Справа № 173/306/25
Номер провадження1-кп/173/117/2025
іменем України
28 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041430000017 від 07 січня 2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, який офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації, раніше судимий:
- 27.06.2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської обл., за ч. 1 ст.185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 28.07.2017 року;
- 13.11.2017 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської обл., за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у видів позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 70 КК України повністю зараховано невідбуте покарання за вироком Верхньодніпровського РС Дніпропетровської області від 27.06.2017р. та остаточно призначено по карання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75, п. 1 ч. І ст.76 КК України 2001 р. звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Вирок набрав законної сили 14.12.2017 року;
- 05.06.2020 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської обл., за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 71 КК України - частково приєднано 2 роки 1 місяць позбавлення волі за вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.11.2017 р., остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. Вирок набрав законної сили 06.07.2020р.;
- 30.07.2020 р. Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 310 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано1 рік 1 місяць 1 день позбавлення волі за вирокомВерхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р., остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць 1 день. Вирок набрав законної сили30.08.2020 року. Звільнений 16.08.2024 з Криворізької ВК Дніпропетровської області № 80, по відбуттю строку покарання.
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України,
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ІНФОРМАЦІЯ_2 ), де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Так, встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним в особливий період, 03 грудня 2024 року о 09 год. 00 хв., прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з проведенням призову громадян за мобілізацією у відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України, на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, де 03.12.2024 пройшов медичний огляд за результатами якого згідно з довідкою військово-лікарської комісії визнаний придатним до військової служби у воєнний час.
Після чого, 03.12.2024 о 09 год. 00 хв. ОСОБА_5 в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_4 за вищевказаною адресою під особистий підпис отримав бойову повістку на 04.12.2024 для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, був ознайомлений зі ст. 336 КК України, ст. 17 ст. 65 Конституції України, ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов'язаного від військового обліку.
У той же час, ОСОБА_5 , не бажаючи виконувати загальний обов'язок відбувати військову службу, покладеного на громадян України, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення ст. 65 Конституції України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022№ 69/2022, ст. 17 Конституції України, діючи умисно, протиправно, маючі на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов'язок щодо призову за мобілізацією, будучи військовозобов'язаним та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у вказаний в повістці день, тобто 04 грудня 2024 року, до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних на те причин не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов'язку щодо відбування військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Після чого, 05.12.2024 о 10 год. 00 хв. ОСОБА_5 за місцем свого проживання за вище вказаною адресою під особистий підпис отримав бойову повістку на 06.12.2024 для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, був ознайомлений зі ст. 336 КК України, ст. 17 ст. 65 Конституції України, ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов'язаного від військового обліку.
У той же час, ОСОБА_5 , не бажаючи виконувати загальний обов'язок відбувати військову службу, покладеного на громадян України, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення ст. 65 Конституції України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, ст. 17 Конституції України, діючи умисно, протиправно, маючі на меті ухилитися від призову за мобілізацією, достовірно знаючи про свій обов'язок щодо призову за мобілізацією, будучи військовозобов'язаним та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у вказаний в повістці день, тобто 06 грудня 2024 року, до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних на те причин не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов'язку щодо відбування військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Між начальником Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 28 листопада 2025 року укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно п. 2 угоди ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, на підставі ст. 75 КК України погоджено звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання з іспитовим строком.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити. Стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України в повному обсязі, визнала фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз'яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є не тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить ні чим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 28 листопада 2025 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 336 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 28 листопада 2025 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.
Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом визнається рецидив злочинів.
Судом враховано, що ОСОБА_5 критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, утриманців не має, однак доглядає свою бабуся ОСОБА_7 , з якою проживає в одному будинку та яка має вади зору, раніше неодноразово судимий.
За таких обставин, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з застосуванням до нього ст. 75 КК України є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачен ого обов'язки передбачені ст. 76 КК України та надати можливість обвинуваченому виправитись та інтегруватись у суспільство без відбування призначеного покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Витрати, пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи від 15.01.2025 № СЕ-19/104-25-25/1805-ПЧ на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Запобіжний захід не обирався і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 178, 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 28 листопада 2025 року укладену між начальником Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
-Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов'язані із проведенням почеркознавчої експертизи від 15.01.2025 № СЕ-19/104-25-25/1805-ПЧ в сумі 3581,55 гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1