Рішення від 18.11.2025 по справі 908/2324/25

номер провадження справи 17/95/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2025 Справа № 908/2324/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/2324/25

за позовною заявою: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕОМІН», 36039, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 58-А

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю “СИРИУС 22», 69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 23

до відповідача-3: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна

За участю представників сторін:

від позивача: Михайловський Д.С., посвідчення від 17.02.23 № 1108, виписка з ЄДР від 10.07.25

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_2 , договір від 17.09.25

від відповідача-3: Левицька Ю.В., договір від 22.09.25, ордер серія АР № 1266062 від 22.09.25

СУТЬ СПОРУ:

28.07.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 28.07.25 № 02/03.3-20/02082 Запорізької міської ради (далі Запорізька МР) з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “ФЕОМІН» (далі ТОВ “ФЕОМІН», відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю “СИРИУС 22» (далі ТОВ “СИРИУС 22», відповідач-2) та до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач-3) про:

- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, а саме складського комплексу: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101, укладений 07.05.25 між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ “ПЕРЕМОГА-ШАНС» (нова назва - ТОВ “ФЕОМІН») (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 58-А, код ЄДРПОУ 39136680), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №2135;

- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ “СИРИУС 22», а саме складського комплексу: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101, укладений 22.05.25 між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ “СИРИУС 22» (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 23, код ЄДРПОУ 44834358), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2512.

28.07.25 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/2324/25 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

29.07.25 до суду в системі “Електронний суд» надійшла заява за вих. від 29.07.25 №02/03.3-20/02083 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2324/25, в якій представник Запорізької міської ради просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ “СИРИУС 22» (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 23, код ЄДРПОУ 44834358), а саме: складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв.м., гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.25 заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у цій справі передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 30.07.25 у справі № 908/2324/25, судом задоволено заяву Запорізької міської ради (сформована в системі “Електронний суд») за вих. від 29.07.25 № 02/03.3-20/02083 про забезпечення позову у справі № 908/2324/25 та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв.м., гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101, який належить на праві власності - ТОВ “СИРИУС 22».

Ухвалою від 04.08.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2324/25, якій присвоєно № провадження 17/95/25. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 26.08.25 о/об 10 год. 00 хв.

05.08.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій на виконання п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 04.08.25 повідомляється, що іншого листування з відповідачами 1-3, ніж те, що додане до позовної заяви, не здійснювалось.

Представники відповідачів 1-3 в судове засідання 26.08.25 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В засіданні 26.08.25 судом прийнято до розгляду заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд» 05.08.25) про виконання п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 04.08.25.

Ухвалою від 26.08.25 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 03.11.25 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/2324/25 на 07.10.25 о 10 год. 00 хв.

25.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

Також, 25.09.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву.

06.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзиви.

Представник відповідача 1 в судове засідання 07.10.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В засіданні 07.10.25 представник відповідачів 2 та 3 заявила усне клопотання про перенесення (відкладення) розгляду цієї справи на іншу дату.

Ухвалою від 07.10.25 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/2324/25 на 15.10.25 о 10 год. 15 хв.

14.10.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника відповідача 3 надійшло клопотання з проханням до суду поновити відповідачу 2 та 3 строк на подання відзиву на позовну заяву, визнавши несвоєчасне подання відзиву на позовну заяву у встановлений 15 денний строк поважним з підстав перебування Замкової О.Й. за межами м. Запоріжжя, незнання норм Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкового виконання вимог господарського суду, та визначення строків важливим елементом захисту у господарському процесі, тощо.

Представник відповідача 1 в судове засідання 15.10.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 15.10.25 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 3 (сформованого в системі “Електронний суд» 14.10.25) про поновлення відповідачу 3 строку на подання відзиву на позовну заяву у справі № 908/2324/25, з підстав викладених в тексті такої ухвали.

В засіданні 15.10.25 судом не прийнято до розгляду відзиви відповідачів 2 та 3 (сформовані в системі “Електронний суд» 25.09.25) на позовну заяву з причин визначених частиною 9 ст. 165 ГПК України.

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача 3 судом, у т.ч. враховано, що:

- відповідно до вимог частин 2, 4 ст. 13 ГПК України, учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій;

- ухвалою від 04.08.25 судом відкрито провадження у справі № 908/2324/25;

- відзив на позовну заяву надійшов до суду 25.09.25, що перевищує встановлений судом строк 15 днів;

- відповідач 3 був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 908/2324/25 та строки подання відзиву на позовну заяву, але не вжив заходів для його підготовки вчасно;

- представник відповідача 3 не довів суду поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву;

- обґрунтування представника відповідача 3 містить лише формальні обставини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву;

- відповідач 3 (Замкова О.Й.) будучи належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі № 908/2324/25, проявила неналежне ставлення до судового процесу, не вжила заходів для захисту своїх прав та інтересів, не залучила адвоката (ів) до пропущеного процесуального строку, виїхала з м. Запоріжжя 11.08.25 (перебувала на Західній Україні) та прибула до м. Запоріжжя 05.09.25, чим фактично ухилилась від участі у розгляді цієї справи;

- “… незнання відповідачем 3 (Замковою О.Й.) норм Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкового виконання вимог Господарського суду та визначення строків важливим елементом захисту у господарському процесі, тощо…», то статтею 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності;

- відповідач 3 (або його представник) несе ризик настання наслідків пов'язаних з не вчиненням нею (ними) процесуальних дій) в рамках справи № 908/2324/25, що стало наслідком пропуску процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву такою стороною;

- фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (відповідно до п. 5.11 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.19 у справі № 911/4590/13),

у суду відсутні правові підстави для поновлення відповідачу 3 у справі № 908/2324/25 строку на подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, враховуючи неприйняття до розгляду відзивів відповідачів 2 та 3 на позовну заяву у цій справі (через порушення норм процесуального законодавства), судом залишено без розгляду (до розгляду не прийнято) відповідь позивача на відзиви відповідачів 2 та 3 (сформовану в системі “Електронний суд» 06.10.25), оскільки її прийняття може порушити принцип рівності сторін у господарському процесі та створити дисбаланс у правовій позиції учасників.

Представники сторін в засіданні 15.10.25 надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.

Крім того, в засіданні 15.10.25 судом з'ясовано положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Представниками сторін повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

Ухвалою від 15.10.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/2324/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.25 об 11 год. 00 хв.

03.11.25 від представника відповідача 3 до суду в системі “Електронний суд» (сформовано в системі “Електронний суд» 31.10.25) надійшли пояснення по справі.

03.11.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

В засіданні 04.11.25 судом прийнято до розгляду пояснення (додаткові пояснення) представників позивача та відповідача 3 (сформовані в системі “Електронний суд» 31.10.25 за вих. № 30.10.2025 та 03.11.25).

Судом розпочато розгляд справи по суті.

У вступному слові представники позивача та відповідачів 2 та 3 в усній формі стисло виклали зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову. Суд перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Представники позивача та відповідачів 2, 3 в засіданні 04.11.25 надали усні пояснення на питання суду (головуючого), які виникли в розгляді справи по суті.

Ухвалою від 04.11.25 в засіданні оголошено перерву в розгляді справи до 18.11.25 о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 18.11.25 суд продовжив стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Представник відповідача 1 в судове засідання 18.11.25 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники позивача та відповідача 2 та 3 надали пояснення на запитання суду, що виникли в розгляді справи по суті спору. Судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.

Позивач в особі уповноваженого представника заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Позивач у позові зазначає, що підставою для звернення до суду є умисні дії відповідача 1 та відповідача 3, які полягають у виході учасника ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») та виплати їй вартості частки, яка становила 60% статутного капіталу Товариства, у негрошовій формі шляхом передання у її власність нерухомого майна, а в подальшому у передачі цього майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22». Зазначені дії здійснені під час розгляду Господарським судом Запорізької області справи №908/86/25, за результатом розгляду якої 14.05.25 суд ухвалив рішення, яким стягнув з ТОВ “ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.19 по 31.07.24 в розмірі 328 668,11 грн. Іншого нерухомого майна товариство не мало. За доводами позивача, після подання Запорізькою міською радою позовної заяви та відкриття 20.01.25 провадження у справі № 908/86/25, відповідач 1, усвідомлюючи перспективу задоволення позову, з огляду на усталену судову практику, вчинив дії щодо відчуження належного йому майна - об'єктів нерухомого майна: Складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101, штучно створивши умови неплатоспроможності та неможливості виконання рішення в майбутньому. Посилаючись на приписи ст.ст. 3, 6, 11, 13, 15, 16, 202, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 16, 181, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та практику Верховного Суду, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач 1 позов не оспорив, уповноваженого представника у судове засідання жодного разу не направив.

Оскільки у відповідача 1 наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, повідомлення відповідач 2 про відкриття провадження у справі № 908/2324/25 та розгляд справи здійснювалось шляхом направлення процесуальних документів в його електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). … Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).

За огляду на наведене, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІКС.

Отже, судом вжито всіх необхідних та достатніх заходів для належного повідомлення відповідача 1 про відкриття провадження у справі № 908/2324/25 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач 1 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача 1 не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 04.08.25 у справі № 908/2324/25 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача 1 у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач 2 та 3, в особі уповноваженого представника, яка одноособово представляла їх інтереси, у судових засіданнях заперечила проти позову з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Заперечення відповідача 2 та 3 стосуються наступного:

- під час розгляду судової справи № 908/86/25 про стягнення коштів по орендним платежам, позивач мав всі законі підстави звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, проте, в рамках судової справи № 908/86/25 Запорізька міська рада, своїм процесуальним правом не скористалася, з заявою про забезпечення позову до суду не зверталася;

- з огляду на невчинення позивачем дій по забезпеченню позову у справі № 908/86/25, у даній справі саме позивач має довести, що оспорюваний акт приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 має всі ознаки фраудаторності, оскільки вказаний правочин вчинено до настання у відповідача 1 зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, а тому недоведеним є також умисел обох сторін спірного договору на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені його умовами;

- учасник Товариства в рамках діючого законодавства України здійснив дії щодо нерухомого майна, які на той час вважав за необхідним здійснити не з метою ухилення від виконання судового рішення, а з метою подальшого здійснення господарської діяльності, яка на сьогоднішній день не надає відповідного прибутку, тому було прийнято рішення провести зміни в статутних документах щодо подальшого здійснення господарської діяльності та отримання відповідного прибутку.

- звернувшись до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Перемога-Шанс» заборгованості по сплаті орендних платежів за землю, Запорізька міська рада мала в обов'язковому порядку подати до суду докази наявності фактичних обставин, обґрунтувати свою заяву, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення, в майбутньому прав та охоронюваних інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову, чого зроблено не було;

- дії ОСОБА_1 щодо виходу за власною заявою зі складу учасників та отримання виплати їй вартості частки у вигляді нерухомого майна, а також цього майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22», були законі та відповідали вимогам чинного законодавства України, в противному б випадку, приватний нотаріус ЗМНО Чепкова О.В. не здійснила б правочин, який би суперечив вимогам чинного законодавства України;

- наявність прямого умислу щодо ухилення від виконання рішення суду слід довести, а тому є припущенням з боку Запорізької міської ради щодо вчинення між сторонами фраудаторного правочину.

- позивачем не доведено, що відчуження майна відбулося у період настання у нього зобов'язання з оплати заборгованості по орендним платежам, оскільки майно було передано 07.05.25, коли ще рішення суду по справі № 908/86/25 не було прийнято та рішення суду не набрало законної сили, тому оспорюваний правочин не було укладено у підозрілий період для того, щоб вважати, що такий правочин вчинено з метою ухилення від виконання зобов'язання на користь кредитора - Запорізької міської ради;

- сама лише пов'язаність відповідачів 2, 3 у даному конкретному випадку не є достатньою для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність. ·

- твердження позивача, що оспорюваний акт приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 має всі ознаки фраудаторності, є хибним, оскільки вказаний правочин вчинено до настання у відповідача 1 зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, а тому недоведеним є також умисел обох сторін спірного договору на приховування будь-яких інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені його умовами.

Відповідачі 2, 3 просять суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В засіданні 18.11.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам позивача та відповідачів 2, 3 повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 2 та 3, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю “ПЕРЕМОГА-ШАНС» на праві власності належало нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, буд. 13а (свідоцтво про право власності, серія та номер: 20808603, видане 22.04.14 реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №407869565 від 12.12.24.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим №: 2310100000:07:084:0329, власником якої є Запорізька міська рада.

09.01.25 Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ “ПЕРЕМОГА-ШАНС» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.19 по 31.07.24 в розмірі 328 668,11 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.25 у справі №908/86/25 позов задоволено. Вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Перемога-Шанс» (код ЄДРПОУ 39136680) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.19 по 31.07.24 в розмірі 328 668,11 грн та судовий збір за подання позову в розмірі 3 944,02 грн.

Рішення мотивоване тим, що ТОВ “Перемога-Шанс», не сплачуючи у період з 01.01.19 по 31.07.24 орендну плату за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, то відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинне відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які воно одержало у вигляді несплаченої орендної плати, зменшених на суму сплаченого земельного податку, за указаний період у розмірі 328 668,11 грн.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і набрало чинності 23.06.25.

На виконання судового рішення, 23.06.25 Господарським судом Запорізької області було видано накази про примусове стягнення з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» на користь Запорізької міської ради доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в сумі 328 668,11 грн та судового збору у розмірі 3 944,02 грн.

03.07.25 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. відкрито виконавче провадження № 78501148 про примусове виконання судового наказу № 908/86/25 від 23.06.25 про стягнення з ТОВ ««ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») на користь Запорізької міської ради 328 668,11 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Також, 03.07.25 постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка А.Ю. відкрито виконавче провадження № 78501722 про примусове виконання судового наказу № 908/86/25 від 23.06.25 про стягнення з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») на користь Запорізької міської ради 3 944,02грн судового збору у розмірі 3 944,02 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю. листом від 18.07.25 № 37939 повідомлено, що згідно інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження було встановлено:

- за боржником ТОВ «ФЕОМІН» розрахункових рахунків у банківських установах не зареєстровано;

- згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за боржником на праві власності транспортних засобів не зареєстровано;

- у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за боржником нерухомого майна на праві власності не зареєстровано.

Таким чином, виконання вказаного судового рішення унеможливлено відсутністю майна у боржника.

Відповідно до експрес-аналізу контрагента за кодом ЄДРПОУ 39136680 отриманого із сайту «You control» від 21.07.25, із розділу «Історія змін» встановлено:

- 15.05.25 відбулась зміна найменування юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (код ЄДРПОУ 39136680) на товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕОМІН» (код ЄДРПОУ 39136680);

- 15.05.25 відбулась зміна юридичної адреси підприємства: колишня - 69013, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова 13-А, нова - 36039, Полтавська область, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 58А;

- 15.05.25 відбулась зміна керівника підприємства - Замкової О.Й. на Астапенка О.А. та зміна засновника юридичної особи ОСОБА_3 на Астапенка О.А.

За доводами позивача, відсутність майна у ТОВ «ФЕОМІН» наразі унеможливлює виконання рішення суду про стягнення коштів на користь міського бюджету та може призвести до повернення виконавчого документу без виконання. Разом з цим, об'єктивна неможливість виконання судового рішення про стягнення коштів до бюджету, постановленого на користь Запорізької міської ради, обумовлена неправомірними діями відповідача 1, які він вчинив під час слухання справи № 908/86/25 у Господарському суді Запорізької області. Представник ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕОМІН») приймав участь у судових засіданнях, надав відзив на позовну заяву, що свідчить про обізнаність ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») про наявність судового спору та подальшого стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою на користь позивача.

У період розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/86/25, учасниками та кінцевими бенефіціарами ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕОМІН») були ОСОБА_1 (Відповідач-3) та ОСОБА_3 .

На момент звернення Запорізькою МР до господарського суду ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») належали на праві власності наступні об'єкти нерухомого майна:

- складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 38873623101.

Іншого нерухомого майна товариство не мало (підтверджується інформаційною довідкою № 407869565 від 12.12.24) та наразі не має (підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 436243014 від 21.07.25).

Разом з цим, після подання Запорізькою МР позовної заяви та відкриття 20.01.25 провадження у справі № 908/86/25, відповідач 1 вчинив дії щодо відчуження належного йому майна, штучно створивши умови неплатоспроможності та неможливості виконання рішення в майбутньому.

Встановлено, що станом на 07.05.25 учасниками ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») було двоє осіб: ОСОБА_1 із часткою в статутному капіталі 60%, що в грошовому еквіваленті становило 121 004,40 грн, та ОСОБА_3 із часткою в статутному капіталі 40%, що в грошовому еквіваленті становило 80 669,60 грн.

Після відкриття 20.01.25 господарським судом провадження у справі № 908/86/25, за позовом Запорізької міської ради про стягнення із ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 328 668,11 грн, учасником ОСОБА_1 було подано заяву на вихід зі складу учасників Товариства та виплати їй вартості частки, яка становить 60% статутного капіталу Товариства, у не грошовій формі шляхом передання у її власність наступного нерухомого майна: Складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв.м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - вартістю 121 004,40 грн.

07.05.2025 учасники ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли рішення № 1/25, яким вирішено:

1. Надати згоду на вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви.

2. Надати згоду на виплату вартості частки учаснику ОСОБА_1 , яка становить 60% статутного капіталу Товариства, у не грошовій формі шляхом передання у її власність наступного нерухомого майна: Складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а - вартістю 121 004,40 грн.

3. Зменшити статутний капітал товариства, та визначити його у розмірі 80 669,60 грн. Затвердити розмір частки учасника товариства ОСОБА_3 з урахуванням зменшеного статутного капіталу у розмірі: - ОСОБА_3 - 100 часток на суму 80 669,60 грн, що дорівнює 100% у статутному капіталі товариства.

4. Внести відповідні зміни до єдиного державного реєстру.

07.05.25 ОСОБА_1 та ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») в особі директора Товариства ОСОБА_1 , яка діяла на підставі статуту товариства, було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна на підставі рішення учасника № 1/25 від 07.05.25, відповідно до якого Товариство передало, а ОСОБА_1 прийняла в якості компенсації вартості внеску до статутного фонду товариства наступне майно: складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38873623101 - вартістю 121 004,40 грн; підпис на акті посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 07.05.25 за реєстровим № 2135.

Зазначений акт став підставою для переходу 07.05.25 права власності на вищевказане нерухоме майно від ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») (код ЄДРПОУ 39136680) до ОСОБА_1 , про що внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 436262431 від 21.07.25.

В подальшому, нерухоме майно було відчужено ОСОБА_1 на користь ТОВ «СИРИУС 22» (код ЄДРПОУ 44834358).

22.05.25 ОСОБА_1 та ТОВ «СИРИУС 22» було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» (код ЄДРПОУ 44834358), відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а Товариство прийняло до свого статутного капіталу у власність як внесок учасника наступне нерухоме майно: Складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв. м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38873623101 - вартістю 121 004,40 грн; підпис на акті посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 22.05.25 за реєстровим № 2512.

Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (номер Інформаційної довідки 436262431 від 21.07.25) 26.05.25 відбулась реєстрація припинення права власності ОСОБА_1 на вищезазначені об'єкти нерухомого майна на підставі акту приймання-передачі, серія та номер: б/н, виданий 22.05.25, видавник: ОСОБА_1 та ТОВ «СИРИУС 22», право власності на вказані об'єкти нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38873623101) було зареєстровано за ТОВ «СИРИУС 22».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ «СИРИУС 22» зареєстрована ОСОБА_1 .

Як стверджує позивач, зазначені дії щодо оформлення виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») та передача нею отриманого нею в якості компенсації вартості внеску до статутного фонду товариства нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» - здійснені відповідачами з метою ухилення від виконання рішення суду та обов'язку зі сплати за землю. Тому, акти приймання-передачі нерухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. 07.05.25 за реєстровим №2135 та 22.05.25 за реєстровим №2512, мають всі ознаки фраудаторних правочинів. Тож, підлягають визнанню недійсними.

Відносно розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області судом враховано наступне.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності).

Так, зокрема, у вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо ін. не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27-29 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 16.02.21 у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.

З огляду на те, що предметом спору у справі № 908/2324/25 є вимога про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, суд виходить з того, що правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.24 у справі № 916/379/23 щодо правової природи акта приймання-передачі майна до складу статутного капіталу товариства дійшла наступних висновків:

«Велика Палата Верховного Суду зауважує, що залежно від установлених судами обставин конкретної справи документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як його змісту, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок із цього приводу в разі його необхідності для вирішення справи повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт у кожному конкретному випадку та надає йому оцінку залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи створює він юридичні наслідки.».

У спірних правовідносинах у справі № 908/2324/25 акти приймання-передачі нерухомого майна за № 2135 від 07.05.25 та № 2512 від 22.05.25 підтверджують волевиявлення сторін, а також мають юридичні наслідки - факт переходу права власності на нерухоме майно.

Двосторонні акти у цих правовідносинах свідчать про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків.

Так, прийняття рішення та укладення акта приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 є комплексом дій, вчинених з метою передачі нерухомого майна Замковій О.Й. в якості компенсації вартості внеску до статутного фонду ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»).

В свою чергу, укладення акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.05.25 є комплексом дій, вчинених з метою передачі майна від ОСОБА_1 до складу статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22».

Рішення учасників двох товариств та акти приймання-передачі, оформлені на їх виконання, утворюють завершений юридичний склад, наявність якого є необхідною і достатньою для виникнення права власності на спірне нерухоме майно у Особи/Учасника товариства та у Товариства, якому це майно передається як внесок до статутного капіталу.

Отже, у спірних правовідносинах сторони вчинили правочини, внаслідок яких право власності на нерухоме майно перейшло: до учасника товариства в якості компенсації вартості внеску до статутного капіталу товариства, від учасника товариства до іншого товариства в якості внеску до статутного капіталу.

З огляду на вказане суд виходить з того, що можуть бути оскаржені та визнані недійсними кінцеві результати комплексу дій з передачі майна до учасника товариства в якості компенсації вартості внеску до статутного капіталу товариства та від учасника товариства до іншого товариства в якості внеску до статутного капіталу:

- правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна ОСОБА_1 в рахунок компенсації внеску до статутного капіталу, підпис на якому засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 07.05.25 за реєстровим № 2135;

- правочин, оформлений актом приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внесення частки до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22», підпис на якому засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 22.05.25 за реєстровим № 2512.

При укладенні правочину/договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатись договором або актами цивільного законодавства. Обов'язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.

Також, необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

При обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватись про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також, поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Як зазначено Верховним Судом у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.19 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Верховний Суд у постанові від 17.08.22, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання “зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.21 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).

У постанові від 07.10.20 у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Відповідно до правої позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.22 справі № 910/16579/20, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч. 3 ст. 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

У рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою ПАТ КБ «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині 2 ст. 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас, словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині 3 ст. 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у т.ч. шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у присутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у т.ч. права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци 2, 3 пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац 2 пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення).

Суд наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.21 справі №904/7905/16 (п. 153).

Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є вживанням права на зло. За таких умов недійсність договору, як приватноправова категорія, є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.

Верховний Суд в постанові від 18.02.25 у справі № 916/5751/23 визначив такі критерії для кваліфікації договору як фраудаторного:

- відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості;

- відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати);

- майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо);

- майно відчужене на користь пов'язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи);

- після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з'ясування при доведенні фраудаторності, з настанням відповідних наслідків, оскільки це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас, слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Таким чином, суд виходить з того, що предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно вчинення спірних правочинів з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду державі в особі позивача, який є кредитором відповідача 1. Тобто, суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначеному правочині ознак фраудаторності.

Як вбачається із матеріалів цієї господарської справи, на час підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/86/25 за позовом Запорізької міської ради до ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 328 668,11 грн, рішення про задоволення позовних вимог прийнято через 7 днів після відчуження майна на користь ОСОБА_1 .

Другий оспорюваний правочин - акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» від 22.05.25 було укладено через 2 дні після доставки повного тексту судового рішення у справі № 908/86/25 до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд».

Отже, щодо моменту вчинення правочинів та наявності значної непогашеної заборгованості суд констатує, що оспорювані правочини - акт приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 та акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» від 22.05.25 були вчинені під час розгляду та прийняття Господарським судом Запорізької області рішення від 14.05.25 у справі № 908/86/25, яким визначено зобов'язання зі сплати 328 668,11 грн від безпідставно набутого майна.

Особою, яка передала майно за вказаними актами, була сторона попереднього фраудаторного правочину - колишній учасник ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») ОСОБА_1 , яка після отримання нерухомого майна, продовжуючи діяти недобросовісно, з метою ускладнення повернення майна на користь ТОВ «ФЕОМІН» у випадку двосторонньої реституції і уникнення останнім відповідальності за недоговірним зобов'язанням за рішенням суду від 14.05.25 у справі № 908/86/25, передала нерухоме майно у власність ТОВ «СИРИУС 22».

Разом з тим, ТОВ «СИРИУС 22» є обізнаним про те, що Замкова О.Й. стала його власником шляхом відчуження вказаного майна від ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»). Про це свідчить те, що Замкова О.Й., будучи на момент відчуження нерухомого майна учасником, кінцевим бенефіціаром та керівником ТОВ «Перемога шанс», підписала акт приймання-передачі нерухомого майна з одного боку від імені ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»), як директор Товариства, та з іншого боку, як набувач права власності нерухомого майна.

Про недобросовісність дій відповідачів свідчить також те, що колишній учасник ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») ОСОБА_1 передала нерухоме майно саме на користь юридичної особи - ТОВ «СИРИУС 22», яка перебувала під час укладення спірних правочинів та наразі перебуває під її контролем, адже вона є учасником, кінцевими бенефіціарним власником (контролером) та керівником вказаної юридичної особи. Отже, продовжуючи подальше відчуження нерухомого майна, протиправно отриманого від ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»), на користь ТОВ «СИРИУС 22», Замкова О.Й. продовжувала діяти недобросовісно, на шкоду інтересам держави з метою уникнення ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») (як первісним власником нерухомого майна) майнової відповідальності за недоговірним зобов'язанням за рішенням суду.

Також судом враховано, що передача нерухомого майна здійснена між пов'язаними особами.

Згідно з випискою з ЄДР щодо відповідача 1, станом на день підписання акту приймання передачі нерухомого майна від 07.05.25 його кінцевим бенефіціаром була, зокрема, Замкова О.Й. Відповідно до виписки з ЄДР щодо відповідача 2 - Замкова О.Й. була та є його кінцевим бенефіціарним власником.

Отже, вбачається пов'язаність юридичних осіб відповідачів 1, 2 між собою одним спільним бенефіціарним власником - Замковою О.Й., що свідчить додатково в сукупності з усіма фактичними обставинами про їх недобросовісність при вчинені правочинів, що оспорюються. Суд відзначає, що даний критерій не є головним критерієм/обставиною для визначення фраудаторності правочину і визнання його недійсним, однак враховується разом із іншими.

Щодо відсутності іншого майна у відповідача 1 (боржника) після укладення оспорюваних правочинів суд приймає до уваги наступне.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.07.25 №436243014 щодо суб'єкта (відповідача 1) вбачається факт відсутності у нього іншого нерухомого майна після укладення оспорюваного правочину. Вказане також підтверджується інформацією приватного виконавця Проценко А.Ю., яким здійснюється примусове виконання рішення суду у справі №908/86/25.

В свою чергу відчуження відповідачем 1 за вищевказаних обставин усього свого майна жодним чином не свідчить про ведення господарської діяльності, а є способом ухилення від виконання грошового забезпечення.

Таким чином, дії з передачі нерухомого майна відповідача 1 в якості виплати частки учаснику Товариства ОСОБА_1 призвели до виводу значних коштів із власності відповідача 1, на які можливо було б звернути стягнення з метою виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного, виконання рішення суду по справі №908/86/25, боржником по якій є відповідач 1, внаслідок вищезазначених дій по відчуженню усього свого нерухомого майна з боку ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН») фактично унеможливлюється і порушує інтереси територіальної громади міста Запоріжжя і ставить під сумнів завдання, принципи господарського судочинства, визначені ГПК України, стосовно обов'язковості виконання рішень суду.

Внаслідок таких умисних дій з боку відповідача 1, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду, яким визначено його обов'язок відновити порушені інтереси Запорізької міської ради і сплатити 328 668,11 грн заборгованості, позивач позбавляється законного права щодо використання правомірно очікуваних коштів з недоотриманої плати за землю від відповідача 1 на розвиток територіальної громади міста Запоріжжя та виконання повноважень з вирішення питань місцевого значення тощо.

З огляду на наведене вище в тексті цього рішення суд вважає доведеними наступні обставини:

- учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних правочинів, оформлених актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 та актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» від 22.05.25) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані правочини) використовувався учасниками для уникнення зобов'язання зі сплати 328 668,11 грн від безпідставно набутого майна, визначеного рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.25 у справі № 908/86/25;

- оспорювані правочини у цій справі, є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору;

- до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний правочин, як фраудаторний відноситься: момент його укладення, а саме після відкриття провадження у справі №908/86/25 за вимогами Запорізької МР щодо стягнення з відповідача суми безпідставно набутого майна; укладення правочину пов'язаним особами (відповідач 1 та відповідач 2 пов'язані між собою одним спільним бенефіціарним власником - ОСОБА_1 ,); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо виконання судового рішення;

- учасники справи з боку відповідачів, які вчинили ці спільні та узгоджені дії, з метою унеможливлення стягнення заборгованості, визначеної судовим рішенням, діяли очевидно недобросовісно та зловживаючи правами.

Враховуючи вищезазначене, дії ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»), ТОВ «СИРИУС 22» та ОСОБА_1 під час підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 та акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» від 22.05.25, мають ознаки укладення фраудаторних правочинів, оскільки зазначені правочини вчинений сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»), своїх активів від звернення на них стягнення на користь позивача за зобов'язаннями щодо сплати заборгованості, визначених судовим рішенням, завдаючи тим самим шкоди Державному бюджету України (що під час триваючої збройної агресії з боку російської федерації є не припустимим).

У постанові від 28.11.19 у справі №910/8357/18 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (п. 68 постанови).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.19 у справі №910/8357/18, від 03.03.20 у справі №910/7976/17, від 03.03.20 у справі №904/7905/16, від 03.03.20 у справі №916/3600/15, від 26.05.20 у справі №922/3796/16, від 04.08.20 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.20 у справі №904/4262/17, від 22.04.21 у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 07.09.22 у справі № 910/16579/20, від 10.05.23 у справі № 755/17944/23, від 14.08.24 у справі № 504/122/22).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що оскаржувані правочини, вчинені ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»), ТОВ «СИРИУС 22» та ОСОБА_1 шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.25 та акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22» від 22.05.25, посвідчені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Чепковою О.В. та зареєстровані у реєстрі за №2135 та № 2512, є фраудаторними, оскільки вони укладені на шкоду Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та направлені на ухилення від обов'язку сплати боргу та виконання судового рішення.

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Судове рішення у справі № 908/86/25, що набрало законної сили, наразі залишається невиконаним на шкоду кредитора - Запорізької МР з причин відсутності майна у боржника - ТОВ «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 ч. 7 статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. сьомої ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у т.ч. в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини 7 ст. 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у т.ч. в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «Перемога-шанс» (після зміни назви - ТОВ «ФЕОМІН»), ТОВ «СИРИУС 22» та ОСОБА_1 правочини шляхом підписання - акта приймання-передачі нерухомого майна ОСОБА_1 в рахунок компенсації внеску до статутного капіталу, підпис на якому засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 07.05.25 за реєстровим № 2135, та акта приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внесення частки до статутного капіталу ТОВ «СИРИУС 22», підпис на якому засвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. 22.05.25 за реєстровим № 2512, підлягають визнанню недійсними, як фраудаторні договори. В такому випадку майнові вимоги Запорізької МР за рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.25 у справі № 908/86/25, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, будуть задоволені за рахунок нерухомого майна, переданого за недійсними правочинами, шляхом його примусової реалізації в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження».

В даному випадку, позивачем доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідачі визнані судом обґрунтованими позовні вимоги міської ради не спростували, доказів, які могли б свідчити про правомірність вчиненого ними правочину шляхом підписання оспорюваних актів приймання-передачі нерухомого майна не надали.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки недійсні правочини у вигляді актів приймання-передачі нерухомого майна були підписані внаслідок неправомірних дій всіх відповідачів в однаковій мірі, суд вважає, що судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 844,80 грн за подання позовної заяви та у сумі 1 211,20 грн за подання заяви про забезпечення позову мають бути покладені на відповідачів у рівних частинах, шляхом їх стягнення на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради, яким сплачено судовий збір.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що Запорізькою МР сплачено судовий збір у розмірі 4 844,80 грн за подання позовної заяви (платіжна інструкція № 882 від 25.07.25) та у розмірі 2 422,40 грн за подання заяви про забезпечення позову (платіжна інструкція № 883 від 25.07.25).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За визначенням п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів або позову; судовий збір становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.25 встановлений на рівні 3 028,00 грн.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 4 844,80 грн, а за подання заяви про забезпечення позову - 1 211,20 грн (3 028,00 грн х 0,5 х 0,8).

З даного слідує, що позивач за подання заяви про забезпечення позову сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1 211,20 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого Запорізькою МР судового збору в розмірі 1 211,20 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Відносно вжитих судом заходів забезпечення позову суд зазначає, що згідно ч.ч. 7, 8 ст. 145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна: Складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв.м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101, укладений 07.05.25 між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ШАНС» (після зміни назви - товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕОМІН») (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 58-А; ідентифікаційний код 39136680), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2135.

Визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «СИРИУС 22»: Складський комплекс: склад літ. А загальною площею 176,8 кв.м, гараж літ. Б, склад літ. В, душова кімната літ. Г, вбиральня літ. Д, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, буд. 13а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 38873623101, укладений 22.05.25 між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «СИРИУС 22» (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна буд. 23; ідентифікаційний код 44834358), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2512.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕОМІН» (36039, м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 58-А; ідентифікаційний код 39136680) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 02140892) 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 67 коп. судового збору - отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СИРИУС 22» (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна буд. 23; ідентифікаційний код 44834358) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 02140892) 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 67 коп. судового збору - отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Замкової Ольги Йосипівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915) в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 02140892) 2 018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 66 коп. судового збору - отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.11.2025.

Суддя В.Л. Корсун