8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2025 р. м. ХарківСправа №922/3044/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ"
доПриватного підприємства "ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача Григорян О.О.
відповідача не з'явився.Р
АТ "ДПЗКУ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 853.820,84 грн - основна сума боргу по Договору станом на 26.08.2025; 59.767,45 грн - штраф у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів; 263.430,31 грн - пеня; 184.826,47 грн - інфляційне збільшення; 62.011,30 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 у справі №922/3044/25 позовну заяву АТ "ДПЗКУ" залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/3044/25.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2025 у справі №922/3044/25 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2025 закрито підготовче провадження у справі №922/3044/25 та призначену справу до судового розгляду по суті на 25.11.2025 о 10:30 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 25.11.2025 представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Правом на участь представника в судовому засіданні по суті 25.11.2025 відповідач не скористався, відзиву на позов не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Суд зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Заслухавши вступне слово представника позивача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між АТ "ДПЗКУ" (постачальник) та ПП "ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ" (покупець) був укладений Договір поставки продуктів переробки зернових культур від 04.01.2023 №14Р/2023 (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукти переробки зернових культур (товар) на умовах та в строки, обумовлені Договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару відповідно до умов Договору та специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору. Товар з Договором поставляється (передається) партіями у строки, визначені в специфікації. Перелік найменувань товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у специфікаціях до Договору, що після підписання уповноваженими представниками сторін становлять його невід'ємну частину. Кожна наступна специфікація не відміняє та не припиняє дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо інше не передбачено у специфікації чи інших додатках до Договору.
Згідно з пунктом 3.1. Договору сума Договору становить вартість усього поставленого товару протягом строку дії Договору, але в будь-якому випадку не може перевищувати 2.000.000,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Вартість кожної окремої партії товару та ціна за одиницю товару, що поставляється згідно з Договором, визначається у специфікації, яку сторони підписують на кожну окрему партію товару (пункт 3.2. Договору).
У відповідності до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар відповідно до умов Договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що порядок розрахунків визначається у відповідній специфікації по кожній окремій партії товару.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.06.2023, а в частині виконання зобов'язань про нерозголошення конфіденційної інформації - згідно відповідних умов Договору (пункт 13.1. Договору).
Між сторонами Договору були підписані Специфікації від 06.01.2023 №2 на суму 1.497.280,00 грн, від 01.03.2023 №3 на суму 1.711.600,00 грн, від 31.03.2023 №4 на суму 239.400,00 грн, від 31.04.2023 №5 на суму 954.800,00 грн, від 31.05.2023 №6 на суму 932.800,00 грн, від 31.06.2023 №7 на суму 236.000,00 грн.
На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 5.677.337,80 грн, про що свідчать видаткові накладні від 06.01.2023 №3; від 10.01.2023 №№5, 6; від 13.01.2023 №№9, 10; від 20.01.2023 №19; від 23.01.2025 №20; від 26.01.2023 №№23, 24; від 27.01.2023 №32; від 14.02.2023 №44; від 15.02.2023 №15; від 16.02.2023 №48; від 17.02.2023 №49; від 23.02.2023 №53; від 24.02.2023 №56; від 27.02.2023 №60; від 30.03.2023 №№120, 121; від 12.04.2023 №148; від 14.04.2023 №158; від 21.04.2023 №162; 26.04.2023 №171; від 10.05.2023 №189; від 16.05.2025 №194; від 18.05.2023 №202; від 19.05.2023 №204; від 13.06.2023 №239; від 26.06.2023 №251. Також за вказаними видатковими накладними позивачем були виставлені рахунки на оплату.
Отриманий товар був оплачений відповідачем лише частково на суму 4.823.516,96 грн, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача.
27.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 27.06.2023 вих. №69, в якій вимагав від відповідача сплати заборгованість за Договором протягом трьох днів з дня отримання претензії.
17.07.2023 позивач вдруге надіслав на адресу відповідача претензію від 17.07.2023 вих. №81, в якій вимагав сплатити в повному обсязі заборгованість за Договором.
Позивачем був отриманий від відповідача лист від 20.07.2023 №1, в якому ПП "ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ" гарантувало погасити борг за Договором у розмірі 898.330,24 грн у термін до 31.08.2023.
07.09.2023 позивач втретє надіслав на адресу відповідача претензію від 30.08.2023 вих. №93, в якій вимагав сплатити заборгованість за Договором у розмірі 898.330,24 грн. Втім, відповідач відповіді не претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за Договором становить 853.820,84 грн та залишається несплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов укладеного Договору був поставлений відповідачу товар на загальну суму 5.677.337,80 грн, проте несплачені залишились накладні №194 від 16.05.2023 року залишок на суму 141.948,84 грн, накладна №202 від 18.05.2023 року на суму 239.888,00 грн., накладна №204 від 19.05.2023 року на суму 231.088,00 грн, накладна №239 від 13.06.2023 року на суму 20.808,00 грн. та накладна №251 від 31.06.2023 року на суму 220.088,00 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Умовами специфікацій до Договору були погоджені різні строки оплати за товар, зокрема, протягом 10 днів з дня отримання товару та за попередньою передоплатою.
А отже, станом на момент звернення позивача з даним позовом, судом встановлено настання строків виконання грошових зобов'язань відповідача. Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 853.820,84 грн. При цьому, у гарантійному листі від 20.07.2023 №1 відповідачем була визнана заборгованість за Договором у розмірі 898.330,24 грн, що є більшою ніж заявлено до стягнення позивачем.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а факт наявності заборгованості в розмірі 853.820,84 грн підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за Договором у розмірі 853.820,84 грн.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми заборгованості за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача 59.767,45 грн - штраф у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів; 263.430,31 грн - пеня; 184.826,47 грн - інфляційне збільшення; 62.011,30 грн - 3% річних.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня та штраф за порушення передбачені в Розділі 7 Договору, а саме в пункті 7.3. Згідно з ним у випадку несвоєчасної оплати вартості товару згідно з умовами Договору, покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБВ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.
Також, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені, штрафу, 3% річних та інфляційного збільшення.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором судом встановлено, що позивачем допущена помилка, а саме: помилково у розрахунках включені дні фактичної оплати відповідачем грошових коштів (10.01.2023, 17.01.2023, 20.01.2023, 25.01.2023, 31.01.2023, 10.02.2023, 14.02.2023, 21.02.2023, 23.02.2023, 28.02.2023, 28.03.2023, 29.03.2023, 20.04.2023, 25.04.2023, 10.05.2023, 15.05.2023, 18.05.2023, 26.06.2023). Натомість, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3 % річних та інфляційні втрати (близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 910/13064/17, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16).
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то Господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційного збільшення у межах здійснених позивачем періодів прострочення по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням вказаної вище помилки, суд зазначає, що арифметично правильний розмір пені становить 258.610,26 грн, 3% річних - 61.722,11 грн, інфляційне збільшення - 182.729,80 грн. В іншій частині пеня (4.820,05 грн), 3% річних (289,19 грн) та інфляційне збільшення (2.096,47 грн) наховані безпідставно та помилково, а тому задоволенню не підлягають.
Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок виконаний арифметично правильно, згідно з нормами чинного законодавства та умов Договору, а отже позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача: 853.820,84 грн - основну суму боргу за Договором; 59.767,45 грн - штрафу в розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів; 258.610,26 грн - пені; 61.722,11 грн - 3% річних; 182.729,80 грн - інфляційного збільшення. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє як безпідставно нараховані.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 21.249,75 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (108,09 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ГАЛИЧИНА АГРОРЕСУРСИ» (Україна, 61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 14, код ЄДРПОУ 44119007) на користь Акціонерного товариства «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ 37243279)
- 853.820,84 грн - основну суму боргу за Договором;
- 59.767,45 грн - штраф у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів;
- 258.610,26 грн - пеня;
- 61.722,11 грн - 3% річних;
- 182.729,80 грн - інфляційне збільшення;
- 21.249,75 грн - витрати зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття ап
Повне рішення складено "28" листопада 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля