майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
24 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1058/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
з участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справи
за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі"
про стягнення 118 535,15 грн
за участі представників сторін:
від позивача: Лазаренко О. М. (в порядку самопредставництва)
від відповідача: адвокат Наумова А. М.
прокурор Ревелюк Т. О.
І. СУТЬ СПОРУ
Спір виник із земельних та зобов'язальних правовідносин у зв'язку з невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди.
У межах цього спору суд має вирішити питання про стягнення заборгованості з орендної плати, що виникла внаслідок порушення відповідачем умов договору.
1. Стислий виклад позиції прокурора
14.08.2025 року до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) через підсистему “Електронний суд» звернувся керівник Коростенської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Коростенської міської ради (далі - позивач, Міська рада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вінд Солар Енерджі» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення з Товариства на користь Міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 118 535,15 грн за оренду земельної ділянки площею 0,3200 га з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором оренди землі №89/57-19-ДО від 18.12.2019 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 20.12.2019 по 01.05.2024.
Правові підстави позову: ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та Закон України “Про оренду землі».
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№11430 від 12.09.2025) заперечує проти позову з огляду на таке:
- прокурор не обґрунтував підстави для представництва Коростенської міської ради Житомирської області;
- податковий борг з орендної плати за період з грудня 2019 по квітень 2024 розрахований невірно, оскільки плата за землю не нараховується та не сплачується за період 01.03.2020 - 31.03.2020;
- прокурором неналежно обґрунтовано розрахунок суми основного боргу з орендної плати, оскільки відповідач здійснював оплату протягом 2024-2025 років, на підтвердження чого долучено платіжні інструкції, в яких відображено, що оплата здійснена до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Коростень ТГ), яке як стверджує представник відповідача, зобов'язане було розподілити суми згідно призначень по відповідних територіальних громадах.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою Суду від 19.08.2025 залишено позовну заяву без руху, прокурору надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
26.08.2025 прокурор у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою від 01.09.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 24.09.2025. Цією ж ухвалою зобов'язано позивача подати до суду до першого судового засідання довідку щодо сплати відповідачем до місцевого бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010 за період з 20.12.2019 по день розгляду справи.
Через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подала:
- 12.09.2025 клопотання (вх.№01-44/2759/25) про об'єднання справ № 906/1057/25, № 906/1058/25, № 906/1100/25 в одне провадження в рамках справи № 906/1057/25, у задоволенні якого Суд відмовив ухвалою від 15.09.2025;
- 12.09.2025 відзив на позовну заяву (вх.№ 11430), в якому заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (вх.№ 01-44/2767/25);
- 23.09.2025 заяву про застосування строку позовної давності (вх.№ 01-44/2931/25);
- 24.09.2025 заяву про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 118 539,15 грн (вх.№ 11958/25).
24.09.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав заперечення (вх.№ 11965) на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
У судове засідання 24.09.2025 не з'явився представник від Коростенської міської ради та не повідомив про причини неявки. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив, вимоги ухвали суду від 01.09.2025 не виконано.
Позивач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали в його електронний кабінет, згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвала була отримана 02.09.2025 о 00:51.
У судовому засіданні 24.09.2025 Суд, заслухавши прокурора та представника відповідача, вирішив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Крім того зобов'язав відповідача направити позивачу відзив та надати докази його направлення. Суд визнав явку уповноваженого представника позивача обов'язковою та відклав розгляд справи на 21.10.2025.
30.09.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача на виконання вимог ухвали від 24.09.2025 подала заяву (вх. №12310), до якої долучено докази направлення позивачу процесуальних документів.
Через підсистему “Електронний суд» позивач подав:
- 01.10.2025 відповідь на відзив (вх. №12387), до якого на виконання вимог ухвали від 01.09.2025 долучено листи Фінансового управління та довідки про рух коштів;
- 20.10.2025 заяву (вх.№ 13358) про проведення судового засідання без участі їх представника у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
20.10.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав:
- заперечення (вх.№ 13385 від 21.10.2025) на клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду;
- пояснення (вх.№ 13386 від 21.10.2025) на заяву представника відповідача про застосування позовної давності.
21.10.2025 о 12:07 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подала клопотання (вх.№ 13399/25) про відкладення розгляду справи, до якого долучено лист Товариства від 07.10.2025, адресований Коростенській міській раді про зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості.
У судовому засіданні 21.10.2025 Суд заслухав пояснення прокурора та представника відповідача щодо суті позовних вимог. На стадії дослідження доказів, Суд з метою надання прокурором пояснень щодо розрахунку заборгованості вирішив оголосити перерву у судовому засіданні до 29.10.2025 та протокольною ухвалою встановив прокурору строк для подання пояснень до 27.10.2025, окрім того визнав явку позивача обов'язковою.
27.10.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав, у строк встановлений судом, додаткові пояснення (вх.№ 13721/25 від 28.10.2025).
27.10.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подала заяву (вх.№ 01-44/3410/25 від 28.10.2025), до якої долучено пропозицію Коростенській міській раді про укладення мирової угоди у справі № 906/1058/25 та проект мирової угоди, а також відповідь виконавчого комітету Коростенської міської ради від 14.10.2025 № 02-17/2979 та запит Товариства № 23/10 від 23.10.2025 до ГУ ДПС у Житомирській області.
У судовому засіданні 29.10.2025 Суд з метою врегулювання учасниками спору, шляхом підписання мирової угоди відклав розгляд справи на 17.11.2025.
14.11.2025 через підсистему “Електронний суд» представник відповідача подала заяву (вх.№ 14637 від 17.11.2025), до якої долучила відповідь ГУ ДПС у Житомирській області № 30650/6/06-30-04-01 від 07.11.2025.
16.11.2025 через підсистему “Електронний суд» прокурор подав заяву про закриття провадження в частині заборгованості у розмірі 10 923,60 грн (вх.№ 01-44/3679/25 від 17.11.2025).
У судовому засіданні 17.11.2025 Суд заслухав думку присутніх учасників, щодо закриття провадження в частині, перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його проголошення на 24.11.2025 о 11:45.
У судовому засіданні 24.11.2025 Суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про відмову у задоволені заяви керівника Коростенської окружної прокуратури про закриття провадження в частині (вх.№01-44/3679/25 від 17.11.2025), а також проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши надані ними докази, Суд установив фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги й заперечення:
18 грудня 2019 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінд Солар Енерджі» (орендар) укладено Договір оренди землі № 89/57-19-ДО.
Предметом цього договору визначено, що орендодавець, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області «Про надання в оренду» від 17.12.2019 №6-5084/14- 19-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій із земель сільськогосподарського призначення державної власності, з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010, яка розташована на території Коростенського району, за межами населених пунктів Михайлівської сільської ради. (п.1 договору).
Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 0,3200 га. (п.2.1 договору)
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки 295 417,50 грн. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка надається в оренду ТОВ «ВІНД СОЛАР ЕНЕРДЖІ», затверджена рішенням шістдесят другої сесії VII скликання Михайлівської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 13.12.2019 року № 233. (п.2.4 договору).
Договір укладено на 7 (сім) років (п.3.1 договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 (п'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Житомирській області, що становить 342,58 грн. (триста сорок дві гривні 58 кон.), а з дати набрання чинності рішення щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до п. 271.2 статті 271 Податкового кодексу України в розмірі 12 (дванадцять) відсотків від її нормативної грошової оцінки що становить 35450,10 гри. (тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 10 коп.) за 1 рік.
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься орендарем до місцевого бюджету, за місцезнаходженням земельної ділянки, рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 (тридцяти) календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 4.2 - 4.3 договору).
Пунктом 8.4.7 договору оренди землі визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату визначену у Договорі.
Відповідно до п. 12.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та вказаного договору.
Вказаний договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-IX від 28.04.2021, який набрав чинності 27 травня 2021 року, до Земельного кодексу України внесено зміни, зокрема розділ X «Перехідні положення» доповнено пунктом 24.
Від дня набрання чинності цим пунктом, з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, необхідних державі для виконання її функцій.
Земельні ділянки, що відповідно до цього пункту вважаються комунальною власністю та право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з цим пунктом не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі ділянки. Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису чи земельного сервітуту у зв'язку зі зміною органу, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, не вимагається та здійснюється лише за згодою сторін договору.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010 площею 0,3200 га, яка є предметом спірного договору, є Коростенська міська рада.
Рішенням тридцять другої сесії VIII скликання від 11.04.2024 р. № 1746 Коростенською міською радою припинено ТОВ «Вінд Солар Енерджі» право оренди на земельну ділянку, площею 0,3200 га, розташовану на території Коростенського району, за межами населених пунктів Михайлівської сільської ради, що була надана для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (кадастровий номер 1822383800:01:000:0010) у зв'язку з добровільною відмовою. Договір оренди землі від 18 грудня 2019 року № 89/57-19-ДО визнано таким, що втратив чинність.
Відповідач на спростування позовних вимог долучив платіжні інструкції про сплату орендної плати на загальну суму 349 555,21 грн, а саме:
- № 17 від 09.12.2024 у сумі 115 416,06 грн;
- № 22 від 18.12.2024 у сумі 28 900,00 грн;
- № 6 від 02.02.2025 у сумі 28 900,00 грн;
- № 12 від 28.02.2025 у сумі 28 900,00 грн;
- № 18 від 02.04.2025 у сумі 28 900,00 грн;
- № 1 від 19.08.2025 у сумі 118 539,15 грн.
Позивачем у відповіді на відзив зазначено, що протягом 2019-2023 років відповідач не сплатив жодної копійки орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010. Протягом 2024-2025 років до місцевого бюджету Коростенської міської територіальної громади надійшла орендна плата в сумі 349 555,21 грн, що підтверджується листом фінансового управління та довідками про рух коштів з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 24.09.2025, проте відповідач в платіжних інструкціях не зазначив у призначенні платежу, ані номера договору, ані кадастрового номера земельної ділянки тому, встановити по якій саме земельній ділянці з 32 земельних ділянок та по якому договору оренди не є можливим.
07.10.2025 Товариство звернулося до Міської ради з листом щодо врегулювання питання належної сплати коштів і просило зарахувати загальну суму 349 555,21 грн у рахунок погашення заборгованості за шістьма договорами, а саме:
1) 54 887,15 грн - по земельній ділянці з кадастровим номером 1822385000:07:000:0113, яка перебувала у користуванні Товариства відповідно до договору оренди землі № 115/57-19-ДО від 20.12.2019;
2) 73 223,15 грн - по земельній ділянці з кадастровим номером 1822380400:07:000:0129, яка перебувала у користуванні Товариства відповідно до договору оренди землі № 95/57-19-ДО від 18.12.2019;
3) 65 714,35 грн - по земельній ділянці з кадастровим номером 1822385000:04:000:0082, яка перебувала у користуванні Товариства відповідно до договору оренди землі № 94/57-19-ДО від 18.12.2019;
4) 54 887,15 грн - по земельній ділянці з кадастровим номером 1822385000:07:000:0114, яка перебувала у користуванні Товариства відповідно до договору оренди землі № 109/57-19-ДО від 18.12.2019:
5) 73 223,15 грн - по земельній ділянці з кадастровим номером 1822380400:07:000:0131, яка перебувала у користуванні Товариства відповідно до договору оренди землі № 102/57-19-ДО від 18.12.2019;
6) 27 620,26 грн - по земельній ділянці з кадастровим номером 1822381600:09:000:0059, яка перебувала у користуванні Товариства відповідно до договору оренди землі № 98/57-19-ДО від 18.12.2019.
У відповідь Міська рада листом №02-17/2979 від 14.10.2025 повідомила Товариству, що не проводить зарахування платежів по видах договорів та рекомендувала звернутися з відповідним питанням до ГУ ДПС у Житомирській області.
Відповідач листом за вих. №23/10 від 23.10.2025 звернулося до ГУ ДПС у Житомирській області щодо надання податкової інформації та за роз'ясненням щодо порядку зарахування коштів по договорам оренди та відповідного розпорядника коштів, що надійшли до бюджету громади.
У відповідь Головне управління ДПС у Житомирській області листом від 07.11.2025 №30650/6/06-30-04-01 повідомило Товариству, що надати інформацію щодо сплати орендної плати та земельного податку з юридичних осіб в розрізі земельних ділянок за кадастровими номерами не є можливим.
Як убачається з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості ТОВ “Вінд Солар Енерджі» по сплаті орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 1822383800:01:000:0010 згідно з договором № 89/57/19-ДО від 18.12.2019 станом на 01.05.2024 становить - 118 538,35 грн, з яких:
- за 2019 рік - 28,55 грн;
- за 2020 рік - 342,60 грн;
- за 2021 рік - 35 450,16 грн;
- за 2022 рік - 35 450,16 грн;
- за 2023 рік - 35 450,16 грн;
- за 2024 рік - 11 816,72 грн
При цьому розрахунок орендної плати за 2019 - 2020 рік проводився позивачем виходячи з вартості одиниці площі ріллі по області - 342,58 грн, а за 2021 - 2024 виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки - 295 417,50 грн.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд керується таким.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Спірні правовідносини виникли з оренди земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного договору оренди землі.
Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Приписами статті 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (частина 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Пунктами 288.4., 288.5. статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з пунктами 289.1., 289.2. статті 288 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а згідно з частиною 2 статті 25 вказаного Закону передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
2. Оцінка суду
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у цій справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Суд зазначає, що у цьому спорі прокурор здійснює представництво інтересів держави та територіальної громади з огляду на таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурором встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Товариством земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати у обсязі та в строки передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету об?єднаної територіальної громади не надходять значні кошти.
Унаслідок цього місцевий бюджет недоотримав значні кошти, що порушує інтереси територіальної громади, оскільки плата за землю є місцевим податком і надходить саме до місцевого бюджету (ст. 10.1.1, ст. 14.1.147, ст. 265.1.3 ПК України, ст. 69 БК України).
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів міських, селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
Відповідно до відомостей Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області та Коростенської міської ради за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю, надану йому у користування за оскаржуваними договорами, розмір якої постійно зростає. Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Коростенської міської ради, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Міською радою не вжито заходів до захисту інтересів громади шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016) дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі, призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.
3 огляду на норми Земельного кодексу України та пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» розпорядником земельної ділянки та компетентним суб'єктом у даних правовідносинах є Коростенська міська рада, Житомирської області, оскільки земля, за оренду якої не сплачено, розташована на території цієї ради.
Прокурор обґрунтував підстави представництва інтересів територіальної громади в особі Коростенської міської ради тим, що остання допустила бездіяльність, яка полягала у невжитті належних та своєчасних заходів щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати (зокрема, у непідготовці позовної заяви та несплаті судового збору).
Листом від 31.07.2025 № 52/2-6677ВИХ-25 Коростенська окружна прокуратура повідомила Коростенську міську раду про вищезазначені обставини порушення відповідачем вимог чинного законодавства при використанні земельної ділянки у вигляді несплати орендної плати, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
У відповідь Коростенська міська рада листом від 07.08.2025 № 02-17/2313 повідомила прокуратуру, що заходи позовного характеру про стягнення заборгованості не вживались. При цьому Міська рада попросила Коростенську окружну прокуратуру вжити заходи направлені на захист інтересів держави, а саме звернутися до суду з позовною заявою до ТОВ «Вінд Солар Енерджі».
Таким чином, з огляду на бездіяльність компетентного органу - Коростенської міської ради - щодо захисту порушених інтересів громади, Суд дійшов висновку, що прокурор належним чином підтвердив наявність передбачених законом підстав для представництва інтересів держави в цій справі.
Щодо суті позовних вимог
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд керується таким.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд виходить із приписів статті 86 ГПК України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 ГПК України).
Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.
Важливою складовою принципу змагальності є дотримання сторонами стандартів доказування - спеціальних правил, за якими суд визначає, наскільки переконливими є доводи кожної сторони та чи виконано нею тягар доказування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Обов'язок доказування є мірою належної поведінки сторін процесу та полягає у збиранні й поданні доказів для підтвердження обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Такий обов'язок спрямований на усунення невизначеності у спірних правовідносинах у разі неможливості достеменно встановити обставини, що мають значення для вирішення спору.
За наслідками судового розгляду суд вирішує спір у межах заявлених вимог і заперечень та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених ГПК (ч. 1 ст. 14 ГПК). Формування предмета та підстав позову є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона самостійно визначає стратегію захисту, зміст вимог і заперечень, викладаючи їх у заявах по суті справи: позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях, поясненнях третьої особи (ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України), а також подає належні й допустимі докази на їх підтвердження. Доводи й докази, подані поза встановленими строками чи не у передбаченій формі, не враховуються, якщо сторона не довела поважні причини пропуску та не заявила відповідного клопотання про їх прийняття. Водночас суд, діючи за принципом jura novit curia, самостійно застосовує належні норми права до встановлених у межах спору фактичних обставин.
У зв'язку з наведеним обов'язок доведення обставин порушення зобов'язання зі сплати орендної плати покладається на позивача. Зокрема, позивач повинен довести факт укладення та чинності договору оренди, розмір та період виникнення заборгованості, а також ненадходження коштів до бюджету громади.
Натомість відповідач зобов'язаний довести належне та своєчасне виконання грошового зобов'язання, тобто фактичну сплату орендної плати в розмірі та строки, передбачені договором. Якщо відповідач заперечує розмір заборгованості чи посилається на інші обставини, він повинен надати докази на підтвердження таких доводів.
Суд установив, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 0,3200 га (кадастровий номер 1822383800:01:000:0010) на підставі договору оренди від 18.12.2019 № 89/57-19-ДО; водночас рішенням Коростенської міської ради від 11.04.2024 № 1746 право оренди припинено у зв'язку з добровільною відмовою орендаря, а зазначений договір визнано таким, що втратив чинність.
Згідно з умовами договору та вимогами Закону України «Про оренду землі» своєчасна сплата орендної плати є прямим обов'язком відповідача. Невиконання цього обов'язку свідчить про порушення умов договору.
З платіжних інструкцій, наданих відповідачем, убачається, що протягом 2024- 2025 років ним було перераховано на рахунок місцевого бюджету 349 555,21 грн. Проте призначення платежу в цих документах зазначено загально, без вказівки номера договору чи кадастрового номера земельної ділянки, що унеможливлює однозначне визначення, на виконання якого саме з 32 договорів оренди внесено відповідні кошти.
Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» платник є особою, яка ініціює платіжну операцію шляхом подання платіжної інструкції, що визначає всі її обов'язкові реквізити, у тому числі реквізит «Призначення платежу». Таким чином, право визначати зміст призначення платежу належить виключно платнику.
Згідно з пунктами 37, 41 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена постановою НБУ №163 від 29.07.2022, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача.
З огляду на зазначене, право визначати призначення платежу належить виключно платнику. Після списання коштів з рахунку платника та їх зарахування отримувачу платіжна операція є завершеною. Внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» після завершення платіжної операції законодавством не передбачено. Питання уточнення призначення платежу вирішується виключно між платником та отримувачем у межах їхніх цивільно-господарських правовідносин, без участі банку. Відтак відсутність у призначенні платежу відомостей про конкретне зобов'язання покладає ризик негативних наслідків на платника.
У свою чергу отримувач коштів не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Таким чином, погашення черговості сплачених відповідачем сум ставиться в залежність від змісту реквізиту платіжного доручення "Призначення платежу", згідно з яким здійснено платіж на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу, то сплачені кошти спрямовуються саме на погашення боргу за конкретним договором. У випадку, якщо платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" або чи якщо зазначена загальна підстава - зарахування сплачених коштів, за загальним правилом, здійснюється в порядку черговості, яка виникла хронологічно раніше.
Суд бере до уваги, що відповідач 07.10.2025 звернувся до Міської ради з пропозицією уточнити призначення платежів з метою зарахування сплачених протягом 2024-2025 коштів на погашення заборгованості по конкретним шести договорам оренди землі, серед яких не зазначено договору оренди № 89/57-19-ДО від 18.12.2019, на підставі якого виникла заборгованість.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що подані відповідачем платіжні інструкції не є належним доказом виконання зобов'язання зі сплати орендної плати саме за договором оренди № 89/57-19-ДО, а наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи. Відповідачем не доведено належного виконання умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати.
При цьому у судовому засіданні представник Відповідача визнав факт наявності заборгованості з орендної плати в розмірі 118 535,15 грн за оренду земельної ділянки площею 0,3200 га з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010 за договором оренди землі №89/57-19-ДО від 18.12.2019.
Суд встановив, що розрахунок орендної плати за 2019- 2020 роки здійснено позивачем виходячи з вартості одиниці площі ріллі по області (342,58 грн), а за 2021- 2024 роки - на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 295 417,50 грн згідно з пунктом 4.1 договору. Однак під час розрахунку позивачем не застосовано коефіцієнти індексації відповідно до статті 289 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення орендної плати.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822383800:01:000:0010 за договором оренди від 18.12.2019 № 89/57-19-ДО, Суд установив, що фактичний розмір нарахованої позивачем заборгованості становить 118 538,35 грн. Водночас прокурором заявлено про стягнення 118 535,15 грн, а відповідно до частини другої статті 237 ГПК України Суд не може виходити за межі позовних вимог.
Отже, встановлені у справі обставини підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Міської ради заборгованості за період з 20.12.2019 по 01.05.2024 в заявленому розмірі 118 535,15 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Крім того, згідно із Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 року “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: “У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Разом з тим, у подальшому, Законом України №3450-ІХ від 08.11.2023 року “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було викладено в редакції: “У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже, за положенням зазначеної норми, з огляду на те, що введений в Україні з 24.02.2022 року воєнний стан був неодноразово продовжений та триває дотепер, перебіг строків позовної давності, встановлених статтями 257,258 ЦК України, наразі є зупиненим, а відтак звертаючись до суду за даним позовом, прокурор не пропустив строки позовної давності.
V. Висновки Суду
Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, Суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
VІ. Судові витрати
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Житомирська обласна прокуратура сплатила судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1926 від 12.08.2025.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки прокурором було подано позовну заяву у цій справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2 422,40 грн.
Отже, прокурором було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене, Суд роз'яснює прокурору, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Судові витрати прокурора на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
Керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Суд
1. Позов керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" на користь Коростенської міської ради заборгованість з орендної плати 118 535,15 грн (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 15 копійок) за оренду земельної ділянки площею 0,3200 га кадастровий номер 1822383800:01:000:0010.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок UA598201720343110001000011049) - 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Коростенська міська рада Житомирської області (код ЄДРПОУ 13576977; вул. Грушевського, буд. 22, м. Коростень, Житомирська обл., 11500).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" (код ЄДРПОУ 41610319; вул. Хмельницького Богдана, буд. 18, м. Коростень, Житомирська обл., 01507)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 28.11.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК