20 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14682/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Кролевець О. А.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка"
про ухвалення додаткового рішення (стягнення витрат на професійну правничу допомогу)
у справі № 910/14682/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 1 278 077,23 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19 грудня 2024 року),
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Джарти В. В.
від 06 лютого 2025 року
та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Коробенка Г. П., Тарасенко К. В., Кравчука Г. А.
від 17 липня 2025 року (повний текст складений 07 серпня 2025 року)
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19 грудня 2024 року, яка ухвалою суду від 16 січня 2025 року була прийнята до розгляду, просив стягнути з відповідача 1 278 077,23 грн, з яких: 617 466,66 грн - основна заборгованість, 528 387,80 грн - інфляційні втрати, 132 222,77 грн - три відсотки річних.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02 жовтня 2020 року прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/14682/20.
Господарський суд міста Києва рішенням від 06 лютого 2025 року у справі № 910/14682/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року, позов задовольнив повністю: стягнув з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" 617 466,66 грн заборгованості за договором, 132 222,77 грн три відсотки річних, 528 387,80 грн інфляційних втрат та 19 171,46 грн судового збору.
Відповідач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" не погодився із зазначеними судовими рішеннями та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому крім доводів по суті касаційної скарги, навів попередній (орієнтовний) розрахунок його витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39 000,00 грн, які він очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу відповідача ухвалив постанову від 30 жовтня 2025 року у цій справі, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року у справі № 910/14682/20 залишив без змін.
04 листопада 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" звернувся до Верховного Суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення, в якому просить ухвалити додаткову постанову у справі № 910/14682/20 та стягнути з відповідача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на його користь витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з касаційним розглядом справи, у розмірі 39 000,00 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 06 листопада 2025 року у цій справі призначив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14682/20 (стягнення витрат на професійну правничу допомогу) до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
12 листопада 2025 року до Верховного Суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні цього клопотання, а у випадку задоволення судом цього клопотання, зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді касаційної інстанції на 90%. Відповідач в обґрунтування своїх заперечень послався на те, що факт надання правничої допомоги позивачу у цій справі не підтверджується належними та допустимими доказами, розмір цих витрат позивача є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю судової справи та обсягом наданих послуг, затраченим часом на надання таких послуг, ці витрати не відповідають критеріям їх реальності, розумності їхнього розміру, оскільки:
- спір у цій справі є незначної складності, представник позивача вже здійснювала представництво та приймала участь при розгляді інших судових справ, що мають подібні правовідносини;
- наданий позивачем суду договір про надання правової допомоги не містить конкретного переліку послуг в межах супроводу цієї судової справи та відомостей про те, що ці послуги надаються саме в цій судовій справі;
- позивач не надав суду акту наданих чи прийнятих послуг, а також доказ понесення цих витрат у заявленому до стягненні розмірі;
- визначена позивачем та його адвокатом вартість складання відзиву на касаційну скаргу (35 000,00 грн) та вартість участі в одному судовому засіданні у режимі відеоконференції (4 000,00 грн за один «судодень») є безпідставною, необґрунтованою та завищеною; позивач та його адвокат неправомірно застосовують одиницю виміру «судодень», яка не узгоджується з положеннями закону, які передбачають обчислення витраченого часу саме годинами, а не днями;
- заявлений позивачем до стягнення розмір його витрат на професійну правничу допомогу не відповідає розміру середньої заробітної плати адвокатів в Україні відповідно до статистики заробітної плати станом на 05 листопада 2025 року.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14682/20 та заперечення відповідача на цю заяву, Верховний Суд зазначає про те, що заява позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу першого другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за результатом здійснення касаційного розгляду справи № 910/14682/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" ухвалив постанову, якою касаційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року у справі № 910/14682/20 залишив без змін.
Однак, суд касаційної інстанції у зазначеній постанові не вирішив питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, з огляду на що наявні підстави для ухвалення додаткової постанови з цього питання.
За змістом частини першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та абзацу 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення учасником справи витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих учасниками справи доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) може з власної ініціативи або за наявності заперечення іншої сторони відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21.
Як вбачається позивачем до матеріалів справи був наданий договір про надання правової допомоги № 16/09 від 16 вересня 2020 року, укладений між ним, як Клієнтом, та Адвокатською компанією «Полонський і Партнери», як Адвокатською компанією, (далі по тексту - договір № 16/09) (4-й том справи, а.с. 75, 76)
Відповідно до пункту 1 розділу 1 цього договору Клієнт доручає, а Адвокатська компанія приймає на себе обов'язок надати правову допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором: представництво інтересів у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді по господарській справі зі стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат та пені за договором № 1608000597 від 26 серпня 2016 року.
За домовленістю сторін виконання дій, передбачених цим договором, вчинятиметься адвокатом Подольною Тетяною Альбертівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 358 від 11 грудня 2002 року, видане Радою адвокатів Одеської області) (пункт 2 розділу 1 договору № 16/09).
За змістом пункту 4.1. розділу 4 договору № 16/09 розмір плати, що підлягає внесенню Клієнтом за цим договором (надалі - гонорар), визначається у додатковій угоді до цього договору.
В матеріалах цієї справи містяться додаткові угоди № 1 від 16 вересня 2020 року та № 2 від 23 вересня 2024 року до зазначеного договору № 16/09, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання «Проект монтаж наладка», як Клієнтом, та Адвокатською компанією «Полонський і Партнери», як Адвокатською компанією (4-й том справи, а.с. 77, 78), в яких сторони визначили порядок оплати (гонорару) за надання правової допомоги по господарській справі № 910/14682/20 зі стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором № 1608000597 від 26 серпня 2016 року.
У додатковій угоді № 2 від 23 вересня 2024 року до договору № 16/09 його сторони, зокрема погодили таку вартість послуг:
- за складання відзиву на касаційну скаргу вартість визначається у твердій грошовій сумі та складає 35 000,00 грн;
- за участь в засіданні Верховного Суду (у т.ч. у режимі відеоконференції) вартість розраховується за судодень та складає 4 000,00 грн.
Отже, у договорі № 16/09 з урахуванням додаткової угоди № 2 до нього сторони передбачили фіксовану форму гонорару (винагороди) адвоката за надання позивачу у цій справі в суді касаційної інстанції послуги зі складання відзиву на касаційну скаргу у розмірі 35 000,00 грн та послуги за участь в засіданні Верховного Суду (у т.ч. у режимі відеоконференції) у розмірі 4 000,00 грн.
Позивач на підтвердження обставин понесення ним у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи витрат на професійну правничу допомогу та розміру цих витрат надав до суду касаційної інстанції такі докази:
- звіт про хід та результати виконання доручення від 03 листопада 2025 року;
- опис виконаних адвокатом робіт від 04 листопада 2025 року.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи та наданих позивачем до суду касаційної інстанції доказів представництво позивача в суді касаційної інстанції здійснювала адвокат Подольна Тетяна Альбертівна, яка діяла на підставі:
- договору про надання правової допомоги № 16/09 від 16 вересня 2020 року та додаткової угоди № 2 від 23 вересня 2024 року до цього договору, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання «Проект монтаж наладка», як Клієнтом, та Адвокатською компанією «Полонський і Партнери», як Адвокатською компанією,
- ордеру ВН № 1586465 від 15 жовтня 2025 року на надання адвокатом Подольною Т. А. позивачу у цій справі у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду правничої допомоги;
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 358 від 11 грудня 2002 року, виданого Радою адвокатів Одеської області.
Верховний Суд зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Подольною Т. А. позивачу у цій справі послуги зі складання відзиву на касаційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 06 лютого 2025 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2025 року у цій справі та послуги з участі в судовому засіданні, що відбулося 30 жовтня 2025 року, що підтверджує факт реальності надання цих послуг позивачу його адвокатом.
Верховний Суд враховує те, що зазначений відзив на касаційну скаргу з доданими до нього документами був поданий до Верховного Суду адвокатом Подольною Т. А. 15 жовтня 2025 року, тобто у встановлений Верховним Судом в ухвалі від 06 жовтня 2025 року у цій справі строк, був долучений до матеріалів справи, його зміст викладений на 25-ти аркушах та ґрунтується на аналізі доводів касаційної скарги. Крім того, факт участі адвоката Подольної Т. А., як представника позивача в засіданні суду касаційної інстанції з розгляду цієї справи, що відбулося 30 жовтня 2025 року, з наданням в засіданні пояснень по справі підтверджується протоколом судового засідання в режимі конференції № 5363159.
Разом з тим Верховний Суд, надаючи оцінку заявленому позивачем до стягнення з відповідача розміру його витрат на професійну правничу допомогу, враховує доводи відповідача, викладені у запереченні на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір його витрат є неспівмірним зі складністю судової справи, обсягом та складністю цієї послуги, оскільки, як правильно зазначив відповідач, спір у цій справі є незначної складності, не містить проблем у правозастосуванні, адвокат Подольна Т. А. брала участь у цій справі як представниця позивача, починаючи з суду першої інстанції, була обізнана з матеріалами справи та з правовим регулюванням спірних правовідносин, відзив на касаційну скаргу не містить викладення позиції адвоката щодо проблем правозастосування у спірних правовідносинах, зміст відзиву зводиться до викладення вже існуючих правових позицій Верховного Суду та до викладення фактичних обставин цієї справи, що мають значення для правильного її вирішення.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з доводами відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір його витрат на оплату послуг з професійної правничої допомоги (39 000,00 грн) є значно завищеним, не відповідає критерію розумності його розміру.
Разом з цим суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір його витрат на професійну правничу допомогу є неспірним з часом, витраченим адвокатом для виконання робіт з правничої допомоги, оскільки у договорі про надання правової допомоги № 16/09 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням була погоджена саме фіксована форма гонорару за надання послуг зі складання відзиву на касаційну скаргу та участі в одному судовому засіданні без прив'язки до обсягу витрат часу адвоката на надання послуги цього виду, з огляду на що витрати часу адвоката на складання відзиву на касаційну скаргу не беруться судом касаційної інстанції до уваги.
Крім того, безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, є і доводи відповідача про те, що договір № 16/09 не містить конкретного переліку послуг, що надаються позивачу в межах цієї судової справи, та відомостей про те, що ці послуги надаються саме в цій судовій справі, оскільки такий перелік послуг визначений у відповідносі до пункту 4.1. договору у додаткових угодах № 1 від 16 вересня 2020 року та № 2 від 23 вересня 2024 року до цього договору. Крім того, відомості про те, що послуги з правничої допомоги за цим договором надаються Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання «Проект монтаж наладка» у межах саме цієї справи містяться у пункті 1 додаткової угоди № 2.
Верховний Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не надав суду акту наданих чи прийнятих послуг, оскільки складання такого акту ні договором № 16/09, ні додатковими угодами до нього не передбачено, а позивач, підписавши додаткову угоду № 2 до зазначеного договору з переліком та вартістю конкретних послуг, що можуть надаватися йому у межах цієї судової справи, фактично погодив надання йому цих послуг його адвокатом.
Верховний Суд також зазначає про те, що ненадання позивачем суду касаційної інстанції доказів фактичної сплати ним визначеної договором суми гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції з розгляду касаційної скарги відповідача у цій справі не свідчить про те, що позивач не поніс цих витрат та не є підставою для відмови у їх стягненні, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Суд касаційної інстанції не бере до уваги доводи відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір його витрат на професійну правничу допомогу не відповідає розміру середньої заробітної плати адвокатів в Україні, оскільки відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" розмір гонорару адвоката (ціна договору про надання правової допомоги) визначається сторонами у договорі при його укладенні, тобто за домовленістю сторін, враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Отже, відповідно до положень чинного законодавства розмір середньої заробітної плати адвокатів в Україні не є критерієм, якому обов'язково має відповідати розмір гонорару адвоката, встановлений в договорі про надання професійної правничої допомоги.
З огляду на викладене Верховний Суд лише частково погоджується з доводами відповідача, викладеними у клопотанні про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу. Решта доводів відповідача не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими. У зв'язку з наведеним Верховний Суд зазначає про те, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача у цій справі розмір його витрат на професійну правничу допомогу (39 000,00 грн) підлягає зменшенню до 5 000,00 грн, а не до 3 900,00 грн (на 90% від заявленої до стягнення суми), як просив відповідач.
Отже, Верховний Суд, враховуючи наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованою вимогу позивача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи лише частково: у розмірі 5 000,00 грн. Суд касаційної інстанції вважає цей розмір витрат позивача доведеним, таким, що відповідає критеріям розумності та співмірності, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих позивачу його адвокатом послуг з професійної правничої допомоги. При цьому, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000,00 грн слід відмовити.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають частковому задоволенню: у розмірі 5 000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 910/14682/20, задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" (65005, м. Одеса, вул. Балківська, 84, оф.205, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36920284) 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з касаційним розглядом справи № 910/14682/20.
3. У задоволенні іншої частини клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14682/20 відмовити.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець