вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р. Справа № 911/2308/23 (752/7457/22)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справи
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області
до ОСОБА_1 , Київська область, Бучанського району,
с. Софіївська Борщагівка
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 - арбітражного
керуючого Приходька Дмитра Володимировича
про стягнення коштів пайової участі
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою господарського суду від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2023 р. у справі № 752/7457/22 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 05.09.2024 р. апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково; рішення Голосіївського районного суду м. Києва 08.11.2023 р. у справі № 752/7457/22 скасовано; справу за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів пайової участі направлено до суду, в якому порушено справу про банкрутство щодо ОСОБА_1 .
07.01.2025 р. до господарського суду Київської області надійшла наведена справа, яку, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.01.2025 р., було передано для розгляду судді Лопатіну А.В., присвоївши справі № 911/2308/23 (752/7457/22).
Ухвалою господарського суду від 16.01.2025 р. прийнято до свого провадження справу № 911/2308/23 (752/7457/22) за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів пайової участі в межах провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.05.2025 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича.
21.01.2025 р. через канцелярію суду позивачем було подано документи на виконання вимог ухвали суду, а саме - докази відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів, залученій третій особі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2025 р. розгляд справи по суті відкладено на 18.06.2025 р.; викликано судове засідання, яке відбудеться 18.06.2025 р. голову Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області - Кудрика Олеся Тимофійовича, явку останнього визнано обов'язковою;
17.06.2025 р. до суду від Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надійшла заява, в якій заявник просить суд розглянути цю справу за участю представника Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, що має повноваження вчиняти юридичні дії від імені Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області без довіреності начальника юридичного відділу - Станіславської Ірини Володимирівни.
18.06.2025 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2025 р., про що присутніми представниками учасників у справі підписано відповідну розписку.
Ухвалою суду від 18.06.2025 р. повідомлено відповідача та третю особу про місце, дату та час проведення наступного судового засідання.
В судове засідання з'явився уповноважений представник позивача та прокурор, інші учасники у справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи, крім цього, матеріалів справи достатньо для повного та всебічного розгляду спору, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності відповідача та третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників у справі, суд
встановив:
08.04.2020 р. між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Саченко Іриною Вадимівною (замовник) укладено договір № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка, відповідно до цього договору замовник зобов'язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка та перерахувати до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 2 007 403,05 (два мільйони сім тисяч чотириста три гривні п'ять копійок) на рахунок з наступними реквізитами: р/р НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 38010937, ККД 24170000, призначення платежу "Пайова участь, згідно договору № 10 від 08.04.2020 р., від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 ", одержувач УДКСУ у Києво-Святошинському pайоні, банк одержувача ГУ ДКСУ у Київській області (далі - Спеціальний рахунок). Розмір внеску та порядок його оплати визначається відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Наказом Міністерства розвитку громад на території України від 2 грудня 2019 року 286 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", рішення сільської ради від 24.12.2019 року № 50, та рішення виконавчого комітету сільської ради № 69 від 17 березня 2020 року (п. 1.1.).
Відповідно до п. 2.1. договору замовник зобов'язується перерахувати пайовий внесок у грошовій формі в загальній сумі зазначеній у розділі І цього договору, величина якого визначена згідно розрахунку, який наведений у додатку до цього договору протягом одного місяця з дати підписання цього договору.
Згідно з п. 2.2. договору за цим договором з моменту зарахування на спеціальний рахунок, передбачених дим договором грошових коштів на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка замовник передає право володіння, користування та розпорядження вказаними коштами Сільській раді відповідно до їх цільового призначення та в порядку, передбаченому чинним законодавством України. З вказаного моменту вищезазначені кошти стають комунальною власністю територіальної громади с. Софіївська Борщагівка.
Пунктом 2.3. договору сторони визначили, що кошти, отримані як пайова участь замовників об'єктів містобудування, можуть використовуватися виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка.
Об'єкти, майно та інші активи, придбані та/ або створені за рахунок коштів, є комунальною власністю територіальної громади с. Софіївська Борщагівка (п. 3.1. договору).
У п. 4.1. договору сторони передбачили, що у разі не виконання замовником будівництва умов договору про пайову участь у розвитку інфраструктури с. Софіївська Борщагівка щодо перерахування в повному обсязі коштів за цим договором, Софіївсько-Борщагівська сільська рада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку.
Відповідно до п. 5.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання своїх зобов'язань сторонами за цим договором.
Як зазначає прокурор, на виконання наведеного договору забудовником 13.04.2020 р. сплачено до сільського бюджету лише 1 000,00 грн., у зв'язку з чим Софіївсько-Борщагівською сільською радою проведено розрахунок розміру заборгованості за договором № 10 зі сплати пайового внеску, яка на даний час складає 2 006 403,05 грн.
Також прокурор зазначає, що так як договір між Софіївсько-Борщагівською сільською радою та Саченко І.В. укладено 08.04.2020 р., правовідносини, які виникли між вищевказаними сторонами регулюються Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 р.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019 р. (зокрема, п. 13 Розділу І цього Закону, який набрав чинності 01.01.2020 р.) ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено, а пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ від 20.09.2019 р. передбачено, серед іншого, дійсність договорів про сплату пайової участі, укладених до 01.01.2020 р. та продовження їх дії до моменту їх повного виконання; зниження граничних розмірів пайової участі з 01.01.2020 р. з подальшим (з 01.01.2021 р.) скасуванням інституту пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Разом з цим, на 2020 рік встановлено перехідний період, визначений вищевказаним Законом, яким керувалися органи місцевого самоврядування при укладенні договорів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.
Зокрема, відповідно до п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Згідно з п. 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Більш того, відповідно до листа Міністерства розвитку громад та територій України "Щодо надання роз'яснення застосування положень законів, які регулюють відносини щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів" № 1/15.2/515-21 від 12.02.2021 р., зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі, визначені умовами договорів про пайову участь, які було укладено замовниками будівництва з органами місцевого самоврядування до 01.01.2021 р. мають бути виконані в повному обсязі.
З посиланням на вищевказане, прокурор зазначає, що замовник будівництва, розпочавши виконання будівельних робіт ще до 2020 року та уклавши договір пайової участі зобов'язаний її сплатити на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, проте розміри такої пайової участі та порядок сплати змінено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 р.
Прокурор наголошує, що замовник будівництва Саченко І.В. розпочала будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , згідно поданої декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 09.06.2017 р. за номером КС 083171603184. На переконання прокурора, обов'язок зі сплати коштів пайової участі за вищевказаним договором щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Кошова, 97/22, в с. Софіївська Борщагівка наступив 09.05.2020 р. та кошти повинні були бути перераховані на користь місцевого бюджету сільської ради у відповідності до вимог п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", листа Міністерства розвитку громад та територій України "Щодо надання роз'яснення застосування положень законів, які регулюють відносини щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів" №1/15.2/515-21 від 12.02.2021 р. Однак, у порушення вищевказаних вимог законодавства та умов договору Саченко І.В. кошти пайового внеску на загальну суму 2 006 403,05 грн. не сплатила, у зв'язку з чим, прокурором заявлено позов про стягнення з Саченко Ірини Вадимівни на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району коштів пайової участі у розвиток інфраструктури с. Софіївська Борщагівка в сумі 2 006 403,05 грн. (основного боргу), 593 718,07 грн. втрат від інфляції (період нарахування: з 09.05.2020 р. по 31.05.2022 р.); 128 522,89 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами (період нарахування: з 09.05.2020 р. по 27.06.2022 р.), всього грошових коштів на загальну суму - 2 728 644,01 грн.
Здійснивши аналіз наданих доказів та наведених у позові аргументів, судом встановлено, що прокурор звернувся до суду з даним позовом з дотриманням порядку, передбаченого статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру", оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Судом встановлено, що відповідачем не було подано відзив на позов, однак, було заявлено клопотання про витребування у Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області як у правонаступника Софіївсько-Борщагівської сільської ради оригінал договору пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від 08.04.2020 р. № 10 з додатком на 3 арк.
Вказане клопотання вмотивоване тим, що відповідач не визнає позовні вимоги і стверджує, що вона не укладала і не підписувала 08.04.2020 р. зі сільською радою договір № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка та не сплачувала грошові кошти на виконання цього договору. Також представник відповідача наголошує, що на копії договору доданого позивачем до позову наявний не її підпис.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з посиланням на наведені обставини, представником відповідача також подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, перед якою заявник просить поставити питання: "чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 на документі "Договір № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від 08.04.2020 р. з додатком на 3-х аркушах" у графі "Замовник" навпроти прізвища " ОСОБА_1 " тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?".
Слід зазначити, що наведені клопотання, як вбачається з матеріалів справи, було розглянуто протокольними ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2023 р. та від 08.11.2023 р.
Судом не встановлено наявності необхідності для вирішення даного спору призначення судово-почеркознавчої експертизи у цій справі, разом з тим, враховано, що заперечення відповідача щодо заявленого позову ґрунтуються на твердженнях не укладення та не підписання відповідачем договору № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від 08.04.2020 р.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке:
Судом встановлено, що рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області 2 сесії VIII скликання № 5-2-VIII від 10.12.2020 р. "Про реорганізацію Софіївсько-Борщагівської сільської ради шляхом приєднання до Борщагівської сільської ради" вирішено реорганізувати Софіївсько-Борщагівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області шляхом приєднання до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.
Як стверджує прокурор, 08.04.2020 р. між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка.
Так, предметом вказаного договору є залучення коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка від забудовника Саченко Ірини Вадимівни, що є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями у АДРЕСА_1 .
Додатком до вказаного договору є розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка, яким, на підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 17.03.2022 р. № 69, встановлено величину пайової участі (внеску) замовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка у розмірі 2 007 403,05 грн. (2% від показника опосередкованої вартості спорудження житла).
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Поряд з наведеним, 01 січня 2020 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20 вересня 2019 року, якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що зобов'язувала замовника будівництва об'єкта укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, виключено.
Так, за змістом цього Закону і прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Положеннями п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2019 р. рішенням 31 сесії VIII скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 50 "Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури села Софіївська Борщагівка протягом 2020 року", у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та з метою врегулювання порядку поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури села Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області протягом 2020 року, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Софіївсько-Борщагівська сільська рада вирішила:
"1. Рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради VII скликання Києво-Святошинського району Київської області від 28.09.2012 р. № 8 зі змінами згідно рішення сільської ради від 25.12.2012 р. № 68 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Софіївська Борщагівка вважати таким, що втратило чинність.
2. Договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
3. Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
3.1. розмір пайової участі становить:
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3.2. Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 2 грудня 2019 р. № 286 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла на території села Софіївська Борщагівка 12 556,00 грн. за один квадратний метр загальної площі квартир будинку.
3.3. Пайова участь не сплачується у разі будівництва:
- об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
- об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
- об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
- об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
- об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
- об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
- об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
4. Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
5. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
6. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
7. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
8. Рішення набирає чинності з 01.01.2020 р.
9. Контроль за виконанням рішення залишаю за собою.".
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право;відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
Пунктами 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Тобто при ухваленні рішення суд має з'ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Тому, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (аналогічний висновок щодо обов'язку суду з надання правової кваліфікації відносин сторін викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі N 487/10128/14-ц та від 08.06.2021 р. у справі N 662/397/15-ц).
У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі N 924/1473/15).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/ або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі N 917/1739/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 р. у справі N 916/556/19, від 22.10.2020 р. у справі N 910/18279/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.07.2021 р. у справі № 927/531/18).
Судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) зазначає, що "визнання судом укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та встановлення цивільних прав та обов'язків сторін договору на майбутнє за відсутності на час розгляду справи норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов'язувала замовника будівництва об'єкта укласти вказаний договір, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. У зв'язку з порушенням замовником будівництва зобов'язання про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплати пайового внеску у позивача виникає право вимагати стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.".
Так, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Схожих правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду також у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).
Судом встановлено, що відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку", який належить до ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 09.06.2017 р. за № КС083171603184, Саченко Ірина Вадимівна є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно з положеннями частини дев'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (що діяли на дату реєстрації наведеної декларації про початок виконання будівельних робіт до 01.01.2020 р.) було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Однак, як свідчать матеріали справи, укладення договору, який було наведеною нормою зобов'язано ініціювати замовника будівництва було ініційовано лише у 2020 році, тобто тоді коли зазначена норма закону, що зобов'язувала замовника будівництва об'єкта укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту втратила чинність.
При цьому, як зазначено вище, положеннями Закону, яким наведені положення норми закону скасовано установлено обов'язок замовника будівництва протягом 2020 року, за відсутності укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі: для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта.
З огляду на наведене вище, врахувавши те, що чинними положеннями законодавства, а саме, п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" установлено обов'язок замовника будівництва протягом 2020 року, за відсутності укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі: для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, у разі порушення цього обов'язку з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту орган місцевого самоврядування вправі звертатись з відповідним позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, судом встановлено, що положеннями п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", крім іншого, встановлено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
За змістом пунктів 16, 18, 19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Поряд з наведеним, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що замовник будівництва завершив будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Кошова, 97/22 у с. Софіївська Борщагівка, зокрема не надано затвердженої проектної документації, декларації готовності об'єкта до експлуатації, отже в силу наведених положень п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" можна дійти висновку, що у відповідача виник обов'язок сплати відповідних коштів пайової участі, однак строк виконання такого обов'язку ним не порушено, так як такий строк встановлено до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, що наразі не відбулось (доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять).
Однак, суд встановив, що 27.07.2023 р. до господарського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою від 27.07.2023 р. (вх. №1982/23) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
В подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/2308/23 про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича; ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; ухвалено вжити заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ОСОБА_1 відчужувати майно.
У межах провадження в наведеній справі розглядається даний спір.
Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають у межах такої справи.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 р. у справі N 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 р. у справі N 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі N 908/2637/20, від 27.12.2022 р. у справі N 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі N 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.99 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").
Аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності у тому числі фізичної особи - боржника, дає підстави для висновку, що з моменту відкриття стосовно боржника справи про неплатоспроможність він перебуває в особливому правовому режимі, що змінює, зокрема строк виконання грошових зобов'язань.
Так, відповідно до положень частини першої статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, крім іншого, строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
За таких обставин, строк виконання обов'язку зі сплати боржником - ОСОБА_1 (відповідач у цій справі) коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту - села Софіївська Борщагівка, що виник на підставі п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" настав в силу спеціального закону - Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі відносно відповідача, тобто з 14.02.2024 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Софіївсько-Борщагівською сільською радою здійснено розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка, відповідно до якого розмір пайової участі замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 становить 2 007 403, 05 грн.
Судом враховано, що відповідач наведений розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка не оспорює, а її заперечення ґрунтуються виключно на тому, що нею не було підписано договір № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка від 08.04.2020 р.
Разом з тим, виходячи з наведеного, оскільки з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов'язкове укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а замовник будівництва зобов'язаний здійснити сплату відповідних коштів у відповідності до норм чинного законодавства, за відсутності договору, розгляд питання та визнання судом укладеним договору № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка від 08.04.2020 р., укладеного, згідно його змісту, між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 (замовник будівництва), встановлення цивільних прав та обов'язків сторін такого договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом, а відтак, у даному випадку, заперечення відповідача, що ґрунтуються на тому, що нею не було підписано договір № 10 пайової участі замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Софіївська Борщагівка від 08.04.2020 р. не спростовують заявлених позивачем вимог.
Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, обов'язок доведення факту належної оплати замовником будівництва пайової участі закон покладає на відповідача.
Частиною першою ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина друга ст. 74 ГПК України).
Відповідачем доказів сплати коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту - села Софіївська Борщагівка не надано, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано.
З огляду на наведене, так як строк сплати замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 пайового внеску, згідно встановлених судом обставин, сплив 15.02.2024 р., однак останньою не здійснено належного виконання свого обов'язку, доказів, які б спростовували дані обставини матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення основного боргу - коштів пайової участі на суму 2 006 403,05 грн. (з урахуванням положень статті 14 ГПК України - в межах заявлених позовних вимог; з урахуванням сплаченої, згідно тверджень позивача, частини боргу в сумі 1 000,00 грн.) у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району 593 718,07 грн. втрат від інфляції (період нарахування: з 09.05.2020 р. по 31.05.2022 р.) та 128 522,89 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами (період нарахування: з 09.05.2020 р. по 27.06.2022 р.), суд зазначає таке:
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, строк виконання обов'язку зі сплати боржником - ОСОБА_1 (відповідач у цій справі) коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту - села Софіївська Борщагівка, що виник на підставі п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" настав в силу спеціального закону - Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі відносно відповідача, тобто з 14.02.2024 р.
Разом з тим, позивачем заявлено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які нараховано за період з 09.05.2020 р. по 27.06.2022 р., в той час як, згідно наведеного, в зазначений період відсутнє прострочення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати коштів пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка.
За таких обставин, позивачем заявлено позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району 593 718,07 грн. втрат від інфляції (період нарахування: з 09.05.2020 р. по 31.05.2022 р.) та 128 522,89 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами (період нарахування: з 09.05.2020 р. по 27.06.2022 р.) необґрунтовано, оскільки в період нарахування позивачем даних позовних вимог відсутнє прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а відтак, суд залишає такі вимоги без задоволення.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов висновку, що наведений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району коштів пайової участі у розвиток інфраструктури с. Софіївська Борщагівка в сумі 2 006 403,05 грн. (основного боргу). В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позову.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04362489, 08129, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1-А, р/р UA 14899998031414192100001010780, ГУК у Київ. обл./ Борщагів.сіл. код платежу: 24170000, призначення платежу - кошти пайової участі у розвитку інфраструктури с. Софіївська Борщагівка) коштів пайової участі на суму 2 006 403 (два мільйони шість тисяч чотириста три) гривні 05 копійок у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Софіївська Борщагівка.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 30 096 (тридцять тисяч дев'яносто шість) гривень 05 копійок судового збору.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Видати накази.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 28.11.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін