ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2025Справа № 910/10903/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код: 32744172)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень ААУ" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 24; ідентифікаційний код: 45504968)
про стягнення 123 640,98 грн
Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень ААУ" (далі - відповідач) про стягнення 123640,98 грн, з яких 60000,00 грн заборгованості з орендної плати, 39533,48 грн заборгованості зі сплати компенсації витрат на комунальні послуги, 3720,74 грн пені, 19906,69 грн штрафу, 120,00 грн інфляційних втрат та 360,07 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 1РЖМК240006 від 01.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
12.09.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 12.09.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
02.10.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення доказів, яка 02.10.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
10.10.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення доказів, яка 10.10.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 24.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.09.2025 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
06.10.2025 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.07.2025, яке згідно з повідомленням підприємства поштового зв'язку не було вручене відповідачу та повернуто за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2025 про відкриття провадження в цій справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.09.2025.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квітень ААУ" (далі - орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1РЖМК240006 (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) на передбачений умовами договору строк оренди нежитлові приміщення в комплексі (будівлі адміністративно-виробничого комплексу загальною площею 16613,9 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська (вулиця Воровського (Шевченківський р-н)), будинок 24. До складу майнового комплексу входять: будівля - літ. "А", площею 12 726,90 кв.м; будівля - літ "И", площею 3 588,70 кв.м, інші будівлі: літ. "Б" площею 3,0 кв.м, літ. "Б" площею 3,0 кв.м, літ. "Г" площею 49,80 кв.м, літ. "З" площею 242,50 кв.м), основні параметри якого та погоджених додаткових умов оренди наведені в Додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1 Договору приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем за актом приймання (№1) із зазначенням технічного стану приміщення, іншої необхідної інформації. Акт приймання (№1) підписується уповноваженими представниками орендодавця та орендаря, і з моменту його підписання є невід'ємною частиною цього договору. Площею, що підлягає оплаті за цим договором, є площа приміщення, визначена на підставі даних технічної інвентаризації, помножена на R/U коефіцієнт, що наведений в Додатку № 1 до договору.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що підписання сторонами акту приймання (№1) свідчить про фактичну передачу приміщення в оренду від орендодавця орендарю та тягне за собою початок нарахування плати за оренду за користування приміщенням.
Відповідно до п. 6.1 Договору плата за користування приміщенням (плата за оренду) обчислюється з моменту передання орендодавцем приміщення за актом приймання (№1). Не зважаючи на площу приміщень згідно із технічною документацією та правовстановлюючими документами, сторони підписанням цього договору домовились, що нарахування плати за оренду буде здійснюватися відповідно до оплачуваної площі приміщення, що наведена в Додатку № 1 договору.
Згідно з п. 6.8 Договору, якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду та інші платежі сплачуються орендарем щомісячно, авансом (передоплата), не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного) місяця.
Відповідно до п. 6.3 Договору до плати за оренду за договором не входять платежі за комунальні послуги, телекомунікаційні послуги, гарантійний платіж, інші платежі, пов'язані із використанням приміщень та комплексу.
Пунктом 6.5 Договору визначено, що орендар в межах частки орендаря, визначеної нижче у цьому пункті, компенсує орендодавцю витрати на оплату комунальних послуг, понесені орендодавцем з моменту надання доступу до приміщення та протягом строку оренди.
До комунальних послуг належать: електропостачання; теплопостачання; водопостачання та каналізація.
Витрати орендодавця на оплату комунальних послуг таких як водопостачання та обслуговування систем каналізації та водовідведення, вивіз сміття, снігу, дезінфекція, дератизація, та експлуатаційні витрати на охорону, обслуговування систем водопостачання та каналізації, обслуговування механізмів розташованих на території майнового комплексу, телекомунікаційних систем, витрати на проведення хімічних аналізів стокових вод, витрати на утримання в естетичному стані прилеглої території навколо комплексу компенсуються орендарем на підставі рахунків орендодавця, виставлених у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають по відношенню до будинку зазначені послуги, пропорційно частці орендаря, яка виражається у процентному співвідношенні площі приміщення, яку орендує орендар, до площі майнового комплексу, що підлягає здачі в оренду, та яка наведена у Додатку №1 до цього договору (пп. 6.5.1 Договору).
Фактичні витрати орендодавця на оплату послуг з електропостачання приміщення компенсуються орендарем на підставі показників електролічильників, змонтованих орендодавцем за власний рахунок, за тарифом, встановленим компетентним державним органом та діючим на момент виставлення постачальником електричної енергії рахунку на оплату орендодавцем спожитої у розрахунковому періоді електроенергії(пп. 6.5.2 Договору).
Витрати орендодавця на оплату послуг з електропостачання місць загального користування, що вираховується як різниця між показниками лічильника, встановленого як загальний для будинку, та сумарними показниками лічильників, розміщених в офісних приміщеннях будинку, а також витрати на теплопостачання, здійснення поточних ремонтів, обслуговування систем теплопостачання, систем електропостачання, систем кондиціонування та вентиляції, систем безпеки та доступу, поточні ремонти місць загального користування, обслуговування та ремонт даху будинку, обслуговування та ремонт фасаду будинку компенсуються орендарем на підставі рахунків орендодавця, виставлених пропорційно частці орендаря, яка виражена у процентному співвідношенні площі приміщення, що здається в оренду по даному договору, до площі будинку, що підлягає здачі в оренду та яка наведена у Додатку №1 до цього договору (пп. 6.5.3 Договору).
Компенсація повинна бути здійснена на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки за компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг. Обов'язок по отриманню вищевказаного рахунка та акта покладається на орендаря (пп. 6.5.4 Договору).
01.04.2024 сторонами було підписано Акт приймання-передачі №1, відповідно до якого відповідач прийняв в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 470,00 кв.м.
Додатковою угодою №1 від 27.02.2025 сторони погодили, що плата за оренду складає: з 01.03.2025 по 30.04.2025 - 20000,00 грн, з 01.05.2025 по 31.12.2026 - 60000,00 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунок №000006792/2025 від 26.06.2025 (орендна плата за липень 2025 року) на суму 60000,00 грн, а також рахунок №000039202025/4160 від 11.07.2025 (компенсація комунальних послуг за червень 2025 року) на суму 39533,48 грн.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 60000,00 грн, заборгованість по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 39533,48 грн, пеню в розмірі 3720,74 грн, штраф у розмірі 19906,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 120,00 грн та 3% річних у розмірі 360,07 грн.
Після звернення позивача до суду відповідачем було частково сплачено заборгованість за Договором у загальному розмірі 79533,48 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №381 від 10.09.2025 на суму 22000,00 грн, №387 від 25.09.2025 на суму 24000,00 грн, №388 від 03.10.2025 на суму 14000,00 грн та №390 від 03.10.2025 на суму 19533,48 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - частиною нежитлового приміщення загальною площею 470,00 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 24, про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний сторонами Акт приймання-передачі №1 від 01.04.2024. Докази повернення майна з оренди в матеріалах справи відсутні.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єкта оренди, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів, зокрема, компенсації витрат на комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Так, умовами Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі щомісяця, авансом (передоплата), не пізніше 10 числа поточного (оплачуваного) місяця, на підставі виставлених позивачем рахунків. Обов'язок отримання таких рахунків при цьому покладається на орендаря.
Окрім того, компенсація витрат на комунальні послуги повинна бути здійснена на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем.
Отже, відповідач був зобов'язаний отримати виставлені позивачем рахунки №000006792/2025 від 26.06.2025 (орендна плата за липень 2025 року) на суму 60000,00 грн та №000039202025/4160 від 11.07.2025 (компенсація комунальних послуг за червень 2025 року) на суму 39533,48 грн та здійснити оплату за ними у строк до 10.07.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за Договором після звернення позивача до суду. Заборгованість з орендної плати в розмірі 22000,00 грн була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі.
Водночас, заборгованість з орендної плати в розмірі 38000,00 грн та заборгованість по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 19533,48 грн була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 38000,00 грн та заборгованості по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 19533,48 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У свою чергу, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 22000,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги позивача були задоволені відповідачем до відкриття провадження у справі.
Доказів сплати заборгованості по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 20000,00 грн відповідачем не надано, а відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 12.2 Договору встановлено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Крім зазначеного вище у п. 12.2 цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань:
якщо період прострочення становить 5-10 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;
якщо період прострочення становить 11 - 20 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання;
якщо період прострочення становить більше 20 календарних дів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, нарахованих на підставі п. 7.2 Договору, визнаються судом обґрунтованими.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Судом також встановлено, що відповідачем прострочено виконання своїх грошових зобов'язань за Договором понад 20 календарних днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 20% від простроченої.
Наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за весь час прострочення.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не є арифметично вірним. Між тим, розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом. У свою чергу 3% річних розраховані позивачем вірно. Відтак позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 20000,00 грн, пеня в розмірі 3720,74 грн, штраф у розмірі 19906,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 120,00 грн та 3% річних у розмірі 360,07 грн.
Суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 22000,00 грн, яка була сплачена відповідачем до відкриття провадження в цій справі.
Водночас судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулось з позовом 01.09.2025, а частина заборгованості була погашена Товариством з обмеженою відповідальністю "Квітень ААУ" 10.09.2025 - у розмірі 22000,00 грн.
Таким чином, заборгованість у розмірі 22000,00 грн була погашена відповідачем після звернення позивача до суду. Оскільки спір щодо стягнення зазначеної заборгованості виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат у цій частині.
Відтак судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 1295,19 грн.
У зв'язку із необхідністю закриття провадження у справі в частині стягнення частини основного боргу, сплачена сума судового збору в розмірі 1127,21 грн може бути повернута позивачеві в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/10903/25 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень ААУ" заборгованості з орендної плати в розмірі 38000,00 грн та заборгованості по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 19533,48 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квітень ААУ" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 24; ідентифікаційний код: 45504968) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код: 32744172) заборгованість по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) грн 74 коп., штраф у розмірі 19906 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шість) грн 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 120 (сто двадцять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 360 (триста шістдесят) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1295 (одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) грн 19 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.11.2025.
Суддя О.В. Нечай