28 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/993/22(927/516/25)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» про ухвалення додаткового рішення, поданої по справі за позовом Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» та ОСОБА_1 про стягнення 130 600 грн 00 коп., поданої в межах справи за заявою
КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (код 34863309) 30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43
БОРЖНИК: Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» (код 35274787) 15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24
про відкриття провадження у справі про банкрутство
10 листопада 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» (надалі - боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022, зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сиволобова М.М.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2023 припинено процедуру розпорядження майном Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» та повноваження розпорядника майна боржника Сиволобова М.М.; визнано банкрутом Фермерське господарство «САПФІР-М.М.»; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Сиволобова М.М.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 постановлено, зокрема, відсторонити арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від виконання повноважень ліквідатора Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»; ліквідатором Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» призначити арбітражного керуючого Забаріна А.Ф.
21 травня 2025 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 14.05.2025 Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» про стягнення 130 600,00 грн (присвоєно єдиний унікальний номер 927/516/25).
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2025 ухвалено:
позов Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 130 600 грн 00 коп. залишити без задоволення;
стягнути з Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» 10 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
18.11.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 17.11.2025 № 251117-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» про ухвалення додаткового рішення (надалі - Заява), якою останнє просить:
вирішити питання розподілу судових витрат у справі № 927/993/22 (927/516/25) в частині витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу за участь у судових засіданнях;
ухвалити додаткове рішення у справі № 927/993/22 (927/516/25) про стягнення з Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» додатково судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень за участь у судових засіданнях по справі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.11.2025 постановлено:
заяву від 17.11.2025 № 251117-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» про ухвалення додаткового рішення у справі прийняти та приєднати до матеріалів справи;
розгляд заяви здійснити без повідомлення учасників справи;
встановити процесуальний строк для подання позивачем заперечення на Заяву - до 25.11.2025 включно. У разі подання заперечення їх зміст та порядок подання повинні відповідати ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи належним чином були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суді Чернігівської області Заяви.
Процесуальним правом на подання заперечення на Заяву позивач не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
У ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів, 30.05.2025 між адвокатом Даневич Анною Олександрівною (Виконавець, Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» (Клієнт) був укладений Договір № 25-004 про надання правничої допомоги, за умовами якого Виконавець прийняв на себе обов'язки надати правничу допомогу Клієнту (послуги з правничого (правового) супроводу справи № 927/993/22 (927/516/25) за позовом Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» до Клієнта про стягнення 130 600 грн 00 коп. та представництва інтересів Клієнта в суді), згідно передбачених даним договором умов, а Клієнт зобов'язався виплатити Виконавцю обумовлену цим договором винагороду (гонорар) та відшкодувати понесені Виконавцем витрати.
З метою здійснення (виконання) Виконавцем умов цього договору (представництва) Клієнт надає йому повноваження, зокрема, представляти інтереси Клієнта в усіх судових органах України будь-якої ланки з усіма правами, які надані Клієнту, зокрема як відповідачу; участь в судовому процесу, заявлені клопотань по суті спору, дачу пояснень, участь в дослідженні доказів та обставин справи, виступ у судових дебатах; запереченні позову; підготовка та подання усіх процесуальних документів; підготовка документів при розгляді справи в суді (відзиви, заяви, скарги); користуватися іншими правами, передбаченими процесуальним законодавством, для відповідної сторони, якою виступає Клієнт у спорі; інші види послуг, які пов'язані з адвокатською діяльністю та виконанням умов даного Договору.
Виконавець зобов'язався, зокрема, надавати послуги відповідно до наданої Клієнтом інформації та відповідно до умов цього Договору; на вимогу Клієнта надати звіт про виконання даного Договору.
Клієнт зобов'язався, зокрема, без зволікання прийняти виконану роботу згідно з актом наданих послуг, а при відмові у прийнятті згідно цього Договору, протягом п'яти календарних днів після надання Виконавцем акту наданих послуг, письмово мотивувати таку відмову. У випадку невиконання Клієнтом вимог даного пункту, робота вважається прийнятою Клієнтом без будь-яких зауважень.
Клієнт має право, зокрема, на отримання ним правничої допомоги, у т.ч. шляхом представництва та захисту законних прав, свобод та інтересів Клієнта згідно передбачених даним договором умов.
За надання правничої допомоги Клієнт зобов'язався виплачувати Виконавцю винагороду (Гонорар), розмір якої визначається в залежності від змісту та обсягу наданих послуг за домовленістю між сторонами на підставі відповідних підпунктів п.6.2 цього Договору та/або додаткових угод до даного договору, а також виплатити «гонорар успіху» на умовах, визначених п.6.3 цього Договору.
За попередньою оцінкою обставин справи, обсягу документів, у т.ч. додатків до справи, та домовленістю сторін обсяг правничих послуг та їх вартість складатиме, зокрема, представництво у суді першої інстанції: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, заперечення, клопотань по суті справи (не залежить від кількості годин) - 10 000,00 грн; участь у одному судовому засіданні в суді першої інстанції (за наявності) не залежить від кількості годин та становить 1 500,00 грн.
Вартість фактично наданих Послуг за цим договором визначається актами прийому-передачі наданих послуг. Загальна сума договору складається із суми виставлених актів наданих послуг протягом дії Договору.
Виконавець буде вважатися таким, що виконав зобов'язання за цим Договором, якщо він надав послуги за ціною, узгодженою в Договорі (або додаткових угодах до нього) та акті прийому- передачі наданих послуг, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що Послуги повністю відповідають потребам Клієнта, вимогам, передбаченим законодавством України та умовами Договору.
Послуги вважаються наданими Виконавцем та прийнятими Клієнтом з моменту підписання Клієнтом акту прийому-передачі наданих послуг або після спливу строку для пред'явлення зауважень, встановленого п.6.7 цього Договору.
Оплата послуг здійснюється на підставі виставлених Виконавцем рахунків на оплату послуг згідно п.6.2 цього Договору або по факту надання послуг на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. У разі відсутності попередньої оплати за надані послуги надані послуги оплачуються Клієнтом шляхом банківського переказу на поточний рахунок Виконавця, зазначений у цьому Договорі, протягом семи робочих днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг або дати надання послуг, визначеної відповідно до п.6.9 цього Договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторони даного договору повністю усвідомлюють зміст його умов, передбачають можливість виконання взятих зобов'язань та однаково тлумачать їх зміст.
Даний Договір складено зрозумілою обом сторонам мовою - українською, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.
13.11.2025 сторонами був складений та підписаний Акт №25-004-2 приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Виконавець надав, в Клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги (послуги з правничого (правового) супроводу справи № 927/993/22 (927/516/25) за позовом Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» до Клієнта про стягнення 130 600 грн 00 коп. та представництва інтересів Клієнта в суді), які надавалися протягом травня-листопада 2025 року відповідно договору про надання правничої допомоги №25-004 від 30.05.2025, зокрема п.п.6.2.1 п.6.2 Договору, у наступному складі: представництво у суді першої інстанції: участь у одному судовому засіданні в суді першої інстанції (за наявності) не залежить від кількості годин:
-засідання 10.07.2025 (особисто у залі суду) - 1 500,00 грн,
-засідання 31.07.2025 (особисто у залі суду) - 1 500,00 грн,
-засідання 30.09.2025 (особисто у залі суду) - 1 500,00 грн,
-засідання 04.11.2025 (особисто у залі суду) - 1 500,00 грн.
Послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги №25-004 від 30.05.2025 надано Виконавцем у повному обсязі, претензій та зауважень щодо надання правової допомоги протягом дії договору у Замовника немає.
Відповідно до п.п.6.2 п.6.2 договору про надання правничої допомоги №25-004 від 30.05.2025 загальна сума винагороди за надані послуги згідно даного акту становить 6 000,00 (шість тисяч) гривень без ПДВ за чотири засідання.
Факт сплати Клієнтом грошових коштів Виконавцю підтверджується платіжними інструкціями № 277 від 06.10.2025 на суму 4 500,00 грн (призначення платежу: «Оплата за послуги з правничого (правового) супроводу справи № 927/993/22(927/516/25) за позовом ФГ САПФІР-М.М. до Клієнта про стягнення 130600 грн 00 коп. та представництва інтересів Клієнта в суді, згідно рахунку №25-004/02 від 01.10.2025, без ПДВ») та № 397 від 14.11.2025 на суму 1 500,00 грн (призначення платежу: «Оплата за послуги з правничого (правового) супроводу справи № 927/993/22(927/516/25) за позовом Фермерського господарства САПФІР-М.М. до Клієнта про стягнення 130 600 грн 00 коп. та представництва інтересів Клієнта в суді - представництво у суді першої інстанції, згідно рахунку №25-004/03 від 14.11.2025, без ПДВ»).
Як вже було вказано вище позивачем заперечення щодо визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» розміру відповідних витрат висловлені не були.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище свідчить про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Оцінивши заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих Адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, суд дійшов висновку про можливість покладення на позивача понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в сумі 6 000,00 грн.
За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 126, 129, 233, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву від 17.11.2025 № 251117-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» (15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24; код 35274787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Борзнянський райагрохім» (16400, м. Борзна Чернігівської області, вул. П.Куліша, 44; код 35892079) 6 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 28.11.2025.
Суддя А.С.Сидоренко