18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 листопада 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1016/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Пидорича Д.М. та представників сторін: позивача - Постриганя С.Г. за самопредставництвом, відповідача, третьої особи - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Черкаси справу №925/1016/25 за позовом Керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального некомерційного підприємства “Чигиринська багатопрофільна лікарня» Чигиринської міської ради про стягнення 80304 грн 68 коп.,
Керівник Черкаської окружної прокуратури звернувся, через систему “Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Чигиринської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 180 від 30.08.2024 року, 74360 грн. боргу, 4648 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 1295 грн. 70 коп. 3% річних, що разом становить 80304 грн. 68 коп. та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 180 від 30.08.2024 року щодо передачі товару бензину А-95(Євро 5) - 350 л. та дизельного палива (Євро 5)- 1080 л. за наданими відповідачем скетч-картками, які повністю оплачені третьою особою, сплачені кошти відповідач не повернув у зв'язку з чим заявлена прокурором вимога про їх повернення в судовому порядку.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 16.09.2025, 23.10.2025 року, після усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 02.09.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №925/1016/25 року за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.11.2025 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство “Чигиринська багатопрофільна лікарня» Чигиринської міської ради.
В судове засідання 11.11.2025 року відповідач, третя особа явку представників в судове засідання не забезпечили, третя особа в особі представника подала, через систему “Електронний суд», 11.11.2025 року письмове пояснення (вх. № 16748/25, а.с. 120), в якому позовні вимоги підтримала повністю та просила суд розглянути справу без участі її представника. Відповідач про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений у даній справі в порядку встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом надсилання до його електронного кабінету копії ухвали від 23.10.2025 року в електронній формі (а.с.117), причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За змістом ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників, третьої особи за наявними в ній матеріалами.
В засіданні суду 11.11.2025 року прокурор та представник позивача позовні вимоги з підстав та у розмірі, зазначених у позовній заяві, підтримали і просили суд позов задовольнити повністю.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 11.11.2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
Третя особа - Комунальне некомерційне підприємство «Чигиринська багатопрофільна лікарня» Чигиринської міської ради створене на підставі рішення Чигиринської районної ради сесії від 06.05.2019 № 39-4/VII та передано до комунальної власності Чигиринської міської територіальної громади згідно з рішенням Чигиринської міської ради від 21.10.2020 № 788-28/ VII «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади Чигиринської міської ради права засновника юридичних осіб публічного права», здійснює свою діяльність у відповідності до Статуту, затвердженого рішенням Чигиринської міської ради від 26.08.2022 № 1107-30/VIIІ (а.с.19-25), є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства України, установах банків, печатку зі своїм найменуванням, штампи, а також бланки з власним найменуванням та реквізитами (п. п. 4.1., 4.6. Статуту).
Відповідно п.4.7 Статуту підприємство має право укладати угоди (господарські договори), набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається у судах України, міжнародних та третейських судах. Майно підприємства є комунальною власністю Чигиринської міської територіальної громади. Матеріальною основою діяльності Підприємства є майно Чигиринської міської територіальної громади. Підприємство користується закріпленим за ним комунальним майном, що є комунальною власністю Чигиринської міської територіальної громади на праві оперативного управління (п. п. 1.2., 1.3., 4.2.Статуту).
Підприємство підзвітне та підконтрольне Чигиринській міській раді (Власник) та виконавчому комітету Чигиринської міської ради (Орган управлінням майном), міському голові, фінансується за рахунок коштів бюджету Чигиринської міської територіальної громади, цільових коштів Державного бюджету України та інших не заборонених законом джерел фінансування (п. 1. 4. Статуту).
Майно Підприємства є комунальною власністю Чигиринської міської територіальної
громади і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому (закріплені за ним) Власником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства (п. 5.1. Статуту).
Джерелами формування коштів Підприємства є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти); власні надходження підприємства; цільові кошти; (п. 5.3.2.-5.3.4.Статуту).
Згідно п.7.1 Статуту управління Підприємством здійснюється Чигиринською міською радою (Власником) та виконавчим комітетом Чигиринської міської ради (орган управління майном).
Чигиринська міська рада Засновник та Власник Підприємства здійснює контроль за ефективним використанням комунального майна, що є власністю територіальної громади Чигиринської міської ради та закріплене за Підприємством на праві оперативного управління; затверджує фінансовий план Підприємства та контролює його виконання; Чигиринська міська рада, її виконавчий комітет та міський голова здійснюють контроль фінансово - господарської діяльності Підприємства. ( п.п. 7.3.5., 7.3.10., 10.4. Статуту).
Рішенням сесії Чигиринської міської ради від 21.11.2023 року № 1678-45/VIII затверджено Програму фінансової підтримки Комунального некомерційного підприємства «Чигиринська багатопрофільна лікарня» Чигиринської міської ради на 2024-2025 роки (а.с.64-67), одним із завдань якої передбачено у тому числі придбання паливно-мастильних матеріалів, та фінансування вказаної програми у т.ч. за рахунок коштів місцевого бюджету.
30.08.2024 року між третьою особою - Комунальним некомерційним підприємством «Чигиринська багатопрофільна лікарня» Чигиринської міської ради,як покупцем/замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія», як постачальником/продавцем, укладено договір поставки № 180 (далі - Договір; а.с.26-28), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався передати у власність третій особі картки/талони для отримання товару/пального у визначений Специфікацією п.1.2 договору номенклатурі та кількості, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити такий товар на умовах, викладених у договорі.
Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, такі:
п.1.2 за результатами закупівлі UA-2024-08-21-005734-a постачанню підлягає товар ДК 021:2015:09130000-9 Нафта та дистиляти, а саме: бензину А-95 (Євро 5) в кількості 1080 літрів вартістю 52 грн/л на суму 56160 грн., дизельного пального (Євро 5) в кількості 1080 літрів вартістю 52 грн/л на суму 56160 грн, що разом становить 112 320 грн у т.ч. ПДВ 18 720 грн;
п.1.3 - факт приймання-передачі карток/талонів на отримання товару документально оформляється видатковою накладною та/або актом приймання передачі, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін;
п.2.2 - загальна вартість договору складає 112320 грн, в тому числі ПДВ 20% 18720 грн;
п.2.3 - джерело фінансування: кошти місцевого бюджету - 100000 грн; власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства) - 12320 грн;
п.3.1 - продавець зобов'язався поставити покупцю товар у строки, встановлені цим договором;
п.3.3 - за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства;
п.5.3 - пальне поставляється Постачальником Замовнику, повністю або партіями, за домовленістю Сторін, шляхом передачі/надсилання Талонів. Під партією Товару розуміється його частина від загальної кількості, визначеної у Специфікації даного Договору;
п.5.7 - транспортування Товару зі складу здійснюється силами продавця на адресу Покупця: Україна, 20901, Черкаська область, м. Чигирин, вул. Замкова, 90;
п.5.10 - продавець зобов'язаний забезпечити зберігання придбаного покупцем товару/ талонів/карт. Видача Товару зі зберігання здійснюється на АЗС (автозаправні станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) продавцем шляхом надання покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги;
п.5.12. - кінцевий строк, до якого покупець може отримати пальне за талоном, вказаний на самому талоні або узгоджується сторонами окремо. При необхідності після спливу терміну дії кожного з талонів їх переоформлення відбувається з перерахунком кількості Палива, відповідно до актуальної ринкової вартості. Про необхідність переоформлення певної кількості оригіналів талонів Покупець зобов'язаний повідомити Постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати закінчення строку вказаного на талоні, з обов'язковим поверненням Постачальнику оригіналів таких талонів. Ризики втрати талонів шляхом їх пошкодження, знищення, викрадення після їх отримання несе Покупець. У випадку втрати талонів вони не відновлюються і нові не видаються. Втрачені талони не компенсуються у грошовій формі та на втрачені талони право Замовника на отримання Пального не поновлюється. У випадку крадіжки талонів вимоги Покупця щодо блокування використання талонів третіми особами, Постачальником не приймаються;
п.7.1. - сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної силі (форс-мажорних обставин). Форс-мажорні обставини - це обставини, що виникли внаслідок подій екстраординарного характеру, які не могли бути передбачені та яким Сторони не могли запобігти, а саме: пожежі, повені, шторм, пилової бурі, землетрусу, засухи або інших природних явищ, а також війни, воєнного стану, обмежень або санкцій будь-яких держав, що відбулися де-юре або де-факто, дій органів державної влади, блокади, страйку, саботажу, безладдя, заколоти за умов, що ці обставини впливають на виконання Договірних зобов'язань та у їх виникненні відсутня вина Сторони, якій такі обставини перешкодили виконанню свого обов'язку за цим Договором;
п.7.2 - якщо будь-яка із таких обставин безпосередньо вплинула на виконання Сторонами своїх зобов'язань у встановлені цим Договором строки, то вони продовжуються на строк дії форс-мажорних обставин. Сторона, яка не може виконувати свої зобов'язання за цим Договором через форс-мажорні обставини, повинна протягом 15 робочих днів повідомити про це другу Сторону;
п.7.3 - якщо дія обставин непереборної сили триває більше ніж 30 робочих дні, кожна зі Сторін має право ініціювати припинення дії цього Договору або розірвати його в односторонньому порядку, про що зацікавлена сторона зобов'язана попередити іншу сторону за 15 робочих днів до дати одностороннього розірвання даного договору, відповідним цінним поштовим повідомленням з описом вкладеного. При цьому у таких випадках цей договір не передбачає необхідності укладання угоди про його розірвання;
п.7.4 - припинення дії Договору або його розірвання не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлені продавцем Талони/Картки/Товар та відповідно зобов'язує продавця поставити пальне покупцю;
п.8.1 - покупець та продавець докладають усіх зусиль для розв'язання спорів, які виникають з цього Договору, шляхом переговорів та прийняттям відповідних рішень;
п.8.2 - цей договір передбачає обов'язкове застосування процедури досудового врегулювання спорів. Сторони визнають, що всі ймовірні претензії за даним Договором повинні бути розглянуті протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання такої претензії;
п.10.1 - договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії Договору не проведений взаєморозрахунок сторін, строк дії Договору подовжується до остаточного взаєморозрахунку сторін.
Договір підписаний його сторонами та скріплений їхніми печатками.
04.03.2024 року третя особа на виконання Договору платіжними інструкціями: № 692 від 04.03.2024 року на суму 12320 грн, № 685 від 03.09.2024 року на суму 100000 грн. загалом перерахувала на рахунок відповідача (зазначений у Договорі - UA093054820000026007309714977) грошові кошти в розмірі 112320 грн., у т.ч. числі ПДВ 20% - 18720 грн, з них: кошти місцевого бюджету - 100000 грн., власні кошти підприємства - 12320 грн (а.с.30-31).
Із видаткової накладної № 0001/0002069 від 02.09.2024 року (а.с. 32), Специфікації № 0001/0002069-С(а.с.32, на звороті) вбачається, що відповідач передав, а третя особа прийняла скретч-картки на нафтопродукти, а саме: бензин А-95 (Євро 5) в кількості 1080 літрів, скретч-картками (40 шт) номіналом 15 літрів (з №303112107530 по №303112107569), скретч-картками (48 шт) номіналом 10 літрів (з №303526433120 по №303526433159, з №303526433112 по №303526433119), дизельне пальне в кількості 1080 літрів скретч-картками (20 шт) номіналом 20 літрів (з №304622366820 по №304622366839, з №304622377656 по №304622377659); скретч-картками (30 шт) номіналом 30 літрів (з №304704189270 по №304704189289) (а.с.33-40).
Прокурор вказав, що станом на 01.01.2025 року третьою особою отримано по отриманим від відповідача на умовах Договору скретч-карткам лише 730 л бензину А-95(Євро 5).
В подальшому в процесі отримання замовником паливно - мастильних матеріалів на погоджених сторонами АЗС, зокрема, з січня 2025 року встановлена неможливість заправки транспорту замовника, оскільки надані відповідачем скретч-картки в кількості 79 шт. бензину А-95(Євро 5) - 350 л. та ДП (Євро 5)- 1080 л. не забезпечені товаром про що третьою особою складено доповідні водіїв від 16.01.2025, 20.01.2025, 23.01.2025, 03.02.2025 року (а.с.41-43 на звороті), Акти про відмову відпуску продукції бензину марки А-95 та дизельного палива за допомогою відпускної облікової скетч-картки/талону від 23.01.2025, 06.02.2025 року (а.с. 44-44 на звороті ) із зазначенням залишку не отриманого товару - 350 л бензину А-95(Євро 5) та 1080 л дизельного палива (Євро 5) на загальну суму 74360 грн.
29.01.2025 року третя особа звернулась до відповідача з листом № 110/03 про надання пояснень щодо причин ненадання пального за отриманими скетч-картками за Договором на суму 74360 грн., у разі неможливості отримання пального за вказаними картками, просив повідомити про порядок повернення карток та коштів (а.с.45, докази направлення а.с. 46).
Відповідач лист третьої особи отримав 07.02.2025 року, однак, залишив без відповіді та виконання.
03.03.2025 року третя особа в претензії за № 237/19 вимагала у 7-денний строк з моменту отримання претензії виконати зобов'язання з поставки оплаченого нею пального: 350 літрів бензину А 95 (Євро 5) та 1080 літрів дизельного палива (Євро 5) на суму 74360 грн, або ж повернення вказаних коштів на вказані рахунки, у разі несплати повідомила про намір звернення до суду з позовом про стягнення вказаних коштів (а.с.47, докази направлення а.с. 48-49).
Відповідач отримав претензію третьої особи за місцезнаходженням юридичної особи 07.03.2025 року та її фактичним місцерозташуванням 17.03.2025 рок, однак, залишив без відповіді та виконання.
На момент звернення прокурора із даним позовом до суду загальна сума невиконаних відповідачем зобов'язань за Договором становить 74 360 грн. також, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, а саме, повернення коштів попередньої оплати, відповідачу нараховано на підставі ч.2 ст.625ЦК України 4648 грн 98 коп. інфляційних втрат, 1295 грн 70 коп. 3% річних, що складає предмет спору у цій справі
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки №180 від 30.08.2024 року, тому вимоги витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, послуг, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов'язання у виді поруки параграфом 3 глави 49, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Главою 54 врегульовано загальні положення купівлі-продажу, поставки, зокрема:
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655);
покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692);
якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693);
за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК).
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абз. 2 п. 3 Правил).
Згідно п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно п. 3 даної Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Отже, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне (товар) на АЗС.
Разом з тим, сам по собі талон не підтверджує право власності на куплене пальне, а свідчить лише про попередню оплату певної кількості пального відповідного оператора АЗС, у зв'язку з чим, підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. Водночас, фактичне отримання пального відбувається безпосередньо на АЗС, із підтвердженням первинних документів, такі як чек, який надає АЗС при оплаті пального талоном або паливною карткою.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що 30.08.2024 року за результатами проведення закупівлі товару ID: UA-2024-08-21-005734-a згідно з кодом ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти між третьою особою та відповідачем укладено договір поставки № 180 щодо закупівлі та зберігання паливно-мастильних матеріалів, а саме, бензину А-95 (Євро 5) в кількості 1080 літрів вартістю 52 грн/л та дизельного пального (Євро 5) в кількості 1080 літрів вартістю 52грн/л на загальну суму 112320 грн у т.ч. ПДВ 18720грн.
Пунктами 2.1. ,5.3., 5.10. Договору сторони узгодили ціну товару, яка визначалася в накладній на загальну вартість: 112320грн (ПДВ 20% - 18720 грн), джерело фінансування (кошти місцевого бюджету - 100 000,00 грн), кошти власного бюджету - 12 320 грн, пальне поставляється Постачальником Замовнику, повністю або партіями, за домовленістю Сторін, шляхом передачі/надсилання Талонів. Під партією Товару розуміється його частина від загальної кількості, визначеної у Специфікації даного Договору; продавець зобов'язаний забезпечити зберігання придбаного покупцем товару/ талонів/карт. Видача Товару зі зберігання здійснюється на АЗС (автозаправні станції) згідно переліку АЗС, який доводиться до відома покупця шляхом розміщення та оновлення (змінюється в односторонньому порядку) продавцем шляхом надання покупцю в письмовій формі актуального переліку, чинного на дату вимоги.
Пропозиція відповідача поставити товар, оформлена видатковою накладною № 0001/0002069 від 02.09.2024 року, третьою особою прийнята і виконана шляхом попередньої оплати зазначеного у видатковій накладній, Специфікації № 0001/0002069-С товару - 1080 літрів бензину А 95 (Євро 5) та 1080 літрів дизельного палива (Євро 5) на його отримання скретч-картками, платіжними інструкціями: № 692 від 04.03.2024 року та № 685 від 03.09.2024 року на загальну суму 112320 грн. Відповідач передав позивачу за скретч-картками лише 730 літрів бензину А-95 (Євро 5).
Доказів належного виконання договірного зобов'язання з поставки позивачу товару - бензину А-95 (Євро 5) - 350 л та дизельного палива (Євро 5) - 1080 л на загальну суму 74360 грн., зазначеного у видатковій накладній № 0001/0002069 від 02.09.2024 року за переданими відповідачем 79 скретч-картками суду не надано про що також складено доповідні водіїв третьої особи від 16.01.2025, 20.01.2025, 23.01.2025, 03.02.2025 року, Акти про відмову відпуску продукції бензину марки А-95 та дизельного палива за допомогою відпускної облікової скетч-картки/талону від 23.01.2025, 06.02.2025 року на АЗС Авіас за адресою м.Чигирин, вул. Черкаська,79, як і доказів з повернення суми попередньої оплати.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань та не повернення ним грошових коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном. Відтак вимогу прокурора про стягнення 74360 грн попередньої оплати товару суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання прокурором також заявлено до стягнення з відповідача з урахуванням положень ч.2 ст. 693 ЦК України і ч.2 ст.625 ЦК України 1295 грн 70 коп. 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2025 по 31.07.2025 року, 4648 грн 98 коп. інфляційних втрат нарахованих за період січень-липень 2025 року.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Судом враховано позицію Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року викладену у справі № 918/631/19, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зобов'язання із повернення попередньої оплати є грошовим зобов'язанням, відповідно відповідач боржник, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При вирішенні спору в частині стягнення спірних сум 3 % річних, інфляційних втрат суд керується приписами статей 536, 625 ЦК України, їх розрахунок прокурором методологічно і арифметично проведено правильно, судом перевірено із застосуванням калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій в ІПС LIGA 360, тому вимогу прокурора і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи скористався на власний розсуд, в засідання суду не з'явився, жодних заяв і клопотань щодо розгляду справи не подав.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з заявлених у ньому підстав задовольняє повністю.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо належності звернення Керівника Черкаської окружної прокуратури до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Враховуючи положення Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 то захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду у і від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц ).
Згідно частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
У спірних правовідносинах необхідність захисту інтересів держави полягає у відновленні майнових інтересів територіальної громади в особі Чигиринської міської ради, яка є засновником КНП «Чигиринська багатопрофільна лікарня» та власником його майна, з метою дотримання вимог договорів про закупівлю товарів, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Тобто, виплата коштів, які не забезпечені товаром зумовила, витрату оборотних коштів органу місцевого самоврядування, що негативно вплинуло на фінансовий стан КНП ЧБЛ Чигиринської міської ради, що фінансується із міського бюджету.
Усупереч покладеним обов'язкам Чигиринська міська рада не вжила належних заходів щодо стягнення сплачених коштів, які не забезпечені товаром. Отже, у виниклих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом покладених на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів.
У свою чергу, порушення прав органу місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідної територіальної громади, а отже - інтересів держави у забезпеченні реалізації гарантованих ст. 13, 14, 142, 145 Конституції України прав за принципом верховенства права.
Черкаською окружною прокуратурою листами від 09.04.2025 № 54/2-139вих25 та від 23.07.2025 № 54/2-290вих-25 поінформовано Чигиринську міську раду про встановлення підстави для вжиття заходів представницького характеру (а.с.60-62; 72-74).
У відповідь Чигиринська міська рада листами від 14.04.2025 року № 2790-02-33/2 та від 30.07.2025 року № 3622/02-33/2 повідомила, що заходи представницького характеру щодо стягнення коштів в сумі 74360 грн із ТОВ «Тенегія» не вживалися та зазначила розрахунковий рахунок, на який у разі задоволення даного позову мають бути повернуті кошти (а.с.63; 75). Тобто, не зважаючи на повідомлення окружної прокуратури про виявлені порушення, Чигиринська міська рада не скористалася наданими їй повноваженнями, щодо захисту та відновлення порушених прав у суді.
Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Відтак, з огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія», ідентифікаційний код юридичної особи 44604267; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, на користь Чигиринської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 04061560, місцезнаходження: 20901, Черкаська область, Черкаськй р-н, м. Чигирин, вул. Богдана Хмельницького, буд 26 - 74360 грн боргу; 4648 грн. 98 коп. інфляційних втрат, 1295 грн.70 коп. 3% річних.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія», ідентифікаційний код юридичної особи 44604267; місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99 на користь Черкаської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02911119; 18010, м. Черкаси, бул. Шевченка, 286 - 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27.11.2025 року.
Суддя В.М. Грачов