вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
27.11.2025м. ДніпроСправа № 904/6177/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни, м. Запоріжжя
до Східного квартирно-експлуатаційного управління, м. Дніпро
про визнання недійсним правочину, зобов'язання повернути забезпечення виконання за договором
Суддя Красота О.І.
без участі представників сторін
Черкасова Наталія Іванівна звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Східного квартирно-експлуатаційного управління і просила суд:
- розглядати позовну заяву в порядку спрощеного письмового провадження без виклику сторін;
- витребувати у Відповідача в порядку забезпечення доказів копію виписки з ЄДРПОУ, яка підтверджує державну реєстрацію в установленому законодавством порядку юридичної особи - Східного квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 26642368);
- визнати недійсним правочин Відповідача від 22.10.2025 про одностороннє розірвання Договору № 9 від 24.09.2025, укладеного з ФОП Черкасова Н.І.;
- зобов'язати Відповідача повернути Позивачу забезпечення виконання за Договором № 9 від 24.09.2025 у розмірі 269 999,50 грн.
30.10.2025 від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів, що подається одночасно із позовною заявою, в якому він просив суд витребувати у Відповідача (ЄДРПОУ 26642368) копію виписки з ЄДРПОУ на підтвердження внесення даних та реєстрації юридичної особи у визначеному законодавством порядку (внесення даних у ЄДРПОУ).
30.10.2025 від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд:
- накласти арешт на грошові кошти у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача р/р UA948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ як забезпечення за Договором № 9 від 24.09.2025;
- заборонити Державній казначейській службі України вчиняти дії щодо передачі та/або списання коштів у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на р/р UA 948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ до закінчення розгляду спору та набрання рішенням законної сили.
Ухвалою суду від 03.11.2025 повернуто Черкасовій Наталії Іванівні заяву про забезпечення позову за № б/н від 30.10.2025 з додатками, у т.ч. квитанцію про сплату № 2268-3146-9316-5369 від 27.10.2025 (враховуючи, що заява сформована у системі Електронний суд, вона на адресу Заявника не повертається).
Ухвалою суду від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- письмові уточнення позовної заяви стосовно повного найменування Позивача;
- належні докази доплати судового збору у розмірі 00,39 грн.
06.11.2025 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він, зокрема уточнив повне найменування Позивача - Фізична особа-підприємець Черкасова Наталія Іванівна.
06.11.2025 через Електронний суд та 18.11.2025 поштою від Позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача р/р UA948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ як забезпечення за Договором № 9 від 24.09.2025;
- заборонити Державній казначейській службі України вчиняти дії щодо передачі та/або списання коштів у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на р/р UA 948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ до закінчення розгляду спору та набрання рішенням законної сили.
В обгрунтування заяви Позивач зазначає, що 24.09.2025 за результатами проведеного тендеру, між ним та Відповідачем було укладено Договір № 9 про поставку деревини на суму 5 399 990,00 грн. Відповідно до приписів Закону України "Про публічні закупівлі" та вимог тендерної пропозиції Позивач перерахував кошти, чим забезпечив належне виконання своїх зобов'язань за Договором у грошовій формі у розмірі 5% від суми Договору, а саме: 269 999,50 грн. на рахунок для оплати забезпечення виконання Договору - р/р UA948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ (цей факт підтверджується умовами укладеного Договору та копією квитанції до платіжної інструкції № 74834 від 22.09.2025). Згідно з умовами Договору, а саме п. 13.3 Замовник (Відповідач) не повертає забезпечення виконання умов Договору та перераховує грошові кошти, визначені пунктом 12.1 Договору, до Державного бюджету України у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником (Позивачем) умов Договору.
22.10.2025 на електронну пошту Позивача надійшло повідомлення від Відповідача про те, що останній в односторонньому порядку розриває Договір (через невиконання Постачальником умов Договору № 9) та не повертає забезпечення виконання через такі порушення. Водночас, того ж числа - 22.10.2025 Відповідач прийняв партію товару, яку Позивач поставив на склад - Донецька область, м. Слов'янськ, що спростовує відмову Відповідача від прийняття виконання зобов'язання за умовами Договору № 9 та акцептування прийняття товару на інших умовах (факт прийняття та отримання товару підтверджується копією видаткової накладної № 04 від 22.10.2025). Відповідач також порушив умови Договору в частині належного прийняття товару, а саме: усього на виконання Договору Позивачем було здійснено поставку обсягом 367,60 складометрів деревини на суму 661 676,33 грн. (окремими партіями), проте видаткові накладні не оформив належним чином та не повернув Позивачу їх з печаткою і підписом уповноваженої особи. Натомість Відповідач підтвердив отримання ним товару лише листом № 2596/2363 від 23.10.2025. Також, всупереч приписам чинного цивільного законодавства України та умовам Договору, Відповідач не направив на адресу Позивача проектів додаткової угоди про зміну умов Договору в частині зміни місця поставки і обсягів поставки (в бік зменшення), та про розірвання Договору. Договір і до теперішнього часу зареєстрований в Державній казначейській службі України та обліковується як чинний. Окрім зазначеного, за умовами Договору і Відповідач, і Позивач звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили (п. 11.1 та 11.2 Договору).
Так, за Заявкою Відповідача поставка товару в кількості 1500 складометрів деревини мала б відбутись у м. Слов'янську Донецької області, проте через активні бойові дії та щільні обстріли міста, Позивач був позбавлений можливості здійснити поставку в такому обсязі. Про такі обставини Позивач повідомив Відповідача і замовив відповідну довідку у військовій адміністрації та ДСНС (відповідні докази будуть надані пізніше, разом з позовною заявою). Водночас, ці обставини підтверджуються Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 (про включення м. Слов'янська до переліку територій бойових дій https://dn.gov.ua/perelik-teritorij-na-yakih-vedutsya-velisya-bojovi-diyi).
Тому Позивач вважає, що дії Відповідача є такими, що суперечать приписам чинного законодавства, умовам Договору та значно порушують його фінансовий інтерес (через одностороннє рішення про неповернення Позивачу забезпечення у розмірі 269 999,50 грн).
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; клопотання Позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Відповідача копію виписки з ЄДРПОУ, яка підтверджує державну реєстрацію в установленому законодавством порядку юридичної особи - Східного квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 26642368); відкладено розгляд заяви про забезпечення позову до надходження від Відповідача витребуваних судом документів.
25.11.2025 від Відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду від 10.11.2025.
25.11.2025 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.
27.11.2025 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.11.2025 виправлено допущену описку у вступній частині ухвали від 10.11.2025, вірно вказавши: "...за позовом Фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни, м. Запоріжжя…".
Розглянувши заяву про забезпечення позову від 06.11.2025, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.
Тому суд вважає, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Відповідача р/р UA948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ як забезпечення за Договором № 9 від 24.09.2025, є адекватним по відношенню до позовних вимог, на забезпечення яких він вживається.
При цьому, не підлягає задоволенню вимога Позивача про заборону Державній казначейській службі України вчиняти дії щодо передачі та/або списання коштів у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на р/р UA 948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ до закінчення розгляду спору та набрання рішенням законної сили.
Так, як вказує Позивач, що згідно з умовами Договору, а саме п. 13.3 Замовник (Відповідач) не повертає забезпечення виконання умов Договору та перераховує грошові кошти, визначені пунктом 12.1 Договору, до Державного бюджету України у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником (Позивачем) умов Договору.
Таким чином, вимога Позивача стосовно заборони Державній казначейській службі України вчиняти дії щодо передачі та/або списання коштів у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на певному рахунку Державної казначейської служби України, є безпідставною, оскільки остання може лише прийняти від Відповідача ці кошти на виконання п. 13.3 Договору.
З огляду на викладене, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов'язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав майбутній відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити розпорядження грошовими коштами, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, більш того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Фізичної особи-підприємця Черкасової Наталії Іванівни про забезпечення позову від 06.11.2025 - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти у розмірі 269 999,50 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Східного квартирно-експлуатаційного управління (49000, м. Дніпро, вул. Гончара, 16, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26642368) р/р UA948201720355119922000005178 в Державній казначейській службі України м. Київ як забезпечення за Договором № 9 від 24.09.2025.
В іншій частині заяви про забезпечення позову від 06.11.2025 відмовити.
Стягувач: Фізична особа-підприємець Черкасова Наталія Іванівна ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Боржник: Східне квартирно-експлуатаційне управління (49000, м. Дніпро, вул. Гончара, 16, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 26642368)
Ухвала набирає законної сили 27.11.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 28.11.2028.
Суддя О.І. Красота