26 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 759/16084/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників:
позивача - Лисенка С.В.,
відповідача-1 - Лобаня Д.М.,
відповідача-2 - Лобаня Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 (головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 (суддя Паламар П.І.)
у справі №759/16084/24
за позовом ОСОБА_1
до 1.Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 131-А",
2. ОСОБА_2
про визнання договорів недійсними, стягнення боргу, ціна позову 190 320 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
1. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 131-А" (далі - ОСББ "Перемога 131-А") та до ОСОБА_2 .
2. Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 17.09.2024 справу передав за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
3. Згідно з поданою позовною заявою та заявою про зміну предмету позову від 24.02.2025 ОСОБА_1 просив визнати недійсними укладені між відповідачами договори підряду: №2 від 01.03.2022, №6 від 01.04.2022, №10 від 01.05.2022, №12 від 01.06.2022, №15 від 01.07.2022, №16 від 01.08.2022, №18 від 01.09.2022, №22 від 03.10.2022, №24 від 01.11.2022, а також в порядку двосторонньої реституції стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСББ "Перемога 131-А" 190 320 грн.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- ОСОБА_2 як член правління, яка тимчасово очолила ОСББ, протягом 17 січня - 31 травня 2022 року не мала права отримувати будь-яку винагороду від об'єднання, а впродовж 1 червня-23 листопада 2022 року не мала повноважень розпоряджатися грошовими коштами ОСББ, у т.ч. здійснювати на свою користь будь-які виплати;
- витрати на оплату послуг за укладеними відповідачами правочинами не були передбачені кошторисом на 2022 рік;
- за своїм правовим характером вчинення цих правочинів вимагало попередньої згоди загальних зборів ОСББ, оскільки передбачали передачу функцій управителя багатоквартирного будинку іншій особі;
- укладені у такий спосіб договори підряду порушили права позивача як співвласника на управління багатоквартирним будинком.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
5. 24.05.2015 у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 створене та зареєстроване ОСББ "Перемога 131-А".
6. Позивач є співвласником вищевказаного багатоквартирного будинку, володіючи на праві власності квартирою АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи статутом ОСББ "Перемога 131-А", відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №389526874.
7. Управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_3 з часу утворення до настання спірних правовідносин здійснювало безпосередньо ОСББ. Ці обставини визнаються та не заперечуються сторонами.
8. Згідно з чинним на той час штатним розписом, затвердженим наказом голови правління ОСББ №18-А від 18.09.2019 та чинним з 19.11.2019, у штаті об'єднання для забезпечення управління будинком утворені 11 адміністративних та виробничих посад, у т.ч. посада менеджера (управителя житлового будинку) з посадовим окладом 18 634 грн/міс., що підтверджується копіями наказу ОСББ №18-А від 18.09.2019 з додатком №1 до нього - штатним розписом.
9. Рішенням загальних зборів ОСББ від 17.07.2021 ухвалено розірвати трудовий договір та звільнити менеджера (управителя) ОСОБА_3 з покладенням цих обов'язків на голову правління ОСББ.
10. Іншим рішенням загальних зборів ОСББ від 08.12.2021 відкликано голову правління ОСББ ОСОБА_4 із займаної посади. Тим же рішенням обрано новий склад правління ОСББ у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Вказане підтверджується наявними у справі копіями протоколів №2 загальних зборів від 01.08.2021 та №1 від 27.12.2021.
11. Після припинення повноважень голови правління ОСОБА_4 загальними зборами ОСББ питання обрання іншого голови правління вирішене одразу не було.
12. Відповідно до протоколу №1/2022 від 03.02.2022 через відсутність обраного загальними зборами голови правління рішенням правління ОСББ від 03.02.2022 члена правління ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючою обов'язки голови правління.
13. Протягом березня-листопада 2022 року між відповідачами були укладені такі договори підряду: №2 від 01.03.2022, №6 від 01.04.2022, №10 від 01.05.2022, №12 від 01.06.2022, №15 від 01.07.2022, №16 від 01.08.2022, №18 від 01.09.2022, №22 від 03.10.2022, №24 від 01.11.2022, а всього 9 договорів.
14. Предметом вищевказаних договорів підряду згідно з умовами пунктів 1.1 цих договорів є оплатне виконання відповідачкою за завданням ОСББ робіт, а саме, поточне (оперативне) управління ОСББ, організація його господарської, соціальної та іншої діяльності, забезпечення виконання завдань ОСББ, які передбачені його статутом; прийняття на роботу та звільнення працівників ОСББ; ведення листування з організаціями, що перебувають у договірних відносинах з ОСББ, а також мешканцями будинку; укладення договорів та інших угод на виробництво (поставку) товарів, робіт, послуг; повідомлення правління ОСББ про виявлені в процесі діяльності порушення і невідповідності та внесення пропозицій про їх усунення.
15. Ціна договорів визначена у п.4.1 вищевказаних договорів.
16. Наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі робіт: підтверджується, що на виконання цих договорів ОСББ сплатило на користь відповідачки загалом 190 320 грн.
17. Рішенням загальних зборів об'єднання від 09.04.2024, оформленим протоколом від 30.042024, ухвалено, зокрема, затвердити рішення правління ОСББ, прийняті у 2022-2023 роках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
18. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.03.2025 у справі №759/16084/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 02.09.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСББ "Перемога 131 А" 11 000 грн витрат по оплаті послуг адвоката. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн витрат по оплаті послуг адвоката.
19. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані таким:
- протоколом №1/2022 від 03.02.2022 стверджується, що через відсутність обраного загальними зборами голови правління рішенням правління ОСББ від 03.02.2022 члена правління ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючою обов'язки голови правління. Ураховуючи, що питання управління об'єднанням до часу обрання в установленому порядку керівника (голови правління) ОСББ стосується поточної діяльності цього об'єднання, то ухвалені у такий спосіб рішення про призначення тимчасово виконуючою обов'язки голови правління судом вбачаються правомірними, такими, що прийняті у межах закону та статуту ОСББ;
- рішенням загальних зборів об'єднання від 09.04.2024, оформленим протоколом від 30.04.2024, ухвалено, зокрема, затвердити рішення правління ОСББ, прийняті у 2022-2023 роках. Отже, ухвалене правлінням ОСББ рішення про призначення відповідачки тимчасово виконуючою обов'язки голови правління згодом було схвалене вищим органом управління об'єднання - його загальними зборами;
- станом на 11.02.2022 - час ухвалення рішення правління ОСББ №5/22 про укладення цивільно-правового договору на виконання функцій управляючого будинку - відповідачка набула повноважень тимчасово виконуючої обов'язки голови правління, до обов'язків якого додатково входило виконання роботи менеджера (управителя) будинку. Виходячи з того, що виконання обов'язків менеджера згідно штатного розпису та кошторису надходження та витрачання коштів ОСББ на 2022 рік передбачене на оплатній основі, то вчинення правочинів, на підставі яких відповідачку залучено до надання оплатних послуг в обсязі, тотожному посадовим обов'язкам менеджера (управителя житлового будинку) та витратам на утримання цієї посади, не суперечить положенням статуту ОСББ та вимогам законів, які регулюють діяльність ОСББ;
- вимоги позову, обґрунтовані відсутністю у підписанта оспорюваних договорів зі сторони ОСББ члена правління ОСОБА_5 повноважень на представництво об'єднання, в силу вимог статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не дають підстав визнання недійсними договорів, які згодом були схвалені відповідачем (рішенням загальних зборів об'єднання від 09.04.2024). Те ж саме стосується встановлених пунктом 3.3.6 статуту обмежень повноважень на вчинення правочинів понад 10 000 грн;
- обмеження пункту 3.40 статуту в силу його ж положень не поширюються на голову правління. Тому відповідні обмеження не підлягають поширенню й на особу, яка виконує обов'язки голови правління. Посилання з цього приводу є безпідставними;
- за своєю правовою природою укладені між об'єднанням та ОСОБА_2 договори підряду не є договорами з управління багатоквартирним будинком, оскільки не передбачають надання обсягу послуг, притаманного такому виду договорів. Як вказано вище за змістом спірні договори стосуються виконання обсягу обов'язків, покладених на штатного працівника ОСББ-менеджера будинку, які є вужчими порівняно з обсягом обов'язків управителя багатоквартирного будинку, визначених Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типовим договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Оскільки спірні договори підряду не є договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, їх суб'єктний склад не вимагає набуття відповідачкою спеціального статусу ліцензіата відповідної діяльності;
- ОСББ "Перемога 131-А" в порядку Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не ухвалювало рішення про передачу функцій управителя буднику іншій особі, оскільки здійснювало та здійснює цю функцію самостійно. Через це права позивача, уповноваженого брати участь у вирішенні такого питання, оспорюваними правочинами не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.
20. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025; позов ОСОБА_1 до ОСББ "Перемога 131 А" про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів - задовольнити у повному обсязі; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ "Перемога 131-А" грошові кошти у порядку застосування реституції у сумі 190 320 грн.
21. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи:
- про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, щодо застосування статей 10, 12-14 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 9-11 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; від 07.06.2023 у справі №906/854/21, щодо застосування пункту 7 частини першої статті 1 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку";
- про недослідження судом зібраних у справі доказів; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
22. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає таке:
- судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги обов'язкові до застосування в цих правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, згідно з якими управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками;
- судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги обов'язкові до застосування в цих правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, згідно з якими обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia;
- судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги обов'язкові до застосування в цих правовідносинах висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, якими було підтверджено право члена ОСББ оскаржувати договори, укладені керівництвом ОСББ з управителем будинку, а тому висновки судів першої іта апеляційної інстанцій є незаконними та з нормами матеріального права не узгоджуються;
- оскаржувані договори за своєю суттю є договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, які повинні бути укладеними згідно з типовим договором та відповідати вимогам чинного законодавства та статуту (статті 11 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статті 13 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку");
- рішенням загальних зборів від 17.07.2021 (протокол від 01.08.2021 №2), голову правління переобрано не було, а тому фактично головою правління залишилась - ОСОБА_4 . Питання щодо переобрання голови правління та заступників голови правління ОСББ взагалі було виключено з порядку денного загальних зборів та по ньому рішення прийнято не було; Це також підтверджується і тим, що в рішенні Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 17.02.2022 чітко вказано підстави для визнання недійсними покладення обов'язків голови правління на ОСОБА_2 (протокол від 28.12.2021), а тому ОСОБА_4 була головною правління ОСББ "Перемога 131-А" з 2019 року по листопад 2022 року;
- рішення, які приймалась на засіданні членів Правління ОСББ "Перемога 131-А" 11.02.2022, взагалі з приписами Статуту не узгоджуються, оскільки вирішення питань, які були поставлені на розгляд, фактично є компетенцією загальних зборів (пункт 3.3.11 Статуту);
- протокол загальних зборів співвласників ОСББ від 30.04.2024, який був наданий представником відповідачів, не може нівелювати зазначені порушення, адже питання щодо погодження договору між відповідачами та відповідних витрат за ним на обговорення винесено не було та, відповідно, рішення загальними зборами з цього приводу також не приймалося. Порядок прийняття рішень загальними зборами членів ОСББ щодо договору з управителем будинку та його форма унормовані чинним законодавством та статутом ОСББ;
- протоколу №1 від 27.12.2021 загальних зборів ОСББ в матеріалах справи не міститься, отже суд першої інстанції, під час встановлення факту, зробив посилання на неіснуючий доказ;
- в рішенні загальних зборів ОСББ від 08.12.2021 (протокол від 28.12.2021, який був поданий для вчинення змін в ЄДР щодо зміни керівника ОСББ) не вбачається факту прийняття рішення про звільнення ОСОБА_4 з посади Голови правління ОСББ та, крім іншого, не зазначено дату, з якої її звільнено з посади. Тобто, без зазначення дати звільнення та необрання нового голови правління на цьому засіданні загальних зборів, не можна встановити моменту припинення повноважень ОСОБА_4 , як голови правління;
- загальними зборами ОСББ "Перемога 131-А" не приймались рішення про укладення із ОСОБА_2 договорів на виконання функцій управляючого будинком та не визначався розмір та порядок оплати;
- ОСОБА_2 не вправі була укладати спірні договори, оскільки фактично було відсутнє волевиявлення співвласників будинку у формі рішення, яке оформлено протоколом, остання не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності на їх укладення, наявне порушення пункту 3.40 статуту ОСББ "Перемога 131-А", що зумовило незаконне заволодіння грошовими коштами;
- ОСОБА_2 безпідставно отримала грошові кошти у сумі 190 320,00 грн на підставі договорів, які укладені без належного обсягу повноважень. Вказана правова позиція підтверджується висновками, які викладені у постанові Верховного суду від 07.06.2023 у справі №906/854/21;
- витрачання спільних коштів відповідачами за іншими напрямками ніж ті, що передбачені кошторисом, зменшують відповідну частку позивача у спільному майні співвласників без його на те згоди, що є відповідним порушенням його майнових та корпоративних прав;
- Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 02.02.2021 у справі 906/1308/19 також підтвердила право члена ОСББ оскаржувати договори, укладені керівництвом ОСББ з управителем будинку, а тому висновки суду першої інстанції є незаконними та з нормами матеріального права не узгоджуються;
- 24.02.2025 в суд першої інстанції підсистему "ЄСІТС" було подано дві заяви: про зміну позовних вимог та додаткові пояснення у справі. Суд у судовому засіданні 04.03.2025 розглянув ці заяви та доєднав їх до матеріалів справи, про що свідчить аудиозапис ВКЗ та закрив підготовче судове засідання (03:39-03:55 доєднання зміни позовних вимог, 07:53-07:57 - доєднано додаткові пояснення, 09:50- 11:00 - закриття підготовчого провадження). В свою чергу, суд першої інстанції у судовому рішенні зазначив зворотнє, а саме: "У підготовчому засіданні представник позивача-1 ( ОСОБА_9 ) подав декілька заяв по суті позову (від 29.06.2021, 05.07.2021, 26.07.2021), у яких, окрім заявленої вимоги, також просив визнати протиправними рішення загальних зборів від 29.08.2020 та зобов'язати загальні збори ОСББ організувати позачергове засідання, на яких буде вирішуватись питання про звільнення з посади голови правління ОСББ та обрання нового голови правління. Проте, вказані заяви судом до розгляду прийняті не були, оскільки вони передбачали одночасну зміну предмета та підстав позову." Вказане спростовується тим, що в електронному суді відображено, що до матеріалів справи доєднано лише додаткові пояснення, а заява про зміну позовних вимог не додано, чим фактично порушено права позивача, які надані ст. ст. 42, 46 ГПК;
- 10.01.2025 представником позивача було подано клопотання про здійснення письмового опитування учасника справи, також ці питання були поставлені у першій позовній заяві, з якою позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва. Але дане клопотання про опитування учасника справи не було судом розглянуто у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК, що позбавило позивача права на отримання передбачених ГПК доказів, що вплинуло на об'єктивний розгляд справи. Матеріали справи не містять заяви свідка - ОСББ "Перемога 131-А" за підписом ОСОБА_2 або іншої уповноваженої особи.
23. Від ОСББ "Перемога 131-А", в особі представника - адвоката Лобаня Д.М., та від ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Лобаня Д.М., подано два аналогічних за змістом відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі просять відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
24. У відзивах, зокрема, зазначено, що судом першої інстанції ретельно та у повній відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права досліджено всі наявні докази у справі, за результатом чого ухвалено рішення із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, ухвалюючи рішення. У свою чергу судом апеляційної інстанції здійснений ґрунтовний аналіз спірних правовідносин та законності рішення суду першої інстанції. Таким чином касаційна скарга не містить підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, які ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також у кожному з відзивів зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, пов'язаних з професійною правничою допомогою у суді касаційної інстанції, складає по 15 000 грн.
25. 20.11.2025 від кожного з відповідачів надійшли заяви (у порядку статті 129 ГПК) відповідно до яких відповідачі просили покласти понесені ними судові витрати на позивача.
26. 26.11.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання в якому позивач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу наданих відповідачам у суді касаційної інстанції до 3750 грн кожному.
27. 26.11.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява в якій позивач просить у разі задоволення касаційної скарги стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 20 000 грн, по 10 000 грн з кожного.
Позиція Верховного Суду.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК
28. За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.
29. У постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).
30. У статті 287 ГПК, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
31. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).
32. Касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
34. Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.
35. При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
36. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
37. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями (пункт 25 постанови);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).
38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
39. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).
40. Предметом касаційного оскарження у справі №759/16084/24 є постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 якими було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання оспорюваних договорів недійсними та застосування реституції.
41. Позивач не погоджується з висновками судів та у касаційній скарзі зазначає про те, що, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах: від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, щодо застосування статей 10, 12-14 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 9-11 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"; від 07.06.2023 у справі №906/854/21 щодо застосування пункту 7 частини першої статті 1 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
42. Так, у касаційній скарзі позивач посилається на неврахування таких висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19:
"7.53….За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - ОСББ (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
7.54. Тобто саме співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому статтею 10 Закону № 417-VIII. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.".
43. Посилаючись на вказану постанову, скаржник зазначає, що укладені від імені ОСББ договори мають відповідати приписам статей 10, 12-14 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 9-11 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", тоді як відсутність рішення загальних зборів про укладення договору управління багатоквартирним будинком та невідповідність його змісту вимогам закону є підставою для визнання його недійсним.
44. Колегія суддів вважає доводи позивача про неврахування наведених висновків Верховного Суду безпідставними, оскільки хоча наведена постанова і була прийнята за подібного правового регулювання, однак за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі, тобто наведена справа і справа №759/16084/24 є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовим критерієм.
45. Так, як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, під час вирішення вказаного спору суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСББ "Лесі Українки 38" (замовник) в особі голови правління та ФОП Козлова Л. Б. (виконавець) уклали договір №12 на надання послуг. Проаналізувавши зміст цього договору, суди встановили, що він за своїм змістом є договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки визначені договором обов'язки ФОП Козлової Л.Б. як виконавця за договором є частиною компетенції органів управління ОСББ. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що докази наявності рішення загальних зборів співвласників, яким було б вирішено питання щодо передачі ФОП Козловій Л.Б. окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладення спірного договору, в матеріалах справи відсутні. З огляду на вказані обставини (відсутність рішення про передачу функцій управління управителю) суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що оспорюваний договір укладено з порушенням статей 10, 12-14 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 9-11 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" і з такими висновками погодилася Велика Палата Верховного Суду.
46. Тобто, під час вирішення спору у справі №906/1308/19 суди виходили з того, що функції з управління будинком, які є частиною компетенції органів управління ОСББ, були передані третій особі, яка не є співвласником/членом правління, натомість за договором взяла на себе обов'язки виконувати відповідні функції як суб'єкт господарювання - ФОП.
47. Водночас, у справі №759/16084/24 суди встановили, що:
- згідно зі штатним розписом, затвердженим наказом голови правління ОСББ №18-А від 18.09.2019 та чинним з 19.11.2019, у штаті об'єднання для забезпечення управління будинком утворені 11 адміністративних та виробничих посад, у т.ч. посада менеджера (управителя житлового будинку) з посадовим окладом 18 634 грн/міс;
- рішенням загальних зборів ОСББ від 08.12.2021 відкликано голову правління ОСББ ОСОБА_4 із займаної посади. Тим же рішенням обрано новий склад правління ОСББ у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 . Разом з тим, після припинення повноважень голови правління ОСОБА_4 загальними зборами ОСББ питання обрання іншого голови правління вирішене одразу не було;
- через відсутність обраного загальними зборами голови правління рішенням правління ОСББ від 03.01.2022 члена правління ОСОБА_2 призначено тимчасово виконуючою обов'язки голови правління;
- станом на 11.02.2022 - час ухвалення рішення правління ОСББ №5/22 про укладення цивільно-правового договору на виконання функцій управляючого будинку - відповідачка набула повноважень тимчасово виконуючої обов'язки голови правління, до обов'язків якого додатково входило виконання роботи менеджера (управителя) будинку.
48. З огляду на вказані обставини суди дійшли висновку, що оскільки виконання обов'язків менеджера згідно зі штатним розписом і кошторисом надходження та витрачання коштів ОСББ на 2022 рік передбачене на оплатній основі, то вчинення правочинів, на підставі яких відповідачку залучено до надання оплатних послуг в обсязі, тотожному посадовим обов'язкам менеджера (управителя житлового будинку) та витратам на утримання цієї посади, не суперечить положенням статуту ОСББ та вимогам законів, які регулюють діяльність ОСББ.
49. При цьому суди зазначили, що за своєю правовою природою укладені між об'єднанням та ОСОБА_2 договори підряду не є договорами з управління багатоквартирним будинком, оскільки не передбачають надання обсягу послуг, притаманного такому виду договорів, а також вказали, що ОСББ "Перемога 131-А" в порядку Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не ухвалювало рішення про передачу функцій управителя буднику іншій особі, оскільки здійснювало та здійснює цю функцію самостійно.
50. Отже, у спірних правовідносинах суди встановили, що функції з управління будинком, які є частиною компетенції органів управління ОСББ, не передавались третій особі (суб'єкту підприємницької діяльності чи юридичній особі), натомість такі функції за договором підряду покладались на одного зі співвласників, призначеного тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ОСББ, а згодом - головою правління об'єднання. Саме з урахуванням цих обставин суди й дійшли висновку про те, що управління в багатоквартирному будинку здійснювалося не управителем, а ОСББ "Перемога 131-А" самостійно.
51. Отже, висновки судів про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними обґрунтовані не відмінним застосування судами статей 10, 12-14 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 9-11 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ніж у справі №906/1308/19, а тим, що у справі №759/16084/24 функції з управління будинком не передавались управителю, а залишились за співвласниками в особі конкретних членів правління, тому наведені скаржником висновки Верховного Суду є нерелевантними.
52. Крім того позивач вказує, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 02.02.2021 у справі №906/1308/19 підтвердила право члена ОСББ оскаржувати договори, укладені керівництвом ОСББ з управителем будинку, а тому висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваними правочинами не порушені права позивача, не відповідають наведеній правовій позиції.
53. Однак, указані доводи колегія суддів також відхиляє, оскільки відмова в задоволенні позовних вимог обґрунтована судами не обставинами відсутності у позивача права оскаржувати спірні договори, а тим, що ці договори не є за своїм змістом договорами з передачі функцій управління багатоквартирним будинком управителю, тому їх укладення не потребувало прийняття загальними зборами об'єднання відповідного рішення.
54. Також у касаційній скарзі позивач вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07.06.2023 у справі №906/854/21 щодо застосування пункту 7 частини першої статті 1 Закону "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
55. У межах цих доводів скаржник зазначає таке:
"Вважаємо, що ОСОБА_2 безпідставно отримала грошові кошти у сумі 190 320, 00 грн. на підставі договорів, які укладені без належного обсягу повноважень. Вказана правова позиція підтверджується висновками, які викладені у постанові Верховного суду від 07.06.2023 року у справі №906/854/21.".
56. Втім, перевіривши зміст постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №906/854/21, колегія суддів дійшла висновку, що така постанова була прийнята за інших фактичних обставин, ніж ті, які мали місце у справі №759/16084/24.
57. У справі №906/854/21, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору надання послуг та застосовуючи реституцію за наслідком визнання недійсним такого договору, суди попередніх інстанцій, як і в справі №906/1308/19, виходили з того, що оспорюваний договір за своєю суттю є договором про передачу частини функцій з управління багатоквартирним будинком управителю (суб'єкту господарювання - фізичній особі-підприємцю), який (договір) було укладено без відповідного рішення загальних зборів співвласників.
58. Отже, обставини щодо яких Верховний Суд формував свої висновки у справі №906/854/21, є відмінними від тих, що були встановлені у справі №759/16084/24.
59. Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначає про неврахування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, відповідно до якої обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
60. Водночас позивач не конкретизує зазначені доводи та не вказує яку правову норму (відмінну від тих, що наводились позивачем в обґрунтування позову) суди мали самостійно застосувати безвідносно до посилання сторін.
61. Отже Суд встановив, що висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №759/16084/24.
62. Звідси, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК
63. Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає таке:
"Зазначимо, що 24.02.2025 в суд першої інстанції підсистему «ЄСІТС» було подано дві заяви: про зміну позовних вимог та додаткові пояснення у справі.
Суд у судовому засіданні 04.03.2025 розглянув ці заяви та доєднав їх до матеріалів справи, про що свідчить аудиозапис ВКЗ та закрив підготовче судове засідання (03:39-03:55 доєднання зміни позовних вимог, 07:53-07:57 - доєднано додаткові пояснення, 09:50- 11:00 - закриття підготовчого провадження).
В свою чергу, суд першої інстанції у судовому рішенні зазначив зворотнє, а саме: "У підготовчому засіданні представник позивача-1 ( ОСОБА_9 ) подав декілька заяв по суті позову (від 29.06.2021, 05.07.2021, 26.07.2021), у яких, окрім заявленої вимоги, також просив визнати протиправними рішення загальних зборів від 29.08.2020 та зобов'язати загальні збори ОСББ організувати позачергове засідання, на яких буде вирішуватись питання про звільнення з посади голови правління ОСББ та обрання нового голови правління. Проте, вказані заяви судом до розгляду прийняті не були, оскільки вони передбачали одночасну зміну предмета та підстав позову.
Вказане спростовується тим, що в електронному суді відображено, що до матеріалів справи доєднано лише додаткові пояснення, а заява про зміну позовних вимог не додано, чим фактично порушено права позивача, які надані ст. ст. 42, 46 ГПК України.
Зазначимо, що питання "зобов'язати загальні збори ОСББ організувати позачергове засідання, на яких буде вирішуватись питання про звільнення з посади голови правління ОСББ та обрання нового голови правління. " взагалі позивачем не піднімалося.".
64. Колегія суддів вважає зазначені скаржником доводи про порушення судом першої інстанції процесуальних норм безпідставними, оскільки по-перше, зміст оскаржуваного судового рішення не містить процитованої позивачем частини; по-друге, заява про зміну предмету позову від 24.02.2025 була розглянута судом першої інстанції та долучена до матеріалів справи (т. 2 а.с 181 - 183) і саме щодо такого предмету позову вирішувався спір у справі.
65. Також скаржник вказує, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про здійснення письмового опитування учасника справи - відповідача, що позбавило позивача права на отримання передбачених ГПК доказів, що вплинуло на об'єктивний розгляд справи.
66. Щодо наведених доводів колегія суддів зазначає таке.
67. Разом із позовною заявою позивач, в порядку статті 90 ГПК, поставив відповідачу такі запитання:
- чи здійснювались ОСББ "Перемога 131-А" в період з 01.03.2022 по 01.12.2022 виплати на користь ОСОБА_2 . Якщо здійснювалось, то надати відповідні банківські документи (платіжні доручення, квитанції, в тому числі про сплату податків), а також документи (договори, рахунки, акти виконаних робіт/ наданих послуг), на підставі яких такі виплати здійснювались?
2. Чи мала ОСОБА_2 в період з 01.03.2022 по 01.12.2022 доступ до банківського рахунку ОСББ "Перемога 131-А"?
3. Чи передбачалось кошторисом ОСББ "Перемога 131-А" витрати на оплату послуг/робіт, які надавались/здійснювались ОСОБА_2 .? Надати затверджений кошторис ОСББ "Перемога 131-А" на 2022 рік, річний звіт за 2022 рік, а також звіт ревізійної комісії за 2022 рік?
4. Надати інформацію хто та протягом якого часу у 2022 році був обраний головою правління ОСББ "Перемога 131-А" з наданням відповідних рішень (протоколів) органів управління.
68. Відповіді на зазначені питання матеріали справи не містять.
69. Разом з тим, 10.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, в якому позивач зазначив, що 04.12.2024 від ОСББ "Перемога 131-А" надійшла відповідь на адвокатський запит із наданням запитуваних документів, а саме копій статуту, кошторису, платіжних документів та рахунків, які позивач просив долучити до матеріалів справи.
70. Отже, інформація та докази щодо отримання яких позивач ставив питання відповідачу разом із позовною заявою, були частково надані відповідачем, і такі обставини були досліджені судом та відображені в оскаржуваному рішенні.
71. Водночас скаржник не зазначає, які саме нез'ясовані питання, у спосіб визначений статтею 90 ГПК, унеможливили правильне вирішення спору і які істотні для розгляду справи обставини не були встановлені судом.
72. Крім того, колегія суддів враховує, що жодне із зазначених скаржником у касаційній скарзі порушень процесуального законодавства, які за його доводами є істотними та унеможливили встановлення дійсних обставин справи, навіть не були підставою апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
73. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо відшкодування відповідачам витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції
74. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
75. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
76. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
77. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
78. Згідно зі статтею 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
79. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
80. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).
81. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
82. Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2023 між ОСББ "Перемога 131-А" та адвокатом Лобанем Дмитром Миколайовичем було укладено договір №1/10.02.23. Також 09.09.2025 між ОСОБА_2 та адвокатом Лобанем Дмитром Миколайовичем було укладено договір №1/09.09.24 про надання правової допомоги. Вказані договори за змістом є ідентичними.
83. На підставі зазначених договорів ОСОБА_10 було надано правову допомогу в суді касаційної інстанції.
84. Згідно з актом здачі-приймання робіт за договором про надання правової допомоги ОСББ "Перемога 131-А" від 10.02.2023 № 1/10.02.23 у справі №759/16084/24 адвокатом було надано наступні послуги: підготовано та подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №759/16084/24 - 5 000 грн; прийнято участь у судовому засіданні 26.11.2025 Верховного Суду - 5 000 грн. Усього на суму 10 000 грн.
85. Аналогічний акт здачі-приймання робіт, із зазначенням тих же сум, було складено і щодо послуг, наданих ОСОБА_2 .
86. Беручи до уваги наведене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачі довели фактичне надання їм послуг на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції кожному на суму по 10 000 грн.
87. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
88. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
89. Разом з тим, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
90. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК).
91. 26.11.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу, наданих відповідачам у суді касаційної інстанції до 3 750 грн кожному. Указане клопотання обґрунтоване тим, що послуги, надані обом відповідачам, є ідентичними, зміст заперечень є однаковим. Подача до суду заперечень з боку обох відповідачів ніяким чином не мала процесуальної необхідності, адже заперечення відображали за змістом однакову думку обох відповідачів. Також позивач вказує, що в доданому акті здачі-приймання робіт зазначений договір від 10.02.2023, який в матеріалах справи відсутній. В договорі, який міститься в матеріалах справи, а саме 1/09.09.24 від 09.09.2024 сума витрат за судове засідання обраховується із розрахунку 1 500,00 грн за судове засідання.
92. Здійснивши аналіз доводів відповідачів та наданих на їх обґрунтування доказів, з урахуванням доводів позивача про неспівмірність заявленого відповідачами розміру витрат на правничу допомогу, з критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
93. Зазначених висновків колегія суддів доходить з огляду, зокрема, на те, що під час розгляду цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій позиція відповідачів по суті спору не змінювалася. При цьому доводи відповідачів, викладені у відзивах на касаційну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ними у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді та суді апеляційної інстанції. Також колегія суддів враховує, що фактично адвокатом було підготовлено два повністю ідентичних за змістом відзиви на касаційну, доводи яких були частково враховані Верховним Судом при розгляді цієї справи. Крім того, у судовому засіданні касаційної інстанції адвокат Лобань Д.М. представляв одразу двох відповідачів, зазначивши їх спільну ідентичну позицію.
94. Отже, дослідивши надані відповідачами докази, оцінивши їх витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником відповідачів послуг з надання правничої допомоги, оскільки правова позиція відповідачів вже була сформована до касаційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяв відповідачів та стягнення з позивача на користь кожного з відповідачів по 5 000 грн витрат на правову допомогу.
95. Доводи позивача про відсутність в матеріалах справи договору надання правової допомоги від 10.02.2023 колегія суддів відхиляє, оскільки копія такого договору є у справі (т. 2 а.с. 84).
96. Крім того колегія суддів враховує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
97. Оскільки під час касаційного перегляду справи було підтверджено фактичне вчинення представником відповідачів дій, указаних в актах приймання виконаних робіт, колегія суддів доходить висновку, що відсутність в матеріалах справи додатків 1 до договорів про надання правової допомоги, в яких визначені точна вартість послуг з правової допомоги, не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, яка надана відповідачам. У такому випадку фактично надані послуги мають бути оцінені на предмет їх відповідності критеріям, визначеним статтею 126 ГПК, та відшкодовані у співмірному розмірі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
98. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
99. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №759/16084/24, відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК.
100. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
101. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).
102. Оскільки доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не підтвердилась, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга в частині оскарження рішення місцевого суду і постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
103. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
1.Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №759/16084/24, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №759/16084/24, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі №759/16084/24 залишити без змін.
4.Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 131-А" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
5.Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 131 А" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 131-А, код 39799668) 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
6.Заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
7.Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
7.У відшкодуванні іншої частини витрат на правову допомогу за заявами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перемога 131-А" та ОСОБА_2 - відмовити.
8.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець