ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2025Справа № 910/1765/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1765/25
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
про стягнення 8511,16 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - відповідач) про стягнення 8511,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-001076 від 27.06.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування на ремонт автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1765/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті спору.
04.03.2025 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач проти позову заперечив та вказав, що ним було сплачено на користь позивача матеріальний збиток з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням обов'язкової франшизи у розмірі 32328,34 грн, як це визначено долученим позивачем до матеріалів справи звітом про оцінку КТЗ №02-28/08А від 28.08.2023, а вимоги про стягнення з нього залишку виплаченого позивачем фактичного розміру відшкодування є такими, що не ґрунтуються на основі положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
07.03.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, заперечив та вказав, що долучений ним звіт про оцінку КТЗ є лише попереднім оцінюючим документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, у той час як долучені позивачем рахунки-фактури та акти виконаних робіт визначають фактичний розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем на користь позивача. Крім того, позивач наголосив, що відповідач діє непослідовно, тобто всупереч дійсній меті інституту страхування, оскільки у інших страхових справах позивача за умови, що звіт про оцінку пошкодженого КТЗ визначає більший розмір відшкодування, відповідач сплачує фактичні витрати на відновлювальний ремонт, що визначається рахунками та актами з СТО, а не оцінену звітом шкоду.
Своїм правом на подання заперечень, як то передбачено приписами Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
27.06.2023 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, оформлений страховим полісом №CLAU-001076, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
Згідно умов договору до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.
Строк дії договору встановлено з 27.06.2023 по 26.06.2024.
28.07.2023 року о 10 год. 00 хв. по вул. Харківське Шосе, 201/203 у м. Києві, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме: гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.08.2023 у справі №753/14410/23 встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.3 (б), п. 13.3 Правил дорожнього руху України та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
22.08.2023 року страхувальник звернувся до страховика із заявою №15/04/9/1/1147-23 про виплату страхового відшкодування, у якій просив виплатити страхове відшкодування згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту, оформлений страховим полісом №CLAU-001076 від 27.06.2023, у зв'язку із страховим випадком, що стався 28.07.2023.
Актом огляду транспортного засобу від 31.07.2023, було зафіксовано характер пошкоджень (назва деталей та опис пошкоджень) автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
Згідно рахунку №ІСзС-0016108 від 30.08.2023, виставленого ТОВ «Віді-Санрайз» вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 45791,30 грн, з яких: 22554,00 грн - вартість робіт, 11092,50 грн - вартість матеріалів, 12144,80 грн - вартість змінних деталей.
01.09.2023 року позивачем було складено та підписано страховий акт №16499, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 45791,30 грн.
На підставі складеного страхового акту №16499 від 01.09.2023 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-001076 від 27.06.2023, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Віді-Санрайз» суму страхового відшкодування в розмірі 45791,30 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6041 від 01.09.2023.
05.10.2023 року ТОВ «Віді Кузовний Сервіс» звернулося до ТДВ «СК «Віді-Страхування» з повідомленням, у якому вказало, що спеціалістами СТО було виявлено дефекти (пошкодження), які не були враховані раніше під час ремонту пошкодженого ТЗ та просило направити уповноважених представників страховика для проведення додаткового огляду з метою фіксації виявлених ушкоджень ТЗ.
Згідно рахунку №ІСзС-0018334 від 02.10.2023, виставленого ТОВ «Віді-Санрайз» вартість відновлювального ремонту додатково виявлених пошкоджень автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 4600,00 грн, з яких: 4600,00 грн вартість робіт.
05.10.2023 року позивачем було складено та підписано страховий акт №16906, згідно з яким додатково виявлені пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 4600,00 грн.
У подальшому, на підставі складеного страхового акту №16906 від 05.10.2023 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №CLAU-001076 від 27.06.2023, перерахував на рахунок СТО - ТОВ «Віді-Санрайз» суму страхового відшкодування в розмірі 4600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6524 від 06.10.2023.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ФОП Куліш О.В. на замовлення ТДВ «СК «Віді-Страхування» було виготовлено звіт про оцінку КТЗ №02-28/08А від 28.08.2023 (далі - звіт), яким встановлено, що вартість відновлювального ремонту об'єкта оцінки, з урахуванням зносу складників, що підлягають заміні та урахуванням ПДВ, становить 35528,34 грн, а коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 0,523.
10.10.2023 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернулося до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про страхове відшкодування №15/04/8/2/0845-23, у якій позивач просив відповідача, внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди між застрахованими ТЗ, що мала місце 28.07.2023, сплатити на користь позивача страхове відшкодування у розмір 50391,30 грн.
18.10.2023 року ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» сплатило на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» розмір страхового відшкодування у розмірі 32328,34 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №3Р090304 від 18.10.2023.
17.01.2025 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» звернувся до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із додатковою заявою до заяви про страхове відшкодування №15/04/8/2/0845-23 від 10.10.2023, у якій просило здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 8511,16 грн, яка розрахована із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,523.
У відповідь на вказаний лист, ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» направило лист про прийняте рішення №230000846053-5 від 03.02.2025, в якому повідомило ТДВ «СК «Віді-Страхування» про відмову у доплаті страхового відшкодування у розмірі 8511,16 грн, з огляду на сплачений раніше повний розмір страхового відшкодування за винятком безумовної франшизи у розмірі 32328,34 грн, що був визначений позивачем у звіті від 28.08.2023 №02-28/08А, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 50391,30 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З відповіді Національної поліції України №3023222362204820, вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , відшкодовується ОСОБА_2 , як особою, яка на законних підставах керувала автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , оскільки зворотного суду не доведено.
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 28.07.2023 суду не надано.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом №ЕР214563528, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був діючим на момент ДТП - 28.07.2023.
Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_2 експлуатував автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, суд дійшов висновку, що відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс №ЕР214563528) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн., франшиза - 3200 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 50391,30 грн, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом ЕР214563528 розміри лімітів відповідальності (160000,00 грн), франшизи (3200 грн) та часткову сплату відповідачем страхового відшкодування (32328,34 грн), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 8511,16 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які могли б свідчити про відсутність у нього обов'язку повернути суму виплаченого страхового відшкодування позивачу.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що ним був сплачений належний розмір страхового відшкодування на користь позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням обов'язкової франшизи у розмірі 32328,34 грн, як це визначено долученим позивачем до матеріалів справи звітом про оцінку КТЗ №02-28/08А від 28.08.2023.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
Поміж тим, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.
Судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» належним чином підтвердило фактичний розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 50391,30 грн, рахунками №ІСзС-0016108 від 30.08.2023, №ІСзС-0018334 від 02.10.2023, актами виконаних робіт №ІСзСА-031075 від 08.11.2023, №ІСзСА-029001 від 08.11.2023 та платіжними інструкціями №6041 від 01.09.2023, №6524 від 06.10.2023.
При цьому, позивач на виконання вимог статей 29, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначив належну до сплати відповідачем суму страхового відшкодування у розмірі 40839,50 грн, що розрахована з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,523 (визначений у звіті про оцінку КТЗ №02-28/08А від 28.08.2023), який застосований до вартості змінних деталей відповідно до виставлених СТО актів та рахунків, а також франшизи, а відтак вимоги про сплати залишку невідшкодованої страхової суми в розмірі 8511,16 грн є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.
Посилання ж Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на звіт про оцінку КТЗ №02-28/08А від 28.08.2023, за яким визначено розмір виплаченого позивачу страхового відшкодування є безпідставними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Тотожний за змістом правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.
Водночас, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач діє непослідовно, всупереч дійсній меті інституту страхування, оскільки у інших страхових справах позивача за умови, що звіт про оцінку пошкодженого КТЗ визначає більший розмір відшкодування, відповідач сплачує фактичні витрати на відновлювальний ремонт, що визначається рахунками та актами з СТО, а не оцінену звітом шкоду, так як кожна страхова справа є унікальною за складом її учасників, характером пошкоджень автомобілів, їх вартості та років випуску, тощо, а тому вирішення кожної конкретної страхової справи потребує індивідуального підходу і модель вирішення певної страхової справи апріорі не може ототожнюватися і накладатися на інші схожі та/або подібні страхові справами. Крім того, оцінка судом дій відповідача у інших страхових справах позивача є недоцільною, оскільки не становить та не визначає предмету даного спору.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 8511,16 грн задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок, 44, ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (08131, Київcька обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок, 60-А, ідентиікаційний код 35429675) суму страхового відшкодування у розмірі 8511 (вісім тисяч п'ятсот одинадцять) грн 16 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2025.
СуддяТ.В. Васильченко