8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1977/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізична особа-підприємець Масалітін Василь Васильович
до Акціонерне товариство "Харківобленерго" вул. Георгія Тарасенка, 149,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61037
про скасування оперативно-господарської санкції
за участю представників:
позивача - Яковлевої М.С.
відповідача - Андрійко О.В. (в режимі відеоконференції)
Фізична особа-підприємець Масалітін Василь Васильович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства “Харківобленерго» про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої Акціонерним товариством “Харківобленерго» до Фізичної особи-підприємця Масалітіна Василя Васильовича, зі сплати за необліковану електричну енергію внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії у розмірі 744 113,53 грн, оформленого протоколом № 122272 від 15.04.2024 засідання комісії по розгляду акту № 122272 від 09.11.2023 про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 у справі №922/1977/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.05.2025 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Масалітіна Василя Васильовича задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 12.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 у справі № 922/1977/24. Зазначену справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Відправляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про те, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.
"...Звертаючись із даним позовом позивач зазначив, що йому належить на праві власності лише будівля за літ. "А-1" за адресою вул. Букова, 26Б. Нежитлові приміщення в будівлі літ. "А-1", складаються з підвалу №1-3 та 1-го поверху №1-6, належать позивачу на праві приватної власності згідно із договором купівлі-продажу від 30.09.1998.
Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що крім нежитлових приміщень, що йому належать, за адресою вул. Букова, 26Б розташовані інші об'єкти нерухомості, зокрема гаражні бокси, господарчі споруди, житлові будинки (бараки), що не належать позивачу.
У доданій до позовної заяви копії додатку до заяви про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, позивачем визначено вид об'єкта за адресою вул. Букова, 26Б - офіс.
Як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач звертав увагу судів на те, що:
- на схемі електроживлення споживача, зазначеній в акті про порушення, вказано три нежитлові приміщення за адресою вул. Букова, 26Б;
- позивач єдиний у кого є договори на постачання та розподіл електричної енергії у нежитлові приміщення в будівлі за літ. "А-1" за адресою вул. Букова, 26Б, що належать позивачу на праві приватної власності, хоча за цією адресою знаходяться також інші житлові і нежитлові будівлі. При цьому згідно із ПРРЕЕ позивач не зобов'язаний укладати договори на постачання, розподіл електричної енергії та контролювати її споживання іншими об'єктами та особами, що мешкають або ведуть свою господарську діяльність за адресою вул. Букова, 26Б;
- в схемі електроживлення споживача, зазначеній в акті про порушення, відсутнє зображення нежитлових приміщень, до яких було здійснено самовільне підключення електропроводів;
- в акті про порушення співробітники споживача мали чітко зафіксувати приміщення, до якого (яких) було зроблено самовільне підключення;
- з відеоматеріалів, наданих відповідачем, чітко вбачається, що самовільне підключення здійснено до нежитлових приміщень, які не належать позивачу.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінки зазначеним аргументам позивача.
Так, з оскаржуваних судових рішень не вбачається на підставі яких належних та допустимих доказів суди дійшли висновку про те, що серед зазначених в акті про порушення трьох нежитлових приміщень, самовільне підключення здійснено саме до приміщення, яке належить позивачу на праві власності.
Натомість, як встановлено судами, територія за адресою: вул. Букова 26Б огороджена широким парканом і представникам відповідача не було забезпечено доступ на зазначену територію. При цьому, оскаржувані судові рішення не містять аргументів того, яким чином представники відповідача встановили, що самовільне підключення здійснено саме до приміщення, яке належить позивачу, враховуючи відомості в акті про порушення щодо наявності трьох нежитлових приміщень за адресою вул. Букова 26Б.
Водночас, зазначаючи в оскаржуваних судових рішеннях про те, що територія позивача за адресою: вул. Букова 26Б огороджена широким парканом, не аргументували на підставі яких наявних у матеріалах справи правоустановчих документів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вся територія за адресою: вул. Букова 26Б є у власності позивача або у його користуванні.
Також, судами попередніх інстанцій не спростовано та не відхилено аргументів позивача про те, що в схемі, зазначеній в акті про порушення, відсутнє зображення нежитлових приміщень, до яких було здійснено самовільне підключення електропроводів та те, що з відеоматеріалів, наданих відповідачем, чітко вбачається, що самовільне підключення здійснено до нежитлових приміщень, які не належать позивачу. ..."
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 травня 2025 року, прийнято справу № 922/1977/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 26 червня 2025 року; запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення по суті спору з обґрунтуванням власної актуальної правової позиції з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.05.2025 у справі № 922/1977/24; установлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 25.06.2025.
25 червня 2025 року, представником відповідача, за допомогою підсистеми Електронний Суд, подано до суду пояснення та клопотання про витребування документів доказів (вх. № 15052 від 25 червня 2025 року), а саме про витребування у Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином завірені копії документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою; м. Харків, вул. Букова (колишня назва Завод Комсомолець) 26-Б.
26 червня 2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області відкладено підготовче засідання на 10 липня 2025 року об 11:45 год, повідомлено, що розгляд клопотання відповідача про витребування доказів буде розглянуто у наступному судовому засіданні.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 10 липня 2025 року прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи пояснення позивача (вх. № 16074 від 09.07.2025 року), відкладено підготовче засідання у справі до 24 липня 2025 року о 12:00 год.; задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 15052 від 25.06.2025 року) з урахуванням доповнення до клопотання про витребування доказів (вх. № 16101 від 09.07.2025 року); витребувано у Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Павлівський, будинок 4; код ЄДРПОУ: 03355057) належним чином завірені копії документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою; м. Харків, вул. Букова (колишня назва Завод Комсомолець) 26-Б; встановлено Комунальному підприємству “Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (61003, Харківська обл., місто Харків, майдан Павлівський, будинок 4; код ЄДРПОУ: 03355057) строк для подання витребуваних доказів до 22 липня 2025 року.
Суд своєю ухвалою від 24 липня 2024 року повідомив учасників справи, що підготовче засідання, яке було призначене на 24.07.2025, не проводилось, слухання справи не відбулося, у зв'язку з ворожими обстрілами рф авіабомби КАБ по місту Харкову, учасників справи повідомлено ухвалою про те, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 31 липня 2024 року о 12:00 год.
28 липня 2025 року від КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли витребувані судом документи (вх. № 17388 від 28.07.2025 року), які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 31 липня 2025 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 04 вересня 2025 року, відкладено підготовче засідання на 04 вересня 2025 року об. 11:45 год.
02 вересня 2025 року, від представника позивача, за допомогою підсистеми Електронний Суд, надійшли додаткові пояснення, які судом долучено до матеріалів справи.
03 вересня 2025 року, від представника відповідача, через підсистему Електронний Суд надійшли додаткові пояснення, які судом долучено до матеріалів справи.
04 вересня 2025 року ухвалою Господарського суду Харківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18 вересня 2025 року о 12:00 год.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року відкладено розгляду даної справи по суті на 02 жовтня 2025 року о 12:15 год.
Суд 02.10.2025 року своєю ухвалою повідомив, що судове засідання відбудеться 16 жовтня 2025 року о 10:30 год.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2025 року, повідомив, що судове засідання відбудеться 23 жовтня 2025 року на 10:30 год.
23 жовтня 2025 року ухвалою суду учасники справи були обізнані, що судове засідання відбудеться 30 жовтня 2025 року на 12:45 год.
Так, 30 жовтня 2025 року, судом було встановлено та постановлено відповідну ухвалу де зазначено, що після перерви, продовжено розгляд справи у тому ж складі, суд перейшов до дослідження доказів, де було встановлено, що диск з відеодоказом (відеозйомка) було пошкоджено та є непридатним до відеоперегляду, про що складено акт; для належного здійснення дослідження доказів, зобов'язано Відповідача надати до суду даний відеозапис (відеозйомку) як доказ, який вже було надано, проте пошкоджено, а отже судове засідання у справі відбудеться 06 листопада 2025 року о(б) 13:00 год.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник Позивач наголошує на тому, що власності Масалітіна В.В. перебуває виключно будівля літ. “А-1» за адресою м. Харків, вул. Букова, 26-Б, яка складається з підвалу №1-3 та приміщень першого поверху №1-6 загальною площею 192,4 кв.м., при цьому жодних інших об'єктів нерухомого майна на цій території за ним не зареєстровано. Надана КП “БТІ» документація повністю підтверджує позицію Позивача, яка ним викладена у позовній заяві - він є власником лише будівлі літ. “А-1» площею 192,4 кв.м. Інші об'єкти за адресою вул. Букова, 26-Б, які знаходяться за вказаною адресою, зокрема, гаражні бокси, господарські споруди та житлові бараки - не перебувають у його власності чи користуванні. На переконання Позивача, вказаний факт є ключовим у даній справі, оскільки саме від нього залежить наявність правових підстав застосовування до нього оперативно-господарської санкції з боку Відповідача - АТ “Харківобленерго».
Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує в повному обсязі та наголошу на тому, що відповідно до відомостей КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна єдиним власником нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Букова 26-Б є Позивач - ОСОБА_1 . Представник Відповідач посилається на те, що згідно наявними в матеріалах справи документами, Позивач є власником нерухомого майна за спірною адресою, а саме: будівлі “А-1», приміщення підвалу №1-3 та приміщення першого поверху №1-6, доказів існування приміщень підвалу № 4, 5, 6 і так далі, як і доказів існувань першого поверху №7, 8, 9, 10 і так далі в матеріалах справи відсутні, а з боку Позивача не надано. Представник Відповідача також наголошував на тому, що сам Позивач у судовому засіданні при апеляційному перегляді рішення у даній справі, при первісному розгляді даної справи, вказував на те, що він здавав приміщення магазину в оренду.
Представник Позивача посилається на те, що навіть, якщо припустити, про наявність на вказаній території самочинного будівництва (про можливість існування, якого зазначав представник Відповідача), то це повністю відповідальність Позивача, як власника нерухомого майна, адже право власності зобов'язує.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
30 вересня 1998 року між ТОВ “Околиця» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу № 1-3, 1 поверху № 1-6 в будівлі літ. “А-1» загальною площею 192,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Реєстраційним посвідченням від 25.01.1999 КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації посвідчило, що нежитлові приміщення підвалу № 1-3, 1 поверху, № 1-6, загальною площею 192,4 кв.м., в будівлі літ. “А-1», розташовані в АДРЕСА_1 , зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору купівлі - продажу від 30.09.1998.
26 грудня 2018 року Позивачем підписано заяву-приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019, яким встановлюється порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Відомості про засоби вимірювання обсягів електричної енергії, що використовуються на об'єктах споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку до цього договору.
Відповідно до Додатку до заяви-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, Відповідач надає Позивачу послуги з розподілу електричної енергії на належні об'єкти споживання, в тому числі нежитлові приміщення в будівлі літ. "А-1" загальною площею 192,4 кв. м., що заходяться в АДРЕСА_2 ), вид об'єкта офіс, номер приладу обліку 44961, ЕІС код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z6406332831642.
Дані нежитлові приміщення в будівлі літ. "А-1", які складаються з підвалу №1-3 та 1-го поверху №1-6, належать Позивачу на праві приватної власності згідно із договором купівлі-продажу від 30.09.1998. Технічні характеристики нежитлових приміщень зафіксовані у технічному паспорті від 21.06.1999 за інвентаризаційним номером 79838. Крім нежитлових приміщень, що належать Позивачу за адресою: АДРЕСА_1 розташовані інші об'єкти нерухомості, зокрема гаражні бокси, господарчі споруди, житлові будинки (бараки).
24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне російське вторгнення на територію України та зокрема до міста Харкова, а 23 березня 2022 року у належну ФОП Масалітіну В.В. КТП-3513 влучив ворожий снаряд та повністю зруйнував її, що підтверджується протоколом огляду місця події співробітниками поліції СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 27 вересня 2022 року.
З протоколу огляду місця події від 27 вересня 2022 року, за участю представника ФОП Масалітін В.В. вбачається, що місцем проведення огляду є ділянка місцевості розташована на території нежитлової будівлі належної ФОП Масалітін В.В., за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду встановлено, що територія огороджена широким парканом.
11 липня 2022 року ФОП Масалітін В.В. листом № 03/07-2022 звернувся до АТ “Харківобленерго», в якому посилаючись на те, що у зв'язку з влучанням снаряду та осколків у КТП за адресою: вул. Букова 26-Б усе обладнання було пошкоджено, підприємство не працює у зв'язку з відсутністю напруги, просив не нараховувати втрати в ТМ і ЛЕП з 23 березня 2022 року, тому що КТП по вул. Буковій, 26-Б знищено і працювати не може, знеструмлене. АТ “Харківобленерго» задовольнив це прохання ФОП Масалітіна В.В.
Вказаний лист підписаний Масалітіним В.В. та містить відтиск печатки суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Масалітіна В.В., в даному листі також зазначено особу Темнохуд В.В. та його номер телефону.
З актів про обсяги розподіленої електричної енергії за червень 2022 року та квітень 2024 року вбачається, що покази приладів обліку за червень 2022 року = 134626, за квітень 2024 року = 134626,5.
Як зазначає позивач, 23 листопада 2023 року останній отримав повідомлення про засідання комісії з розгляду актів про порушення №56-РРЕ/18-2880 від 15.11.2023, лист №06-56к/13-4780 від 17.11.2023 щодо виявленого порушення та акт про порушення №122272 від 09.11.2023.
09 листопада 2023 року працівниками Служби контролю та обліку (СКО) АТ “Харківобленерго» було складено акт про порушення №122272.
З даного акту вбачається, що перевіркою встановлено, що за адресою: м. Харків, вул. Букова, б. 26-Б, виявлено порушення ПРРЕЕ, а саме виконано самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі оператора системи розподілу, з порушенням схеми обліку шляхом підключення електропроводів на ПЛ-0,4 кВ. Самовільне підключення виконано відкрито. Виявлене порушення передбачене пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ. Характеристика об'єкта, нежитлове приміщення, 62Z6406332831642, склад.
В акті зазначено, що він складений за участю Темнохуд Віталія представника ФОП Масалітіна В.В. але представник споживача не забезпечив доступ для складання переліку всіх струмоприймачів, та не надав паспортні дані всіх наявних струмоприймачів. Представник споживача не надав можливості (не допустив) для перевірки виміру максимальної потужності всіх струмоприймачів.
Самовільне підключення виконано не приховано (п. 6 Акту).
Згідно з пунктом 8 акта, який передбачає перелік об'єктів або струмоприймачів, відключених від електроживлення, зазначено, що відключення не виконувалось у зв'язку з необхідністю проведення робіт на висоті. У зв'язку з цим в пункті 9 акта зазначено про необхідність Північному РЕМ АТ “Харківобленерго» виконати відключення приєднань Т1, Т2, які є самовільним підключенням.
Також, в даному акті було зазначено про проведення фото та відеозйомки.
З наданої відеозйомки, яка під час розгляду справи по-суті при дослідженні доказів була переглянута судом) вбачається накид трьох дротів на електричні мережі оператора системи розподілу, які ведуть до даху одноповерхової будівлі, територія вказаної будівлі огороджена парканом.
Представник позивача, який був присутній при складанні Акту, зазначає, що вказана територія є власністю Масалітіна Василя Васильовича, включно з магазином. В телефонній розмові з Масалітіним В.В. представник позивача повідомляв останнього, що накиди здійснені на його дах.
Також з даного відео вбачається, що представник позивача не забезпечив доступ до приміщень представникам відповідача та зазначив, що в нього відсутні ключі від воріт. Представник позивача заперечував про те, що вказане самовільне підключення здійснено позивачем, зазначав, що на територію міг проникнути міг будь-хто.
З даного відео також вбачається, що представник позивача пропонував домовитися представникам відповідача та не складати акт порушення, зазначивши, що в будь якому разі Масалітін В.В. все вирішить.
Повідомленням від 15 листопада 2023 року №56-РРЕ/18-2880 ФОП Масалітіна В.В. повідомлено про проведення засідання комісії АТ “Харківобленерго» 15 січня 2024 року з розгляду акта про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) №122272 від 09 листопада 2023 року.
15 січня 2024 року, засідання комісії з розгляду вказаного акта було перенесено на 15 квітня 2024 року о 9:30 год, про що ФОП Масалітіну В.В. надіслано відповідне повідомлення від 26 лютого 2024 року № 56-РРЕ/18-584.
Відповідно до наданих до АТ “Харківобленерго» пояснень від 21 лютого 2024 ФОП Масалітін В.В. стверджував про те, згідно договору про постачання електричної енергії АТ “Харківобленерго» постачає електричну енергію в нежитлове приміщення літ. “А-1» загальною площею 192,4 м.кв. по вул. Буковій, 26-Б, що належить Масалітіну В.В. на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу № 5-3556 від 30.09.1998 р.. Усі інші споруди, що розташовані біля вказаної нежитлової будівлі, не є власністю ФОП Масалітін В.В. на праві приватної власності. ФОП Масалітіним В.В. за свій кошт виконані благоустрій прилеглої території, зроблена під'їзна дорога та усунуті існуючі безладдя.
В поясненнях позивач також зазначив, 23 березня 2022 р. У належну ФОП Масалітіну В.В. КТП-3513 влучив ворожий снаряд та повністю зруйнував її, тому нежитлова будівля з того часу є повністю знеструмлена. Так як місто Харків та територія нежитлової будівлі знаходиться під постійним обстрілом, протокол огляду місця події поліція склала 27.09.2022 р. З початку військового стану та по теперішній час нежитлове приміщення зачинене та не використовується, електроенергією не забезпечується. ФОП Масалітін В.В. не проводив самовільного підключення до електричної мережі для забезпечення електроенергією своєї нежитлової будівлі, інформацією щодо самовільного підключення до мереж АТ “Харківобленерго» не володіє. Вузол обліку спожитої електроенергії нежитлової будівлі знаходиться в її середині, будівля є зачиненою та недоступною для входу сторонніх осіб. Крім того позивач зазначив, що знаходиться всередині будівлі, яка недоступна для входу сторонніх осіб; споживач неодноразово звертався із заявами про злом та крадіжки майна зі свого нежитлового приміщення, проте зловмисники не встановлені.
В даних поясненнях ФОП Масалітін В.В. не заперечував факт присутності свого представника Темнохуд В.В. при складанні акту про порушення.
15.04.2024 відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення у присутності працівників АТ "Харківобленерго" та представника ФОП Масалітіна В.В. Пилипенко Я.А.
За результатами засідання було прийнято рішення, оформлене Протоколом № 122272 від 15.04.2024, в якому ФОП Масалітіна В.В. було визнано винним у порушенні п.п. 6 п. 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), які затверджені постановою від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП); складено відомість нарахувань по акту перевірки порушень ПРРЕЕ, за період з 09 травня 2023 року по 09 листопада 2023 року (за останні шість місяців), по споживачу ФОП Масалітіну В.В., в якій нараховані обсяг та вартість не облікованої електричної енергії, а саме 98368 кВт*год. на суму 744113,53 грн.; надано рахунок № 3042 за квітень 2024 р. на відповідну суму.
У пункті 10 цього протоколу викладено заперечення представника споживача, а саме: не встановлено особу правопорушника; за цією адресою знаходиться декілька нежитлових будівель, незаконне підключення було здійснено до будівлі, що не належить ФОП Масалітіну В.В.; особа, що представляла ФОП Масалітіна В.В. не була встановлена та не було надано документів, що посвідчують особу представника.
Також матеріали справи містять відомість нарахувань по акту перевірки порушень ПРРЕЕ по споживачу ФОП Масалітіну В.В., в якій нараховані обсяг та вартість не облікованої електричної енергії, а саме 98368 кВт*год. на суму 744113,53 грн (з ПДВ); рахунок № 3042 за квітень 2024 року на відповідну суму (т.1, а.с. 13, 20).
02 травня 2024 року ФОП Масалітін В.В. отримав акт приймання-передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії за квітень 2024 року, від підпису якого він відмовився.
Не погодившись із застосуванням АТ “Харківобленерго» до нього оперативно-господарської санкції відповідно до рішення, оформленого протоколом №122272 від 15 квітня 2024 року, ФОП Масалітін В.В. звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вважає за доцільне зазначити наступне.
За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина 1 стаття 714 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначені Законом України "Про ринок електричної енергії". Цей закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (частина 4 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
14.03.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 312 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 2.1.2 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно з пунктом 2.1.4 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ (у редакції чинній на час укладення договору) договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил. Оператор системи розподілу зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (2.1.6 глави 2.1 розділу ІІ ПРРЕЕ).
Як встановлено судом, не оспорюється учасниками провадження та підтверджено матеріалами справи, Позивач з 01.01.2019 відповідно до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №2-3042С шляхом підписання заяви-приєднання від 26.12.2018 є споживачем електричної енергії, зокрема, за адресою: м. Харків, вул. Букова, 26Б (ЕІС код точки комерційного обліку за об'єктом споживача) (т.1, а.с. 18).
На підставі звернення Позивача щодо пошкодження трансформаторної підстанції (лист від 11.07.2022 № 03/07-2022) АТ "Харківобленерго" не надавались відповідні послуги та не здійснювалось нарахування за обсяги розподіленої електроенергії споживачу за цим об'єктом.
Спірні правовідносини у цій справі, які виникли між сторонами, є відносинами між учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
За вимогами частини третьої статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.
Згідно зі статтею 77 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Відповідно до пункту 1.1.1 ПРРЕЕ ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
За змістом пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема:
1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);
4) здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору;
5) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;
6) забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів України;
12) забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок, у тому числі генеруючих установок, установок зберігання енергії та їх налаштувань, та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) в установленому цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень;
19) своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень;
20) не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об'єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії;
26) оперативно повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки та охорони праці, електропостачальника та оператора системи, а також тих учасників роздрібного ринку, які зареєструвались в адміністратора комерційного обліку як постачальники послуг комерційного обліку, відповідно до їх повноважень про: порушення схеми розрахункового обліку електричної енергії, несправності в роботі автоматизованих систем обліку і розрахункових засобів комерційного обліку, що належать споживачу за ознакою права власності (користування) або встановлені на території споживача; виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
Відповідно до пункту 8.1.1 ПРРЕЕ учасники роздрібного ринку під час здійснення діяльності з розподілу, передачі, постачання (продажу) електричної енергії споживачу, надання послуг комерційного обліку мають дотримуватись вимог чинного законодавства та укладених договорів.
У пункті 1.1.2 ПРРЕЕ визначено основні терміни та поняття, серед яких:
акт про порушення - документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об'єкті споживача цих Правил;
необлікована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно;
самовільне підключення - несанкціоноване (непогоджене) оператором системи підключення (у тому числі після відключення) електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що є підставою для оформлення акта про порушення та визначення обсягу необлікованої електричної енергії внаслідок такого підключення.
Відповідно до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності), та у разі виявлення порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення; фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
Особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, має пред'явити представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу. Відповідні дані, що посвідчують особу, зазначаються в акті про порушення (крім випадку складення акта у присутності споживача). У разі відмови особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, пред'являти представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу, відповідна відмова особи має фіксуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про порушення.
Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення та пред'являти документ, що посвідчує його особу, про що зазначається в акті про порушення.
В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. Якщо графи та рядки акта про порушення не стосуються виявленого порушення, у них проставляються прочерки.
В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення або залишення ним місця порушення в акті про порушення робиться відповідний запис.
У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.
Відповідно до пункту 8.2.6 ПРРЕЕ акт про порушення розглядається комісією з розгляду актів про порушення, що створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників оператора системи.
Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.
У разі відмови споживача або представника споживача від отримання акта про порушення, у якому визначено місце, час та дату проведення засідання комісії, або окремого повідомлення про місце, час і дату засідання комісії оператор системи направляє споживачу таке повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, визначену в даних щодо споживача, наявних в оператора системи, у строк до 60 календарних днів від дати складення акта (крім випадків проведення експертизи або отримання висновку заводу виробника пломби та/або індикатора, та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії; повторного розгляду акта на засіданні комісії з розгляду актів про порушення). У такому разі оператор системи має право розглянути акт про порушення на засіданні комісії, яке має відбутися по закінченню 30 календарних днів від дати направлення споживачу такого повідомлення, але не пізніше 90 календарних днів від дати направлення такого повідомлення. За зверненням споживача оператор системи може розглянути акт про порушення на засіданні комісії раніше указаного терміну.
Акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 90 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню, крім випадків необхідності проведення експертизи або отримання висновку заводу виробника пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення. Якщо для розгляду акта про порушення необхідні результати експертного дослідження та/або обстеження заводом виробником, перебіг зазначеного терміну починається з дати їх отримання оператором системи.
Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.
У протоколі комісії зазначається ЕІС код точки/точок комерційного обліку, за якою(ими) виявлено порушення (за наявності).
У разі причетності споживача до порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 цього розділу, у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. У такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Згідно п.п 5, 6, 7 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку; самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку; самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.
Пунктом 8.4.6 ПРРЕЕ передбачено (в редакції чинній на час складання Акту), що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 6-8 пункту 8.4.2 цієї глави, положення цієї глави застосовуються за умови виявлення місця підключення до відповідних мереж, про що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі (крім випадків, передбачених цим пунктом). В акті про порушення зазначаються відомості про дії представників оператора системи, вжиті для виявлення місця підключення (наприклад, використання спеціальних технічних засобів (із зазначенням їх типу та способу застосування), здійснення часткового демонтажу будівельних конструкцій, оздоблювальних матеріалів та/або демонтажу приладів чи їх захисних панелей тощо). У разі визнання споживачем факту здійснення самовільного підключення та ненадання оператору системи доступу до приміщень об'єкта споживача та/або дозволу здійснювати на його об'єкті демонтаж будівельних конструкцій та/або оздоблювальних матеріалів для виявлення місця підключення, про що зазначається в акті про порушення, положення цієї глави застосовуються без виявлення місця підключення. У цьому разі в акті про порушення зазначається ділянка електричної мережі, до якої здійснено самовільне підключення. У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5-8 пункту 8.4.2 цієї глави, зразки кабелів (проводів), через які було здійснено самовільне підключення, можуть вилучатися, про що робиться відповідний запис в акті про порушення. Місця вилучення зразків позначаються на схемі.
Як зазначалося вище, Верховний Суд скеровуючи справу на новий розгляд вказав, що суди дійшли передчасних висновків та з оскаржуваних судових рішень не вбачається на підставі яких належних та допустимих доказів суди дійшли висновку про те, що серед зазначених в акті про порушення трьох нежитлових приміщень, самовільне підключення здійснено саме до приміщення, яке належить позивачу на праві власності. Натомість, як встановлено судами, територія за адресою: вул. Букова 26-Б огороджена широким парканом і представникам відповідача не було забезпечено доступ на зазначену територію. При цьому, оскаржувані судові рішення не містять аргументів того, яким чином представники відповідача встановили, що самовільне підключення здійснено саме до приміщення, яке належить позивачу, враховуючи відомості в акті про порушення щодо наявності трьох нежитлових приміщень за адресою вул. Букова 26-Б. Водночас, зазначаючи в оскаржуваних судових рішеннях про те, що територія позивача за адресою: вул. Букова, 26-Б огороджена широким парканом, не аргументували на підставі яких наявних у матеріалах справи правоустановчих документів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вся територія за адресою: вул. Букова 26-Б є у власності позивача або у його користуванні. Також, судами попередніх інстанцій не спростовано та не відхилено аргументів позивача про те, що в схемі, зазначеній в акті про порушення, відсутнє зображення нежитлових приміщень, до яких було здійснено самовільне підключення електропроводів та те, що з відеоматеріалів, наданих відповідачем, чітко вбачається, що самовільне підключення здійснено до нежитлових приміщень, які не належать позивачу.
Враховуючи надані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 травня 2025 року у даній справі, судом встановлено наступне.
09 листопада 2023 року працівниками Служби контролю та обліку (СКО) АТ “Харківобленерго» було складено акт про порушення №122272. З даного акту вбачається, що перевіркою встановлено, що за адресою: м. Харків, вул. Букова, б. 26-Б, виявлено порушення ПРРЕЕ, а саме виконано самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі оператора системи розподілу, з порушенням схеми обліку шляхом підключення електропроводів на ПЛ-0,4 кВ. Самовільне підключення виконано відкрито. Виявлене порушення передбачене пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ. Характеристика об'єкта, нежитлове приміщення, 62Z6406332831642, склад.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачу належить на праві власності лише будівля за літ. "А-1" за адресою вул. Букова, 26Б. Нежитлові приміщення в будівлі літ. "А-1", складаються з підвалу № 1-3 та 1-го поверху №1-6, належать позивачу на праві приватної власності згідно із договором купівлі-продажу від 30.09.1998.
Окрім нежитлових приміщень, що йому належать, за адресою вул. Букова, 26Б розташовані інші об'єкти нерухомості, зокрема гаражні бокси, господарчі споруди, житлові будинки (бараки), що не належать позивачу.
Позивач підписав заяву-приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019, яким встановлюється порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Відомості про засоби вимірювання обсягів електричної енергії, що використовуються на об'єктах споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку до цього договору.
У доданій до позовної заяви копії додатку до заяви про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, позивачем визначено вид об'єкта за адресою вул. Букова, 26Б - офіс.
09.11.2023 працівниками Служби контролю та обліку (СКО) відповідача було складено акт про порушення №122272, в якому зазначено, що позивач в нежитловому приміщенні, ЕІС код 62Z6406332831642, склад, м. Харків, вул. Букова, 26-Б порушив ПРРЕЕ, а саме виконав самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі оператора системи розподілу, з порушенням схеми обліку шляхом підключення електропроводів на ПЛ-0,4кВ. Самовільне підключення виконав відкрито. Виявлене порушення передбачено пунктом 8.4.2 ПРРЕЕ.
В акті зазначено, що він складений за участю Темнохуд Віталія представника ФОП Масалітіна В.В. але представник споживача відмовився від підпису акту.
В п. 5 акту зазначено, що представник споживача не забезпечив доступ для складання переліку всіх струмоприймачів, та не надав паспортні дані всіх наявних струмоприймачів. Представник споживача не надав можливості (не допустив) для перевірки виміру максимальної потужності, всіх струмоприймачів.
Самовільне підключення виконано не приховано (п. 6 Акту).
Згідно із пунктом 8 акта, який передбачає перелік об'єктів або струмоприймачів, відключених від електроживлення, зазначено, що відключення не виконувалось у зв'язку з необхідністю проведення робіт на висоті. У зв'язку з цим в пункті 9 акта зазначено про необхідність Північному РЕМ Акціонерного товариства "Харківобленерго" виконати відключення приєднань Т1, Т2, які є самовільним підключенням.
Також, в даному акті було зазначено про проведення фото та відеозйомки.
Разом з цим, на схемі електроживлення споживача, зазначеній в Акті про порушення, вказано три нежитлові приміщення за адресою вул. Букова, 26Б до яких було здійснено самовільне підключення електропроводів, при цьому на схемі відсутнє зображення розташування цих нежитлових приміщень. Таким чином, в Акті вказано порушення, передбачене п. 8.4.2 ПРРЕЕ, без чіткої конкретизації приміщення до якого і було виконано самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі оператора системи розподілу, з порушенням схеми обліку та точки приходу електропроводів.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, акт про порушення повинен містити чіткий, однозначний та такий, що не допускає подвійного тлумачення опис місця і способу виявленого порушення, із конкретизацією точки підключення, схеми підключення та її графічного відображення із зазначенням об'єкта споживача, ЕІС-коду, характеристик електроустановки та її меж. Така вимога встановлена для забезпечення можливості достовірної ідентифікації об'єкта порушення, особи, якій він належить, та підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідного споживача та настанням наслідків у вигляді безоблікового споживання електричної енергії.
При цьому, на схемі електроживлення споживача, зазначеній в Акті про порушення № 122272 від 09.11.2023 року, відображено три нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Букова, 26-Б, до яких, за твердженням представників відповідача, було здійснено самовільне підключення електропроводів.
Однак ця схема не містить графічного зображення розташування відповідних приміщень, їх ідентифікаційних характеристик, опису належності кожного з таких об'єктів конкретним власникам, а також чіткого визначення точки вводу та кінцевої точки споживання. Натомість схема складається із умовних позначень та ліній без прив'язки до технічних меж конкретного об'єкта, що робить її неможливою для однозначного тлумачення.
Вказані обставини мають істотне доказове значення, оскільки Позивачу, за матеріалами справи, належать лише нежитлові приміщення у будівлі літ. “А-1» за цією ж адресою, які мають конкретну площу та технічну характеристику, тоді як на спірній території розташовані й інші об'єкти нерухомого майна, що Позивачу не належать (гаражні бокси, господарські споруди, житлові будівлі (бараки).
Враховуючи це, твердження Відповідача щодо факту встановлення самовільного підключення саме до об'єкта Позивача не підтверджується належними та допустимими доказами.
Додатково суд зазначає, що відеозапис, долучений Відповідачем та який був переглянутий судом під час розгляду справи, не дає можливості однозначно встановити місце кінцевого підключення електропроводів, а також не дозволяє з достатнім ступенем достовірності встановити, що виявлене самовільне підключення відбулося саме до нежитлових приміщень, які належать на праві власності Позивачу.
Тобто, із вказаного відеозапису вбачається наявність інших будівель на території за адресою вул. Букова, 26-Б, при цьому відсутній будь-який доказ того, що кабель був заведений саме до будівлі літ. “А-1», яка належить Позивачу.
Крім того, на відповідному відеозаписі, що досліджено та встановлено судом на відповідній стадії судового процесу, чітко вбачається лише ідентифікація іншої адреси - вул. Букова, 22А.
Суд також бере до уваги, що, згідно з протоколом огляду місця події від 27.09.2022, територія за адресою м. Харків, вул. Букова, 26-Б є огородженою високим парканом. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, яким чином представники Відповідача, не маючи доступу до території та внутрішніх приміщень, змогли достовірно ідентифікувати конкретну будівлю, до якої було здійснено підключення, та те, що вказана територія перебуває у власності чи користуванні Позивача.
До матеріалів справи не надано достовірних доказів в підтвердження правомірності винесеного рішення на підставі акта, а тому посилання Відповідача на те, що самовільне підключення здійснено саме до будівлі Позивача, є необґрунтованим.
Акт про порушення разом з доданою до нього схемою, у якій позначено три окремі приміщення за адресою: м. Харків, вул. Букова, 26-Б, без будь-якої конкретизації їх ідентифікаційних характеристик (площі, технічних параметрів, тощо), не дозволяє встановити, що серед зазначених на ній приміщень є приміщення, що належить позивачу на праві власності. А відтак - не дає можливості ідентифікувати, чи пов'язане виявлене підключення саме з об'єктом Позивача, чи з іншими приміщеннями, що розташовані на цій території і Позивачу не належать.
Суд звертає увагу, що Відповідач, посилаючись на схему, обмежився лише умовним зображенням трьох об'єктів без їх фактичної прив'язки до зареєстрованих об'єктів нерухомості, без вказівки на будівлю літ. “А-1», яка є єдиним об'єктом позивача за цією адресою.
При цьому відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що саме той об'єкт із зображених трьох є власністю позивача, або що прокладення кабелів здійснено саме до належних позивачу приміщень, а не до інших будівель, що фактично існують на території за вказаною адресою. Також, матеріали справи не містять доказів того, що вся огороджена парканом територія за адресою вул. Букова, 26-Б належить позивачу або перебуває в його користуванні, відповідач таких доказів також не надав.
Натомість аналіз відеоматеріалів у сукупності з поясненнями сторін свідчить, що на зазначеній території наявні інші нежитлові та житлові приміщення, які можуть належати іншим особам. Відповідач жодним чином не спростував цього та не довів, що самовільне підключення виконано до приміщення позивача, а не до одного з інших об'єктів, позначених на схемі.
За таких обставин Акт про порушення № 122272 від 09.11.2023 року не відповідає критерію однозначності та достовірності, передбаченому ПРРЕЕ, допускає різні варіанти тлумачення і не містить належної фіксації зв'язку між встановленим фактом підключення та об'єктом позивача. Внаслідок цього він не може бути визнаний належним доказом порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії саме позивачем, а тому рішення комісії АТ “Харківобленерго» по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, яке оформлене протоколом № 122272 від 15.04.2024 року, прийняте на підставі вказаного акту про порушення ПРРЕЕ є неправомірним.
Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення правовідносин) за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (частини 1, 2 статті 237 Господарського кодексу України чинної на час звернення до суду).
Ураховуючи встановлену судом недоведеність факту порушення з боку Позивача Правил роздрібного ринку електричної енергії, відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження самовільного підключення саме до об'єктів які належать Позивачеві на праві власності, а також неправомірність і необґрунтованість покладеного в основу рішення комісії АТ “Харківобленерго» акта про порушення № 122272 від 09.11.2023 року, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до ФОП Масалітіна В.В. оперативно-господарської санкції у вигляді нарахування вартості нібито необлікованої електричної енергії у сумі 744 113,53 грн.
Оскільки зазначена санкція була застосована Відповідачем виключно на підставі неправомірного рішення комісії, оформленого протоколом № 122272 від 15.04.2024 року, суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом скасування вказаної оперативно-господарської санкції в повному обсязі.
У ч. 3 ст. 2 ГПК визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 ГПК.
Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд зауважує, що належність та допустимість доказів відноситься до властивостей доказів.
Вирішуючи питання про прийняття доказу, суд перевіряє наявність у ньому інформації, яка має значення для справи, належність доказу і відповідність доказу закону - допустимість. При цьому суд перевіряє, чи відповідає конкретний доказ дійсності, тобто впевнюється в тому, чи є доказ достовірним, чи можна із сукупності доказів зробити висновок про існування або відсутність певного юридичного факту, на підтвердження якого вони представлені, тобто чи є ці докази достатніми у своїй сукупності.
Належність доказу вказує на спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Це логічний зв'язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріально правового та процесуального характеру.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Джерело: Постанова від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.
Застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а також позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
В постанові КЦС ВС від 20.11.2024 №686/28882/23 (61-13125св24) викладено, що пріоритет у доказуванні надається не тому, хто дав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежним.
На підставі викладеного, перевіривши надані учасниками справи документальні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 06 листопада 2025 року у справі № 922/1977/24 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану Акціонерним товариством "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954) до Фізичної особи - підприємця Масалітіна Василя Васильовича (код РНОКПП НОМЕР_1 ), зі сплати за необліковану електричну енергію внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії у розмірі 744 113,53 гривні, оформленого протоколом № 122272 від 15.04.2024 року засідання комісії по розгляду акту № 122272 від 09.11.2023 року про порушення Правил роздрібного ринку електричною енергією.
Стягнути з Акціонерним товариством "Харківобленерго" (код ЄДРПОУ 00131954, адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126/2) на користь Фізичної особи - підприємця Масалітіна Василя Васильовича (код РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) суму судового збору у розмірі 11 161,70 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Повне рішення складено "27" листопада 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.
Суддя І.П. Жигалкін