вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
18 листопада 2025 рокуСправа № 912/2420/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Текстиль Україна" (вул. Кирилівська, 142, м. Київ, 04073)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Клєвєр" (п-т. Соборний, 51/1, каб.10, м. Олександрія, 28000)
про стягнення 635 117,34 грн,
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.,
представники сторін - участі не брали,
у судовому засіданні підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Текстиль Україна" (далі - ТОВ "Центр Текстиль Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Клєвєр" (далі - ТОВ "Золотий Клєвєр") про стягнення 635 117,34 грн з яких: 432 434,32 грн сума основного боргу, 61 058,88 грн - інфляційних втрат, 14 891,26 грн - 3% річних, 126 732,88 грн - пені, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Центр Текстиль Україна" зазначає, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 0908/23, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 22.09.25 залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків.
У межах встановленого судом строку позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 29.09.2025 надано відповідні докази.
Ухвалою від 06.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 04.11.2025.
21.10.2025 відповідачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та додаткові пояснення про визнання суми основного боргу.
Представник позивача та відповідача участі в судовому засіданні не брали, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Ухвалою від 04.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.11.2025.
Відзив на позов відповідач не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 18.11.2025 за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 18.11.2025 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
Між постачальником - ТОВ "Центр Текстиль Україна" та замовником - ТОВ "Золотий Клєвєр" укладено Договір поставки №0908/23 від 09.08.2023 (далі - Договір) (а.с. 9-10).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, які встановлені Договором, передати у власність Замовника товар, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити його у порядку та у строки і на умовах, які передбачені Договором.
Найменування, асортимент, ціна, кількість і вартість товару визначаються у видатковій накладній, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3 Договору)
Замовник сплачує поставлений товар Постачальником за ціною, яка передбачена видатковою накладною/рахунком-фактурою за кожну одиницю товару (п. 3.1 Договору).
Оплата здійснюється після постачання товару Постачальником.
Замовник оплачує товар у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2 Договору).
У разі неможливості визначення за яку партію була проведена оплата, то перераховані кошти вважаються в першу чергу погашенням заборгованості перед Постачальником у разі її наявності за Договором (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.4. Договору замовник зобов'язаний сплатити товар протягом 3-х календарних днів з дня його отримання.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за Договором винна сторона несе відповідальність, яка визначена Договором та чинним законодавством України.
При простроченні платежу замовник сплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня (п. 5.4. Договору).
Згідно з п. 10.1, 10.2 цей договір укладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із сторін. Цей Договір діє до 31.12.2024 і автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) робочих днів не заявить про свій намір його розірвати.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної №2139 від 12.07.2024 та Товаро-транспортної накладної №2139 від 12.07.2024 тканину для одягу набивну на загальну суму з ПДВ 625 847,04 грн відвантажено на склад відповідача (а.с. 11-12).
Відповідно до видаткової накладної №2149 від 15.07.2024 та Товаро-транспортної накладної №№2149 від 15.07.2024 тканину для одягу набивну на загальну суму ПДВ 5202,00 грн відвантажено на склад відповідача (а.с. 13-14).
20.08.2025 між сторонами підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2024-20.08.2025 за Договором, у якому зафіксовано зазначені вище господарські операції та заборгованість в сумі 432 434,32 грн (а.с. 15). Акт з боку позивача підписаний Рудич Катериною Федорівною, яка діяла на підставі Наказу №4/1 від 19.08.2025, який давав їй право підпису такого Акта (а.с. 16).
21.08.2025 позивач звернувся з листом, де в письмовій формі вимагав негайної сплати заборгованість в сумі 432 434,32 грн (а.с. 17).
27.08.2025 відповідач листом № 2708/1 надав відповідь на вищевказану вимогу, де визнав та підтвердив наявність поточної заборгованості в розмірі 432 434,32 грн, але вказав, що немає фінансової спроможності здійснити оплату та взяв на себе зобов'язання негайно погасити наявну заборгованість в разі надходження коштів на розрахунковий рахунок.
Вищезазначене стало підставою для звернення до суду.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав, поставив відповідачу товар, термін оплати якого настав, що підтверджується видатковими накладними №2139 від 12.07.2024, №2149 від 12.07.2024 та Товаро-транспортними накладними № 2139 від 12.07.2024, № 2149 від 15.07.2024.
Відповідно до п. 3.4. Договору сторони визначили та погодили що замовник зобов'язаний сплатити товар протягом 3-х календарних днів з дня його отримання.
Згідно з Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2024-20.08.2025 заборгованість відповідача складає - 432 434,32 грн. Акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб та печатки підприємств.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого (прийнятого) товару у сумі 432 434,32 грн не виконав.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявними у справі доказами підтверджується існування основного боргу в сумі 432 434,32 грн.
З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідач визнав обґрунтованість позовних вимог, факти, викладені у позовній заяві, не спростував, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 432 434,32 грн підлягають задоволенню.
За положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.4. Договору при простроченні платежу замовник сплачує постачальникові за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У численних постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду суд зазначав, що умова договору про сплату штрафних санкцій за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, оскільки формулювання "за кожний день прострочення", установлює лише порядок нарахування такої штрафної санкції як пеня, що також дозволяє її відмежувати від неустойки іншого виду, але вказане формулювання жодним чином не визначає період чи строк, за який ця неустойка нараховується. Зазначення в договорі іншого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України періоду нарахування штрафних санкцій, може бути здійснено або шляхом відображенням в його умовах конкретного строку нарахування штрафної санкції (на зразок "нараховується протягом року" тощо), або шляхом зазначення додаткових застережень щодо настання певної обставини (на зразок "до повного виконання зобов'язання", "до повної сплати заборгованості", "протягом всього періоду існування прострочення" тощо), які б дозволяли точно встановити момент закінчення строку нарахування неустойки, відмінний від визначеного ГК України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також зазначила, що такий підхід до застосування ч. 6 ст. 232 ГК України разом з умовами договору де міститься положення про нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, відображено й у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/15492/17, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, ухвалі від 23.01.2024 у справі № 911/952/22.
У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 5.4 договору не містить іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, чи вказівки на подію, що має неминуче настати, чи зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.
Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.
Перевіривши розрахунок позивача, суд зробив власний розрахунок нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг протягом шести місяців за період з 10.09.2024 по 10.03.2025 на суму 432 434,32 грн, а саме за періоди:
10.09.2024 - 12.12.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ) 432 434,32 (Сума боргу) x (2 x 13,00 : 366 ) x 94 днів (прострочення) : 100 = 28 876,22 грн;
13.12.2024 - 31.12.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 432 434,32 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 19 днів (прострочення) : 100 = 6 061,17 грн;
01.01.2025 - 23.01.2025 : 13,50 (облікова ставка НБУ) 432 434,32 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 365) x 23 днів (прострочення) : 100 = 7 357,31 грн;
24.01.2025 - 06.03.2025 : 14,50 (облікова ставка НБУ) 432 434,32 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 = 14 430,27 грн;
07.03.2025 - 10.03.2025 : 15,50 (облікова ставка НБУ) 432 434,32 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 4 днів (прострочення) : 100 = 1 469,09 грн.
Всього штрафні санкції (пеня) складають 58 194,06 грн.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував 3 % річних у розмірі 61 058,88 грн на суму 432 434,32 грн за період з 18.07.2024 по 10.09.2025.
Відповідно до п. 3.4. Договору замовник зобов'язаний сплатити товар протягом 3-х календарних днів з дня його отримання.
Отже, правильною датою виникнення зобов'язання відповідача по повній оплаті позивачу раніше отриманого товару є - 19.07.2024.
Суд зробив власний розрахунок нарахування 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг за період з 19.07.2024 по 10.09.2025 на суму 432 434,32 грн, а саме:
за період з 19.07.2024 по 31.12.2024 на суму 432 434,32 грн x 3 % x 166 : 366 : 100 = 5 883,94 грн;
за період з 01.01.2025 по 10.09.2025 на суму 432 434,32 грн x 3 % x 253 : 365 : 100 = 8 992,26 грн.
Всього 3 % річних складають 14 876,21 грн.
Позивачем нараховано інфляційні втрати за період з липня 2024 року по серпень 2024 року на суму 432 434,32 грн
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив неправильність розрахунку інфляційних втрат та зробив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 19.07.2024 по 10.09.2025.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) = 1.13891564
Інфляційне збільшення: 432 434,32 x 1.13891564 - 432 434,32 = 60 071,89 грн.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростовують вимоги позивача чи підтверджують виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати основної заборгованості та штрафних санкцій.
Також відповідачем не подано до суду заяви про зменшення розміру штрафних санкцій.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме про стягнення 432 434,32 грн основної заборгованості, 14 876,21 грн 3% річних, 58 194,06 грн пені, 60 071,89 грн інфляційних втрат.
Господарський суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення 635 117,34 грн складає 9 526,76 грн (635 117,34 х 1,5).
За розгляд позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 9 527,00 грн, згідно з платіжною інструкцією №5571 від 11.09.2025.
За положеннями п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Тому, зайво сплачений судовий збір у розмірі 00,24 грн підлягає поверненню з бюджету, для чого позивачу необхідно подати до суду відповідне клопотання.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 241,83 грн (50 % судового збору).
Інша частина судового збору в розмірі 4 241,82 грн (50 % судового збору) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Клєвєр" (п-т. Соборний, 51/1, каб.10, м. Олександрія, 28000, ідентифікаційний код 35439270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Текстиль Україна" (вул. Кирилівська, 142, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 44792182) 432 434,32 грн основної заборгованості, 14 876,21 грн 3% річних, 58 194,06 грн пені, 60 071,89 грн інфляційних втрат та 4 241,83 грн сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Текстиль Україна" (вул. Кирилівська, 142, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 44792182) 4 241,82 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №5571 від 11.09.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу та відповідачу через систему "Електронний суд".
Повний текст рішення складено - 28.11.2025.
Суддя М.С. Глушков