ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2025Справа № 910/482/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ" вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ,01133
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" вул. Петлюри Симона, 27, м. Київ,01032
про стягнення 13 271 324,53 грн.
Представники сторін:
від позивача: Антонова Г.І., Черепов О.О.
від відповідача: Драчова М.С, Шатарська Т.Н., Бондаренко О.О., Нестерова І.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 13 271 324,53 грн., а саме 12 354 023,61 грн. основного боргу, 170 379,31 грн. пені, 139 674,60 грн. процентів річних та 607 247,01 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 2187-01024 від 26.10.2021 року в частині своєчасної оплати придбаної позивачем як стороною, відповідальною за баланс, електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/482/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.05.2025 року.
Судом встановлено, що 21.02.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання б/н від 20.02.2025 року про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву, з доказами надсилання його копії на адресу позивача.
В подальшому, 24.02.2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив б/н від 24.02.2025 року на позовну заяву, з доказами надсилання його копії на адресу позивача, в якому відповідач зазначає, що ПАТ «НЕК «Укренерго» може сплачувати ТОВ «УЕСК» вартість електричної енергії з метою врегулювання небалансів виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку, на такому рахунку. Разом з тим, у зв'язку з систематичним порушенням рядом учасників ринку - сторонами, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов'язань перед ОСП, зазначений вище поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує в достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку. Таким чином, виключно внаслідок значного розміру наявної заборгованості перед оператором системи передачі зі сторони СВБ, ПАТ «НЕК «Укренерго» не завжди має можливість розраховуватися вчасно та у повному обсязі з усіма СВБ та ППБ. В свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на думку відповідача, не підлягають задоволенню з огляду на дію приписів пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», у редакції від 26.04.2022 року, в якій, зокрема, зазначено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії; настання підстав непереборної сили (форс-мажору). Зазначені документи судом долучені до матеріалів справи.
Окрім цього, через систему "Електронний суд" 26.02.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 25.02.2025 року, з доказами надсилання на адресу відповідача, в якій позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний дотримуватись умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії №2187-01024 від 26.10.2021 року, укладеного між сторонами, незалежно від свого фінансового стану, правовідносин з іншими контрагентами та учасниками ринку, судових проваджень та інших, непов'язаних з даним Договором, обставин. Штрафні санкції, на думку позивача, нараховані ним у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Крім того позивач наголошує, що зазначені в підпункті 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 приписи є настановами, тобто рекомендаціями/порадами, які не мають обов'язкового характеру, не містять умов чи застережень про звільнення учасників ринку електричної енергії, в тому числі відповідача, від сплати штрафних санкцій за порушення умов Договору про участь у балансуючому ринку. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
Також через систему "Електронний суд" 10.03.2025 від представника відповідача надійшли заперечення б/н від 10.03.2025 року на відповідь на відзив, з доказами надсилання на адресу позивача, в яких відповідач посилаючись на норми Постанови НКРЕКП № 332 зазначає про зупинення нарахування штрафних санкцій, а також з урахуванням правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18 просить у разі задоволення позовних вимог (повністю чи частково) зменшити суму стягуваних пені, 3 (трьох) відсотків річних та інфляційних втрат, які заявлені позивачем, на 95%. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/482/25 та призначена справа до судового розгляду по суті на 08.05.2025 року.
Разом з тим, у зв'язку з короткостроковим службовим відрядженням судді Селівона А. М., призначене на 08.05.2025 року судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста 02.05.2025 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.05.2025 року.
Судом повідомлено, що через систему "Електронний суд" представником відповідача 08.05.2025 подано клопотання б/н від 07.05.2025 року про зменшення 3% річних, інфляційних втрат, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач зазначає, що у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 99% є виправданим, не нівелює мету існування відповідальності за порушення зобов'язання, та просить врахувати, що стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго» сум 3% річних та інфляційних втрат є невиправданим прибутком для позивача та одночасно тягарем для відповідача, а стягнення з ОСП заявлених сум, які не передбачені фінансовим планом НЕК «Укренерго» (власником 100% акцій якого є держава), загрожуватиме нормальній операційній роботі оператора системи передачі, перешкоджатиме ефективному та надійному функціонуванню ринку електричної енергії, унеможливить безперебійне постачання електричної енергії кінцевим споживачам, та уможливить виникнення надзвичайної ситуації на ринку електричної енергії, наслідки якої можуть бути катастрофічними в масштабах країни, у зв'язку з чим просить суд зменшити суму стягуваних процентів річних та втрат від інфляції на 99%.
В свою чергу, 14.05.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подані письмові заперечення б/н від 13.05.2025 на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, з доказами надсилання на адресу відповідача, відповідно до якого позивач просить суд залишити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій без задоволення, оскільки останнє подано за пропуском строку, а викладені в ньому доводи не спростовують вимоги позивача щодо сплати суми боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за весь період прострочення, пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Зазначені документи судом долучені до матеріалів справи.
В подальшому, через систему "Електронний суд" представником відповідача подані: 28.05.2025 року - клопотання б/н від 27.05.2025 року про закриття провадження в частині сплати суми основного боргу, з доказами часткової оплати основного боргу в загальній сумі 8 053 419,51 грн.; 23.06.2025 року - клопотання б/н від 23.06.2025 року про закриття провадження в частині сплати суми основного боргу, з доказами часткової оплати основного боргу в загальній сумі 254 381,26 грн.; 25.06.2025 року про закриття провадження в частині сплати суми основного боргу з доказами часткової оплати основного боргу в загальній сумі 1 764 558,28 грн.
Вищевказані документи з доказами надсилання на адресу позивача судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.05.2025 року для надання відповідачу можливості погашення частини основного боргу протокольною ухвалою оголошено перерву до 25.06.2025 року.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 25.06.2025 року суду не надано.
У судові засідання з розгляду справи по суті 28.05.2025 року та 25.06.2025 року з'явились представники сторін.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.05.2025 року та 25.06.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 28.05.2025 року та 25.06.2025 року проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у повному обсязі.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Частиною 3 статті 3 Закону встановлено, що обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про врегулювання небалансів.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (позивач) виконує функції оператора системи передачі (ОСП) на підставі ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17.07.2014 року № 1012 та ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП від 17.12.2021 року № 2624; п.2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 року №218.
Частинами 1, 2 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що Адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Згідно з частиною 3 статті 52 Закону, серед іншого, Адміністратор розрахунків розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про ринок електричної енергії").
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком 1 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року за № 307 (зі змінами і доповненнями) (далі - Правила ринку).
Відповідно до п. 1.1.2. Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії - договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії.
Для суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору (п. 1.3.2. Правил ринку).
Кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати ОСП (у якості АР - адміністратора розрахунків) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил (п. 1.3.5. Правил ринку).
Після отримання відповідної заяви-приєднання ОСП перевіряє повноту та правильність її заповнення та у разі відсутності підстав для її відхилення впродовж 2 робочих днів після отримання вносить кандидата до реєстру учасників ринку та присвоює йому відповідний ідентифікатор договору учасника ринку та дату акцептування заяви-приєднання, про що повідомляє учасника ринку (п. 1.3.7. Правил ринку).
Так, Наказом НЕК «Укренерго» від 03.04.2019 року № 204 затверджено умови Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК «Укренерго» від 08.07.2019 року №366, від 07.08.2019 року №423, від 16.08.2019 року №441, від №85, від 26.11.2020 року №634, від 21.12.2020 року №709, від 05.01.2021 року №6, від №111, від 16.03.2021 року №141, від 01.06.2021 року №303, від 31.01.2022 року №58, від №161, від 16.05.2022 року №176, від 09.06.2022 року №236, від 27.01.2023 року №58, від 01.03.2023 №117, від 24.06.2024 №360 та від 08.07.2024 №393.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком №1 до Правил ринку, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання п. 4.2.1 Правил, згідно якого для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування та включення до Реєстру постачальників послуг з балансування, позивачем подано заяву на приєднання до договору про участь у балансуючому ринку, за наслідками отримання якої повідомленням про приєднання до Договору про врегулювання небалансів електричної енергії за вих. №01/48159 від 26.10.2021 року відповідач поінформував позивача про приєднання до умов такого договору та долучення до реєстру учасників ринку, ідентифікатор договору №2187-01024, дата акцептування - 26.10.2021 року.
Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №2187-01024 від 26.10.2021 року з подальшими змінами та доповненнями (далі - Договір).
Відповідно до повідомлення про укладення Договору останній є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті ДП «НЕК «Укренерго» https://ua.energy/.
Розділами 1-10 Договору узгоджено предмет договору, обсяг, ціну та вартість, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок розрахунків, форс-мажор, порядок врегулювання спорів, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 9.1 Договору, останній набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
За умовами пункту 9.2 Договору якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України, § 3 глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до пунктів 7, 12, 46, 55, 89 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»:
- балансуючий ринок електричної енергії - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
- відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;
- небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
- оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії;
- сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
У відповідності до п. 1.3 Договору за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Згідно з п. 1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 307 від 14.03.2018 року.
Відповідно до пункту 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі - продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Згідно з п. 2.2 Договору порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Відповідно до п. 3.5 Договору СВБ зобов'язана нести фінансову відповідальність перед ОСП за врегулювання небалансу електричної енергії, спричиненого цією СВБ (власні технологічні витрати ДП «РЕМ») або учасниками ринку, які входять до балансуючої групи СБВ.
Згідно з пунктом 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 Договору).
Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1., пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Згідно з пунктом 5.28.1. глави 5.28. розділу V Правил ринку щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Відповідно до пункту 7.3.1 Правил ринку АР на щодекадній основі на четвертий робочий день після завершення декади через СУР формує декадний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування декадного звіту СВБ.
Отже, АР (Адміністратор розрахунків), яким виступає відповідач, здійснює формування Звітів в СУР для оплати небалансів електричної енергії як для АР (за обсяги небалансів електричної енергії продані Компанії), так і для СВБ (за обсяги небалансів електричної енергії придбані ПАТ «НЕК «Укренерго», тобто продані іншими учасниками на користь Компанії) на щодекадній та місячній основі.
У відповідності до п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком (далі - СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
Згідно з пунктами 1.11.1.-1.11.6 Правил ринку за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. СУР забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо.
Пунктом 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Як встановлено судом за матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній, як учасник ринку, використовує у своїй діяльності СУР (Market management system MMS).
Згідно 1.11.1 Правил за допомогою СУР здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.
Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.
Відповідно до пункту 7.3.2 Правил ринку, для формування місячного звіту СВБ АКО на дев'ятий день місяця, наступного за розрахунковим, надає АР сертифіковані дані комерційного обліку за розрахунковий місяць. АР через СУР, на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування місячного звіту СВБ. СВБ зобов'язана впродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування місячного звіту СВБ забезпечити на рахунку ескроу СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ в обсязі, достатньому для оплати СВБ небалансів відповідно до місячного звіту СВБ. З урахуванням даних місячного звіту СВБ оформлюється Акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у порядку, встановленому договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
Якщо за результатами місячного звіту СВБ має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування місячного звіту СВБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок СВБ відповідно до Акту купівлі-продажу небалансів електричної енергії.
Відповідно до п. 1.1.-1.2. Правил коригування, що є Додатком 10 до Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила коригування), розбіжності між учасником ринку та ОСП щодо даних комерційного обліку врегульовуються між ОСП та СВБ шляхом проведення планових та позапланових коригувань у випадку надання АКО до АР оновлених сертифікованих даних комерційного обліку.
Умовами до абз. 6-10 п.3.2. Правил коригування передбачена процедура коригування:
АР протягом робочого дня, наступного за днем отримання від АКО оновлених сертифікованих даних комерційного обліку для проведення планового коригування з урахуванням опрацьованих зауважень СВБ щодо інформації, що зазначена у попередньому звіті про коригування, через СУР формує звіт про коригування та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування звіту про коригування.
СВБ зобов'язана впродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування звіту про коригування забезпечити на рахунку ескроу СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ, у необхідному обсязі відповідно до звіту про коригування.
АР на другий робочий день з дня надсилання повідомлення про формування звіту про коригування формує та надсилає СВБ Акт коригування.
Якщо за результатами звіту про коригування має відбутись списання для АР (нарахування для СВБ), АР на четвертий робочий день з дня виставлення акту коригування до акту купівлі-продажу перераховує кошти на рахунок СВБ відповідно до Акту коригування.
Відповідно до пункту 5.9 Договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ.
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункт 5.10 Договору).
Судом встановлено за матеріалами справи, що в ході виконання умов Договору сторонами здійснювались взаємні поставки електричної енергії для врегулювання небалансів.
Так, у системі MMS на адресу позивача 12.08.2024 року надійшло повідомлення від відповідача про формування місячного звіту за період з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, згідно якого сума зобов'язання відповідача зі сплати на користь Позивача складає 10 040 930,44 грн. з ПДВ.
В матеріалах справи наявний Акт №СВБ_02_2024_07_2178 від 31.07.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з Договором, підписаний сторонами за допомогою ЕЦП з боку відповідача - 14.08.2024 о 21:50 та з боку позивача 15.08.2024 о 21:01, згідно якого за наслідками постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП (відповідача) на користь СВБ (позивача) за електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до цього Акту купівлі- продажу електричної енергії складає 10 040 930,43 грн., в т.ч. ПДВ 1 673 488,41 грн.
Також 26.09.2024 року у системі MMS на адресу позивача надійшло повідомлення від відповідача про формування звіту коригування за період з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, згідно якого сума зобов'язання з ПДВ з боку відповідача складає 10 040 930,44 грн. + 160,67 грн. = 10 041 091,11 грн. з ПДВ.
Акт коригування №СВБ_К_03_2024_07_2187 від 26.09.2024 року до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.07.2024 №СВБ_02_2024_07_2187 згідно з Договором підписано сторонами за допомогою ЕЦП, з боку відповідача як ОСП - 30.09.2024 о 16:53 та з боку позивача як СВБ 02.10.2024 о 12:01, та згідно останнього за наслідками процедури коригування щодо постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП (відповідача) за електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до цього Акту коригування складає 10 041 091,11 грн., в т.ч. ПДВ 1 673 515,19 грн.
Окрім цього, як встановлено судом, 11.09.2024 року на адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення про формування місячного звіту за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року, згідно якого сума зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача складає 2 287 053,48 грн. з ПДВ.
Сторонами за допомогою ЕЦП підписано з боку відповідача як ОСП - 13.09.2024 о 13:11, з боку позивача як СВБ - 13.09.2024 о 13:57 Акт №СВБ_02_2024_08_2178 від 31.08.2024 року купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів згідно з Договором, згідно якого за наслідками постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП (відповідача) за електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до цього Акту купівлі-продажу електричної енергії складає 2 287 053,48 грн., в т.ч. ПДВ 381 175,58 грн.
Також 24.10.2024 року від відповідача на адресу позивача надійшло повідомлення про формування звіту коригування за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року, згідно якого сума зобов'язання зі сторони відповідача складає 2 287 053,48 грн. + 25 879,02 грн. = 2 312 932,50 грн. з ПДВ.
В подальшому сторонами за допомогою ЕЦП (з боку ОСП (відповідача) - 28.10.2024 о 11:23, з боку СВБ (позивача) 28.10.2024 о 12:46) було підписано Акт коригування №СВБ_К_03_2024_08_2187 від 24.10.2024 року до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.08.2024 №СВБ_02_2024_08_2187 згідно з Договором, згідно якого за наслідками процедури коригування щодо постачання та врегулювання небалансів, зарахування зустрічних однорідних вимог, сума коштів, яка підлягає оплаті зі сторони ОСП (відповідача) за електричну енергію для врегулювання небалансів відповідно до цього Акту коригування складає 2 312 932,50 грн. в т.ч. ПДВ 385 488,75 грн.
Факт формування позивачем у системі управління ринком (MMS) про корегування за спірні періоди підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою скрін-шотів з СУР (MMS) та відповідачем не заперечувався.
При цьому суд вказує, що зазначені Акти та Акти коригування підписані відповідачем за допомогою електронно-цифрового підпису без заперечень, що, у свою чергу, підтверджує факт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів відповідачем в обсягах і вартостях, зазначених у Звітах за період з 01 липня 2024 року до 31 серпня 2024 року за Договором.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Суд зазначає, що відповідач, який на ринку електричної енергії виконує функціональні ролі ОСП та АР, відповідно до своїх зобов'язань за Договором про врегулювання небалансів в редакції, чинній в оспорюваний період, повинен оплачувати електричну енергію, придбану у позивача за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії, відповідно до Звітів, Актів та Актів коригування, складених АР; оплата здійснюється з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку на четвертий робочий день з дня надсилання відповідачем повідомлення про формування Звіту СВБ на електронну пошту позивача, відтак, за наслідками постачання та врегулювання небалансів, у позивача виникло право на отримання від відповідача грошових коштів.
Зокрема, Відповідно до повідомлення про формування місячного звіту за небаланси електричної енергії та Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, згідно з Правилами ринку, кінцевий термін оплати суми зобов'язання відповідача в розмірі 10 040 930,44 грн. з ПДВ становить 16.08.2024 року.
В свою чергу, згідно повідомлення про формування звіту коригування за період з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року та Акту коригування за період з 01.07.2024 року по 31.07.2024 року, згідно з Правилами ринку, кінцевий термін оплати суми зобов'язання відповідача в розмірі 160,67 грн. з ПДВ - 02.10.2024 року.
Відповідно до повідомлення про формування місячного звіту за небаланси електричної енергії та Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року, згідно з Правилами ринку, кінцевий термін оплати суми зобов'язання відповідача в розмірі. 2 287 053,48 грн з ПДВ становить 17.09.2024 року.
Згідно повідомлення про формування звіту коригування за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року та Акту коригування за період з 01.08.2024 року по 31.08.2024 року, згідно з Правилами ринку, кінцевий термін оплати суми зобов'язання відповідача в розмірі 25 879,02 грн. з ПДВ - 30.10.2024 року.
Отже, з урахуванням приписів статті 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 7.7.3. Правил ринку відповідач повинен був здійснити оплату за періоди липень-серпень 2024 року склала 12 354 023,61 грн. з ПДВ:
- у строк до 16.08.2024 року - в розмірі 10 040 930,44 грн. з ПДВ;
- у строк до 02.10.2024 року - в розмірі 160,67 грн. з ПДВ;
- у строк до 17.09.2024 року - в розмірі 2 287 053,48 грн. з ПД;
- у строк до 30.10.2024 року - в розмірі 25 879,02 грн. з ПДВ.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, всупереч умовам Договору та Правил відповідач не здійснив своєчасну оплату, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з оплати за небаланс електричної енергії становить 12 354 023,61 грн.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості небалансів та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з Досудовою претензією №320/11-24 від 18.11.2024 року про сплату заборгованості в сумі 12 354 415,46 грн., копія якої наявна в матеріалах справи.
Як вбачається з відповіді відповідача на претензію №01/75665с від 05.12.2024 року, останнім не заперечується наявність заборгованості за Договором за спірний період у визначеному позивачем розмірі.
Разом з тим, зазначена заборгованість відповідачем сплачена не була.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ" як оператору системи розподілу, що здійснює врегулювання небалансу електричної енергії, грошових коштів в сумі 12 354 415,46 грн. вартості небалансів електричної енергії у встановлений строк, всупереч умовам Договору та Правил ринку не виконав, в результаті чого у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператора системи передачі утворилась заборгованість у вказаній сумі, яку позивач просить стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу в повному обсязі або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 2187-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.10.2021 року суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі шляхом подання через систему «Електронний суд» клопотань про закриття провадження в частині сплати суми основного боргу б/н від 27.05.2025 року, б/н від 23.06.2025 року та б/н 25.06.2025 року відповідачем було повідомлено суд про здійснення ПАТ "НЕК "Укренерго" часткової оплати за спірним Договором в сумі 8 053 419,51 грн., 254 381,26 грн. та 1 764 558,28 грн., всього на суму 10 072 359,05 грн., на підтвердження чого надано копії відповідних платіжних інструкцій: №000002974 від 23.05.2025 року, №000002943 від 20.05.2025 року, №000002884 від 15.05.2025 року, №000002776 від 12.05.2025 року, №00002627 від 29.04.2025 року, №000002292 від 30.04.2025 року, №000002340 від 05.05.2025 року, №000002396 від 08.05.2025 року, №000002447 від 13.05.2025 року, №000002512 від 16.05.2025 року, №000002544 від 21.05.2025 року, №000002599 від 26.05.2025 року, №000004365 від 01.05.2025 року, №000004453 від 06.05.2025 року, №000004497 від 09.05.2025 року, №000004571 від 14.05.2025 року, №000004616 від 19.05.2025 року, №000004673 від 22.05.2025 року, №000003102 від 02.06.2025 року, №000003042 від 28.05.2025 року, №000002640 від 29.05.2025 року, №0000026792 від 03.06.2025 року, №000004711 від 27.05.2025 року, №000004855 від 04.06.2025 року, №000004866 від 04.06.2025 року, №000004947 від 09.06.2025 року, №000004740 від 30.05.2025 року, з посиланням в призначенні платежу на реквізити спірного Договору № 2187-01024 від 26.10.2021 року.
На час розгляду спору по суті заперечень щодо здійсненої відповідачем оплати основної заборгованості в сумі 10 072 359,05 грн. та/або її розміру, а також можливості закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог з боку позивача до суду не надходило.
У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до моменту звернення до суду з позовною заявою, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем, навіть за умови заперечення у відзиві визначених позивачем обсягів небалансів електричної енергії, було сплачено на користь позивача 10 072 359,05 грн., отже заборгованість у вказаній сумі, яка, зокрема, була підставою для звернення з даним позовом до суду, погашена відповідачем шляхом перерахування позивачеві відповідної суми після звернення до суду з позовною заявою та відкриття провадження у справі № 910/482/25 ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 року, що також позивачем не заперечувалось, відповідно на момент розгляду справи по суті предмет спору в частині стягнення 10 072 359,05 грн. основного боргу відсутній.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що сплата грошових коштів здійснена відповідачем після звернення до суду з даним позовом та на момент розгляду справи по суті предмет спору у вказаній частині відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 10 072 359,05 грн. основного боргу за Договором підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також звертає увагу, що згідно частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати спожитої електричної енергії, враховуючи здійснення часткової оплати в сумі 10 072 359,05 грн., відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену електроенергію за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 2 281 664,56 грн.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому судом враховано позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №910/6636/21, згідно якої наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати небалансів електричної енергії за Договором, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 139 674,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 607 247,01 грн. та пені у розмірі 170 379,31 грн., нарахованих за період з 17.08.2024 року по 07.01.2025 року, а також на підставі п. 4.2 Договору пеню в розмірі 170 379,31 грн. за період 17.08.2024 року - 07.01.2025 року, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині відсотків річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог в частині нарахованих процентів річних та втрат від інфляції або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, позаяк у відзиві відповідач заперечує проти заявлених до стягнення сум в цілому.
Суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються інфляційні втрати та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, у урахуванням дати направлення рахунків та пункту 7.7.3. Правил ринку початком періоду прострочення відповідача з оплати електричної енергії для врегулювання небалансів, початком періоду прострочення та нарахування процентів річних та втрат від інфляції є 17.08.2024 року, 18.09.2024 року, 03.10.2024 року та 31.10.2024 року відповідно.
Поряд із цим, позивачем здійснено нарахування на підставі ст. 625 ЦК України на суму боргу 12 328 144,59 грн. з 05.10.2024 року та на суму боргу 12 354 023,61 грн. з 02.11.2024 року.
Суд наголошує, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, оскільки згідно ст. 14 ГПК України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, отже розгляд вимог позивача про стягнення процентів річних та втрат від інфляції здійснюється судом з урахуванням саме визначеного позивачем періоду прострочення та нарахування згідно ст. 625 ЦК України.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних витрат та процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 139 674,60 грн. процентів річних підлягають задоволенню.
В свою чергу, за результатами перевірки нарахування позивачем втрат від інфляції, з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення судом встановлено, що розмір останніх, перерахований у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства в межах визначеного судом періоду прострочення становить 617 087,46 грн. втрат від інфляції, що є більшим, ніж заявлено позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції за несвоєчасну оплату вартості небалансів електричної енергії підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 607 247,01 грн. втрат від інфляції.
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22 та наведену в ній правову позицію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені) за договорами, укладеними відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19 квітня 2024 року по справі №911/1359/22, правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
У відповідності до статті 1 вказаного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
За приписами пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Згідно пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Об'єднана палата констатувала, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022 року) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Що стосується посилання скаржника на те, що у даному випадку мали застосовуватися норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, оскільки вони мають вищу юридичну силу ніж постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) Об'єднана палата виходила з того, що згідно ст. 1 Конституції України - Україна є правовою державою.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/2001 від 19.06.2001 у справі № 1-37/2001, в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів.
Отже, нормативні акти, що затверджуються Регулятором, не можуть суперечити Конституції України та законам, які регулюють господарські відносини на ринку електроенергії.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов'язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини третьої статті 66 Закону).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов'язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).
Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.
Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.
Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини другої статті З Закону «Про ринок електричної енергії»).
Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.
Частина четверта статті 179 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов'язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.
Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 7.02.2023 № 2915-IX, від 2.05.2023 № 3057-IX, від 27.07.2023 № 3275-IX, від 8.11.2023 № 3429-IX, від 06.02.2024 № 3564-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджено укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02. 2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває на даний час.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Об'єднаною палатою враховано, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття, якою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це обов'язкова точка зору держави модель поведінки учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Отже, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата звертає увагу, що норми постанови № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Відтак, в постанові у справі № 911/1359/22 Об'єднана палата погодилась з висновком судів попередніх інстанцій щодо застосування приписів Постанови №332 як таких, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії, виходячи з вищенаведених висновків про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Окрім цього, в постанові Об'єднана палата також виходила з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення, а також врахувала доповнення Законом України від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії", у зв'язку чим погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норми матеріального права та відмови у задоволенні пені з посиланнями на приписи Постанови № 332.
Таким чином, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.04.2024 року у справі № 911/1359/22, оскільки у даній справі позивачем обрано період нарахування пені, що входить у період дії воєнного стану, який почався з 24.02.2022 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення грошового зобов'язання за період 17.08.2024 року - 07.01.2025 року, приймаючи до уваги положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року №332.
Водночас, відповідач у поданому клопотанні про зменшення 3% річних, інфляційних втрат просить суд врахувати той факт, відповідач є приватним акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, таким чином відноситься до державного сектору економіки, на яке державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Міністерство енергетики України, яким затверджується щорічний фінансовий план діяльності НЕК «Укренерго», специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у спірний період.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, наведеними нормами статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України передбачено право суду зменшувати розмір заявлених до стягнення сум неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (пункт 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
В свою чергу, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25), згідно якої суд під час визначення розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.
Крім того, судом також враховано і те, що відповідачем, на час ухвалення рішення, заборгованість у сумі 2 281 664,56 грн. залишилась не погашеною, а нарахована позивачем сума відсотків річних у розмірі 139 674,60 грн. та втрат від інфляції - 607 247,01 грн. не є значною в порівнянні із сумою основної заборгованості.
Верховний Суду у постанові від 18.11.2021 року у справі №911/66/21 зазначив, що виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
З огляду на викладене, судом не вбачається підстав для зменшення суми відсотків річних та втрат від інфляції, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню у сумі 139 674,60 грн. та 607 247,01 грн., відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, зважаючи на сплату відповідачем основної суми боргу в розмірі 10 072 359,05 грн., у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині закрито, суд доходить висновку, що вимоги позивача в решті позовних вимог підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.01.2024 року у справі № 910/7984/22, суд зазначає, що з урахуванням часткового погашення основного боргу під час ухвалення рішення по суті було вирішено питання лише в частині основного боргу, процентів річних та інфляційних втрат, тому відповідно до приписів частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині пропорційно розміру їх задоволення. Натомість, витрати по сплаті судового збору в частині основного боргу, провадження щодо якого закрито, відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір, за умови наявності відповідного клопотання позивача, підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1.Провадження в частині стягнення 10 072 359,05 грн. основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2.Позовні вимоги задовольнити частково.
3.Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Петлюри Симона, 25, м. Київ,01032; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА СЕРВІСНА КОМПАНІЯ" вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ,01133; код ЄДРПОУ 44311373) 2 281 664,56 грн. основного боргу, 139 674,60 грн. процентів річних, 607 247,01 грн. втрат від інфляції та 36 343,03 грн. витрат по сплаті судового збору.
4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 26 листопада 2025 року.
Суддя А.М. Селівон