Рішення від 24.11.2025 по справі 904/3890/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3890/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД" (49012, м. Дніпро, вул. Волинська, буд. 9, кв. 26; ідентифікаційний код 35681220)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харднес" (49107, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 74, оф. 316; ідентифікаційний код 45068341)

про стягнення 138 374 грн. 04 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3712/25 від 17.07.2025) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харднес" 138 374 грн. 04 коп., що складає 90 440 грн. 58 коп. - заборгованості за договором від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення, 15 252 грн. 83 коп. - пені, 22 226 грн. 77 коп. - штрафу, 4 441 грн. 44 коп. - 3% річних та 6 012 грн. 42 коп. - інфляційних нарахувань.

Також просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на правничу допомогу та інших витрат, пов'язаних із судовим розглядом справи, повний та детальний розрахунок судових витрат буде наданий в строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№32502/25 від 25.07.2025) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 22.07.2025.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у клопотанні (вх.№35699/25 від 18.08.2025) про витребування доказів просить витребувати у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 44118658, електрона пошта dp.official@tax.gov.ua) інформацію та документальне підтвердження про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харднес" (49107, м. Дніпро, просп. Гагаріна, буд. 74, оф. 316; ідентифікаційний код 45068341) сформовано податковий кредит (віднесено суми податку до податкового кредиту) за фактом операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД" (49012, м. Дніпро, вул. Волинська, буд. 9, кв. 26; ідентифікаційний код 35681220) товарів з податком на додану вартість (товари згідно з УКТ ЗЕД- 2505100000 (пісок кварцовий), та 2505900000 (пісок), податкові накладні за якими були зареєстровані в ЄРПІН ТОВ "Ексімбуд ЛТД" (ідентифікаційний код 35681220) за період з 13.02.2025 року по 30.05.2025 року (включно), із зазначенням конкретних сум податкового кредиту, обсягу придбання, ІПН, ЄДРПОУ постачальника, покупця, періоду складання податкових накладних, з доказами їх подання до контролюючого органу; дат подання податкових декларацій.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД" про витребування доказів.

Позивач у клопотанні (вх.№36753/25 від 25.08.2025) про долучення доказів просить: - долучити да матеріалів справи докази щодо сплати витрат на правничу допомогу; - стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 3 200,00 грн.

Відповідач у заяві (вх.№36797/25 від 25.08.2025) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи ) просить: - внести дані РНОКПП 3136918579 представника відповідача до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №904/3890/25; - перевести в електронну форму процесуальні та інші документи по справі, що надійшли до суду в паперовому вигляді.

Також відповідач у відзиві (вх.№39792/25 від 12.09.2025) просить позов задовольнити частково, стягнути відповідача на користь позивача 32 340 грн. 30 коп. - за поставку товару 10.01.2025 та недоплату за поставки у розмірі 2 936 грн. 49 коп., в іншій частині позову відмовити та зазначає про те, що: - договір №100125 від 10.01.2025 між позивачем та відповідачем не укладався, що підтверджується позивачем, оскільки, договір не міститься у додатках до позову; - до спірних правовідносин неможливо застосовувати штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, оскільки відсутній договір, який би встановлював момент настання порушення зобов'язання; - твердження позивача про виконання поставки піску 16.04.2025 та 01.05.2025 не відповідає дійсності, таких поставок не було, що підтверджують надані позивачем документи, на яких відсутні печатка та підписи покупця про замовлення та отримання товару, ТТН на поставку 01.05 взагалі зроблена 30.04.2025 раніше нібито замовленого товару, тобто перевізник отримав ще не замовлений товар; - акти надання послуг складені між позивачем та Приватним підприємством "Бурік" стосуються договору №19/12 від 19.04.2021, укладеному між цими підприємствами і жодним чином не стосуються відповідача та спірних правовідносин; - у претензії щодо несплати по поставках позивачем зазначались зовсім інші поставки ніж у позові і додатках до нього; - співпраця підприємств здійснюється протягом кількох років, за останні півтора року оборотне сальдо склало приблизно півтора мільйони гривень, протягом цього часу завжди спочатку відбувалась поставка, потім протягом часу (від декількох днів до 2-3місяців) і як вбачається з акту звірки суми оплати не завжди співпадають з сумами поставок, іноді менше іноді більше, як приклад передостання поставка була першого квітня потім протягом квітня йде лише плата за вже поставлений товар; - згідно з Актом звірки (додається) заборгованість відповідача за поставки піску складає за поставку від 10.01.2025 у розмірі 32 340 грн. 30 коп. та невеликою недоплатою за виконані поставки у розмірі 2 936 грн. 49 коп.

Щодо поданого відзиву на позовну заяву суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як вбачається, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 було запропоновано позивачу подати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України, протягом 7-ми днів з дня одержання відзиву.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

В матеріалах справи міститься рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що ухвала суду від 30.07.2025 вручена представнику відповідача 20.08.2025, про що свідчить підпис представника на повідомленні (а.с. 114).

Отже, останнім днем строку для подання відзиву на позовну заяву є 04.09.2025 (20.08.2025 + 15 днів).

Проте, як вбачається, відзив сформовано представником відповідача в системі "Електронний суд" 11.09.2025 та отримано судом 12.09.2025.

Частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань; заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі; заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно з частинами 1, 3, 4, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк; про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Як вбачається, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву з обґрунтуванням причин такого пропущення, відповідачем не заявлено.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).

Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається, відзив на позовну заяву сформовано представником відповідача - адвокатом Єлісєєвим О.Д. в системі "Електронний суд". Проте, відзив не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харднес".

При цьому, частиною 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив повинен містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

З долученої судом до матеріалів справи відповіді №27978979, сформованої у програмному забезпеченні Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС вбачається, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС (а.с. 142).

Відповідно до частини 10 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав імперативно встановлений обов'язок для всіх юридичних осіб, які є учасниками судового процесу, зареєструвати у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС електронний кабінет згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що попри те, що відзив подано представником відповідача - адвокатом Єлісєєвим О.Д. через систему "Електронний суд", а, отже, такий представник має зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд", суд вправі не прийняти до розгляду такий відзив.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Враховуючи необхідність неухильного виконання судом завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, шляхом, зокрема, повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи для її правильного вирішення та створення належних умов учасникам судового процесу в реалізації ними прав, суд вбачає підстави для прийняття відзиву відповідача та його врахування під час розгляду справи.

Позивач у відповіді (вх.№40725/25 від 18.09.2025) на відзив просить під час прийняття судового рішення взяти до уваги аргументи позивача, викладені у даній відповіді на відзив на позовну заяву; доводи відповідача, викладені у відзиві на позову заяву не розглядати та не брати до уваги, з урахуванням частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: - Законом України від 18.10.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС)" (далі - Закон) внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та пізніше до Кримінального процесуального кодексу України (КПК України); - Закон передбачає обов'язкову реєстрацію в ЄСІТС для такого кола осіб, зокрема, інші юридичні особи, зареєстровані відповідно до законодавства України; - якщо відповідач не має зареєстрованого кабінету, суд може розглядати справу без врахування такого відзиву; - важливо, що електронний кабінет необхідний навіть при поданні документів через адвоката; - станом на час подання відзиву на позову заяву адвокатом, який представляє інтереси відповідача по справі, відповідач не мав зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС; - суд має право застосувати відповідні правові наслідки невиконання учасником провадження вимог чинного законодавства України; - договір від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення був укладений між позивачем та відповідачем та є додатком до позову (пункт 18 Додатків до позовної заяви); - відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, з боку відповідача є часткове визнання заборгованості, а саме за поставкою товару за видатковою накладною від 10.01.2025 №РН-00000168 на суму 32 340 грн. 30 коп. (Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України); - відповідач не визнає поставку від 16.04.2025 (видаткова накладна №РН-0000173 від 16.04.2024, яка оформлена відповідно до рахунку № СФ-0000158 від 09.04.2025) на суму 24 836 грн. 36 коп., тобто вважає, що такої поставки взагалі не було; - але саме ця поставка була сплачена відповідачем (правда з простроченням) 13.05.2025 згідно з долученою до позову платіжної інструкції № 1390 на суму 40 500 грн. 00 коп. (копія є матеріалах справи, пункт 4 Додатків до позовної заяви), де призначенням платежу чітко зазначено "плата за пісок зг.рах.СФ-0000158 від 09.04.2025 року"; - твердження представника відповідача про неіснування даної поставки, яка ж самим відповідачем сплачена, є хибним; - поставка 23.01.2025 за видатковою накладною РН-0000045 на суму 11 220 грн. 11 коп. підтверджується безпосередньо підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на самій видатковій накладній, погодженою специфікацією №4 від 23.01.2025, податковою накладною від 23.01.2025 з квитанцією про прийняття та ТТН № 16/3201 від 23.01.2025, де на зворотному боці "відомості про вантаж", чітко відповідають найменуванню у рахунку та видатковій накладній (Піски формувальні кварцові Малишевского родовища ТУ У 14.2-00201081-056:2007 вологістю не більше 6%), масі вантажу (5,1 т), ціна (1833,35 грн); - поставка 13.02.2025 за видатковою накладною РН-0000073 на суму 30 736 грн. 28 коп. підтверджується безпосередньо підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на самій видатковій накладній, погодженою специфікацією №6 від 13.02.2025, податковою накладною №15 від 13.02.2025 з квитанцією про прийняття та ТТН № 44 від 13.02.2025, де на зворотному боці "відомості про вантаж" чітко відповідають найменуванню у рахунку та видатковій накладній, масі вантажу (13,2 та 1,06 т); - поставка від 17.03.2025 відповідно до видаткової накладної № РН-0000118 та рахунку від 17.03.2025 СФ-0000119 на суму 32 348 грн. 30 коп. має недоплату у розмірі 1 948 грн. 30 коп., при цьому сама видаткова накладна не підписана з боку відповідача, але згідно платіжної інструкції №1360 від 16.04.2025 відповідач сплатив 26 000 грн. 00 коп. (призначення платежу: плата за пісок зг.рах.СФ-00000119 від 17.03.2025) та платіжної інструкції № 1373 від 29.04.2025 відповідачем сплачено 4 400 грн. 00 коп. (призначення платежу: плата за пісок зг.рах.СФ-00000119 від 17.03.2025), отже, залишок за даною поставкою становить 1 948 грн. 30 коп.; - не зважаючи на відсутність підпису відповідача на видатковій накладній, часткова сплата поставки є визнанням господарської операції; - поставка за видатковою накладною РН-0000145 від 04.04.2025 на суму 31 920 грн. 70 коп. (рахунок від 01.04.2025 СФ-0000139), яка також не містить підпису відповідача, проте вона сплачена у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією № 1372 від 29.04.2025 на суму 32 400 грн. 30 коп, призначення платежу: "плата за пісок зг.рах.СФ-0000139 від 01.04.2025 року.", навіть є переплата у розмірі 479 грн. 60 коп.; - поставка за видатковою накладною від 01.05.2025 РН-0000193 та відповідно рахунку СФ-0000202 від 01.05.2025 на суму 30 338 грн. 83 коп. є несплаченою, ТТН №143 від 30.04.2025 підтверджує найменування та масу відповідного вантажу (товару), також підтвердженням здійснення даної операції є податкова накладна №2 від 01.05.2025.

З огляду на предмет та підстави позову суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харднес", як покупцем, було укладено договір від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення (надалі - Договір) (а.с. 67-69).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник, на підставі заявки покупця, зобов'язується передати у власність покупця продукцію будівельного призначення (далі - товар), а саме: матеріали, асортимент, кількість та ціна за одиницю якого вказуються у специфікаціях, рахунках-фактурах, видаткових накладних, які надані постачальником та становлять невід'ємну частину цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Специфікації повинні бути підписані та скріплені печатками сторін.

З моменту підписання цього договору будь-яка поставка товару постачальником покупцю вважається здійсненою на підставі та в межах цього договору (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується, зокрема, поставляти товар у кількості та асортименті, визначених підтвердженим замовленням покупця, у межах строку, визначеного пунктом 5.2 цього договору, за умови наявності товарів на своєму складі на момент надходження заявки.

Відповідно до пункту 2.2 Договору покупець зобов'язується, зокрема, вчасно приймати товари та сплачувати їх за цінами, зазначеними у відповідних накладних, у строки та у порядку, що визначені пунктом 3.4 цього договору; в обов'язковому порядку повертати постачальникові один екземпляр накладної на одержання товару (видаткової накладної) з підписом уповноваженої особи та надавати відповідну довіреність на отримання товару.

Загальна вартість договору складається з вартості товару, зазначеного у видаткових накладних на товар, який поставлений покупцю протягом строку дії цього договору (пункт 3.1 Договору).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар на умовах 100% передоплати. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та рахунка-фактури.

Розрахунки по кожній партії товару здійснюються у розмірі повної вартості товару шляхом переказу на розрахунковий рахунок постачальника окремими платіжними дорученнями за кожен окремий виставлений рахунок - фактуру, обов'язково вказуючи в платіжному дорученні номер рахунка - фактури та номер договору (пункт 3.6 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору товар за цим договором постачається (у тому числі - окремими партіями) відповідно до видаткових накладних на підставі замовлень покупця, підтверджених постачальником.

Замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові в усній та у письмовій формі засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для покупця. Повідомлення постачальника можуть надаватись покупцю в усній та у письмовій формі засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для постачальника (підпункт 5.1.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025 року, а в частині зобов'язань по оплаті товарів - до повного їх виконання (пункт 7.1 Договору).

Якщо за 1 (один) місяць до закінчення строку дії цього договору жодна сторона не надасть письмового повідомлення про його розірвання, то кожного разу строк дії цього договору автоматично продовжується на 1 (один) рік (пункт 7.2 Договору).

Пунктом 10.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язується з дати виникнення податкових зобов'язань з поставки товару сформувати і зареєструвати електронну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в строки та відповідно до вимог, встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Також в матеріалах справи містяться копії специфікацій (додатків до Договору), а саме:

- від 10.01.2025 №1 на суму 32 340 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 63);

- від 21.01.2025 №3 на суму 1 971 грн. 23 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 56);

- від 23.01.2025 №4 на суму 11 220 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 52);

- від 03.02.2025 №5 на суму 31 416 грн. 29 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 36);

- від 13.02.2025 №6 на суму 30 736 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 44);

- від 24.02.2025 №7 на суму 33 132 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 48);

- від 10.03.2025 №8 на суму 32 119 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 40);

- від 17.03.2025 №9 на суму 32 348 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 18);

- від 01.04.2025 №10 на суму 31 920 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 23);

- від 09.04.2025 №11 на суму 24 836 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 13);

- від 01.05.2025 №12 на суму 30 338 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 27);

- від 13.05.2025 №13 на суму 37 708 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 32).

На підтвердження виконання умов Договору з поставки товару позивачем надано копії видаткових накладних за період з 10.01.2025 по 24.02.2025 на загальну суму 358 776 грн. 87 коп., а саме:

- від 10.01.2025 №РН-0000018 на суму 32 340 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 61 на звороті);

- від 21.01.2025 №РН-0000035 на суму 28 688 грн. 26 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 56 на звороті);

- від 21.01.2025 №РН-0000036 на суму 1 971 грн. 23 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 55 на звороті);

- від 23.01.2025 №РН-0000045 на суму 11 220 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 51 на звороті);

- від 03.02.2025 №РН-0000059 на суму 31 416 грн. 29 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 35 на звороті);

- від 13.02.2025 №РН-0000073 на суму 30 736 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 43 на звороті);

- від 24.02.2025 №РН-0000089 на суму 33 132 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 47 на звороті);

- від 10.03.2025 №РН-0000107 на суму 32 119 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 39 на звороті);

- від 17.03.2025 №РН-0000118 на суму 32 348 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 17 на звороті);

- від 04.04.2025 №РН-0000145 на суму 31 920 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 22 на звороті);

- від 16.04.2025 №РН-0000173 на суму 24 836 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 12 на звороті);

- від 01.05.2025 №РН-0000193 на суму 30 338 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 26 на звороті);

- від 13.05.2025 №РН-0000220 на суму 37 708 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 31 на звороті).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем також було сформовано рахунки-фактури на загальну суму 358 776 грн. 87 коп., а саме:

- від 10.01.2025 №СФ-0000019 на суму 32 340 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 61);

- від 21.01.2025 №СФ-0000036 на суму 28 688 грн. 26 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 57);

- від 21.01.2025 №СФ-0000037 на суму 1 971 грн. 23 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 55);

- від 23.01.2025 №СФ-0000048 на суму 11 220 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 51);

- від 03.02.2025 №СФ-0000064 на суму 31 416 грн. 29 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 35);

- від 13.02.2025 №СФ-0000076 на суму 30 736 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 43);

- від 24.02.2025 №СФ-0000089 на суму 33 132 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 47);

- від 10.03.2025 №СФ-0000110 на суму 32 119 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 39);

- від 17.03.2025 №СФ-0000119 на суму 32 348 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 17);

- від 01.04.2025 №СФ-0000139 на суму 31 920 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 22);

- від 09.04.2025 №СФ-0000158 на суму 24 836 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 12);

- від 01.05.2025 №СФ-0000202 на суму 30 338 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 26);

- від 13.05.2025 №СФ-0000228 на суму 37 708 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 31).

Позивачем надано копії платіжних інструкцій, а також банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 включно (а.с.14-15, 19 на звороті, 24 на звороті, 33 на звороті, 65), з яких вбачається, що відповідачем у період з 06.01.2025 по 02.06.2025 сплачено позивачеві 329 916 грн. 74 коп.

При цьому, у графі "Призначення платежу" вказаної виписки по рахунку у документі № 1209 від 06.01.2025 на суму 30 585 грн. 60 коп. міститься посилання на рахунок СФ-0000818 від 18.12.2024 та у документі № 1220 від 10.01.2025 на суму 30 994 грн. 85 коп. міститься посилання на рахунок СФ-0000732 від 13.11.2024, тобто, вказані оплати на загальну суму 61 580 грн. 45 коп. (30 585,60 + 30 994,85) здійснено не за Договором від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення, оскільки на час виставлення вказаних рахунків - у листопаді та грудні 2024, вказаний Договір ще не було укладено.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем проведено сплату за Договором від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення на суму 268 336 грн. 29 коп. (329 916 грн. 17 коп. - 61 580 грн. 45 коп.).

Також в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, складених позивачем, та квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- податкова накладна від 10.01.2025 №17 на суму 32 340 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 62);

- податкова накладна від 21.01.2025 №35 на суму 28 688 грн. 26 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 58 на звороті - 59);

- податкова накладна від 21.01.2025 №36 на суму 1 971 грн. 23 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 57 на звороті - 58);

- податкова накладна від 23.01.2025 №43 на суму 11 220 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 52 на звороті - 53);

- податкова накладна від 03.02.2025 №3 на суму 31 416 грн. 29 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 37);

- податкова накладна від 13.02.2025 №15 на суму 30 736 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 44 на звороті - 45);

- податкова накладна від 24.02.2025 №28 на суму 33 132 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 48 на звороті - 49);

- податкова накладна від 10.03.2025 №9 на суму 32 119 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 40-41);

- податкова накладна від 17.03.2025 №21 на суму 32 348 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 13-14);

- податкова накладна від 04.04.2025 №8 на суму 31 920 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 23-24);

- податкова накладна від 16.04.2025 №38 на суму 24 836 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 18-19);

- податкова накладна від 01.05.2025 №2 на суму 30 338 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 27-28);

- податкова накладна від 13.05.2025 №29 на суму 37 708 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ та квитанція №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 32-33).

Також в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, за якими вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД", а вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Харднес", автомобільним перевізником - Приватне підприємство "Бурік", вантаж - пісок в асортименті, та копії актів надання послуг, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД" та Приватним підприємством "Бурік" (а.с.15-16, 20 на звороті -21, 25, 28 - на звороті - 29, 34, 36 - на звороті, 38, 41 - на звороті-42, 45 - на звороті - 46, 49 - на звороті - 50, 53 - на звороті - 54, 59 - на звороті - 60, 62 - на звороті - 64).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було скеровано відповідачеві претензію від 27.06.2025 №27.06.дв з вимогою сплатити вказану заборгованість протягом 7-ми календарних днів з дати отримання даної вимоги (а.с.70-74).

Відповідач у відповіді від 07.07.2025 №0707-1 на претензію від 27.06.2025 (а.с. 66) зазначає про те, що вказаний у претензії договір від 10.01.2025 №100125 відповідачем не укладався, натомість між сторонами є діючий договір від 10.01.2024 №1001/2. Також відповідач зазначає, що визнає заборгованість за видатковою накладною РН-0000018 від 10.01.2025 за поставлений товар у сумі 32 340 грн. 30 коп. та, крім цього, відповідно до акту звірки відповідач визнає заборгованість у сумі 2 936 грн. 49 коп., як недоплата за вже поставлений товар.

Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за договором від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення, проте сплата за поставлений товар проведена відповідачем частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість за поставлений за Договором товар у сумі 90 440 грн. 58 коп., у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 15 252 грн. 83 коп. за загальний період з 10.01.2025 по 08.07.2025, 3% річних у розмірі 4 441 грн. 44 коп. за період з 10.01.2025 по 08.07.2025, а також здійснено інфляційні нарахування у розмірі 6 012 грн. 42 коп.; відповідач проти вказаного заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між сторонами було укладено договір від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення, копія якого містить в матеріалах справи (а.с. 67-69). Вказаний договір підписано представниками обох сторін та скріплено печатками сторін.

Враховуючи викладене, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо того, що такий договір між сторонами не укладався, а також щодо відсутності копії вказаного договору у матеріалах справи.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов Договору (пункт 3.4 Договору) покупець здійснює оплату за отриманий товар на умовах 100% передоплати. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору та рахунка-фактури.

При цьому, вбачається, що поставка товару за Договором здійснювалася без попередньої оплати.

Враховуючи викладене, а також визначені в частині 1 статті 692 Цивільного кодексу України порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару, господарський суд вважає, що строк оплати поставленого товару є таким, що настав, а саме:

- за видатковою накладною від 10.01.2025 №РН-0000018 на суму 32 340 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ - 10.01.2025;

- за видатковою накладною від 21.01.2025 №РН-0000035 на суму 28 688 грн. 26 коп., з урахуванням ПДВ - 21.01.2025;

- за видатковою накладною від 21.01.2025 №РН-0000036 на суму 1 971 грн. 23 коп., з урахуванням ПДВ - 21.01.2025;

- за видатковою накладною від 23.01.2025 №РН-0000045 на суму 11 220 грн. 11 коп., з урахуванням ПДВ - 23.01.2025;

- за видатковою накладною від 03.02.2025 №РН-0000059 на суму 31 416 грн. 29 коп., з урахуванням ПДВ - 03.02.2025;

- за видатковою накладною від 13.02.2025 №РН-0000073 на суму 30 736 грн. 28 коп., з урахуванням ПДВ -13.02.2025;

- за видатковою накладною від 24.02.2025 №РН-0000089 на суму 33 132 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ - 24.02.2025;

- за видатковою накладною від 10.03.2025 №РН-0000107 на суму 32 119 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ - 10.03.2025;

- за видатковою накладною від 17.03.2025 №РН-0000118 на суму 32 348 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ - 17.03.2025;

- за видатковою накладною від 04.04.2025 №РН-0000145 на суму 31 920 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ - 04.04.2025;

- за видатковою накладною від 16.04.2025 №РН-0000173 на суму 24 836 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ - 16.04.2025;

- за видатковою накладною від 01.05.2025 №РН-0000193 на суму 30 338 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ - 01.05.2025;

- за видатковою накладною від 13.05.2025 №РН-0000220 на суму 37 708 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ - 13.05.2025.

Позивач зазначає, що 27.06.2025 направив на офіційну електронну адресу відповідача претензію.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія претензії від 27.06.2025 №27.06.дв, проте доказів щодо дати її направлення відповідачеві матеріали справи не містять, позивачем не надано.

Проте, судом врахована наявна в матеріалах справи відповідь відповідача на вказану претензію, яка датована 07.07.2025. Отже, за відсутності доказів щодо дати відправлення позивачем претензії та її отримання відповідачем суд вважає, що відлік семиденного строку слід починати з 07.07.2025, оскільки матеріалами справи підтверджено, що станом на 07.07.2025 відповідачем претензія отримана.

Також в матеріалах справи містяться описи вкладення до листа від 17.07.2025 №1656089 та №1656115 (а.с. 84-85), з яких вбачається, що 17.07.2025 на адресу відповідача були направлені, видаткові накладні та рахунки.

Як вбачається, вказані документи було направлено поштовою службою "Е-POST".

З долученої судом до матеріалів справи роздруківки інформації щодо стану доставки відправлень з вебпорталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-POST" (а.с. 143-144) вбачається, що відправлення №№1656089, 1656115 вручені одержувачу 25.07.2025.

Також судом враховано, що не всі видаткові накладні містять підпис представника відповідача, зокрема, не місять підпису наступні видаткові накладні:

- від 10.03.2025 №РН-0000107 на суму 32 119 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 17.03.2025 №РН-0000118 на суму 32 348 грн. 30 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 04.04.2025 №РН-0000145 на суму 31 920 грн. 70 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 16.04.2025 №РН-0000173 на суму 24 836 грн. 36 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 01.05.2025 №РН-0000193 на суму 30 338 грн. 83 коп., з урахуванням ПДВ;

- від 13.05.2025 №РН-0000220 на суму 37 708 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ.

Проте, оцінюючи надані докази у їх сукупності, враховуючи надані позивачем податкові накладні з квитанціями про реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо операцій з поставки товару відповідачеві, товарно-транспортні накладні, укладений між сторонами Договір та часткову оплату поставленого товару відповідачем, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено факт поставки товару відповідачеві.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З наданих позивачем копій платіжних інструкцій, а також банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 включно вбачається, що відповідачем у період з 06.01.2025 по 02.06.2025 сплачено позивачеві 329 916 грн. 74 коп.

При цьому, у графі "Призначення платежу" вказаної виписки по рахунку у документі № 1209 від 06.01.2025 на суму 30 585 грн. 60 коп. міститься посилання на рахунок СФ-0000818 від 18.12.2024 та у документі №1220 від 10.01.2025 на суму 30 994 грн. 85 коп. міститься посилання на рахунок СФ-0000732 від 13.11.2024, тобто, вказані оплати на загальну суму 61 580 грн. 45 коп. (30 585,60 + 30 994,85) здійснено не за Договором від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення, оскільки на час виставлення вказаних рахунків - у листопаді та грудні 2024, вказаний Договір ще не було укладено.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем проведено оплату за Договором від 10.01.2025 №100125 про постачання матеріалів будівельного призначення на суму 268 336 грн. 29 коп. (329 916 грн. 17 коп. - 61 580 грн. 45 коп.).

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за поставлений за Договором товар складає 90 440 грн. 58 коп. (358 776 грн. 87 коп. - 268 336 грн. 29 коп.).

Станом на момент розгляду справи доказів сплати позивачеві заборгованості відповідачем не надано, матеріали справи доказів оплати не містять.

З урахуванням викладеного, суд не приймає аргументи відповідача, відхиляє, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту поставки відповідачеві товару за Договором та лише часткової сплати за отриманий товар є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений за Договором товар у розмірі 90 440 грн. 58 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені та штрафу

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за умови повної чи часткової оплати товару після постачання товару у разі прострочення оплати товару, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення та в разі затримки оплати більше ніж на 30 календарних днів, постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафної неустойки, яка нараховується у розмірі 20% від ціни неоплаченого покупцем товару, що узгоджена сторонами у відповідній специфікації, а покупець зобов'язаний сплатити цю штрафну неустойку на користь постачальника у дводенний строк з дати прострочення поставки партії товару, а також проценти у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за користування чужими грошовими коштами за кожен календарний день прострочення. Сплата пені та процентів не звільняє покупця від виконання зобов'язання. До сплати та нарахування пені строк позовної давності встановлюється у три роки.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню у розмірі 15 252 грн. 83 коп. за загальний період з 10.01.2025 по 08.07.2025, а також штраф (20%) у розмірі 22 226 грн. 77 коп. за затримку відповідачем оплати більше ніж на 30 календарних днів.

Суд звертає увагу, що умовами Договору передбачена оплата за отриманий товар на умовах 100% попередньої оплати.

Проте, як зазначалося, товар за Договором був поставлений позивачем без отримання умов пункту 3.4 Договору та здійснення відповідачем повної попередньої оплати.

При цьому, пунктом 8.2 Договору визначено відповідальність покупця за умови повної чи часткової оплати товару після постачання товару у разі прострочення оплати товару.

Враховую викладене, першим днем прострочення є:

- за видатковою накладною від 10.01.2025 №РН-0000018 - 11.01.2025;

- за видатковою накладною від 21.01.2025 №РН-0000035 - 22.01.2025;

- за видатковою накладною від 21.01.2025 №РН-0000036 - 22.01.2025;

- за видатковою накладною від 23.01.2025 №РН-0000045 - 24.01.2025;

- за видатковою накладною від 03.02.2025 №РН-0000059 - 04.02.2025;

- за видатковою накладною від 13.02.2025 №РН-0000073 - 14.02.2025;

- за видатковою накладною від 24.02.2025 №РН-0000089 - 25.02.2025;

- за видатковою накладною від 10.03.2025 №РН-0000107 - 11.03.2025;

- за видатковою накладною від 17.03.2025 №РН-0000118 - 18.03.2025;

- за видатковою накладною від 04.04.2025 №РН-0000145 - 05.04.2025;

- за видатковою накладною від 16.04.2025 №РН-0000173 - 17.04.2025;

- за видатковою накладною від 01.05.2025 №РН-0000193 - 02.05.2025;

- за видатковою накладною від 13.05.2025 №РН-0000220 -14.05.2025.

Як вбачається, позивачем невірно визначено перший день прострочення, так, позивачем першим днем прострочення оплати за товар, помилково визначено дату поставки товару, а також невірно враховано дати оплати за товар (так, суму заборгованості позивач зменшує з наступного дня після сплати, що є помилковим).

Після перевірки розрахунку судом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 14 847 грн. 74 коп. за загальний період з 11.01.2025 по 08.07.2025 включно.

При перевірці розрахунку штрафу, судом встановлено, що позивачем помилково нараховано штраф за видатковою накладною від 17.03.2025 №0000118 на загальну суму поставки у розмірі 32 348 грн. 30 коп., оскільки, першим днем прострочення є 18.03.2025, а з розрахунку позивача вбачається, що часткова сплата відповідачем проведена:

- у розмірі 26 000 грн. 00 коп. - 16.04.2025, тобто на 30 день з дати поставки; залишок заборгованості склав 6 348 грн. 30 коп.;

- у розмірі 4 400 грн. 00 коп. - 29.04.2025, тобто на 13 день з дати попередньої часткової оплати.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 21 346 грн. 71 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 6 012 грн. 42 коп. за загальний період з січня 2025 по червень 2025 включно.

Після перевірки розрахунку судом стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 5 907 грн. 54 коп. за загальний період з січня 2025 по червень 2025 включно.

Також позивачем нараховано 3% річних у розмірі 4 441 грн. 44 коп. за загальний період з 10.01.2025 по 08.07.2025.

Як зазначалося судом, першим днем прострочення є: