іменем України
Справа № 211/754/24
Провадження № 2/210/75/25
21 листопада 2025 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Літвіненко Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» в особі представника Руденко К.В. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір №597135 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн., строком користування до 07.05.2024 року. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконав, має заборгованість, яка станом на 03.08.2023 становить 44433,04 грн. з яких: 15689,85 грн. - заборгованість за кредитом; 4000 грн. - заборгованість за процентами, відповідно до п.1.5 Кредитного договору за перший день користування кредитом (включно) 25% в день (9125% річних); 24821,53грн. - заборгованість за процентами, відповідно до п.1.5 Кредитного договору починаючи з 2-го дня користування кредитом (включно) за ставкою 85% річних за період з 07.05.2021 по 03.08.2023 (включно). 03.08.2023 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу №0308-23-1, згідно якого до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перейшло право грошової вимоги за Договором №597135 про споживчий кредит від 07.05.2021.
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №597135 про споживчий кредит від 07.05.2021 в розмірі 44433,04 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості 44433,04 грн. та судові витрати у розмірі 3028 грн. судового збору за звернення до суду з вказаним позовом, 5000,00 грн. витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 19.04.2024 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
13 травня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначила, що фактично сума кредитних коштів яка була отримана відповідачем становить 16 000,00 грн., що підтверджується наявним платіжним дорученням, а сума у розмірі 4000,00 грн. була утримана з відповідача на користь первісного кредитора в день отримання кредитних коштів, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. процентів, нарахованих за перший день користування кредитом відповідно до п. 1.5 Договору, є необґрунтованим. Позивачем не надано суду належних доказів про отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 20 000 грн. Посилаючись на вимоги ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначила, що розмір відсотків за несвоєчасне виконанні зобов'язання за кожен день проточки є несправедливим. Також зазначила, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтовано завищеним.
Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір №597135 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн., строком користування до 07.05.2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за перший день користування кредитом - 25% в день (9125% річних), за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних. (а.с. 5-8)
Відповідно до платіжного доручення № 5237 від 07.05.2021 року ТОВ «Слон кредит» перерахувало отримувачу грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн. за кредитним договором № 597135 від 07.05.2021 року (а.с. 11).
До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 597135 від 07.05.2021 року на загальну суму 44433,04 грн. (а.с. 10).
03.08.2023 року між ТОВ «Слон кредит» ТА ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 597135 про надання споживчого кредиту від 07.05.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (а.с. 27-32).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.
Частиною 1ст. 520 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Статті 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 03.08.2023 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 0308-23-1 від 03.08.2023 року. Наявна у справі копія договору факторингу містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів. Суд не приймає до уваги також посилання представника відповідача на неналежне оформлення додатків до договору факторингу оскільки у цій справі договір факторингу не оспорюється, дійсність цього договору не є предметом розгляду. Підстави з яких сторона ставить під сумнів вказаний договір не конкретизовані, а тому відповідні доводи представника суд не може прийняти до уваги.
Отже, ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором у відповідних сумах, які також підтверджуються іншими наявними в матеріалах справи документами. Відповідач умови договору не виконує.
Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі 4000 грн. - заборгованість за процентами відповідно до п. 1.5 кредитного договору за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9125 % річних), 24821,53 грн. - заборгованість за процентами, відповідно до п. 1.5. кредитного договору починаючи з 2-го дня користування кредитом (включно) за ставкою 85 % річних за період з 07.05.2021 року по 03.08.2023 року (включно), при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорціональною до суми зобов'язання, оскільки перевищує її майже у два рази та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків в даній справі, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості по кредиту, а саме: до 15689,85 грн.
Отже, зважаючи на об'єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15689,85 грн. та заборгованість за відсотками 15689,85 грн., а всього 31379,7 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування витрат позивача на правову допомогу, представником надано договір №03/07/2023 від 03.07.2023 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 20 від 03.07.2023 року, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 20 до договору №03/07/2023 про надання юридичних послуг від 14.11.2023 року, платіжну інструкцію № 342 від 06.12.2023 року (а.с. 33-39)
Суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у сумі 3 500,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 41915308, юридична адреса: м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4) суму заборгованості за Договором №597135 про споживчий кредит від 07.05.2021 р станом на 03.08.2023 року в розмірі 31379,70 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят дев'ять гривень сімдесят копійок), яка складається з: 15689,85 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) - заборгованість за кредитом; 15689,85 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) - заборгованість по процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 41915308, юридична адреса: м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4) судовий збір у розмірі 3028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 41915308, юридична адреса: м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4) витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п'ятсот гривень).
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 21.11.2025 року.
Суддя: Н. А. Літвіненко