вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3156/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Коломоєць В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про ухвалення додаткового рішення
у справі:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", 80250, Львівська обл., Шептицький р-н, с.Павлів, пр-т Юності, буд.39, код ЄДРПОУ 36153189
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК" Проект Плюс", 53303, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н., м.Покров, вул.Героїв України, буд.14, офіс 314, код ЄДРПОУ 42200127
про стягнення 536 702, 14грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК" Проект Плюс" про стягнення 536 702, 14 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2025р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
До суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 52 804,80грн.
Ухвалою суду від 09.10.2025р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 28.10.25р. о 14:30год.
У судове засідання ніхто не з'явився.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, сторони є обізнаними про вирішення спору, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, господарський суд, -
Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві представник позивача зазначив, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу - 50000,00грн.
У відповідності до вказаних положень, 30.09.2025р. позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 54 804,80грн.
В підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи, надано:
- копію договору про надання підприємству правової допомоги № 317НП/20 від 01.01.2021р.;
- копію Додаткової угоди № 5 від 01.01.2024 року;
- Протокол № 317НП/20/33 від 16.05.2025р.;
- Рахунок № 258 від 30.06.2025р. на суму 49 924,80грн.;
- Рахунок № 300 від 31.07.2025р. на суму 1 440,00грн.;
- Рахунок № 356 від 31.08.2025р. на суму 1 440,00грн.;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №329 від 30.06.2025р. на суму 49 924,80грн.;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №422 від 31.07.2025р. на суму 1 440,00грн.;
- Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №498 від 31.08.2025р. на суму 1 440,00грн.;
- Платіжна інструкція № 1С13504 від 04.07.2025р. на суму 49 924,80грн.;
- Платіжна інструкція № 1С15816 від 05.08.2025р. на суму 1 440,00грн.;
-Платіжна інструкція № 1С18492 від 04.09.2025р. на суму 1 440,00грн.;
-Звіт адвоката.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Матеріалам справи встановлено, що 01.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (далі - довіритель) та Адвокатським об'єднанням "Галицька правнича група" (далі - Адвокатська фірма) був укладений договір №317НП/20 про надання підприємству правової допомоги.
01.01.2024р. між сторонами була укладена Додаткова угода №5, відповідно до якої на підставі цієї Додаткової угоди домовилися внести зміни до Договору шляхом викладення його у новій редакції.
Відповідно до п.1.1. ДОВІРИТЕЛЬ доручає, а АДВОКАТСЬКА ФІРМА бере на себе зобов'язання надавати необхідну ДОВІРИТЕЛЮ правову допомогу для забезпечення його власної господарської діяльності, в тому числі, надавати йому усні, письмові консультації та роз'яснення з юридичних питань в усіх галузях правовідносин, надавати усні та письмові довідки щодо застосування законодавства України, в інтересах Довірителя виготовляти, підписувати, подавати, отримувати будь-які юридичні та процесуальні документи визначені чинним законодавством України, виготовляти проекти господарських та цивільно-правих договорів, здійснювати представницькі повноваження в інтересах ДОВІРИТЕЛЯ в усіх судах судової системи України, органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, захищати права та законні інтереси ДОВІРИТЕЛЯ перед третіми особами, у тому числі - без вийнятку, перед усіма державними органами незалежно від підпорядкування та відомчої належності, перед органами місцевого самоврядування, правоохоронними, контролюючими та фінансовими органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх підпорядкування та форми власності, перед фізичними особами, надавати ДОВІРИТЕЛЮ інші види правової допомоги не забороненої чинним законодавством України. З метою забезпечення надання АДВОКАТСЬКОЮ ФІРМОЮ правової допомоги ДОВІРИТЕЛЮ у повному об'ємі цим Договором не передбачено будь-яких обмежень прав адвокатів АДВОКАТСЬКОЇ ФІРМИ.
Згідно з п.1.2. ДОВІРИТЕЛЬ зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати вартість правової допомоги, що надається йому згідно умов цього Договору, а також добросовісно виконувати всі інші зобов'язання по Договору в обсязі, в строки та терміни, що встановлені цим Договором.
У пункті 4.1. сторони дійшли згоди, що своєчасна підготовка та надання ДОВІРИТЕЛЮ Актів виконаних робіт надалі у цьому Договорі окремо - «Акт», покладається на АДВОКАТСЬКУ ФІРМУ. Підписаний зі сторони АДВОКАТСЬКОЇ ФІРМИ уповноваженою особою Акт виконаних робіт по «справах судових» відповідно до Протоколів доручення надається ДОВІРИТЕЛЮ у двох екземплярах по мірі виконання доручення у звітному періоді не пізніше п'ятого числа місяця, що є наступним за звітним. По результатах звітного місяця, АДВОКАТСЬКА ФІРМА на вимогу ДОВІРИТЕЛЯ надає у доступній формі та загальнодоступними джерелами комунікації узагальнений Звіт про виконану роботу.
ДОВІРИТЕЛЬ зобов'язаний надати АДВОКАТСЬКІЙ ФІРМІ підписаний Акт або мотивувати відмову від прийняття виконаних робіт (виконаних доручень) у письмовій формі з відправкою такої мотивованої відмови на адресу АДВОКАТСЬКОЇ ФІРМИ протягом 2 (двох) робочих днів з дня надання ДОВІРИТЕЛЮ Акта. У випадку мотивованої відмови ДОВІРИТЕЛЯ від підписання Акту, Сторони складають двосторонній акт про відмову від прийняття виконаних робіт (доручень) з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. У разі невиконання ДОВІРИТЕЛЕМ вимоги цього Договору про мотивування відмови від прийняття виконаних робіт (доручень) у письмовій формі протягом 2 (двох) робочих днів з дня надання ДОВІРИТЕЛЮ Акта, Акт вважається таким, що є погодженим та підписаним ДОВІРИТЕЛЕМ, та підлягає повній оплаті на умовах цього Договору (п.4.2).
У пунктів 5.1., сторони домовилися, що винагорода за надану правову допомогу ДОВІРИТЕЛЮ протягом 1 (одного) календарного місяця сплачується ДОВІРИТЕЛЕМ за фактично виконану роботу, з розрахунку:
- 720,00 (сімсот двадцять) гривень 00 копійок в т.ч ПДВ- за 1 (одну) годину роботи не пов'язаної із судовими справами- «справи загальні»;
- 1080,00 (одна тисяча вісімдесят) гривень 00 копійок в т.ч. ПДВ - за 1 (одну) годину позовної роботи та представництва у судових провадженнях - «справи судові».
Фіксований розмір винагороди за виконану роботу за визначений період визначається та погоджується сторонами у Актах виконаних робіт (пункт 4.1 цього Договору).
Відповідно до п.11.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2027 року.
На виконання положень договору клієнт сплатив виконавцю 52 804,80грн., що підтверджується вищезазначеними платіжними інструкціями.
Відповідно до звіту до актів здачі-приймання (надання послуг) №329 від 30.06.2025р., №422 від 31.07.2025р., №498 від 31.08.2025р. згідно протоколу доручення №317НП/20/33 від 16.05.2025р. до Договору №317НП/20 від 01.01.2021р. затрачено часу:
- вивчення, аналіз законодавства та судової практики-5,50год.;
- вивчення, аналіз доказів у справі-6,00год.;
- визначення судової перспективи у справі-4,50год.;
- підготовка позовної заяви №450 від 13.06.2025 року та додатків до неї, подання їх о суду-18,67год;
участь у судових засіданнях- 2год.
Загальні витрати часу - 36,67год.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При викладених обставинах, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, та такою, що підлягає покладенню на відповідача, складає 10 000,00грн.
Враховуючи викладене, а також відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК" Проект Плюс", 53303, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н., м.Покров, вул.Героїв України, буд.14, офіс 314, код ЄДРПОУ 42200127 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", 80250, Львівська обл., Шептицький р-н, с.Павлів, пр-т Юності, буд.39, код ЄДРПОУ 36153189 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено - 28.11.2025.
Суддя С.П. Панна