добровільності його позиції приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочинів знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.2 ст.111 КК України як державну зраду, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за ч.7 ст.111-1 КК України як добровільну участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, наданні таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України га інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочинів з використанням умов воєнного стану.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, дані, що характеризують обвинуваченого, його вік.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити за ч.2 ст.111 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.7 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в державних органах та органах місцевого самоврядування та з конфіскацією майна.
Оскільки, обвинувачений вчинив злочини до постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Київ від 15.03.2023 року, згідно якого ОСОБА_7 було засуджено за ч.1 ст.111, ч.1 ст.258-3, ч.2 ст.260 КК України до покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, то покарання йому слід призначити за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК України.
Вказане покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався.
Судові витрати на залучення експертів та речові докази відсутні.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, керуючись ст.ст.368-371, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України та призначити покарання:
- за ч.2 ст.111 КК України - у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч.7 ст.111-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна;
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів - у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, з врахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Київ від 15.03.2023 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п'ятнадцять років з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з 27.12.2022 року.
Зарахувати в строк покарання, частково відбуте ним покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Київ від 15.03.2023 року до вступу цього вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_9
Судді ОСОБА_10
ОСОБА_11