Справа № 199/9654/25
(2/199/4770/25)
Іменем України
19 листопада 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Дубовик А.П.
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про визнання недійсним договору купівлі продажу, -
До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра звернувся позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про визнання недійсним договору купівлі продажу. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те що15.01.1999 року позивачем та його сестрою ОСОБА_3 було набуте право власності на житло котре знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності, загальна площа квартири 65,9 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15.01.1999 року. В подальшому, спільним рішенням власників квартиру продано, що задокументовано договором купівлі-продажу від 20.06.2001 року. Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали договір про те що: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 продали а громадянка ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 62,0 кв.м. Ця квартира належить продавцю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло вид. виконкомом міської Ради народних депутатів м.Дніпропетровська 15.01.1999 №4/255-99 зареєстрованого в БТІ м.Дніпропетровська 15.01.1999 року в реєстровій книзі за 483П зареєстрованим №1107-558. Продаж цей вчинено за 29 748 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок вісім гривень) які продавці одержали від покупця ОСОБА_2 щодо підпису цього договору. Однак відповідно до цього договору купівлі-продажу та свідоцтва про право на житло є певна відмінність в зазначених даних, а саме в питанні загальної площі квартири, в договорі купівлі-продажу загальна площа 62,0 кв.м, а в свідоцтві про право власності на житло 65,9 кв.м, тобто невідомо на якому праві власності був оформлений залишок квадратури. Крім того це суто вплинуло на ціну, яка і так була нижче ринкової, тому що інвентаризаційна страхова оцінка була неправильно визначена. Таким чином права позивача було порушено у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду для захисту своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, у відповідності із ч.ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно із ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Статею 217 ЦК встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Як передбачено ст.235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Згідно із ч.1 ст.236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
В результаті правового аналізу вказаних положень Цивільного кодексу суд прийшов до висновку, що у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненного правочину (частини правочину) удаваний правочин (частина правочину) може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не узгоджується з їх внутрішньою волею.
У пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Отже в разі встановлення, що укладений сторонами правочин (або окрема його частина) вчинено для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, суд вправі застосувати до правочину, який сторони вчинили насправді, наслідки зокрема недійсності правочину або окремої його частини, передбачені ч.1 ч. 2 ст.216 ЦК.
Згідно із частинами 1 і 2 ст.216 ЦК, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правовий аналіз положень ст. ст. 203, 215, 216, 235 ЦК, п.3 і 4 спірного договору дають підстави вважати, що договір є правомірним, укладений відповідно до вимог законодавства, кошти за продаж частки спірної квартири позивач отримав повністю.
Судом також не встановлено, невідповідність змісту договору вимогам частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК, належних доказів на підтвердження доводів позивача про укладення саме удаваного правочину суду не надано.
Згідно із ч.2 ст. 235 ЦК якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Як передбачено ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Доказів про втрату документу, який засвідчує його право власності на спірну квартиру, позивач не надав.
Як передбачено ч.1 ст.13 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 235, 392 ЦК України, ст.ст. 13, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Грищенко Володимир Іванович про визнання дарування недійсним договору купівлі продажу - відмовити в повному обсязі.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.
Суддя О.О.Богун
19.11.2025