ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
20 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа №907/695/25
За позовом Фермерського господарства “Бортків», с. Бортків Золочівського району Львівської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ - 2024», м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення 1 026 792 грн попередньої оплати (з урахуванням заяви про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
Фермерське господарство “Бортків», с. Бортків Золочівського району Львівської області звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ - 2024», м. Мукачево Закарпатської області про розірвання Договору поставки №67/10 від 16.10.2024, укладеного між Фермерським господарством “Бортків» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПММ - 2024»; стягнення 1 026 792 грн попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі №907/695/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.08.2025. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 28.08.2025 та 25.09.2025 підготовчі засідання у справі №907/695/25 відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 позовну заяву Фермерського господарства “Бортків», с. Бортків Золочівського району Львівської області залишено без розгляду в частині позовних вимог про розірвання Договору поставки №67/10 від 16.10.2024, укладеного між Фермерським господарством “Бортків» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024».
Ухвалою суду від 21.10.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/695/25 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 20.11.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 21.10.2025 явка учасників справи в судове засідання 20.11.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі з врахуванням заяви про залишення без розгляду в частині позовних вимог про розірвання Договору поставки №67/10 від 16.10.2024, укладеного між Фермерським господарством “Бортків» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024», покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки №67/10 від 16.10.2024, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми 1 026 792 грн попередньої оплати.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 04.08.2025 про відкриття провадження у справі №907/695/25, ухвали суду від 28.08.2025 та 25.09.2025, а також ухвала суду від 21.10.2025 про закриття підготовчого провадження у справі №907/695/25 та призначення справи до розгляду по суті були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Фермерським господарством “Бортків» (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПММ - 2024» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №67/10 від 16.10.2024, пунктом 1.1. якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у додатках: заявках та/або видаткових накладних та/або в актах приймання-передачі, що підтверджують реалізацію товару.
Передача товару здійснюється окремими партіями, узгодженими сторонами. Кількість і вартість товару (ціна за одиницю товару), що поставляється за даною угодою, визначається між сторонами в специфікаціях і додатках, або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Як додатки сторони приймають: - рахунки (рахунки-фактури), сплачені покупцем згідно п. 4.1. Договору; - заявки; - видаткові накладні на товар; - акти приймання - передачі; - інші письмові додаткові угоди сторін до Договору (п. 1.6., 1.7. Договору).
За приписами п. 2.1., 2.2. Договору, ціна товару є договірною та визначається на кожну окрему партію поставки товару в рахунках-фактурах постачальника та/або видаткових накладних та/або актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару включають в себе ПДВ. В залежності від умов поставки в ціну товару включаються витрати з доставки. Ціна цього Договору складається із загальної вартості всіх партій товару (зазначених в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), поставленого протягом строку дії Договору.
Відповідно до п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору сторони узгодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплати у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками до даного Договору. Даний пункт не виключає можливість відпуску товару без попередньої оплати на умовах визначених у Додаткових угодах до даного договору. В цьому випадку покупець повинен провести розрахунок за поставлений товар протягом 10 (десяти) банківських днів з дати фактичної поставки товару, якщо інші умови не передбачені Додатковою угодою. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі або окремо вказаний постачальником у відповідному рахунку-фактурі. Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі відповідної накладної на постачання партії товару та/або належним чином оформлених актів прийомки-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних та/або залізничних накладних (в залежності від умов поставки товару) та/або рахунків-фактур постачальника (в залежності від умов поставки).
За змістом п. 4.1., 4.2. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями за погодженими письмовими належним чином оформленими заявками покупця, на підставі яких постачальником виставляється рахунок-фактура на оплату кожної партії товару. Виставлення рахунку-фактури є погодженням продавця на поставку замовленої партії товару. Номенклатура, кількість, ціна партії товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Видаткові накладні підписуються представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Умови поставок кожної окремої партії товару узгоджується сторонами у відповідних заявках. Заявка на товар надсилається електронною поштою на адресу е-mail менеджера зі збуту. Постачальник після отримання заявки погоджує її шляхом поставлення підпису уповноваженої особи та печатки підприємства на заявці та відправляє її покупцю. Уповноважені представники сторін в телефонному режимі узгоджують всі суттєві умови поставки товару, які зазначаються у відповідній заявці. Письмова заявка покупця повинна містити бажані умови поставки, в т.ч. інформацію щодо місця поставки (базис), умов поставки товару транспортом покупця/продавця та/або відомості про перевізника покупця/продавця, інформацію про кількість товару та його асортимент, дані про транспортні засоби (державні реєстраційні номери автотранспорту та причепів, модель та марку автотранспорту) та інформацію щодо водіїв (у разі здійснення перевезення/надання транспортного засобу покупцем (перевізником покупця).
Положеннями п. 5.1. Договору визначено, що право власності на товар та ризики його втрат (псування) виникає у покупця: - у випадку самостійного вивезення автотранспортом покупця (базис поставки FCA) в момент передачі (навантаження) товару покупцю або його перевізнику, що фіксується в товарно-транспортних (видаткових), які є документом, що підтверджують факт приймання-передачі товару; - у випадку поставки автотранспортом постачальника (базис поставки СРТ) - в момент передачі товару покупцю, що фіксується видатковою накладною про прийомку товару або актом прийомки-передачі товару у випадку поставки залізничним транспортом (базис поставки СРТ - перевезення оплачено до станції призначення); - у випадку поставки автомобільним транспортом постачальника на умовах DDP (указане місце призначення) - пункт призначення покупця - в момент передачі товару покупцю, що фіксується видатковою накладною; - у випадку поставки товару на умовах EXW (передача по резервуару) нафтобаза постачальника, право власності на товар, ризик його втрати (псування), тягар утримання переходить від постачальника до покупця в момент підписання акта приймання-передачі товару або/та видаткової накладної. Момент передачі товару фіксується в залізничний або товарно-транспортних накладних, видаткових накладних або актах приймання-передачі товару.
Даний Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2024 року. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного Договору (п. 8.1. Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору поставки №67/10 від 16.10.2024 та на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №108 від 17.10.2024 здійснено попередню оплату вартості товару в розмірі 1 026 792 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції №297 від 21.10.2024 на суму 1 026 792 грн.
У подальшому, позивачем на адресу відповідача були надіслані заявки на відвантаження нафтопродуктів №1 від 01.04.2025 та №2 від 15.04.2025, за змістом яких ФГ “Бортків» просило поставити товар (нафтопродукти) згідно з Договором поставки №67/10 від 16.10.2024.
У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо поставки товару, позивач звернувся до останнього з листом-повідомленням б/н від 14.05.2025, за змістом якого вказав про розірвання укладеного між сторонами Договору та просив повернути сплачену позивачем попередню оплату у розмірі 1 026 792 грн.
Водночас відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №67/10 від 16.10.2024 поставку товару у строк, обумовлений сторонами не здійснив, кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 026 792 грн попередньої оплати в примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут - і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Таким чином, станом на дату розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/1694/24.
За положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За умовами ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору поставки №67/10 від 16.10.2024 здійснив попередню оплату вартості товару у розмірі 1 026 792 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції №297 від 21.10.2024, що, у свою чергу, зумовило виникнення у відповідача обов'язку поставити позивачу відповідний товар у відповідності до умов Договору.
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у частині фактичної поставки товару, позивач звернувся до останнього із листом - вимогою б/н від 14.05.2025, у якій просив повернути позивачу перераховану ним на користь відповідача передоплату в розмірі 1 026 792 грн.
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 15.02.2024 у справі №910/3611/23).
Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов'язання з повернення коштів.
Водночас аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 22.10.2025 у справі №922/784/25, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №918/631/19).
Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачений товар поставлено не було.
Водночас відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки №67/10 від 16.10.2024 в частині фактичної поставки товару позивачу суду не надав.
Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не поставив товар у строки, передбачені умовами Договору, то у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджений, зокрема, платіжною інструкцією №297 від 21.10.2024 на суму 1 026 792 грн.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в даному випадку покладено на постачальника (відповідача), і останній не скористався правом на подання суду документальних доказів у підтвердження факту поставки ним товару позивачу, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 1 026 792 грн сплаченої попередньої оплати за Договором поставки №67/10 від 16.10.2024 є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 15 401,88 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПММ-2024», вул. Соборна, будинок 24/а, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 45620316) на користь Фермерського господарства “Бортків», вул. Головна, будинок 40, с. Бортків, Золочівський район, Львівська область, 80730 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39582383) суму 1 026 792 грн (Один мільйон двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто дві гривні) попередньої оплати та 15 401,88 грн (П'ятнадцять тисяч чотириста одна гривня 88 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
У зв'язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Верховного Суду в режимі онлайн з 24.11.2025 по 26.11.2025, повне судове рішення складено та підписано 28.11.2025.
Суддя Л.І. Пригара