79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.11.2025 Справа № 914/544/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», село Коростів, Сколівський район, Львівська область
до відповідача Приватного підприємства «Львівметалпласт», місто Львів
за участі третьої особи, що не заявляє смостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», місто Львів.
про витребування майна із чужого незаконного володіння.
За участю представників:
від позивача: Зубачик В.Р. - керівник присутній в залі судових засідань; Пелих С.З. - адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВО №1108833 від 24.06.2025, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №000573 від 02.05.2025) присутня в залі судових засідань; Демідонт Б.О. - адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС№1379392 від 19.06.2025, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №2069 від 29.09.2012) присутній в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку «ВКЗ»;
від відповідача: Гаврилюк О.Р. - адвокат (довіреність №б/н від 21.06.2025); Борисовська Ю.Е. - адвокат (ордер серія ВС №1387108 від 14.11.2025);
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач до Приватного підприємства «Львівметалпласт» про витребування нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37 017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101); нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101); нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101) з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач».
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Ухвалою суду від 28.08.2025 за клопотанням позивача до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1.
Представники позивача у судове засідання 17.11.2025 з'явились, позов підтримали, просили його задовольнити.
Представники позивача до закінчення судових дебатів, заявили усне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів у строк визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Представники відповідача у судове засідання 17.11.2025 з'явились, проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні повністю.
Відводи складу суду, секретарю не заявлялись.
У судовому засіданні 17.11.2025 проголошено коротке рішення (вступну та резолютивну частини).
Правові позиції учасників справи.
Правова позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Позивач зазначає по незаконне захоплення його нерухомого майна внаслідок чого позивач втратив доступ до будівлі адміністративного корпусу (літ.Ж-4); нежитлової будівлі підстанції (літ.Г-1); будівлі виробничого корпусу №12 (літ.А-4).
У проваджені Господарського суду Львівської області перебувала справа № 5015/118/11 про банкрутсто Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач».
За наслідками проведеного 07.12.2018 аукціону, в межах справи про банкрутство, 10.12.2018 право власності на нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37 017,3 кв.м. за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321 (лот № 1); нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 кв.м. і нежитлова будівля підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 кв.м. (лот №2) зареєстровано за ТзОВ «Укр інвест торг» на підставі договорів купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні № 1630 від 10.12.2018 (лот № 1), №1629 від 10.12.2018 (лот № 2).
Позивач зазначає, що даний позов поданий з метою захисту порушених прав позивача. Оскільки постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 501/118/11 встановлено, що аукціон від 07.12.2018 був проведений із порушенням чинного на той час законодавства про банкрутство.
Позивач зазначає, що його право власності на нежитлові приміщення загальною площею 48 667,0 кв.м. виникло на підставі правовстановлюючих документів та зареєстровано в Державному реєстрі.
Відбувся незаконний поділ об'єкта нерухомого майна площею 48 667,0 кв.м., в результаті якого утворився лише 1 об'єкт нерухомості - нежитлова будівля підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 кв.м. яка входила в лот № 2 та продана на аукціоні від 07.12.2018 .
Позивач покликається на обставини встановлені постановою Верховного Суду у справа № 5015/118/11 про банкрутсто Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач», а саме: відсутність згоди заставного кредитора на продаж; відсутність оголошення про продаж нерухомого майна; обрання ліквідатором Козієм В.Ю. неправильного способу продажу майна; не визначення ліквідатором Козієм В.Ю. початкової ціни продажу; встановлення Товарною біржою «Альянс» дискримінаційної умови для реєстрації на аукціоні; штучний недопуск інших осіб до участі в аукціоні від 07.12.2008; незаконний поділ майна.
Продаж нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський Автонавантажувач» відбувся на момент коли вимоги ініціюючого кредитора були погашені та при наявності дебіторської заборгованості.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №5015/118/11 (914/2065/20), яке набрало законної сили внаслідок прийняття постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №5015/118/11 (914/2065/20), встановлено, що внаслідок підписання Протоколу заліку взаємних вимог від 15.06.2010 відбулось узгодження зарахування зустрічних однорідних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЛьвівськийАвтонавантажувач» на суму 870700,68 грн.
Позивач зазначає, що з інформаційної довідки №415498837 від 27.02.2025, вбачається, що майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЛьвівськийАвтонавантажувач» неодноразово переходило у власність до інших осіб, пов'язаних із засновниками Приватного підприємства «Львівметапласт» братами Доскічами.
Весь ланцюжок володільців оспорюваного майна пов'язаний з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Таким чином, засновники Приватного Підприємства «Львівметалпласт» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (з 16.12.2024 року засновником є лише ОСОБА_1 ) достовірно знали, що продаж майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» на аукціоні від 07.12.2018 відбувався із порушенням законодавства про банкрутство, що призведе до визнання його недійсним та, як наслідком, недійсними договорів купівлі-продажу від 10.12.2018.
Покликаючись на частину 1 статті 387 Цивільного кодексу України позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач» нежитлові приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею37 017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101); нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101); нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101).
Правова позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві.
Зокрема покликаючись на положення статті 41 Конституції України, пункт 6 частини 1 статті 3, статті 321, 387, 388 Цивільного кодексу України, зазначає що він є добросовісним власником майна, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Станом на дату набуття Приватним підприємством «Львівметалпласт» спірного майна у власність, за даними Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного об'єкта нерухомого майна не було зареєстровано жодних обтяжень (заборона на нерухоме майно).
Оскільки при набутті Приватним підприємством «Львівметалпласт» майна у власність жодних додаткових обмежень у реєстрах відображено не було, відповідач не знав і не міг знати про будь-які права інших осіб на таке майно. Відтак, добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном.
Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 Цивільного кодексу України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Приватне підприємство «Львівметалпласт» володіє об'єктами нерухомості, які є предметом спору з 24.02.2021, тобто вже 4 роки, дану інформацію підтверджує і позивач. За час добросовісного та мирного володіння майном Приватне підприємство «Львівметалпласт» здійснило ремонтно-будівельні роботи будівель спірних приміщень заадресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, що є невід'ємними покращеннями.
Відтак, лише ремонтно-будівельні роботи, здійснені Приватним підприємством «Львівметалпласт» у спірному майні, значно перевищують вартість такого майна.
Крім того, відповідач зазначає про те, що з моменту вибуття спірних будівель з власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» до подання позовної заяви про витребування майна пройшло понад 6 років, а з моменту набуття Приватним підприємством «Львівметалпласт» права власності на спірні будівлі, пройшло понад 4 років.
За таких обставин, відповідач просить суд, застосувати строки позовної давності у справі №914/544/25, щодо витребування будівель.
На підставі вищенаведеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні поовних вимог повністю.
Правова позиція третьої особи.
Третя особа виклала свої заперечення проти позову у поясненні.
Зокрема зазначила, що 24.07.2025 між Приватним акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» (іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Львівметалпласт» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений Барбуляк Х. М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, згідно якого третій особі передано в іпотеку спірне майно.
Забезпечення виконання зобов'язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відтак Приватне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» вважає, що за таких умов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» до Приватного підприємства «Львівметалпласт» про витребування з володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, не підлягає задоволенню.
Станом на дату подання пояснень, іпотекодавець згідно іпотечного договору та боржник за основним зобов'язанням Приватне підприємство «Львівметалпласт» не погасив боргові зобов'язання перед Приватним акціонерним товариством «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», яке має пріоритетні права щодо вищевказаних об'єктів нерухомості згідно Закону України «Про іпотеку» та усталеної судової практики, що склалась з цих питань.
З огляду на це, задоволення вимог інших осіб щодо цих об'єктів нерухомості, обтяжених іпотекою в користь Приватного акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», буде порушувати норми законодавства, що регулює іпотечні правовідносини та відносини щодо права власності, а також права і законні інтереси останнього, як пріоритетного кредитора Приватного підприємства «Львівметалпласт».
Враховуючи вищенаведені обставини третя особа просить суд у задоволенні поову відмовити повністю.
Обставини встановлені судом.
В межах розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» у справі № 5015/118/11 (попередній № 28/45) було проведено аукціон з продажу майна боржника.
Так, 07.12.2018 відбувся аукціон з продажу наступного майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач»:
1. ЛОТ № 1 - нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, заг. пл. 37017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 за початковою ціною лоту - 2 093496,00 грн;
2. ЛОТ № 2 - два об'єкти нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Шевченка,321: нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, заг. пл. 12 911,0 кв.м. інежитлова будівля підстанції під літ. Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. та корпоративні права Дочірнього підприємства «ЛА-5» Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» за початковою ціною лоту - 746 158,00 грн;
3. ЛОТ №3 - дебіторські вимоги до ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» всумі 2 544 659,0 грн за початковою вартістю лоту - 2 544 659,0 грн.
Організатором аукціону проведеного 07.12.2018 Товарною біржа «Альянс» на сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення про результати аукціону. Відповідно до зазначеного оголошення, аукціон по Лоту № 1 та Лоту № 2 відбувся з визначенням переможця ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ», а по Лоту № 3визнано таким, що не відбувся. Кінцева вартість Лоту №1 становила 8 373 984,00 грн., а кінцева вартість Лоту №2 - 3133 863,60 грн.
За наслідками проведення аукціону від 07.12.2018 року, 10.12.2018 року право власності на нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ. А-4, загальною площею 37017,3 кв.м (Лот №1), нежитлові приміщення будівлі корпусу № 12 під літ.А-4, загальною площею 12911 кв.м і нежитлову будівлю підстанції під літ. Г-1 заг. пл.194,3 кв.м (Лот №2), зареєстровано за ТОВ «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» на підставі договорівкупівлі-продажу майна, проданого на аукціоні № 1630 від 10.12.2018 (Лот № 1), №1629 від 10.12.2018 (Лот № 2).
11.12.2018 до Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» (уповноважена особа учасників боржника ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач») надійшла заява до відповідача-1 арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та до відповідача-2 Товарної біржі «Альянс» про визнаннянедійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та застосуваннянаслідків недійсності визнання недійсними угод, укладених з переможцями аукціону.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі №5015/118/11 суд залучив Приватне підприємство «Львівметалпласт» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2022 у справі № 5015/118/11 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута; визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (лоту № 1 та лоту № 2); визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «ЛьвівськийАвтонавантажувач» та переможцем аукціону Приватним підприємством «ІНВЕСТ ПРОМ ТОРГ», серія та номер: 1630, виданий 10.12.2018 та визнано недійсним договір купівлі-продажумайна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 , укладений між ТзОВ «Управляючакомпанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону ТзОВ «УКРІНВЕСТ ТОРГ», серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023№5015/118/11 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської областівід 18.08.2022 у справі № 5015/118/11 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та застосування наслідків недійсності правочину визнання недійсними угод, укладених із переможцями аукціону, відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі №5015/118/11 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 у справі №5015/118/11 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2022 року у справі № 5015/118/11 та справу № 5015/118/11 у частині заяви ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» про визнання недійсним результатів аукціону від 07.12.2018 та визнання недійсними угод, укладених із переможцем, передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі № 5015/118/11 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про визнання недійсним аукціону від 07.12.2018 з продажу майна банкрута та визнання недійсними угод, укладених з переможцем аукціону, визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (Лот № 1 та Лот № 2), визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (Лот № 1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1630, виданий 10.12.2018 та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 р. (Лот № 2), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 року у справі №5015/118/11 частково задоволено вимоги апеляційної скарги Приватного підприємства «Львівметалпласт», скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №5015/118/11 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (Лот № 1 та Лот № 2), визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (Лот № 1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1630, виданий 10.12.2018 та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 р. (Лот № 2), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія
«Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.
Причиною скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі № 5015/118/11 буди процесуальні питання.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі № 5015/118/11 припинено ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач». Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вимоги кредиторів, які не були заявлені протягом провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» або відхилені господарським судом, постановлено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» закрито.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі 5015/118/11 ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі № 5015/118/11 про закриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», скасовано у повному обсязі. Справу № 5015/118/11 повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію ліквідаційної процедури.
Після відкриття провадження у справі № 914/544/25, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду прийняв постанову від 18.06.2025 у cправі №5015/118/11, якою задоволив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування», скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 5015/118/11 та залишив в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.12.2024 у справі №5015/118/11, якою закрито провадження у справі про банкрутство.
Також постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.06.2025 у cправі №5015/118/11 залишено без задоволення касаційну скаргу Приватного підприємства«Львівметалпласт» та залишено без змін постанову Західного апеляційногогосподарського суду від 30.10.2024 у справі №5015/118/11.
Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 10.12.2018, предметом якого були нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, заг. пл. 37 017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, та Договір купівлі-продажу від 10.12.2018 року, предметом якого були нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4,
заг. пл. 12 911,0 кв.м., нежитлова будівля підстанції під літ. Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. та
корпоративні права Дочірнього підприємства «ЛА-5» ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», визнано недійсними, позивач покликаючись на положення частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України зазначає, що такі договори не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У зв'язку з недійсністю результатів аукціону від 07.12.2018 та, як наслідком недійсності відповідних договорів, ТОВ «Управляюча компанія«Львівський автонавантажувач» залишається власником нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, заг. пл. 37 017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, заг. пл. 12 911,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул.Шевченка, 321, нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 та корпоративних прав Дочірнього підприємства «ЛА-5», оскільки перехід права власності не відбувся.
З моменту придбання майна переможцями аукціонів і по теперішній час об'єкти нерухомого майна, неодноразово відчужувалися.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речовихправ на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №415498837 від 27.02.2025 власником спірного майна є Приватне підприємство «Львівметалпласт», покликаючись на положення частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач» нежитлові приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37 017,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101); нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101); нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 м2 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101).
Висновки суду.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частина 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно частини 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приписами частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.
За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом з матеріалів справи право власності на спірне нерухоме майно станом на час розгляду справи зареєстровано за Приватним підприємством «Львівметалпласт», що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідки з Державного реєстру речовихправ на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №415498837 від 27.02.2025 та не заперечується сторонами.
Особа, до якої перейшло право власності на об'єкти нерухомості, набуває щодо них всі правомочності власника, включаючи право володіння. Суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України, вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16.
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Такий правовий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.
Судом враховується, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Водночас, досліджуючи обставини щодо добросовісності/недобросовісності набуття Приватним підприємством «Львівметалпласт» спірного нерухомого майна та, як наслідок, відсутності або ж наявності правових підстав для витребування такого майна саме від нього, як останнього набувача та володільця, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
При цьому статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено можливість добросовісного набувача набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 Цивільного кодексу України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 вказаного кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Стаття 388 Цивільного кодексу України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Велика Палата Верховного Суду в постановах, зокрема, від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 та від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 зазначила, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування майна.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 вказала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Щодо недобросовісності Приватного підприємства «Львівметалпласт» суд зазначає наступне.
Засновником Приватного підприємства «Львівметалпласт» на даний час є ОСОБА_1 , до 16.12.2024 засновниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Два учасника, які були допущені до аукціону від 07.12.2018 пов'язані з із засновниками Приватного підприємства «Львівметалпласт» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал-ЛВ», ідентифікаційний код юридичної особи 41343088, адреса: 79069, Львівська область, місто Львів, вулиці Шевченка, будинок 321, власник ОСОБА_3 .
Пов'язаність із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вбачається через Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» (ідентифікаційний код 39961271). Засновником відповідного товариства до 07.02.2022 був ОСОБА_3 - власник учасника аукціону від 07.12.2018 року. В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛ-КАТ» стали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долученою позивачем до матеріалів справи.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ», ідентифікаційний код юридичної особи 40120401, адреса: Україна, 79021, Львівська область, місто Львів, вулиця Садова, будинок 2 А, Керівник Лєвша Дмитро Васильович. Стан: припинено 15.04.2019.
Пов'язаність із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вбачається із адреси місцезнаходження переможця аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ», оскільки саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет» з 27.03.2015 є співвласником об'єкта нерухомого майна, загальною площею 1260,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру
Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 415497053 від 27.02.2025, наявною в матеріалах справи.
Крім того, саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Тібет» є власником іншого об'єкту нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», - будівлі адміністративного корпусу під літ. «Ж-4».
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №415498837 від 27.02.2025 (надалі - Інформаційна довідка №415498837) від 27.02.2025, вбачається, що майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», неодноразово переходило у власність до інших осіб, пов'язаних із засновниками Приватного підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; з 16.12.2024 засновником є лише ОСОБА_1 ).
З Інформаційна довідка №415498837 вбачається, що теперішнім володільцем нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, заг. пл. 37 017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, заг. пл. 12 911,0 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101) є Приватне підприємство «Львівметалпласт» (Ідентифікаційний код - 36248365, Адреса 79069, Україна, Львівська область,місто Львів, вулиця Шевченка, будинок, 321).
З моменту придбання майна переможцями аукціонів і по теперішній час об'єкти нерухомого майна, які останній має намір витребувати, неодноразово відчужувалися. На підтвердження наведеного факту позивач подав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праввласності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборонвідчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №414333497 від 20.02.2025, згідно з якою спірне майно неодноразово переходило у власність різних осіб.
Проте кількість відчужень спірного майна, надання відповідним правочинам формальних ознак правомірного відчуження за наявності достатніх підстав для висновків про неправомірну первісну державну реєстрацію права власності на зазначене майно, не може обмежувати власника у можливості домогтися поновлення свого права, застосовуючи відповідні способи судового захисту.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 30.10.2024 ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.05.2024 у справі №5015/118/11 скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсними результати аукціону від 07.12.2018 з продажу майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» (Лот № 1 та Лот № 2). Визнав недійсним договір купівлі-продажу майна, проданого на аукціоні від 07.12.2018 (Лот № 1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер:1630, виданий 10.12.2018. Визнав недійсним договір купівлі-продажу майна,проданого на аукціоні від 07.12.2018 (Лот № 2), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» та переможцем аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ТОРГ» (ідентифікаційний код: 40120401), серія та номер: 1629, виданий 10.12.2018.
Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №5015/118/11 залишено без змін.
Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальне значення судових рішень є одним із важливих аспектів забезпечення належної оцінки доказів у справі.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 917/31335/18.
Порушення при проведенні аукціону в межах розгляду справи про банкрутство встановлені судовими рішеннями у справі №5015/118/11, відтак не підлягають доказуванню у справі №914/544/25 з огляду на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки аукціон з продажу спірного майна, яке є предметом спору в даній справі, та договори купівлі-продажу майна визнано недійсним, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» залишається власником нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, заг. пл.37 017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, нежитловихприміщень будівлі корпусу №12 під літ А-4, заг. пл. 12 911,0 кв.м. заадресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, нежитлової будівлі підстанції під літ.Г-1 заг.пл. 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321.
Одним із судових способів захисту речових прав є витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація). Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
На недобросовісність відповідача вказує і той факт, що 24.07.2025 під час розгляду судом даної справи, відповідачем було вчинено ряд реєстраційних дій щодо предмета спору, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 440559600 від 22.08.2025, а саме:
24.07.2025 13:58:23 внесено запис про іпотеку №60845418 щодо нежитлових приміщень будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37 017,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101), документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 2121, виданий 24.07.2025, видавник: Барбуляк Х.М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80062822 від 24.07.2025 14:14:49, приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область. Відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 31.12.2025, розмір основного зобов'язання: 16144516,80 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання: інший тип договору, договір № 20/12-2024 на виконання поточного ремонту , серія та номер: 20/12-2024, виданий 20.12.2024, видавник: сторони, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.05.2025 року відомості про суб'єктів: Іпотекодержатель: Приватне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», код ЄДРПОУ: 03335511, Іпотекодавець: Приватне підприємство «Львівметалпласт», код ЄДРПОУ: 36248365.
24.07.2025 13:56:28 внесено запис про іпотеку №60845196 щодо нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101), документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 2121, виданий 24.07.2025, видавник: Барбуляк Х.М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80062574 від 24.07.2025 14:08:53, приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область, відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 31.12.2025, розмір основного зобов'язання: 16144516,80 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання: інший тип договору, договору № 20/12-2024 на виконання поточного ремонту, серія та номер: 20/12-2024, виданий 20.12.2024, видавник: сторони, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.05.2025 року, Відомості про суб'єктів: Іпотекодержатель: Приватне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», код ЄДРПОУ: 03335511, Іпотекодавець:Приватне підприємство «Львівметалпласт», код ЄДРПОУ: 36248365.
24.07.2025 13:59:55 внесено запис про іпотеку №60845648 щодо нежитлової будівлі підстанції під літ. Г-1 загальною площею 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101), документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 2121, виданий 24.07.2025, видавник: Барбуляк Х.М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 80063109 від 24.07.2025 14:21:45, приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, Львівська область, відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 31.12.2025, розмір основного зобов'язання: 16144516,80 гривня, правочин, в якому встановлено основне зобов'язання: інший тип договору, договір № 20/12-2024 на виконання поточного ремонту, серія та номер: 20/12-2024, виданий 20.12.2024, видавник: сторони, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 30.05.2025 року, відомості про суб'єктів: Іпотекодержатель: Приватне акціонерне товариство «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1», код ЄДРПОУ: 03335511, Іпотекодавець:Приватне підприємство «Львівметалпласт», код ЄДРПОУ: 36248365.
Вищезазначені записи про іпотеку стосуються нерухомого майна, яке витребовується позивачем з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт».
Відповідач, за наявності судового спору, передав майно в іпотеку, при цьому в договорі зазначив, що судового спору немає.
Так, у п.2.1.1. іпотечного договору вказано, що предмет іпотеки знаходиться у власності іпотекодавця, до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою, в тому числі податковою, не перебуває, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) та інших обтяжень як в межах України, так і за межами України, немає.
Щодо долученого відповідачем Висновку судової будівельно-технічної експертизи №3826-Е складеного 22.08.2025, суд зазначає наступне.
Предметом спору у справі є витребування майна з чужового незаконного володіння. Долучаючи висновок експертизи відповідач стверджує, що проведені ним ремонтно-будівельні роботи, у спірному майні, значно перевищують вартість такого майна.
Водночас, предметом доказування у справі є правомірність володіння відповідачем спірним майном, а не витрати зроблені ним на утримання вказаного майна.
Предмет доказування складається з обставин, які обґрунтовують вимоги позивача, заперечення відповідача або мають інше значення для правильного вирішення справи. Він включає в себе факти, які необхідно встановити для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді даної справи про витребування майна з чужого незаконного володіння, до предмета доказування не відноситься встановлення факту чи суми покращень майна, які були проведені відповідачем. Вказані обставини виходять за межі позову у даній справі та стосуються іншого предмету позову.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає натупне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Застаттею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами, визначеними частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України , яка пов'язує його із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Факт наявності порушень під час відчуження спірного майна на аукціоні, що проводився в межах справи про банкрутство, як наслідок визнання недісним аукціону та договорів, що були укладені, встановлений 30.10.2024 коли прийнята постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №5015/118/11.
Позивач звернувся із позовом до суду 27.02.2025, провадження у справі відкрито 04.03.2025, відтак строк позовної давності не пропущено.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду в справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідач, у свою чергу не спростував позовних вимог належними, достовірними, вірогідними допустимими доказами.
Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 18, 73, 74, 76-79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Львівметалпласт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36248365, адреса 79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок, 321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (ідентифікаційний код юридичної особи 31148163, місцезнаходження: 82630, Львівська область, Сколівський район, село Коростів, вулиця Гірська, будинок, 3) нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ. А-4, загальною площею 37 017,3 кв.м. за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471389746101), нежитлові приміщення будівлі корпусу №12 під літ А-4, загальною площею 12 911,0 кв.м. за адресою: місто Львів, вулиця Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1099046946101) та нежитлову будівлю підстанції під літ.Г-1 загальною площею 194,3 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1471342746101).
3. Стягнути з Приватного підприємства «Львівметалпласт» (ідентифікаційний код юридичної особи 36248365, адреса 79069, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок, 321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (ідентифікаційний код юридичної особи 31148163, місцезнаходження: 82630, Львівська область, Сколівський район, село Коростів, вулиця Гірська, будинок, 3) 138 094,17 грн судового збору.
4. Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 27.11.2025.
Суддя Сухович Ю.О.