Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2568/25
Номер провадження2/173/1467/2025
іменем України
повне
24 листопада 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,
за участі:
секретаря Салтикової С.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Решетніка О.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Верхньодніпровської міської ради про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він за усною домовленістю 01.05.2012 року придбав житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 .
Вказаний житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1994 року посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-4029, належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 у вищезазначеному будинку була зареєстрована і проживала одна до моменту своєї смерті. Чоловіка в неї не було і дітей також. ОСОБА_3 , який був братом ОСОБА_4 , спадщину не оформляв, право власності на вказаний житловий будинок не реєстрував. Як йому відомо, то ОСОБА_3 також помер. Крім того, право власності на вказаний житловий будинок не зареєстровано і за будь-якими іншими особами.
Відомості про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на паперових носіях станом на 31.12.2012 року теж відсутні.
Враховуючи, що він добросовісно заволодів майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважає за можливе визнати за ним право власності за набувальною давністю на даний будинок.
Провадження у справі відкрито 03.10.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача Верхньодніпровської міської ради в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що він придбав у ОСОБА_3 спірний будинок, чи був останній належним спадкоємцем. Крім того, вважає, що акт складений депутатом Верхньодніпровської міської ради Яковенко Я.В. не відповідає дійсності, оскільки матеріалами справи та показами свідків не підтверджується, що позивач утримує вказаний будинок та території. Будинок непридатний до проживання, багато років будинок не доглядається. Свідки підтвердили, що позивач користується садом та городом, проте предметом спору є саме будинок.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків та вивчивши матеріали справи, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-4029, належав житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки № 402815768 від 07.11.2024 року відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на будинок за адресою: АДРЕСА_1 відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єкті нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відомості про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на паперових носіях станом на 31.12.2012 року теж відсутні, що підтверджується довідкою КП «Кам'янське РБТІ» від 24.09.2024 року № 2/1020.
Відповідно до акту депутата Верхньодніпровської міської ради Яковенка Я.В. від 10.09.2025 ОСОБА_2 добросовісно, відкрито, безперервно, більше 10 років володіє будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 користується та утримує вищевказаний будинок, здійснює благоустрій та підтримує територію у належному стані, доглядає за подвір'ям та криницею, посадив фруктові дерева та виноград, садить город, постійно косить траву.
Відповідно акту обстеження домоволодіння від 23.10.2025 з фотоматеріалами до нього вбачається, що в результаті обстеження та зі слів сусідів, виявлено наступне: будинком та присадибною ділянкою вже більше 10 років користується ОСОБА_5 . Будинок на даний час знаходиться в аварійному стані, не доглянутий /зарослий бур'янами та порослю дерев, криниця занедбана. Присадибна ділянка (город) доглянутий, виноградник зарослий бур'янами. Фруктовий сад за будинком доглянутий.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з позивачем є сусідами. Позивач використовує спірний будинок, як дачний вже понад 12 років. До цього в будинку проживала ОСОБА_4 , яка померла. У померлої був брат ОСОБА_3 , який також помер. Після смерті ОСОБА_4 ніхто, окрім позивача будинком не користувався. Він садив на території домоволодіння фруктові дерева, займався городом. Казав, що хоче будинок облагородити. Акт, складений 10.09.2025 на підпис їй приносив сам позивач.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її сусідом. Він використовує спірний будинок, як дачний, косе траву, користується городом. Він дуже часто там перебуває. Власником була ОСОБА_4 , яка померла. ОСОБА_3 був рідним братом померлою. Ніхто, крім позивача домоволодінням не користувався. Позивач завозив шифер, хотів перекривати дах, але шифер вкрали. Він хотів облагородити будинок, але хвилювався, що він не його. Позивач розповідав їй, що коли ОСОБА_4 померла, її брат продав йому цей будинок. Вона не пам'ятає, чи була присутня при складанні акту від 10.09.2025.
Відповідно статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 ЦПК України може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи, що відповідно до ст.328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у їх сукупності.
Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.
Добросовісність володіння, як підстава для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено наступні висновки щодо застосування норм права.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Таким чином, тлумачення статті 344 ЦК України свідчить, що для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідні такі умови: річ, що опинилася у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 215/5451/16-ц (провадження № 61-8009св18), від 03 квітня 2019 року в справі № 206/1441/17 (провадження 61-16648св18), від 13 грудня 2019 року (провадження № 61-19690св19).
Звернувшись до суду із позовом про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, позивач вказує на добросовісне, відкрите та безперервне володіння майном, фактично обмежившись доведенням відкритого та безперервного володіння. Між тим, обставин, які свідчать про добросовісне заволодіння майном позивачем, позовні вимоги не містять, як і додані до нього докази.
Оскільки на момент заволодіння спірним будинком брат померлої власниці не прийняв спадщину та не набув права власності, він не мав правомочності розпоряджатися цим майном чи передавати його у володіння як власник. Позивач, користуючись будинком за усною домовленістю з особою, яка не була власником, не міг добросовісно вважати, що набув майно на правових підставах, достатніх для виникнення у нього права власності. Отже, позивач заволодів будинком неправомірно, і завідомо усвідомлював відсутність правових підстав для виникнення у нього права власності. За таких обставин добросовісність заволодіння виключається, а отже відсутня необхідна умова для набуття права власності за набувальною давністю.
Більш того, позивачем не доведено відкрите та безперервне володіння саме спірним будинком, оскільки відповідно до показань свідків та, виходячи з акту обстеження домоволодіння від 23.10.2025 з фотоматеріалами до нього, позивач володіє та користується городом та садом, а спірний будинок позивач не утримує, не здійснює робіт щодо поліпшення його стану.
Наданий позивачем акт депутата Верхньодніпровської міської ради Яковенка Я.В. від 10.09.2025, суд не приймає до уваги, оскільки він не відповідає дійсності, суперечить іншим доказам.
Враховуючи ту обставину, що саме позивач повинний доводити обставини визначені ним в позовній заяві і суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу закріплений в статті 13 ЦПК України, оцінюючи докази надані сторонами, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верхньодніпровської міської ради (Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 21, ЄДРПОУ 04052595) про визнання права власності на будинок за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Повний текст рішення суду складено 28.11.2025.
Суддя Є.В. Челюбєєв