ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про вжиття заходів забезпечення позову
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/14446/25
За заявою Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а)
Про забезпечення позову
За позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а)
До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
Про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №697-р від 23.10.2025
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Секретар судового засідання: Молот Н. М.
За участі представників сторін:
Представники позивача: Гуцал І. М. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Яковенко Д. М. - самопредстанвицтво, витяг з ЄДРПОУ;
Представник відповідача: Данилов К. О. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;
Спільне українсько-естонського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним Рішення АМКУ від 23.10.2025р. 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється».
Одночасно з поданням позовної заяви до суду надійшли дві заяви Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову, які є ідентичними за змістом, що зареєстровані канцелярією суду за вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25 шляхом зупинення виконання Рішення Антимонопольного комітету України від 23 жовтня 2025 року № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» до моменту набрання законної сили рішення господарського суду у справі.
21.11.2025 до суду від Антимонопольного комітету України надійшли заперечення проти відкриття провадження у справі та вжиття заходів забезпечення, у зв'язку із зловживанням СП ТОВ «Оптіма-Фарм ЛТД» процесуальними правами.
21.11.2025 суд ухвалою призначив дві заяви Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25) про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 25.11.2025, та зобов'язав:
- Спільне українсько-естонського підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» надати суду пояснення щодо подання двох ідентичних заяв за вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25 та подання наступного дня інших позовів щодо оскарження того самого рішення АМКУ;
- Антимонопольний комітет України надати суду пояснення щодо правових підстав та обставин застосування ч. 4 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
24.11.2025 до суду від заявника надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
25.11.2025 до суду від заявника надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2025.
В судовому засіданні представником АМК було заявлено відвід судді, призначеному для розгляду даної заяви та справи від розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, який вирішено відповідною ухвалою та відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.
У судове засідання 25.11.2025 прибули представники сторін та надали власні пояснення та заперечення щодо поданих заяв про забезпечення позову.
1) Доводи позивача (заявника) щодо вжиття заходів забезпечення позову.
- 23.10.2025 року АМКУ прийнято рішення АМКУ № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» (надалі - Рішення № 697-р), яким вирішено:
«Визнати рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370- р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання незалежно від порушення господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду».
- Тобто дане рішення АМКУ було прийнято на виконання рішення АМКУ від 31.07.2025 року №370-р, яке оскаржується заявником в межах господарської справи №910/11233/25 (суддя Блажівська О. Є.).
- Рішення №697-р, заявник вважає протиправним, а відтак незастосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання Рішення № 697-р призведе не тільки до ускладнення поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а й взагалі до припинення функціонування позивача, як суб'єкта господарювання;
- порушення конкуренційного законодавства, підпадають під визначення кримінального порушення у розумінні статті 6 Конвенції, а практика ЄСПЛ захищає презумпцію невинуватості: у справі «Allen v. the United Kingdom» від 12 липня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що презумпція невинуватості застосовується до адміністративних санкцій, якщо вони мають каральний характер; у справі «Minelli v. Switzerland» від 25 березня 1983 року - суд не має права вважати особу винною, посилаючись на рішення адміністративного органу, яке оскаржується;
- відтак, на думку заявника, існують обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, передбачених статтями 136 - 137 Господарського процесуального кодексу України, шляхом зупинення виконання Рішення АМКУ № 697-р до вирішення спору по суті.
2) Заперечення відповідача (АМКУ) щодо вжиття заходів забезпечення позову.
- Позивач вже звертався до Господарського суду міста Києва у межах справ №910/13254/25, №910/13494/25, №910/11233/25 із заявами про забезпечення позову, які за своїми наслідками є ідентичними та спрямовані на зупинення виконання позивачем Рішення АМКУ №370-р та №697-р;
- натомість, позивач, всупереч порядку оскарження судових рішень у межах справ №910/13254/25, №910/13494/25, №910/11233/25, ігноруючи набрання ними чинності, знову звертається з аналогічними заявами про забезпечення позову, що є зловживанням процесуальними правами;
- більше того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 у справі №910/13732/25 було відмовлено позивачу у відкритті провадження за позовом про скасування Рішення АМКУ №697-р;
- штраф, передбачений статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, служить також цілям отримання грошової компенсації за заподіяну порушенням шкоду поряд з функцією покарання суб'єкта господарювання, що узгоджується з практикою ЄСПЛ;
- фінансові показники діяльності позивача не доводять, що виконання останнім Рішення АМКУ №370-р призведе до неплатоспроможності позивача;
- дії ТОВ «БаДМ» та позивача безпосередньо й негативно впливають на формування цін лікарських засобів для кінцевих споживачів (закладів охорони здоров'я, населення), захист прав яких забезпечує Комітет відповідно до статей 3 та 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України». Отже, виконання Рішення АМКУ №370-р безумовно спрямовано на захист суспільних інтересів;
- господарські суди під час розгляду справи про оскарження рішення органу Комітету не можуть застосувати положення кримінального законодавства, а також його презумпції та стандарти.
Після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, під час виготовлення повного тексту ухвали, 27.11.2025 року від позивача надійшла заява про вжиття зустрічного забезпечення позову, а 28.11.2025 від позивача надійшли заперечення на таку заяву. Суд зазначає, що вказані заява про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову буде розглянута судом протягом 10 днів відповідно до ч. 4 статті 141 ГПК України.
3) Розглянувши заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (вх. №07-10/12679/25 та №07-10/12680/25) про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про залишення без розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову до подання позовної заяви та про часткове задоволення вказаної заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.
3.1. Норми права, що підлягають застосуванню судом.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина 1 статті 136 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 статті 136 ГПК України - забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може
а) істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
б) істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов у даній справі носить немайновий характер.
У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення при задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 20.01.2025 у справі №910/8275/24, від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21, від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення у дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Вище викладена правова позиція Великої Палати Верховного Суду застосована також у постанові Верховного Суду від 01.08.2024 у справі №910/211/24.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина 1 статті 140 ГПК України). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 6 статті 140 ГПК України).
Відповідно до Рішення АМКУ від 31.07.2025р. № 370-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі Рішення № 370-р), на Позивача накладено штраф у розмірі 2432 403 190 (два мільярди чотириста тридцять два мільйони чотириста три тисячі сто дев'яносто) гривень. Рішення №370-р оскаржено Позивачем в судовому порядку в межах розгляду справи № 910/11233/25 (ухвала про відкриття провадження від 12.09.2025 року).
Після відкриття провадження у справі № 910/11233/25 12.09.2025 року АМК прийняв оскаржуване у даній справі рішення від 23.10.2025 за № 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» (надалі Рішення № 697-р), яким вирішено: «Визнати рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370 р таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним, переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р підлягає виконанню у двомісячний строк з дня його одержання незалежно від порушення господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду».
Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:
- згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
- за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону;
- за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,
а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Частиною 4 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з:
порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним;
переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується.
Відповідно до статті 11 ГПК України (верховенство права та джерела права, що застосовується судом), суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
3.2. Висновки суду щодо застосування норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
В системному аналізі норм частини 4 та 5 статті 60 та статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд приходить до висновку, законодавець розрізняє поняття "виконання рішення АМК" та "зупинення дії рішення АМК". Законодавець частиною 4 статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції " також передбачив з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб'єктів господарювання право органів АМК прийняти рішення про не зупинення дії рішення, навіть у випадку його оскарження та перевірки господарським судом, проте в тій же норм законодавець надав перевагу судовому контролю над прийнятим АМК рішенням, зазначивши, що таке право наявне в АМК, якщо суд не вирішить зупинити дію рішення органу АМК, що оскаржується.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) у кримінальному аспекті вважаться такою, що застосовується до рішень деяких адміністративних органів, які мають повноваження у галузях економічного, фінансового та антимонопольного права (Produkcija Plus Storitveno podjetje d.o.o. v. Slovenia), 2018, Grande Stevens and Others v. Italy, 2014).
В рішенні Grande Stevens and Others v. Italy (п.94) Суд послався на власну усталену практику, згідно з якою для визначення наявності «кримінального обвинувачення» необхідно враховувати три фактори: (1) правову кваліфікацію в національному законодавстві, (2) характер правопорушення (3) суворість покарання, яке може бути застосоване до особи (Engel and Others v. the Netherlands, 8 June 1976, п. 82, Series A no. 22).
Крім того, ці критерії є альтернативними, а не кумулятивними: для застосування статті 6 щодо слів «кримінальне обвинувачення» достатньо, щоб відповідне правопорушення за своєю природою було «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб воно тягнуло за собою для відповідної особи стягнення (покарання), яка за своєю природою та ступенем суворості загалом належить до «кримінальної» сфери.
Судом також було сформульовано висновок про те, що для цілей застосування статті 6 Конвенції у кримінальному аспекті релевантним є не остаточний розмір фактичного застосованого стягнення, а суворість стягнення, яке апріорі може бути застосовано. В цитованій справі Судом сформульовано висновок про те, що штрафи в розмірі від 500 000 до 3 000 000 євро були безперечно суворими і мали значні фінансові наслідки для заявників.
Суд зробив висновок (п. 99), що зазначений вище розмір штрафу (покарання) має «кримінальну природу». Також в п. 100 узагальнена релевантна практика Суду, у відповідності до якої кримінальний аспект ст. 6 поширюється на адміністративні органи, сферою діяльності яких, зокрема, є антимонопольна діяльність.
ЄСПЛ було сформульовано висновок про те, рішення, ухвалені такими органами, повинні підлягати подальшому контролю з боку судового органу, який має повну юрисдикцію. Характеристики судового органу з повною юрисдикцією включають повноваження скасовувати в усіх аспектах, з питань факту та права, рішення адміністративного органу. Він повинен мати юрисдикцію для розгляду всіх питань факту та права, що мають відношення до спору, який він розглядає (п. 139).
Оцінюючи у системному взаємозв'язку наведене вище, суд приходить до висновку, що в даному випадку на спірні правовідносини поширюються гарантії ст. 6 Конвенції (кримінальний аспект), включаючи право особи на оскарження рішення адміністративного органу до суду й розгляду справи судом, наділеним повною юрисдикцією (зокрема й в питаннях забезпечення позову).
Оскаржуване рішення АМКУ від 23.10.2025р. 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється», прийнято на підставі норм ч. 4 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" фактично передбачає відсутність можливості ефективного судового контролю щодо рішення АМКУ в частині притягнення особи до відповідальності, тобто фактично означає "виконання покарання у вигляді сплати штрафу" під час судового контролю щодо рішення, на підставі якого такий штраф було накладено.
Отже, таке застосування норми закону, викладеного у частині 4 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не узгоджується з висновками ЄСПЛ, наведеними вище, які є джерелом права, щодо неможливості притягнення до відповідальності в кримінальному аспекті статті 6 Конвенції, до перевірки судом обґрунтованості такого притягнення до відповідальності.
Застосування до суб'єкта господарювання санкції (в даному випадку штрафу), яка за своєю природою є співмірною з кримінальним покаранням, має поєднуватись із обов'язком законодавця врегулювати порядок притягнення до відповідальності в такий спосіб, який втілював би для відповідного суб'єкта гарантії, установлені Конституцією України, а саме принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61) та принцип презумпції невинуватості (стаття 62).
Відповідно до Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер (частина друга статті 61).
Згідно з частиною 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Враховуючи викладене, суд застосовує норм Конвенції, рішень ЄСПЛ та Конституцію України як норми прямої дії.
3.3. Оцінка судом обґрунтованості вимог про вжиття заходів забезпечення позову та заперечень відповідача проти вжиття таких заходів.
Заявник (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») у заяві про забезпечення позову стверджує, що Рішення АМКУ № 370-р стосується дій Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», які ним вчинялись в період 2019- 2023 років. Після вчинення, за висновками Відповідача, порушення, минуло 1 рік і майже 10 місяців.
На момент прийняття АМК оскаржуваного рішення № 697-р у жовтні 2025 року ймовірне правопорушення, яке було встановлено рішенням № 370-р, не тривало та не могло тривати, з огляду на наступні обставини.
Статтею 20-3 Закону України «Про лікарські засоби», з 01 березня 2025 року запроваджено державне регулювання цін на всі лікарські засоби, відповідно до якої законодавчо обмежено розміри граничних постачальницько-збутових надбавок для дистриб'юторів лікарських засобів, які не повинні перевищувати 8 відсотків, тобто дистриб'ютори не можуть встановлювати націнку на лікарські засоби вище, ніж передбачено законом, а отже правопорушення, що інкримінується заявникові було припинено законодавцем шляхом прийняття відповідних змін до закону.
Разом з тим невідкладне виконання Рішення № 370-р, не зважаючи на його судове оскарження, що передбачається оскаржуваним рішенням № 697-р, про стягнення з ТОВ "Оптіма-Фарм ЛТД" штрафу навіть теоретично не може вплинути на якесь інше формування цін на лікарські засоби, ніж визначено законодавством.
Відповідно, будь-які доводи АМКУ про необхідність негайного виконання рішення з метою захисту конкуренції не мають фактичного підґрунтя, адже між вчиненням дій, які трактуються Відповідач як правопорушення, та прийняттям ним рішення минув тривалий період часу, протягом якого Позивач діяв на ринку без будь-яких претензій з боку органу контролю.
У своїх запереченнях Антимонопольний комітет України зазначає наступне: відповідно до рішення Комітету від 23.10.2025 №697-р, дії ТОВ «БаДМ» та СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД», які полягали у встановленні протягом березня 2020 - грудня 2023 року однакових та/або подібних цін реалізації лікарських засобів, зокрема Спазмалгону, Евказоліну аква та інших, з урахуванням відсутності чітких та прозорих механізмів ціноутворення, при тому, що аналіз ситуації на ринку оптової реалізації лікарських засобів спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій відповідачами, безпосередньо й негативно впливають на формування ціни лікарського засобу для кінцевих споживачів (закладів охорони здоров'я, населення), захист прав яких забезпечує Комітет відповідно до статей 3 та 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Питання ціноутворення лікарських засобів становить питання інтересів національної безпеки, оскільки Указом Президента України від 05.02.2025 №69/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.02.2025 «Про подальшу реалізацію програм підтримки українців на основі гарантування економічної стійкості держави та посилання заходів очищення фінансової системи України» та Указом Президента України від 12.02.2025 №82/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 «Про додаткові заходи щодо забезпечення доступності лікарських засобів для українців».
Щодо питання захисту суспільного інтересу, як підстави для ухвалення оскаржуваного рішення № 697-р, то суд не погоджується з позицією відповідача, що покарання чи притягнення до відповідальності у вигляді штрафу може вплинути на питання ціноутворення лікарських засобів, оскільки правопорушення стосувалось відносин в ретроспективі, тобто періоду часу, що вже минув (2020-2023 року), і вважає що питання стягнення штрафу та припинення порушення є різними питаннями.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Краєва проти України/ Krayeva v. Ukraine від 13 січня 2022 року (заява № 72858/13) зазначив, зокрема, що «штраф у розмірі, що дорівнює вартості товару, сам собою є надмірно великою сумою, та конфіскація товару були обов'язковими заходами без жодних винятків. Брак будь-якої дискреції у цьому випадку не дав українським судам можливості оцінити осібну ситуацію, унаслідок чого втрачається сенс будь-якого оцінювання" (п. 31)
Будь-яке втручання державного органу в мирне володіння «майном» може бути виправданим, лише якщо воно служить законним суспільним (або загальним) інтересам (Belane Nagy v. Hungary) [ВП], 2016, п. 113; (Lekic v. Slovenia) (ВП), 2018, п. 105). Загалом прецедентна практика ЄСПЛ відносить до суспільного інтересу сприяння чесній конкуренції.
Однак, хоча стаття 1 Першого протоколу не містить чітких процедурних вимог, її тлумачать таким чином, що особам, яких торкнувся захід, яким втручаються в їхнє «володіння», повинна бути надана розумна можливість подати свою справу до відповідальних органів з метою фактично оскаржити ці заходи, посилаючись, залежно від обставин, на незаконність або свавільну та нерозумну поведінку. Ці процесуальні гарантії невіддільні від принципу законності (Lekic v. Slovenia) [ВП], 2018, п. 95). У випадках, коли заявники не мали можливості ефективно оскаржити захід, Суд визнав, що вони несли надмірний тягар (Hentrich v. France), 1994, п. 49; (Konyv-Tar Kft and Others v. Hungary), 2018, п. 59; (Uzan and Others v. Turkey), 2019, п. 215). Суд перевіряє, чи застосована процедура надала заявнику справедливу можливість захистити свої інтереси («Бак проти Фінляндії» (Back v. Finland), 2004, п. 63).
Наведена вище практика ЄСПЛ свідчить, що особі, чиї права обмежуються, повинна бути надана можливість оскаржити такі обмеження в суді, при цьому таке оскарження має бути таким, що виключає ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В оскаржуваному рішенні АМКУ від 23.10.2025р. 697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» під суспільним інтересом розуміється припинення порушення в інтересах суспільства, оскільки таке припинення сприятиме (1) відновленню цінової конкуренції на ринку оптової реалізації лікарських засобів та (2) формуванню цін лікарських засобів на конкурентних засадах (п. 28 оскаржуваного Рішення).
Одночасно, в п. 32 оскаржуваного Рішення зазначено, що метою застосування штрафу за вчинення порушення, у тому числі передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є (1) покарання суб'єкта господарювання, (2) стимулювання до припинення порушень, (3) а також запобігання порушенням у майбутньому.
Пункт 33 оскаржуваного Рішення констатує, що відтермінування виконання рішень про накладення штрафних санкцій нівелює негативні наслідки для суб'єктів господарювання від вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
У свою чергу, сплата штрафу, накладеного на суб'єкта господарювання у двомісячний строк з дня його одержання відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», свідчить, що суспільний інтерес, заради якого прийнято Рішення, захищений, а мета впливу на неправомірну поведінку досягнута.
Оцінюючи наведене вище у взаємозв'язку, суд приходить до висновку про те, що в оскаржуваному Рішенні механізмом захисту суспільного інтересу, на думку відповідача, є виконання рішення про накладення штрафних санкцій з метою (1) покарання суб'єкта господарювання, (2) стимулювання до припинення порушень, (3) запобігання порушенням у майбутньому.
Однак питання наявності порушення є предметом судового розгляду у справі 910/1233/25, розгляд якої триває, й в межах якого на ТОВ "Оптіма-Фарм ЛТД" поширюються гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції.
У випадку встановлення судом у справі 910/1233/25 відсутності в діях ТОВ "Оптіма-Фарм ЛТД" ознак порушення, з одночасним фактичним виконанням рішень про накладення штрафних санкцій на підставі рішення № 697-р, ймовірність чого існує та є об'єктивно можливою (суд зважає на законодавчо встановлене право органів АМК самостійно видавати накази про стягнення штрафів з суб'єктів господарювання), захист прав позивача буде неефективним та об'єктивно утрудненим, зважаючи на той фінансовий тягар, який товариство має понести до перегляду рішення АМК судом.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Практика ЄСПЛ захищає презумпцію невинуватості: у справі «Allen v. the United Kingdom» від 12 липня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що презумпція невинуватості застосовується до адміністративних санкцій, якщо вони мають каральний характер; у справі «Minelli v. Switzerland» від 25 березня 1983 року - суд не має права вважати особу винною, посилаючись на рішення адміністративного органу, яке оскаржується в судовому порядку.
За таких обставин, у разі не вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення АМК № 697-р в частині негайного стягнення з ТОВ "Оптіма-Фарм ЛТД" штрафу до здійснення судового контролю правомірності рішення, втручання в права позивача буде очевидно свавільним, а відмова у забезпеченні позову унеможливить ефективний захист його прав та інтересів.
Зважаючи на викладене вище, суд задовольняє заяву Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову (вх. №07-19/12680/25) частково, а саме зупиняє дію рішення АМК № 697-р "Про визнання рішення № 370-р таким, дія якого не зупиняється" в частині не зупинення виконання рішення № 370-р про стягнення штрафу з ТОВ "Оптіма-Фарм ЛТД".
При вжитті заходів до забезпечення позову суд враховує також ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно скажуться (у випадку незастосування такого заходу) на господарській діяльності Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД», який забезпечує обробку та виконання понад 16000 замовлень від аптек та доставку лікарських засобів до 14000 аптечних закладів, заявник (Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД») забезпечує лікарськими засобами заклади охорони здоров'я всіх форм власності, в тому числі військові шпиталі та здійснює імпорт більше 1800 найменувань лікарських засобів, загальний асортимент фармацевтичної продукції, який реалізує Спільне українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» становить близько 20 000 найменувань, для забезпечення поставок лікарських засобів Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД» задіяно 12 аптечних складів, понад 2 700 працівників та понад 400 транспортних засобів, а тому позивача віднесено до критично важливих підприємств для функціонування та діяльності економіки.
Суд також враховує, що обставинами, які вплинули на фінансовий стан позивача та його діяльність з моменту прийняття рішення АМК у липні 2025 по момент вжиття заходів до забезпечення позову є влучання у чотири склади позивача в результаті неспровокованої збройної агресії росії, що спричинило пошкодження та/або знищення майна позивача та вплинуло на його господарську діяльність, а тому не застосування заходів до забезпечення позову може призвести до ще більш суттєвого погіршення становища позивача, що в кінцевому випадку, у разі залишення судом в силі рішення АМК, зможе призвести до порушення гарантій прав позивача, передбачених статтями 61, 62 Конституції України.
Щодо заперечень відповідача про те, що вжиття таких заходів забезпечення позову як зупинення дії рішення АМК є тотожним предмету спору, з посиланням на сталу практику Верховного суду (зазначену в запереченнях), то суд вважає, що наведене практика не релевантна даним обставинам справи, оскільки в наведених справах питання стосувалося можливості зупинення дії рішення АМК, яке оскаржувалось в судовому порядку, та в силу вимог ч. 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" виконання таких рішень зупинялось в силу вимог закону, і рішення АМК про не зупинення дії таких рішень, в зв'язку з оскарженням в судовому порядку, не приймалось, на відміну від обставин даної справи.
При цьому, суд повертає заяву Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №07-19/12679/25) без розгляду на підставі частини 7 статті 140 ГПК України, як таку, що не відповідає вимогам статті 139 ГПК України, оскільки, на переконання суду дана заява не є такою, що подана до подачі позову.
Разом з тим, заяву про забезпечення позову (вх. №07-19/12680/25) розглянуто судом по суті.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. №07-19/12679/25) - повернути без розгляду.
2. Заяву Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» про забезпечення позову (вх. №07-19/12680/25) - задовольнити частково.
3. Зупинити дію Рішення Антимонопольного комітету України від 23 жовтня 2025 року №697-р «Про визнання рішення Антимонопольного комітету України від 31 липня 2025 року № 370-р таким, дія якого не зупиняється» в частині негайного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" штрафу у розмірі 2.432.403.190 (два мільярди чотириста тридцять два мільйони чотириста три тисячі сто дев'яносто) грн.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.11.2025
Суддя Г.П. Бондаренко -Легких